Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/8857/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/8857/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Невмержицького Миколи Івановича, АДРЕСА_1

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Київська область, с.Стоянка

про стягнення 78 902,58 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Невмержицький Микола Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення основного боргу в сумі 75 000 грн, 3% річних в розмірі 1471,09 грн та інфляційних втрат в сумі 2432,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договорами про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 в частині оплати вартості наданих послуг у обсязі та строки, що визначені умовами вказаних договорів.

Ухвалою від 22.07.2024 позов Фізичної особи - підприємця Невмержицького Миколи Івановича було залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.07.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику учасників судового процесу.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаюсись на те, що наявні підситави для залишення позову без розгляду, оскільки позивач вже звертався із такими позовними вимогами до суду, проте, ухвалою від 14.05.2024 Господарського суду міста Києва у справі №906/254/24 позов Фізичної особи - підприємця Невмержицького Миколи Івановича було залишено без розгляду, з огляду на порушення правил об`єднання. Також відповідачем надано заперечення проти наведеного позивачем розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що фактично позовна заява у розглядувані справі є новою, оскільки містить інший розрахунок суми позовних вимог.

Оцінюючи доводи відповідача стосовно наявності підстав для залишення позову у справі без розгляду, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

У цьому висновку суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.

Наразі, судом враховано, що предметом спору у справі є стягнення заборгованості за схожими договорами про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 в частині оплати вартості наданих послуг.

За висновками суду, уданому випадку позовні вимоги є однорідними, а отже, суд не вбачає з боку позивача обставин порушення правил об`єднання.

До того ж, суд критично ставиться до посилань відпоідача на те, що ухвалою від 14.05.2024 Господарського суду міста Києва у справі №906/254/24 позов Фізичної особи - підприємця Невмержицького Миколи Івановича було залишено без розгляду, з огляду на порушення правил об`єднання, оскільки зі змісту вказаної ухвали вбачається, що предметом спору було стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білокоровицьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - 214900,00 грн основного боргу, 6995,05 грн 3% річних та 10854,44 грн інфляційних (за договором №31/22 на створення проектно-вишукувальної продукції від 13.12.2022 та №125 від 24.07.2023 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації); стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Бердичівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - 25000,00 грн основного боргу, 223,64 грн 3% річних та 402,08 грн інфляційних (за договором №252 24.07.2023 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації); стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Київське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - 75000,00 грн основного боргу, 670,91 грн 3% річних та 1206,24 грн інфляційних (за договором №168 від 25.07.2023 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації (примірний) та №169 від 25.07.2023 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації (примірний)).

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для залишення без розгляду позову у справі №910/8857/24.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2023 між Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичем (виконавець) та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (замовник) було укладено договір №168 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується своїми силами та засобами надати послуги з розробки проектно-кошторисної документації згідно Завдання на проектування (додаток 1), Місць розташування рекреаційних пунктів (додаток 2) та наповнення рекреаційних пунктів.

У п.1.4 договору №168 від 25.07.2023 результатом надання послуги є розроблена проектно-кошторисна документація, документація згідно переліку, наведеного в п. 24 завдання на проектування.

Згідно п.3.1 договору №168 від 25.07.2023 приймання-передача наданих послуг та документації за результатами наданих послу оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг в розрізі кожного окремого рекреаційного пункту.

Відповідно до п.4.2 договору №168 від 25.07.2023 загальна вартість послуги за цим договором становить 50 000 грн.

Пунктами 4.3-4.5 договору №168 від 25.07.2023 визначено, що форма розрахунків за договором - безготівкова у національній валюті України - гривні. Розрахунок проводиться після складання акту приймання-передачі наданих послуг за умови відсутності претензій зі сторони замовника. Замовник зобов`язаний оплатити на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у договорі, 100 % вартості послуг протягом 3 робочих днів з моменту прийняття наданих послуг за актом приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (п.9.1 договору №168 від 25.07.2023).

