Рішення

від 23.09.2024 по справі 921/204/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/204/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Зборівського районного споживчого товариства (вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільська область, 47600)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 13891 грн.

За участю від:

позивача ОСОБА_2

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Зборівське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13891 грн, з яких: 8736 грн боргу з орендної плати; 4368 грн штрафу; 787 грн неустойки, нарахованої в порядку ст. 785 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №11/21 оренди об`єкта нерухомості від 22.02.2021, в частині своєчасної та повної оплати орендної плати.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 22.04.2024 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого судом за запитом №57249261009, станом на 22.05.2024, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .

Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.

Рекомендовані повідомлення, якими на зазначену вище адресу відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, повернулись на адресу суду без вручення адресату, з довідками підприємства зв`язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Разом з тим, 25.06.2024 судом зроблено запит №921/204/24/339/2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання інформації щодо перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у довідці №10/2/13339 від 12.07.2024 повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 до лав Збройних Сил України не призивався.

Також, з урахуванням приписів ч.8 ст. 176 ГПК України, 03.07.2024 судом зроблено запит у Єдиному державному демографічному реєстрі щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 як фізичної особи.

За даними відповіді №675480 від 03.07.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд, ОСОБА_1 з 10.08.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рекомендовані повідомлення, якими на обидві адреси відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, повернулись на адресу суду без вручення адресату, з довідками підприємства зв`язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 04.04.2024 головуючим суддею для розгляду справи №921/204/24 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2024 позовну заяву у справі №921/204/24 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до заяви б/н б/д (вх. № 3028 від 16.04.2024) позивачем усунуто визначені в ухвалі від 09.04.2024 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2024: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/204/24 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання з повідомленням учасників судового процесу призначено на 22.05.2024; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Ухвалою суду від 22.05.2024 розгляд справи №921/204/24 призначено на 17.06.2024.

04.06.2024 Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 1707/0/15-24 про звільнення з посади судді ОСОБА_3 , у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024, справу № 921/204/24 передано для розгляду судді Шумському І.П.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2024 справу №921/204/24 прийнято до провадження суддею Шумським І.П., судове засідання у справі № 921/204/24 призначено на 08.07.2024.

Ухвалою суду від 08.07.2024 судове засідання у справі № 921/204/24 відкладено на 25.07.2024, котре надалі відкладено на 15.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 15.08.2024, ухвалою суду від 31.07.2024 судове засідання у справі № 921/204/24 призначено на 23.09.2024.

Представником позивача в судовому засіданні 23.09.2024 підтримано позовні вимоги.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 23.09.2024 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі повідомлений належним чином.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 23.09.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

22.02.2021 між Зборівським районним споживчим товариством (надалі - орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - орендарем) укладено договір № 11/21 оренди об`єкта нерухомості (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно частину нежитлового приміщення магазину №27/67, торговою площею 37 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (надалі об`єкт оренди).

Об`єкт оренди використовується орендарем для торгової діяльності (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору зазначено, що орендодавець передає орендарю об`єкт оренди за актом приймання передачі (додаток, що є невід`ємною частиною даного договору). В акті приймання передачі сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент передачі у користування та інше.

Орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання сторонами акта приймання передачі (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору об`єкт оренди повертається орендодавцю орендарем у день закінчення строку договору, а у разі дострокового розірвання/припинення дії цього договору в день дострокового розірвання/припинення дії цього договору. Повернення об`єкта оренди з користування оформляється відповідним актом приймання передачі.

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди у стані, не гіршому ніж на момент прийняття об`єкта оренди у користування, з урахуванням нормального фізичного зносу за актом приймання передачі, в якому сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент повернення (п. 2.4.1 договору).

Згідно з п. 2.5 договору обов`язок зі складання акта приймання передачі об`єкта оренди покладається на орендодавця.

Відповідно до п. 3.2.5 договору орендодавець має право своєчасно і в повному обсязі отримувати від орендаря платежі, передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.3.1, п. 3.3.2, п. 3.3.16 договору орендар зобов`язаний: прийняти від орендодавця у строкове платне користування об`єкт оренди за актом приймання передачі об`єкта оренди; вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього договору, сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором; у разі закінчення строку дії договору оренди або у разі дострокового розірвання договору повернути орендодавцю об`єкт оренди у стані, що відповідає умовам цього договору.

