Рішення

від 20.11.2024 по справі 914/2235/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 Справа № 914/2235/24

Суддя Господарського суду Львівської області З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Б.І. Мельник, розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «Герц Україна», м. Київ, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталхаб», м. Львів, Львівська область

про стягнення 185441,00 грн заборгованості.

За участю представників:

від позивача: Бонч-Бруєвич Л.В.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Герц Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталхаб» про стягнення 185441,00 грн заборгованості, з яких: 116040,58 грн - основна заборгованість, 11093,74 грн - інфляційні втрати, 58306,68 грн - 30% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024, справу №914/2235/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 19.09.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У межах наданого судом строку від позивача через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.09.024) надійшло клопотання (вх.№23483/24 від 26.09.2024), в якому зазначено запитувані відомості.

Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено судове засідання на 30.10.2024.

17.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.10.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 30.10.2024 о 13:00 год у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№25151/24).

Ухвалою від 18.10.2024 суд задовольнив клопотання заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2235/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№26274/24).

30.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№26273/24).

Ухвалою від 30.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 30.10.2024, суд відклав розгляд справи по суті на 20.11.2024.

У судове засідання 20.11.2024 у режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити такі.

У судове засідання 20.11.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

У судовому засіданні 20.11.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 20.11.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає про те, що на виконання умов Торгового договору з генеральним дилером №ТД-65/08/2021 від 06.08.2021 року та Торгового договору з дилером №ТД-41/02/2022 09.02.2022 року позивач згідно замовлень відповідача виставив рахунки на оплату та передав відповідний товар відповідачу на підставі видаткових накладних.

Крім того, позивач повідомив про те, що товар згідно видаткової накладної №997 від 23.02.2022 року було відправлено позивачем зі складу у місті Києві з оголошеною цінністю 2783,00 грн і вручено перевізником ТОВ «Нова Пошта» представнику відповідача 26.04.2022 року згідно експрес-накладної.

Щодо решти товару позивач зазначив, що такий був переданий відповідачу згідно видаткових накладних на складі позивача у місті Києві.

З огляду на те, що відповідач прийняв товар на загальну суму 118646,39 грн без зауважень щодо якості та кількості, в останнього виник обов`язок щодо його сплати.

Одночасно, позивач повідомив про те, що ним з метою врегулювання переплати відповідача за поставлений товар було здійснено відповідне зарахування грошових коштів, а відтак, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 116040,58 грн.

Позивач просить суд звернути увагу на те, що у відповідача наявна заборгованість за Торговим договором з дилером №ТД-41/02/2022 від 09.02.2022 року, термін оплати за яким визначений до 28.12.2022 року. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого від позивача товару на загальну суму 116040,58 грн.

З огляду на те, що відповідач порушив строки оплати поставленого товару, Дочірнє підприємство «Герц Україна» на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості здійснило нарахування інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 30.08.2024 рік у розмірі 11093,74 грн. Крім того, позивач, враховуючи приписи п. 8.6. договору нарахував відповідачу 30% річних за період з 28.12.2022 по 30.08.2024 у розмірі 58306,68 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 27.09.2024 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

Уся поштова кореспонденція у справі скеровувалась відповідачу на юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 108, офіс 102).

Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу, була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

З вище наведених норм слід вважати, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, відповідач, як юридична особа, згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Проте, як встановлено судом, станом на дату подання позовної заяви даний обов`язок відповідачем не було виконано, що підтверджується долученою до матеріалів справи відповіддю №3647455 від 16.09.2024 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС юридичної особи (ЄДРПОУ 43906756).

Одночасно, суд враховує приписи частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвалою від 27.09.2024 року про відкриття провадження суд зобов`язував відповідача зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

09.02.2022 року між Дочірнім підприємством «Герц Україна» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсталхаб» (надалі - покупець, відповідач) укладено Торговий договір з дилером №ТД-41/02/2022 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом договору є правовідносини сторін з поставки товарів в асортименті та за цінами згідно рахунків-фактур до договору, які є одночасно специфікаціями на товар та невід`ємними частинами цього договору. Перелік торів, що поставляється відповідно до цього договору, наведений в програмі поставок HERZ (Австрія) на 2022 рік ( надалі - програма поставок), крім котельної продукції.