Також, 25.07.2023 між Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичем (виконавець) та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (замовник) було укладено договір №169 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується своїми силами та засобами надати послуги з розробки проектно-кошторисної документації згідно Завдання на проектування (додаток 1), Місць розташування рекреаційних пунктів (додаток 2) та наповнення рекреаційних пунктів.

У п.1.4 договору №169 від 25.07.2023 результатом надання послуги є розроблена проектно-кошторисна документація, документація згідно переліку, наведеного в п. 24 завдання на проектування.

Згідно п.3.1 договору №169 від 25.07.2023 приймання-передача наданих послуг та документації за результатами наданих послу оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг в розрізі кожного окремого рекреаційного пункту.

Відповідно до п.4.2 договору №169 від 25.07.2023 загальна вартість послуги за цим договором становить 50 000 грн.

Пунктами 4.3-4.5 договору №169 від 25.07.2023 визначено, що форма розрахунків за договором - безготівкова у національній валюті України - гривні. Розрахунок проводиться після складання акту приймання-передачі наданих послуг за умови відсутності претензій зі сторони замовника. Замовник зобов`язаний оплатити на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у договорі, 100 % вартості послуг протягом 3 робочих днів з моменту прийняття наданих послуг за актом приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (п.9.1 договору №169 від 25.07.2023).

До того ж, 25.07.2023 між Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичем (виконавець) та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (замовник) було укладено договір №170 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується своїми силами та засобами надати послуги з розробки проектно-кошторисної документації згідно Завдання на проектування (додаток 1), Місць розташування рекреаційних пунктів (додаток 2) та наповнення рекреаційних пунктів.

У п.1.4 договору №170 від 25.07.2023 результатом надання послуги є розроблена проектно-кошторисна документація, документація згідно переліку, наведеного в п. 24 завдання на проектування.

Згідно п.3.1 договору №170 від 25.07.2023 приймання-передача наданих послуг та документації за результатами наданих послу оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг в розрізі кожного окремого рекреаційного пункту.

Відповідно до п.4.2 договору №170 від 25.07.2023 загальна вартість послуги за цим договором становить 50 000 грн.

Пунктами 4.3-4.5 договору №170 від 25.07.2023 визначено, що форма розрахунків за договором - безготівкова у національній валюті України - гривні. Розрахунок проводиться після складання акту приймання-передачі наданих послуг за умови відсутності претензій зі сторони замовника. Замовник зобов`язаний оплатити на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у договорі, 100 % вартості послуг протягом 3 робочих днів з моменту прийняття наданих послуг за актом приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (п.9.1 договору №170 від 25.07.2023).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договори №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсними визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договори №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 як належні підстави у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договорів №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичем було надано, а Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» роботи з розробки проектно-кошторисної документації, про що сторонами складено та підписано акти №49/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №168 від 25.07.2023), №50/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №169 від 25.07.2023) та №51/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №170 від 25.07.2023).

Проте, як вказує позивач, відповідачем належним чином умови договорів №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 виконано не було, в повному обсязі надані послуги не оплачено, внаслідок чого у Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» утворилась заборгованість на загальну суму 75 000 грн (по 25 000 грн за кожним з договорів), що і стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат й звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено вище, за умовами пунктів 4.3-4.5 договорів №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 визначено, що форма розрахунків за договором - безготівкова у національній валюті України - гривні. Розрахунок проводиться після складання акту приймання-передачі наданих послуг за умови відсутності претензій зі сторони замовника. Замовник зобов`язаний оплатити на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений у договорі, 100 % вартості послуг протягом 3 робочих днів з моменту прийняття наданих послуг за актом приймання-передачі.

На виконання договорів №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичем було надано, а Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» роботи з розробки проектно-кошторисної документації, про що сторонами складено та підписано акти №49/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №168 від 25.07.2023), №50/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №169 від 25.07.2023) та №51/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №170 від 25.07.2023).

Отже, виходячи з умов договорів 168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023, суд дійшов висновку щодо настання строку оплати за надані за вказами договорами згідно актів №49/23 від 09.11.2023, №50/23 від 09.11.2023 та №51/23 від 09.11.2023 послуги.

