Рішення

від 17.09.2024 по справі 922/1849/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024м. ХарківСправа № 922/1849/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" до Фізичної особи-підприємця Місюри Богдана Степановича про стягнення коштів

за участю представників:

позивача Южда С.М.

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Місюри Б.С., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в розмірі 446.346,00 грн, а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо повернення помилково сплачених позивачем грошових коштів у зв`язку з відсутністю між ними будь-яких договірних відносин щодо надання послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/1849/24.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 у справі №922/1849/24 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 закрито підготовче провадження у справі №922/1849/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні по суті.

В судовому засіданні по суті 27.08.2024 у справі №922/1849/24 була оголошена перерва на 17.09.2024 об 11:00 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 17.09.2024 представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Правом на участь представника в судовому засіданні по суті 17.09.2024 відповідач не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету ФОП Місюри Б.С. в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши вступне слово представника позивача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" упродовж грудня 2023 - січня 2024 було перераховано на рахунок ФОП Місюри Б.С. грошові кошти в загальній сумі 446.346,00 грн, про що свідчать наступні платіжні інструкції:

- від 11.12.2023 №63 на суму 168.773,00 грн, призначення платежу - "оплата за послуги зг рах к №5 від 27 листопада 2023 р. без ПДВ";

- від 09.01.2024 №44 на суму 30.733,00 грн, призначення платежу - "оплата зг рахунок №8 від 27 грудня 2023 р. без ПДВ";

- від 09.01.2024 №45 на суму 184.571,00 грн, призначення платежу - "оплата зг рахунок №1 від 04 січня 2024 р. без ПДВ";

- від 31.01.2024 №174 на суму 62.269,00 грн, призначення платежу - "оплата за послуги згідно рахунку №2 від 29 січня 2024 р. без ПДВ".

24.05.2024 позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 24.05.2024, в якому, посилаючись на відсутність між ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" та ФОПП Місюрою Б.С. жодних домовленостей щодо надання послуг, вимагав повернути протягом 2 днів з дати отримання даної вимоги грошові кошти в загальній сумі 446.346,00 грн.

Втім, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, грошові кошти в розмірі 446.346,00 грн не повернув, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що ним тривалий час надавались послуги з налаштування SEO-оптимізації сайтів ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН". Твердження позивача про помилкове здійснення платежів є абсурдним та таким, що не відповідає дійсним обставин справи, оскільки відповідачем були виставлені позивачу рахунки на оплату від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 № та від 29.01.2024 №2, які в подальшому були ним оплачені, а отже відсутні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно з частинами першою-третьої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності трьох умов:

1) набуття або збереження майна боржником;

2) набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи -кредитора;

3) для набуття або збереження боржником майна кредитора відсутні жодні правові підстави - договір, інший правочин, закон, адміністративний акт або інші з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

При цьому у відповідності до ст.1212 ЦК України третя з названих умов (відсутність правових підстав набуття майна) є спеціальною ознакою саме кондиційних правовідносин і є необхідною умовою для застосування наслідків безпідставного збагачення, визначених ст.ст. 1212-1214 ЦК України. За таких обставин договірний характер правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Таким чином з урахуванням ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом) умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача у даній справі є доведення факту набуття відповідачем майна за рахунок позивача саме за відсутності правових підстав для цього.

Однак в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий - доказів відсутності правових підстав для перерахування позивачем відповідачеві спірних грошових коштів не надано. Навпаки, матеріали справи свідчать про протилежне, - про те, що грошові кошти в загальній сумі 446.346,00 грн були сплачені позивачем відповідачу за наявності належних правових підстав, а саме рахунків від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 №1, від 29.01.2024 №2., відповідні рахунки були надані відповідачем до відзиву на позовну заяву та наявні в матеріалах справи.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що набуття відповідачем грошових коштів перерахованих позивачем 11.12.2023, 09.01.2024 та 31.01.2024 у розмірі 168.773,00 грн, 30.733,00 грн, 184.571,00 грн та 62.269,00 грн відповідно відбулося на підставі рахунків, що виключає можливість кваліфікації цих відносин, як кондиційних (відносин з безпідставного збагачення) і застосування до них правил статей 1212-1214 ЦК України.