Пунктом 2 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю комплектуючі для систем опалення, холодопостачання та водопостачання виробництва компаній групи HERZ (Австрія) під торговою маркою HERZ (надалі - твар) в асортименті та за цінами згідно рахунків-фактур до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар, своєчасно та в повному обсязі оплатити його на умовах, визначених цим договором, із застосуванням знижок, що узгоджується сторонами шляхом погодження покупцем рахунків-фактур, виставлених постачальником.

Згідно з п. 1.4. договору, поставка товарів покупцеві здійснюється постачальником у відповідності до чинного законодавства України та згідно умов цього договору.

Відповідно до умов цього договору сторони зобов`язуються належним чином виконувати зобов`язання та добросовісно користуватися своїми правами (п. 1.5. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, перелік найменувань товару, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці покупцеві відповідно до цього договору, а також вартість (ціна) товару узгоджується сторонами у рахунках-фактурах до цього договору, які є одночасно специфікаціями на товар та невід`ємними частинами цього договору. Рахунок-фактура, виставлена постачальником, вважається погодженою покупцем у випадку, якщо покупець не заявив про свою незгоду з рахунком-фактурою в порядку, визначеному цим договором, або оплатив рахунок-фактуру.

Пунктом 3.12. договору сторони передбачили, що поставка товарів здійснюється на складі постачальника (м. Київ, проспект Визволителів 7/ бокс 8, або Львівська область, Пустомитівський р-н, село Сокільники, вул. Львівська, бічна 3, складський корпус №3, складське приміщення №5 (далі - місце поставки). Перевезення товару здійснюється транспортом покупця або перевізником - транспортним (експедиторським) підприємством за кошти покупця, при цьому постачальник зазначає перевізнику оголошену вартість в розмірі ціни реалізації товару та необхідність страхування вантажу. За письмовим замовленням покупця постачальник здійснює доставку товарів за свій рахунок на умовах подальшого відшкодування покупцем витрат постачальника на доставку на підставі рахунку постачальника.

Відповідно до п. 3.12.1. договору сторони домовились, у тому числі, але не виключно, що постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці, коли він надав товар в розпорядження покупця на своєму складі в місці поставки. Згаданим пунктом сторони також погодили, що покупець зобов`язаний надати постачальнику відповідні докази про прийняття поставки, а саме - підписати видаткову накладну, надану постачальником.

Згідно з п. 4.3. договору, вартість (ціна) купівлі-продажу (поставки) товару визначається постачальником в національній валюті України гривні. Вартість (ціна) товару в національній валюті України гривні зазначається у рахунках-фактурах, виставлених постачальником та погоджених покупцем, та видаткових накладних. При формуванні ціни в гривні постачальник враховує надані чи скасовані (частково скасовані) покупцеві знижки на ці види товару. Знижки на товари наведені в додатку №2 до цього договору. Знижки на товари, що відпускаються постачальником дилеру, складаються зі стандартної знижки (постійної) та додаткових знижок, які надаються покупцеві за належне виконання зобов`язань та завдань (місії) покупця як дилера, що наведені в п.п. 1.3. цього договору. Якщо покупець не виконує ці зобов`язання та завдання або хоча б якесь із них, то додаткові знижки не надаються з дати, визначеної постачальником. Аналіз належного виконання покупцем зобов`язань та завдань проводиться постачальником станом на кожне перше число, рішення про надання чи ненадання додаткової знижки приймається постачальником на кожне перше число місяця, наступного за звітним місяцем. Зазначена в рахунках-фактурах ціна дійсна зі складу постачальника у м. Києві та зі складу постачальника у м. Львові. Особливості формування ціни на товари наведені в додатку №2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.4. договору, ціна товарів встановлюється постачальником на дату виставлення рахунку-фактури на оплату. Якщо покупець порушив зобов`язання своєчасно проводити розрахунки і не оплатив рахунок-фактуру своєчасно або оплатив не в повному обсязі, то постачальник скасовує додаткові знижки на товари до тієї дати, коли покупець сплатить заборгованість за товари в повному обсязі.

Загальна вартість (ціна) товару (ціна договору) визначається сторонами як сумарна вартість (ціна) товару всіх видаткових накладних згідно рахунків-фактур, виставлених постачальником та погоджених (акцептованих) покупцем відповідно до цього договору (п. 4.5. договору).

