Постанова

від 19.11.2024 по справі 922/1849/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/1849/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" (вх. №2350Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 (рішення ухвалено суддею Добрелею Н.С. в приміщенні Господарського суду Харківської області 17.09.2024 о 12:31, повний текст складено 23.09.2024) у справі №922/1849/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН"

до фізичної особи-підприємця Місюри Богдана Степановича

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Місюри Б.С., в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в розмірі 446346,00 грн, а також судові витрати. Фактичними підставами позову зазначено бездіяльність відповідача щодо повернення помилково сплачених позивачем грошових коштів у зв`язку з відсутністю між ними будь-яких договірних відносин щодо надання послуг.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/1849/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на не з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/1849/24 повністю, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" до ФОП Місюри Б.С. задовольнити повністю, стягнути з ФОП Місюри Б.С. на користь ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" 446346,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що платежі в розмірі 446346,00 грн було здійснено на користь відповідача помилково, оскільки між сторонами не існувало жодних домовленостей щодо надання послуг, а призначення платежу у платіжних інструкціях вказано позивачем помилково.

За твердженням заявника апеляційної скарги, між сторонами не існує та не існувало договірних чи комерційних відносин щодо надання послуг, що підтверджується відсутністю укладеного між сторонами договору. В матеріалах справи відсутні будь-які підписані зі сторони позивача, його повноважними представниками документи, які б фіксували зміст правочину. Висновки суду першої інстанції про те, що такими документами є рахунки від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 №1, від 29.01.2024 №2, які оплачені позивачем, є помилковими та не відповідають дійсності, оскільки відповідачем не надано суду доказів надсилання таких рахунків на адресу позивача або будь-яких інших доказів про отримання позивачем вказаних рахунків. Крім того, відповідачем не надано доказів існування таких рахунків на дату здійснення помилкових платежів позивачем.

Також позивачем зазначено, що рахунки відповідача не містять умов про предмет договору, а саме на підставі рахунків неможливо встановити, які саме послуги, якої якості та обсягу та щодо яких об`єктів (наприклад сайтів) замовлялися. За таких умов, на підставі наданих відповідачем рахунків, неможливо встановити, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору надання послуг, про існування якого Господарським судом Харківської області в оскаржуваному рішенні зроблено помилковий висновок.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" (вх. №2350Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/1849/24, встановлено учасникам справи строк по 31.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 19.11.2024.

31.10.2024 від фізичної особи-підприємця Місюри Богдана Степановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/1849/24 без змін.

31.10.2024 від фізичної особи-підприємця Місюри Богдана Степановича надійшла заява, у якій просив розглянути справу за його відсутності, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/1849/24 без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" упродовж грудня 2023 року - січня 2024 року було перераховано на рахунок ФОП Місюри Б.С. грошові кошти в загальній сумі 446346,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

- №63 від 11.12.2023 на суму 168773,00 грн, призначення платежу "оплата за послуги зг рах к №5 від 27 листопада 2023 р. без ПДВ";

- №44 від 09.01.2024 на суму 30733,00 грн, призначення платежу "оплата зг рахунок №8 від 27 грудня 2023 р. без ПДВ";

- №45 від 09.01.2024 на суму 184571,00 грн, призначення платежу "оплата зг рахунок №1 від 04 січня 2024 р. без ПДВ";

- №174 від 31.01.2024 на суму 62269,00 грн, призначення платежу "оплата за послуги згідно рахунку №2 від 29 січня 2024 р. без ПДВ".

24.05.2024 ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" було надіслано відповідачу лист-вимогу, в якому позивач, посилаючись на відсутність між ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" та ФОП Місюрою Б.С. жодних домовленостей щодо надання послуг, вимагав повернути протягом 2 днів з дати отримання даної вимоги грошові кошти в загальній сумі 446346,00 грн, які були перераховані позивачем відповідно до вказаних платіжних інструкцій №63 від 11.12.2023, №44 від 09.01.2024, №45 від 09.01.2024, №174 від 31.01.2024.

За твердженням позивача, відповідач відповіді на вимогу не надав, грошові кошти в розмірі 446346,00 грн не повернув, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

На спростування доводів позивача про безпідставність перерахування ним коштів відповідачем надано, зокрема, рахунки: №8 від 27.12.2023 на суму 30733,00 грн за комплекс послуг з налаштування SEO оптимізації сайту за січень 2024 у кількості 1 послуги, №5 від 27.12.2023 на суму 168773,00 грн за комплекс послуг з налаштування SEО оптимізації сайту за грудень 2023 у кількості 1 послуги, №1 від 04.01.2024 на суму 184571,00 грн за комплекс послуг з налаштування SEO оптимізації сайту за січень 2024 у кількості 1 послуги, №2 від 29.01.2024 на суму 62269,00 грн за комплекс послуг з налаштування SEO оптимізації сайту за лютий 2024 у кількості 1 послуги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що факт перерахування коштів позивачем відповідачу з призначенням платежу на підставі рахунків від 27.11.2023 №5, від 27.12.2023 №8, від 04.01.2024 №1, від 29.01.2024 №2 свідчить про наявність між сторонами договірних зобов`язань, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб. А тому, дійшов до висновку, що набуття відповідачем грошових коштів, перерахованих позивачем 11.12.2023, 09.01.2024 та 31.01.2024 у розмірі 168773,00 грн, 30733,00 грн, 184571,00 грн та 62269,00 грн відбулося на підставі рахунків, що виключає можливість кваліфікації цих відносин, як кондиційних (відносин з безпідставного збагачення) і застосування до них правил статей 1212-1214 ЦК України.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 905 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у даній справі підлягали встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Так, колегія суддів зазначає, що договір про надання послуг має передбачати такі умови: 1) предмет - опис послуги, яка надається; 2) плата (розмір, строки оплати, порядок оплати) - якщо договір є оплатним; 3) термін дії договору; 4) виконання договору особисто виконавцем або можливість передачі цього обов`язку третій особі; 5) відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання договору; 6) умови дострокового розірвання договору (в тому числі, шляхом односторонньої відмови однієї із сторін); 7) порядок прийняття послуг.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять укладеного між ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" та ФОП Місюрою Б.С. у письмовій формі договору про надання послуг.

Не підтверджуються також і обставини укладення між сторонами відповідного договору й у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами тощо.

Так, зі змісту наданих сторонами платіжних інструкцій №63 від 11.12.2023, №44 від 09.01.2024, №45 від 09.01.2024, №174 від 31.01.2024, а також рахунків №8 від 27.12.2023, №5 від 27.12.2023, №1 від 04.01.2024, №2 від 29.01.2024 не можна прийти до висновку про досягнення між ними згоди щодо істотних умов договору про надання послуг.

Матеріали справи не містять доказів замовлення позивачем у відповідача послуг, зазначених у рахунках-фактурах (комплекс послуг з налаштування SEO-оптимізації сайту); не дають можливість з`ясувати предмет договору, оскільки відсутня деталізація, які саме послуги, якої якості та обсягу входять до зазначеного «комплексу послуг»; погодження сторонами вартості таких послуг, строку їх надання, порядку прийняття та здійснення оплати; узгодження умов щодо виконання договору особисто виконавцем або можливість передачі цього обов`язку третій особі, тощо.

Колегія суддів вважає, що виставлення на оплату рахунку само по собі не може ототожнюватися з укладанням договору, оскільки складання та надання рахунку має здійснюватися на виконання досягнутих між сторонами домовленостей (вчинення правочину) та не може замінювати, навіть у випадку його оплати. Надані відповідачем рахунки-фактури не містять відомостей ані про підставу їх складання, ані про строк, протягом якого вони мають бути оплачені чи строк надання послуг.

Апеляційний господарський суд також вважає слушними доводи позивача і про те, що відповідачем не надано жодних доказів надсилання/вручення позивачу саме наданих відповідачем до відзиву на позов рахунків №8 від 27.12.2023, №5 від 27.12.2023, №1 від 04.01.2024, №2 від 29.01.2024, і що такі рахунки могли бути «сформовані» вже після подання позову.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідачем не надано доказів того, що ним був здійснений «комплекс послуг з налаштування SEO оптимізації сайту у грудні 2023 - січні 2024», а відповідні послуги були прийняті позивачем.

Відповідачем також не доведена належність до предмету спору інших наданих ним до відзиву на позов (окрім рахунків №8 від 27.12.2023, №5 від 27.12.2023, №1 від 04.01.2024, №2 від 29.01.2024) документів.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту укладення договору про надання послуг (зокрема. у спрощений спосіб), а тому у позивача не виникло відповідного господарського зобов`язання щодо сплати 446346,00 грн.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача відповідно до положень ст. 1212 ЦК України безпідставно отриманих коштів у розмірі 446346,00 грн за платіжними інструкціями: №63 від 11.12.2023 на суму 168773,00 грн, №44 від 09.01.2024 на суму 30733,00 грн, №45 від 09.01.2024 на суму 184571,00 грн, №174 від 31.01.2024 на суму 62269,00 грн.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 , 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 у справі №922/1849/24 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Місюри Богдана Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, буд. 10/10, оф. 60, код ЄДРПОУ 45220832) безпідставно отримані кошти у розмірі 446346,00 грн, а також 6695,19 грн судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Місюри Богдана Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ПРОМОУШЕН" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, буд. 10/10, оф. 60, код ЄДРПОУ 45220832) 10044,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.А. Пуль