Проте, як вказувалось вище, відповідачем належним чином умови договорів №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023 виконано не було, в повному обсязі надані послуги не оплачено, внаслідок чого у Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» утворилась заборгованість на загальну суму 75 000 грн.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, вступереч наведеного, відповідачем обставин наявності заборгованості спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі послуг за договорами №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.202 згідно актів №49/23 від 09.11.2023, №50/23 від 09.11.2023 та №51/23 від 09.11.2023 не надано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовуФізичної особи- підприємця Невмержицького Миколи Івановича до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в частині стягнення основного боргу в сумі 75 000 грн.

Щодо позовних вимог про 3% річних в розмірі 1471,09 грн та інфляційних втрат в сумі 2432,49 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, в тому числі, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасного внесення оплати за надані послуги позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1471,09 грн та інфляційних втрат в сумі 2432,49 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилку у визначенні початкової дати періоду прострочення. Зокрема, позивачем не враховано, що за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов виснвоку, що обгрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 1457,76 грн.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок інфляційних втарт є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обгрунктованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн позивачем представлено до матеріалів справи:

- договір №5 від 22.02.2024 про надання правової допомоги, укладений між Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичемта адвокатом Ніколенко Анною Геннадіївною, за умовами п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере насебе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме підготовка, складання та подання позовної, представництво в судах всіх інстанцій. Згідно п.2.1 договору адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об`єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством. Згідно п.4.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Розмір гонорару становить 10% від задоволених судом позовних вимог. У п.4.5 договору вказано, що визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди. Визначений сторонами гонорар не може бути меншим за мінімальний розмір гонорару, встановлений відповідно до Рекомендацій4

- розрахунок вартості надання послуг на загальну суму 20 000 грн, до якого включено такі послуги адвоката: консультація щодо стягнення заборгованості за договорами у судовому порядку -2000 грн.; пошук та аналіз законодавства та судової практики з приводу стягнення заборгованості за договорами - 2000 грн.; складання позовної заяви - 12000 грн; подання позовної заяви - 2000 грн; участь у судовому засіданні по справі - 2000 грн.

- акт наданих послуг від 08.07.2024 на суму 20 000 грн, в якому перелічені всі вказані види послуг;

- ордер на надання правової допомоги.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Одночасно, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем вказано, що такі ж докази позивачем подавались у межах справи №906/254/24.

Оцінюючи доводи сторін, суд вважає наведений розрахунок позивача необґрунтованим, зокрема, у розрахунку витрат на професійну правничу допомогу вказано участь адвоката у судовому засіданні, тоді як справа була розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Одночасно, включено також подання позовної заяви вартістю 2000 грн, вчинення чого адвокатом не підтверджується.

До того ж, суд вважає за доцільне погодитись із запре реченнями відповідача, оскільки стягнення заборгованості за трьома договорами й актами наданих послуг взагалі не складним спором, не потребує великої кількості часу для надання правової оцінки правовідносинам між страховими компаніями і більш того пошуку та аналізу законодавства й судової практики, до того ж, ціна позову у справі не є значною.

Крім того, судом враховано, що згідно умов договору №5 від 22.02.2024 розмір гонорару становить 10% від задоволених судом позовних вимог.

Отже, з урахуванням наведеного вище у сукупності, за висновками суду, заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не є спів мірною із ціною позову та фактично становить 25% ціни позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розподілу за наслідками вирішення спору витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі, що дорівнює 10% ціни позову, а саме 7890,25 грн.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з висновків суду стосовно часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7890,25 грн та сплату судового збору в розмірі 3028 підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Невмержицького Миколи Івановича до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення основного боргу в сумі 75 000 грн, 3% річних в розмірі 1471,09 грн та інфляційних втрат в сумі 2432,49 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.9-А, ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (08114, Київська обалсть, Бучанський район, село Стоянка, вул.Лісна, буд.15, код 45113540) на користь Фізичної особи - підприємця Невмержицького Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) основний борг в сумі 75 000 грн, 3% річних в розмірі 1457,76 грн, інфляційні втрати в сумі 2432,49 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7889,03 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 23.09.2024.

Суддя В.В. Князьков