Цей договір набуває чинності з 01.03.2021 і діє до 28.02.2022 включно (п. 4.1 договору).

Строк користування об`єктом оренди обчислюється з дня передачі об`єкта оренди у користування орендарю за відповідним актом приймання передачі та закінчується в день повернення орендарем об`єкта оренди орендодавцю та підписання відповідного акта приймання передачі (п. 4.2 договору).

У п. 4.3.1 договору зазначено, що дія договору припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Розірвання цього договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених цим договором (п. 4.4 договору).

У п. 5.1 договору сторони обумовили, що орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 25 грн на місяць. Загальний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 925 грн на місяць.

Нарахування орендодавцем орендної плати за цим договором здійснюється з дня прийняття орендарем об`єкту оренди за актом приймання передачі. Нарахування орендодавцем орендної плати за цим договором припиняється з дня наступного за днем повернення орендарем об`єкту оренди орендодавцю та підписання сторонами відповідного акту приймання передачі (п. 5.1.1 договору).

У разі необхідності визначення розміру орендної плати за певну частину календарного місяця або за певну кількість днів, розмір орендної плати за такий календарний місяць має бути поділений на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці (п. 5.1.2 договору).

Відповідно до п. 5.1.3 договору протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору орендар зобов`язується сплатити орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди.

Згідно з п. 5.1.4 договору починаючи з другого календарного місяця користування об`єктом оренди орендар здійснює повну оплату орендної плати за місяць до 10 числа кожного поточного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди.

Всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін. Всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною (п. 7.1, п. 7.2 договору).

Орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення об`єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць. У такому випадку цей договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, якщо інше не зазначено у відповідному повідомленні орендаря (п. 7.3 договору).

Розірвання або закінчення строку дії договору не є підставою для звільнення орендаря від виконання обов`язку по погашенню заборгованості зі сплати платежів передбачених договором (п. 7.5 договору).

У п. 8.4 договору сторони обумовили, що у випадку прострочення сплати орендарем платежів, встановлених договором більш ніж на 30 календарних днів, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 50 % від розміру загальної суми заборгованості.

У разі якщо орендар не виконав обов`язку щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю у випадках та у строки, передбачені цим договором, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення повернення об`єкта оренди (п. 8.5 договору).

У п. 10.1 договору зазначено, що сторони розуміють і погоджують, що їх відносини, що виникають з цього договору не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХХІІ у чинній редакції.

Повідомлення та інші документи, що направляються стороні для виконання умов договору чи в зв`язку з ним, повинні бути складені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Зазначені документи будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони вручені нарочним, передані кур`єрською службою чи відправлені поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п. 11.9 договору).

Факт передачі в оренду майна підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2021, підписаним сторонами. В цьому акті вказано, що в момент приймання передачі об`єкт оренди знаходиться в технічно справному стані, відповідає санітарним нормам та придатний для використання орендарем з метою, вказаною в п. 1.2 договору.

Додатковою угодою від 25.02.2022 сторонами обумовлено п. 4.1 договору викласти в наступній редакції: "4.1. Дана угода вступає в силу з 01.03.2022 і діє до 28.02.2023 включно".

Надалі, додатковою угодою №2 від 28.02.2023 сторони погодили викласти в новій редакції п. 4.1 договору: "4.1. Дана угода вступає в силу з 01.03.2023 і діє до 28.02.2024 включно".

Разом з тим, додатковою угодою №2 від 28.02.2023 в новій редакції викладено і п. 5.1 договору, а саме: "5.1. Орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить торгова площа 30 грн в місяць. Загальний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 1110 грн на місяць".

Позивач у позові зазначає, що відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання виконував неналежним чином, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату. Останній раз внесення орендної плати відбулось у вересні 2023 року. Згідно з розрахунком боргу орендної плати за договором борг відповідача перед позивачем з орендної плати складає 8736 грн. При цьому, відповідачем взагалі не здійснювались оплати за період жовтня 2023 року лютого 2024 року на загальну суму 5550 грн, а станом на вересень 2023 року включно загальна сума боргу складає 3186 грн.