Пунктом 5.1. договору сторони дійшли згоди про те, що загальна вартість (ціна) товару, вартість одиниці товару, яка поставляється за цим договором, узгоджена сторонами у рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами цього договору, а також фіксується у видаткових накладних. Ціна товару встановлюється з врахуванням базової (стандартної) знижки та додаткової знижки, якщо такі надані або скасовані згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника або готівкою через касу банку в порядку, встановленому чинним законодавством України. Розрахунки за поставку товару згідно умов цього договору можуть бути проведені або шляхом попередньої оплати вартості товару в повному обсязі, або шляхом оплати товару по факту отримання (на умовах товарного кредиту згідно п. 5.3., або в інші строки (терміни) оплати, що зазначені в рахунку-фактурі). Постачальник при всіх умовах розрахунків за поставку товару (п.п. 5.3.-5.4.) має право на свій розсуд здійснювати відвантаження (поставку) товару на суму, фактично отриману постачальником згідно рахунку-фактури (якщо рахунок-фактуру оплачено покупцем частково). Несплачена або несвоєчасно сплачена сума становить заборгованість покупця перед постачальником за рахунком-фактурою.

Згідно з п. 5.5. договору датою оплати за товар є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець зобов`язаний сплатити всю заборгованість (строкову) в строки, визначені цим договором. Станом на 28 грудня 2022 року заборгованість має бути сплачена в повному обсязі ( в тому числі строкова) (п. 5.8. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть цивільно-правову (майнову) відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 8.6. договору у випадку затримки оплати за товар більше як на 3 (три) календарних дні покупець на письмову вимогу постачальника додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі тридцять відсотків від суми заборгованості, а також суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, тридцять відсотків річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України та відшкодовує збитки, що були понесені постачальником в зв`язку з простроченням покупця.

Пунктом 9.5. визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє по 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до проведення розрахунків в повному обсязі.

Згідно з пунктом 10 договору, такий налічує додатки, а саме:

- додаток №1 гарантійні умови та зобов`язання;

- додаток №2 таблиця торгових знижок, умови співпраці по об`єктним поставкам та програма бонусів;

- додаток №3 стандарт дилера та критерії вибору дилера, форми повідомлень;

- додаток №4 перелік інтернет-ресурсів покупця, на яких пропонується товар HERZ.

Позивачем на виконання умов договору було виписано відповідачу рахунки на оплату:

- №1039 від 23.02.2022 року на суму 2783,86 грн з ПДВ, строк оплати згідно зазначеного рахунку до 06.04.2022;

- №795 від 14.02.2022 року на суму 28710,10 грн з ПДВ, строк оплати згідно зазначеного рахунку до 28.03.2022;

- №884 від 17.02.2022 року на суму 79374,20 грн з ПДВ, строк оплати згідно зазначеного рахунку до 31.03.2022;

- №941 від 18.02.2022 року на суму 1574,18 грн з ПДВ, строк оплати згідно зазначеного рахунку до 01.04.2022;

- №951 від 18.02.2022 року на суму 3233,23 грн з ПДВ, строк оплати згідно зазначеного рахунку до 01.04.2022;

- №968 від 21.02.2022 року на суму 4953,94 грн з ПДВ, строк оплати згідно зазначеного рахунку до 04.04.2022;

- №3179 від 13.09.2022 року на суму 827,62 грн з ПДВ, строк оплати згідно зазначеного рахунку до 25.10.2022.

На підставі договору та додатків до нього, позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних:

- №997 від 23.02.2022 року на загальну суму з ПДВ 2783,86 грн. Товар за цією накладною був надісланий відповідачу експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №20450522462529 від 23.02.2022 з оголошеною вартістю 2783 грн. Видаткова накладна підписана позивачем. Товар згідно цієї видаткової накладної отриманий уповноваженою особою від відповідача - Андрієм Шмагайло.

- №793 від 14.02.2022 року на загальну суму з ПДВ 25188,52 грн. Видаткова накладна підписана як позивачем, так і відповідачем без зауважень щодо якості та кількості поставленого товару.

- №897 від 17.02.2022 року на загальну суму з ПДВ 79374,20 грн. Згадана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень щодо якості та кількості поставленого товару.

- №947 від 21.02.2022 року на загальну суму з ПДВ 1574,17 грн. Видаткова накладна підписана як позивачем, так і відповідачем без зауважень щодо якості та кількості поставленого товару.

- №930 від 18.02.2022 року на загальну суму з ПДВ 3233,23 грн. Згадана видаткова накладна містить підпис лише позивача та не підписана зі сторони відповідача.

- №948 від 21.02.2022 року на загальну суму з ПДВ 4953,94 грн. Видаткова накладна підписана як позивачем, так і відповідачем без зауважень щодо якості та кількості поставленого товару.

08.07.2024 позивач рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист №0200254961840 скерував на адресу відповідача претензію вих.№28 від 27.06.2024 року, у якій просив ТОВ «Інсталхаб» підписати та надати позивачу лист про зменшення суми заборгованості з 118646,39 грн до 116040,58 грн, підписати акт звірки взаємних розрахунків та повернути такий на адресу ДП «герц Україна». а також сплатити позивачу заборгованість у розмірі 118646,39 грн (або 116040,58 грн за умови надання ДП «Герц Україна» підписаного ТОВ «Інсталхаб» листа про зменшення суми заборгованості). Відповідач отримав рекомендоване поштове відправлення №0200254961840 02.08.2024 року. Згадана претензія лишилась без розгляду та реагування зі сторони відповідача.

06.08.2021 року між Дочірнім підприємством «Герц Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсталхаб» також було укладено Торговий договір з генеральним дилером №ТД-65/08/2021 (надалі - договір №1).

На виконання договору №1 позивач долучив копію рахунку на оплату №8287 від 28.10.2021 року на загальну суму з ПДВ 1538,46 грн, копію рахунку на оплату №8864 від 15.11.2021 року на загальну суму з ПДВ 1538,45 грн, копію видаткової накладної №8917 від 15.11.2021 року на суму з ПДВ 1538,46 грн, копію рахунку на оплату №5884 від 17.08.2021 на загальну суму з ПДВ 3686,92 грн.

З метою врегулювання переплати відповідача та суми заборгованості у розмірі 118646,39 грн позивачем зменшено суму заборгованості ТОВ «Інсталхаб» на суму переплати за товар наступним чином:

- 239,79 грн (непокритий поставкою товарів залишок суми попередньої оплати відповідача за товари згідно договору №1, що сплачений відповідачем 18.08.2021 по рахунку №5884 від 17.08.2021 року (загальна сума рахунку №5884 від 17.08.2021 року становить 3686,92 грн) в рахунок заборгованості за рахунком на оплату №795 від 14.02.2022 року на суму 28710,10 грн;

- 827,62 грн (непокритий поставкою товарів залишок суми попередньої оплати відповідача за товари згідно договору, що сплачений відповідачем 21.09.2022 по рахунку №3179 від 13.09.2022 року (загальна сума рахунку №3179 від 13.09.2022 року становить 827,62 грн) в рахунок заборгованості за рахунком на оплату №795 від 14.02.2022 року на суму 28710,10 грн;

- 1538,46 грн (непокритий поставкою товарів залишок суми попередньої оплати відповідача за товари згідно договору №1, що сплачений відповідачем 24.12.2021 по рахунку №8287 від 28.10.2021 року (загальна сума рахунку №8287 від 28.10.2021 року становить 1538,46 грн за договором №1) в рахунок заборгованості за рахунком на оплату №8864 від 15.11.2021 року (товар переданий відповідачу згідно видаткової накладної №8917 від 15.11.2021 року).

Згідно акта звірки взаєморозрахунків №55 від 12.01.2022 між ДП «Герц Україна» та ТОВ «Інсталхаб» за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 були здійснені розрахунки на загальну суму обороту за цей період у розмірі 784125,12 грн. Згаданим актом також зазначено про те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2021 рік становить 37159,25 грн.

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків №53 від 03.01.2023 між ДП «Герц Україна» та ТОВ «Інсталхаб» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 були здійснені розрахунки на загальну суму обороту за цей період у розмірі 786129,52 грн. Згаданим актом також зазначено про те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2022 рік становить 116028,58 грн.