Суд вважає помилковим твердження позивача як на підставу позову на те, що між ним та відповідачем не існувало жодних договірних відносин, оскільки жодного договору між ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" та ФОП Місюрою С.П. в письмовому вигляді укладено не було, оскільки відповідно до частини другої статті 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Факт перерахування коштів позивачем відповідачу з призначенням платежу на підставі рахунків від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 №1, від 29.01.2024 №2. свідчить про наявність між сторонами договірних зобов`язань, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

При цьому, судом не приймаються до уваги долучені відповідачем до відзив на позовну заяву докази (окрім рахунків від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 №1, від 29.01.2024 №2.), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належність доказів, передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку предметом спору є повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України та до предмета доказування входить безпідставність перерахування відповідних коштів ( відсутність договірних та інших стосунків між сторонами).

В даному випадку відповідачем надано докази які не стосуються предмета доказування, оскільки як вже зазначалось предметом даного спору є стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, а не виконання відповідачем зобов`язань, у зв`язку з чим докази надані відповідачем окрім рахунків від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 №1, від 29.01.2024 №2. суд не бере до розгляду.

Щодо посилань позивача на помилковість перерахування грошових коштів відповідачу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 37 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Національного банку України від 29.07.2022 №163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Зі змісту наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що вони містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, зокрема, ПІБ отримувача - ФОП Місюра Богдан Степанович, код отримувача - 3797506796, рахунок отримувача - НОМЕР_1 . Тобто неможливо перерахувати кошти без отримання від іншої особи її реквізиті, а отже позивач був належним чином обізнаним про те, якій особі перераховуються такі грошові кошти та на якій підставі.

Також у пункті 41 вказаної інструкції зазначено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику і за внесені дані відповідає також саме платник. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17 та від 13.02.2020 року № 910/4557/18.

Таким чином, твердження позивача про помилковість перерахування грошових коштів саме відповідачу у зв`язку з відсутністю будь-яких правовідносин між сторонами є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань позивача на те, що, відповідні рахунки відповідачем позивачу не надсилалися та в матеріалах справи відсутні докази їх надсилання, суд зазначає наступне.

Як вбачається, відповідачем до відзиву на позовну заяву було надано рахунки від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 №1, від 29.01.2024 №2., відповідні рахунки підписані з боку відповідача. Доказів надіслання відповідних рахунків матеріали справи не містять, проте як вже неодноразово зазначалось судом, позивачем було перераховано кошти саме на підставі цих рахунків, оскільки платіжні інструкції: від 11.12.2023 №63 на суму 168.773,00 грн, від 09.01.2024 №44 на суму 30.733,00 грн, від 09.01.2024 №45 на суму 184.571,00 грн, від 31.01.2024 №174 на суму 62.269,00 грн, містять саме посилання на відповідні рахунки.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач вже після подання позовної заяви сформував ці рахунки, то суд зазначає наступне:

По-перше відповідні посилання позивача не підтверджено будь якими доказами.

По-друге в матеріалах справи відсутні будь які докази, щодо звернення позивача до правоохоронних органів стосовно відповідних обставин.

Окрім цього, суд зазначає, що в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд зауважує, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (див. постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 11.01.2023 у справі №548/741/21 та від 17.04.2024 у справі №127/12240/22).

В даному випадку, ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" добровільно сплачував ФОП Місюрі С.П. кошти, знаючи, що між ним та відповідачем (як стверджує позивач) відсутнє будь-яке зобов`язання, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував кошти протягом двох місяців, різними сумами, всього було перераховано 4 платежу. У призначеннях платежу позивач зазначав, що оплата здійснюється на підставі рахунків.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі декілька разів протягом тривалого часу.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Визначений статтею 13 ГПК України принцип змагальності у господарському процесі забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, оскільки позивач перерахував кошти на підставі рахунків від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 №1, від 29.01.2024 №2., приймаючи до уваги те, що неукладання письмового договору не свідчить про відсутність правової підстави для набуття коштів, адже правочин може бути вчинений і без укладання угоди у формі окремого документа, тобто спрощений спосіб, у зв`язку з чим застосування норми ст. 1212 ГПК України щодо повернення безпідставно отриманих коштів є необґрунтованим та безпідставним, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 446.346,00 грн, задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 6.695,19 грн залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "23" вересня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля