Ухвала

від 17.09.2024 по справі 914/2235/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17.09.2024 р. Справа № 914/2235/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

за позовом Дочірнього підприємства «Герц Україна», м. Київ, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталхаб», м. Львів, Львівська область

про стягнення 185441,00 грн заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Герц Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталхаб» про стягнення 185441,00 грн заборгованості, з яких: 116040,58 грн - основна заборгованість, 11093,74 грн - інфляційні втрати, 58306,68 грн - 30% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024, справу №914/2235/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

З поданої представником позивача позовної заяви, судом вбачається, що останній не зазначив інформацію про адресу електронної пошти відповідача. Таким чином, суд наголошує позивачу на тому, що він, на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, має повідомити електронну адресу відповідача та, враховуючи вище згадані приписи процесуального законодавства України, надати відомості щодо наявність та/або відсутності електронного кабінету сторін.

Враховуючи приписи пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Функціонал надсилання документів до Електронних кабінетів інших учасників перед відправкою до суду запроваджено відповідно до п. 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року №1845/0/15-21 (надалі - Положення).

Згідно з приписами п. 25 Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Відповідно до пункту 29 Положення визначено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

Таким чином, суд враховує, що позивачем не зазначено щодо наявності та/або відсутності у відповідача електронного кабінету, а відтак, позивач не долучив належних та допустимих доказів щодо надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.

Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що представник позивача через систему «Електронний суд» скерував відповідні матеріали лише позивачу - ДП «Герц Україна» (квитанція №1675526 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС від 12.09.2024). Проте жодних доказів щодо скерування копії позовної заяви з долученими до неї документами позивач не долучив. Про наявність та/або відсутність зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС у відповідача суду не повідомив.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивачем не дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України в частині надання доказів надіслання позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача ні засобами поштового зв`язку з детальним описом вкладення в поштовий конверт та документами, що підтверджують надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо), подані в оригіналі, ні за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідно до п. п. 4, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, частинами 2, 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач покликається на акт звірки взаємних розрахунків №55 від 12.01.2022 року за період 2021 року. У тексті позовної заяви позивач повідомив про те, що згаданий акт був надісланий на початку 2022 року простим поштовим відправленням, однак доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не надав. Крім того, позивач не обґрунтував причин не підписання згаданого акта зі сторони ДП «Герц Україна».

Також, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач покликається безпосередньо на те, що відповідач прийняв товар за видатковими накладними, які долучені до матеріалів позовної заяви. Всупереч згаданому, з оглянутих доказів, на які покликається позивач як підставу прийняття відповідачем товару, судом вбачається, що видаткова накладна №997 від 23.02.2022, видаткова накладна №930 від 18.02.2022 не підписані відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має обґрунтувати заявлені позовні вимоги належним чином, повідомивши причини та підстави не підписання документів, долучених до позовної заяви, а саме: акт звірки взаємних розрахунків №55 від 12.01.2022 року за період 2021 року, що не підписаний ні позивачем, ні відповідачем, та видаткові накладні №997 від 23.02.2022, №930 від 18.02.2022 без підпису відповідача. Разом з тим, позивач має долучити усі наявні докази, на які останній покликається у тексті позовної заяви. Окрім зазначено, суд також наголошує на тому, що позивач зобов`язаний виконати п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України в частині повідомлення суду щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) та/або повідомити про відсутність відповідних доказів, а також зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Окрім того, варто врахувати, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. Проте, позивач не зазначив щодо таких заходів та/або про те, що такі заходи не здійснювались до подання позовної заяви. Відтак, суд дійшов висновку, що позивач має зазначити відомості, визначені п. 7 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Звертаючись до суду з позовом позивач зобов`язаний визначити предмет та підставу позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Суд наголошує на тому, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що позивач вправі об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих підстав та, водночас, пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Враховуючи вищевикладене, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 року у справі №902/434/19, від 30.10.2019 року у справі №922/1359/19.

З аналізу вищевикладеного сліду, що у справі вимоги можуть бути об`єднані в одній позовній заяві і таке об`єднання не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, то вказане є доцільним.

Подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі №911/414/18.

Враховуючи вище викидане, зі змісту позовної заяви судом вбачається, що позивач покликається на наявність укладеного Торгового договору з генеральним дилером №ТД-65/08/2021 від 06.08.2021 року та на Торговий договір з дилером №ТД-41/02/2022 від 09.02.2022 року. З огляду на викладене зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач наголошує на існуванні двох різних договорів, які укладені між сторонами. Проте, з контексту скерованої до суду позовної заяви судом безпосередньо досліджено, що позивач визначає заборгованість відповідача перед позивачем за одним лише договором: №ТД-41/02/2022 від 09.02.2022 року.

Зважаючи на усе вище наведе, суд дійшов висновку про те, що з прохальної частини позовної заяви судом не вбачається, а позивачем не конкретизовано за яким саме договором останній просить стягнути заборгованість з відповідача на свою користь. Також позивач не обґрунтував підстави позову щодо Торгового договору з генеральним дилером №ТД-65/08/2021 від 06.08.2021 року та не повідомив суду, за яких обставин, на його думку, відповідачем порушено право позивача за цим договором, якщо ДП «Герц Україна» звертається до господарського суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за двома договорами, які укладені між сторонами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву залишити без руху.

2.Надати Дочірньому підприємству «Герц Україна» десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя Гоменюк З.П.