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків №54 від 03.01.2024 між ДП «Герц Україна» та ТОВ «Інсталхаб» за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 116028,58 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків №385 від 27.06.2024 між ДП «Герц Україна» та ТОВ «Інсталхаб» за період з 01.01.2024 по 27.06.2024 зазначено про те, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 116040,58 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного Торгового договору з дилером №ТД-41/02/2022 від 09.02.2022 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю комплектуючі для систем опалення, холодопостачання та водопостачання виробництва компаній групи HERZ (Австрія) під торговою маркою HERZ (надалі - твар) в асортименті та за цінами згідно рахунків-фактур до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар, своєчасно та в повному обсязі оплатити його на умовах, визначених цим договором, із застосуванням знижок, що узгоджується сторонами шляхом погодження покупцем рахунків-фактур, виставлених постачальником.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що за умовами п. 5.8. Торгового договору з дилером №ТД-41/02/2022 від 09.02.2022 року покупець зобов`язаний сплатити всю заборгованість (строкову) в строки, визначені цим договором. Станом на 28 грудня 2022 року заборгованість має бути сплачена в повному обсязі ( в тому числі строкова). Також, судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний оплатити пославлений позивачем йому товар відповідно до рахунків на оплату, у яких зазначався термін такої оплати.

Згідно видаткових накладних, на виконання Торгового договору з дилером №ТД-41/02/2022 від 09.02.2022 року, позивач передав у власність відповідача товар на загальну вартість 118646,39 грн разом з ПДВ.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 655 Цивільного кодексу України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Судом встановлено, що відповідач прийняв товар за видатковими накладним без зауважень щодо якості, кількості поставленого товару на загальну суму 118646,39 грн. Таким чином, зважаючи на умови договору поставки щодо строку оплати такого, у відповідача виник обов`язок здійснити оплату відповідно до строків, визначених виставлених позивачем у рахунках на оплату, але станом 28.12.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем має бути сплачена у повному обсязі.

Також судом встановлено, що позивач з метою врегулювання переплати відповідача та суми заборгованості у розмірі 118646,39 грн зменшив суму заборгованості ТОВ «Інсталхаб» на суму переплати за товар, а відтак така заборгованість відповідача перед позивачем становить 116040,52 грн.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач здійснив оплату отриманого за договором поставки товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів виконання у повному обсязі зобов`язань з оплати поставленого товару відповідачем до справи не подано, а відтак суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 116040,58 грн основної заборгованості за договором року підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 11093,74 грн інфляційних втрат та 58306,68 грн 30% річних.

Відповідно до 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Так як вже зазначалось судом, сторони погодили у пункті 5.8. договору те, що станом на 28 грудня 2022 року заборгованість має бути сплачена в повному обсязі (в тому числі строкова) (п. 5.8. договору).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України). Відтак, з огляду на кінцеву дату оплати поставленого товару (28.12.2022), датою прострочення оплати є 29.12.2022.

Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної сплати заборгованості, суд приходить до переконання, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, а відтак повинен сплатити на користь позивача інфляційні нарахування та 30% річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Згідно з п. 8.6. договору у випадку затримки оплати за товар більше як на 3 (три) календарних дні покупець на письмову вимогу постачальника додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі тридцять відсотків від суми заборгованості, а також суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, тридцять відсотків річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України та відшкодовує збитки, що були понесені постачальником в зв`язку з простроченням покупця.

Суд, перевіривши розрахунок 30% річних та інфляційних втрат, вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, встановивши, що до стягнення з відповідача підлягають 58211,30 грн - 30% річних та 11093,74 грн - інфляційних втрат.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією ID: 4780-2028-9251-6608 від 09.09.2024 року.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає до стягнення 3026,44 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталхаб» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 108, офіс 102; ідентифікаційний код 43906756) на користь Дочірнього підприємства «Герц Україна» (02002, Київська область, місто Київ, вулиця Митрополита Андрея Шептицького, будинок 10, офіс 168; ідентифікаційний код 30402235) 185345,60 грн заборгованості, з яких: 116040,58 грн - основна заборгованість, 11093,74 грн - інфляційні втрати, 58211,30 грн - 30% річних та 3026,44 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3.У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2024.

СуддяГоменюк З.П.