Рішення

від 19.09.2024 по справі 922/403/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024м. ХарківСправа № 922/403/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків. пр. Героїв Харкова, 299) про стягнення 2'117'867,02 грн за участю представників:

позивача - Гур`янова С.Б.;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати наданих послуг з передачі електричної енергії за Договорами №0371-2032 від 31.01.2019 та №0374/2032/СРР від 01.12.2020 в розмірі 2'117'867,02 грн, в тому числі заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 1'644'890,13 грн, пеня в розмірі 89'299,96 грн, інфляційні втрати в сумі 283'483,67 грн та 3% річних у сумі 100'193,26 грн. Витрати зі сплати судового збору позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 позов залишено без розгляду, у зв`язку з неподанням позивачем без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/403/24 скасовано, справу № 922/403/24 направлено на розгляд до Господарського суду Харківської області.

24.07.2024 справу № 922/403/24 повернуто до Господарського суду Харківської області та передано судді Рильовій В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі №922/403/24 заявлено самовідвід судді Рильової В.В. від участі в розгляді справи Господарського суду Харківської області № 922/403/24.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи для розгляду справи № 922/403/24 був призначений суддя Трофімов І.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 21.08.2024 на 14:00 год.

Протокольною ухвалою від 21.08.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 вересня 2024 року о 15:30.

03.09.2024 відповідач подав додаткові пояснення, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 05.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 12 вересня 2024 року о 14:00.

12.09.2024 представник позивача подав клопотання про залишення без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 24 лютого 2022 року по 25 квітня 2022 року в розмірі 43'250,08 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області 12.09.2024 суд вирішив повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 922/403/24; заяву позивача про залишення позовної заяви в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 43'250,08 грн без розгляду задовольнив; залишив без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 24 лютого 2022 року по 25 квітня 2022 року в розмірі 43'250,08 грн.

Протокольною ухвалою від 12.09.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 вересня 2024 року о 14:30.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданому 14.03.2024 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" не є належним Відповідачем у справі, т.я. не є правонаступником Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш". У Відповідача не наступив момент переходу прав та обов`язків за АТ "Завод "Електроважмаш", яке знаходиться у стадії реорганізації.

Представник третьої особи в судове засідання 19.09.2024 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У своїх письмових поясненнях від 01.05.2024 підтримав відзив відповідача, а також зазначив, що позивачем не врахована норма ч.5 ст. 253 Цивільного кодексу України, стосовно того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.

31.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - Оператор системи передачі, ОСП, Позивач) Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (надалі Користувач, третя особа) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0371-2032 (надалі - Договір про надання послуг-1) з додатками, згідно з умовами якого ОСП зобов`язується надати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору. (Додаток № ).

Відповідно до п. 7.1 Договору про надання послуг-1, який корегується з підпунктом 3 пункту 3 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послуги.

Відповідно до п. 6.1 Договору про надання послуг-1 розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Згідно з п. 6.2 Договору про надання послуг-1 Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1) платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 5 у кожен з наступних періодів:

2) платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3) платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4) платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5) платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

Згідно з п. 6.5 Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання- передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 6.5 Договору про надання послуг-1 Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акту приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "системи управління ринком" з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п. 6.6 Договору про надання послуг-1 процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін.

Відповідно до п.п 3 п. 9.3 Договору про надання послуг-1 Користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п 3 п.9.3 Договору про надання послуг-1 Користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Позивач зазначає, що під час дії Договору про надання послуг-1 третя особа (Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш") належним чином не виконувала умови Договору про надання послуг-1 допускаючи прострочення платежів. Починаючи з вересня 2021 року оплати за послуги з передачі електричної енергії взагалі не здійснювались. На кінець розрахункового періоду за даним позовом (червень 2022 року) Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" мало заборгованість в сумі 1'935'196,22 грн, пеня за порушення термінів розрахунку за послугу з передачі електричної енергії становила 207'302,63 грн.