У січні 2024 року позивач звернувся до відповідача з листом №1 від 29.01.2024, у якому у зв`язку із закінченням дії договору оренди №11/21 від 22.02.2021 та існуванням, станом на 01.01.2024, боргу з орендної плати в сумі 7690 грн, повідомив, що такий договір на наступний термін не буде продовжуватися та запропонував у термін до 28.02.2024 оплатити борг по орендній платі та повернути орендоване майно представнику позивача за актом приймання передачі.

По акту приймання передачі (повернення) об`єкта нерухомості від 11.03.2024 відповідач повернув позивачу об`єкт оренди.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8736 грн боргу з орендної плати, 4368 грн штрафу та 787 грн неустойки згідно з ч.2 ст.785 ЦК України за період з 01.03.2024 до 11.03.2024.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 ГК України.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вже зазначалось, у п. 10.1 договору сторонами зазначено, що їх відносини, що виникають з цього договору не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.5 ст.762 ЦК України та ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджений факт укладення сторонами у справі договору №11/21 від 22.02.2021 оренди об`єкта нерухомості, а також факт передачі позивачем за актом приймання - передачі від 01.03.2021 відповідачу визначеного вказаним договором майна.

Оскільки відповідач користувався об`єктом оренди, факт такого користування не заперечив, то в силу закону та договору зобов`язаний був здійснювати орендні платежі за користування ним.

Згідно розрахунку, складеного позивачем, у відповідача, станом на вересень 2023 року існує борг по орендній платі в сумі 3186 грн, а з жовтня 2023 року він не сплачує орендну плату. Таким чином, борг відповідача з орендної плати становить 8736 грн.

На дату ухвалення рішення у цій справі доказів сплати 8736 грн боргу з орендної плати за договором №11/21 від 22.02.2021 від відповідача не надходило.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором № 11/21 від 22.02.2021 своєчасно та в повному обсязі не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8736 грн боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4368 грн штрафу.

Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За умовами п. 8.4 договору, у випадку прострочення сплати орендарем платежів, встановлених договором більш ніж на 30 календарних днів, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 50 % від розміру загальної суми заборгованості.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 4368 грн штрафу.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 787 грн неустойки за період 01.03.2024 - 11.03.2024.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас, неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, суд зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Як убачається з матеріалів справи, сторони у п. 8.5 договору погодили, що у разі якщо орендар не виконав обов`язку щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю у випадках та у строки, передбачені цим договором, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення повернення об`єкта оренди.

Як вже зазначалось, позивач (орендодавець) у адресованому відповідачу (орендарю) листі №1 від 29.01.2024 повідомив про те, що вказаний договір не буде продовжуватися на наступний термін після закінчення його терміну дії (після 28.02.2024), у зв`язку з існуванням у останнього боргу з орендної плати за тривалий період (понад один місяць).

Пунктом п. 4.3.1 договору передбачено, що дія договору припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 2.4 договору об`єкт оренди повертається орендодавцю орендарем у день закінчення строку договору. Повернення об`єкта оренди з користування оформляється відповідно актом приймання передачі.

Враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що останнім днем терміну дії договору №11/21 від 22.02.2021 було 28.02.2024.

Таким чином, договір оренди є припиненим з 01.03.2024.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріали справи містять датований акт приймання передачі (повернення) об`єкта нерухомості, котрий датований 11.03.2024.

Отже, відповідач несвоєчасно повернув відповідачу об`єкт, тобто через 11 днів після закінчення терміну дії договору.

Суд відзначає, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря негайно повернути орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди.

Отже відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, а саме: у спірний період з 01.03.2024 до 11.03.2024 відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Судом здійснено перевірку розрахунку неустойки, зробленого позивачем, та встановлено, що арифметично розрахунок проведено правильно.

З огляду на наведене, вимоги позивача в частині стягнення неустойки у розмірі в розмірі 787 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч. 4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву, він позбавляється права заперечувати проти обставин справи, якщо його незгода не викладена у відзиві.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача 8736 грн боргу, 4368 грн штрафу, 787 грн неустойки, нарахованої в порядку ст. 785 ЦК України, як доведені позивачем та не заперечені належним чином відповідачем.

Згідно з ст. 41, п. п. 4, 5 ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Зборівського районного споживчого товариства (вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільська область, 47600, ідентифікаційний код 01767270) 8736 (вісім тисяч сімсот тридцять шість) грн боргу, 4368 (чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн штрафу, 787 (сімсот вісімдесят сім) грн неустойки, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 23 вересня 2024 року.

Суддя І.П. Шумський