Крім того, 01.12.2020 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Оператор системи передачі, ОСП, Позивач) і Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (на той час АТ "Турбоатом") (Користувач, Відповідач) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0374-2032/ СРР (надалі - Договір про надання послуг-2), згідно з умовами якого ОСП зобов`язується надати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

13.07.2022 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020 №0374/2032/СРР, відповідно до п.1 якої сторони погодили замінити в договорі сторону споживача з Акціонерного товариства "Завод Електроважмаш" на Акціонерне товариство "Українські Енергетичні Машини". Після підписання сторонами цієї угоди Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" стає стороною договору (п. 2 додаткової угоди №2).

Згідно з п. 3 додаткової угоди №2 Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" приймає у повному обсязі зобов`язання (зокрема не виконані) за договором від 31.01.2019 № 0371-2032 та додатками до нього за всіма об`єктами, засобами обліку, зовнішніми та внутрішніми мережами електричного живлення та зобов`язується їх виконати належним чином на умовах договору від 12.01.2020 №0374-2032/СРР, у тому числі вимоги Оператора системи, не виконані попереднім споживачем на момент укладання додаткової угоди.

Сторони погодили, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" бере на себе відповідальність: кредиторську заборгованість перед Оператором системи: сума 1'935'196,22 грн, пеня за порушення термінів розрахунку за послугу з передачі електричної енергії становить 207'302,63 грн (п. 4 додаткової угоди № 2).

Після цього сторонами підписано акти корегування, внаслідок чого заборгованість Відповідача за період з серпня 2021 року по червень 2022 року зменшилась і склала 1'644'890,13 грн з ПДВ.

Позивач зазначає, що у Відповідача станом на момент подання позову утворилась заборгованість за спірним договором в сумі 1'644'890,13 грн. Крім того, Позивачем нараховано пеню за період з 21.09.2021 по 23.02.2022 в розмірі 46'049,88 грн, інфляційні втрати в сумі 283'483,67 грн та 3% річних у сумі 100'193,26 грн, які залишаються несплаченими Відповідачем.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 91 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідач за спожиту електричну енергію за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0371-2032 від 31.01.2019 за період з серпня 2021 року по червень 2022 року в сумі 1'644'890,13 грн не розрахувався, вказані Позивачем обставини не спростував.

Суд критично ставиться до тверджень Відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки за умовами додаткової угоди №2 до договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020 №0374/2032/СРР саме Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" взяло на себе кредиторську заборгованість Акціонерного товариства "Завод Електроважмаш" перед Позивачем за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0371-2032 від 31.01.2019.

Вказана додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін, є чинною, а отже і обов`язковою до виконання відповідно до приписів статті 629 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість за використану електричну енергію за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0371-2032 від 31.01.2019 у розмірі 1'644'890,13 грн підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з Відповідача пені за період з 21.09.2021 по 23.02.2022 в розмірі 46'049,88 грн, інфляційних втрат у сумі 283'483,67 грн та 3% річних у сумі 100'193,26 грн, суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.7 договору № 0371-2032 від 31.01.2019 сторони погодили, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт прострочення Відповідачем виконання зобов`язань з оплати поставленої Позивачем на виконання умов Договору електричної енергії, у зв`язку з чим у Позивача виникло право на нарахування пені на підставі п. 6.7. Договору про надання послуг-1, а також 3% річних та інфляційних витрат у відповідності до приписів статті 625 ЦК України.

Перевіривши правильність нарахування Позивачем пені, інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено Позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені за період з 21.09.2021 по 23.02.2022 в розмірі 46'049,88 грн, інфляційних втрат у сумі 283'483,67 грн та 3% річних у сумі 100'193,26 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на Відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м.Харків, пр. Героїв Харкова, 199; ідент. код 05762269) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідент. код 00100227) заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 1'644'890,13 грн, пеню в розмірі 46'049,88 грн, інфляційні втрати в сумі 283'483,67 грн, 3% річних у сумі 100'193,26 грн та судовий збір у сумі 31'119, 27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідент. код 00100227).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м.Харків, пр. Героїв Харкова, 199; ідент. код 05762269).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків. пр. Героїв Харкова, 299).

Повний текст рішення складено 23.09.2024.

СуддяІ.В. Трофімов