Рішення

від 18.09.2024 по справі 922/2654/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 Справа № 922/2654/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського квартирно-експлуатаційного управління (адреса: 61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61; код ЄДРПОУ 07923280) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест" (адреса: 61124, м. Харків, вул. Орлова Олександра, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 40442258) про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача Роженко В. В. (довіреність № 583/83 від 08.01.2024);

відповідача - Коновалов О. А. (ордер серії АХ № 1142370 від 01.08.2023);

ВСТАНОВИВ:

Харківське квартирно-експлуатаційне управління (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355 від 15.11.2021, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест" (далі - відповідач).

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355 від 15.11.2021 укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, що відображено в аудиторському звіті від 17.02.2022 № 535/31/4 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2024 відкрито провадження у справі № 922/2655/24; розгляд справи постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.09.2024; встановлено сторонам строк для надання заяв по суті спору.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надіслав до суду відзив (вх. № 20505 від 14.08.2024), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем не надано суду ні оригіналу ні належним чином засвідченої копії додатку № 2 до договору в якому сторонами узгоджено конкретні місця з яких відповідач зобов`язався вивозити побутові відходи, а тому твердження позивача про те, що виконавцем послуг з їх вивезення можуть бути підприємства, визначені в рішенні Харківської міської ради № 248 від 22 квітня 2020 року є безпідставними.

Окрім того, на думку відповідача, визначений Харківською міською радою, на підставі вказаного рішення, статус виконавців послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові, діє на певній (визначеній нею) території і стосується чітко і виключно визначених об`єктів утворення побутових відходів, якими є багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки, тоді як відповідач відповідно до умов спірного договору здійснював вивезення відходів за замовленням відповідача, як установи.

При цьому, оскільки Харківська міська рада у встановленому законодавством Порядку № 1173 не визначала виконавця для такої категорії об`єктів утворення побутових відходів (підприємства, організації, установи) то в даному випадку, на думку відповідача, відсутні підстави для розповсюдження сфери правового регулювання Рішенням Харківської міської ради № 248 від 22 квітня 2020 року на спірні правовідносини за участі сторін цієї справи.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив у порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2024.

В процесі розгляду справи по суті позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 22450/24 від 06.09.24) в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову зокрема з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом пред`явлення вимог про визнання недійсним договору, у випадку задоволення позову, не призведе до захисту прав позивача, оскільки поставить позивача в невигідне становище в порівнянні з відповідачем.

У судове засідання 18.09.2024 прибули представники сторін.

Представник позивача, який просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, позивач керуючись Законом України "Про публічні закупівлі" проводив закупівлі послуг з вивезення побутових відходів на території Харківської області використовуючи процедуру відкритих торгів у період з 2019 по 2021 р. р. включно.

Предметом закупівлі визначено послуги з вивезення твердих побутових відходів на об`єктах в зоні відповідальності позивача.

Переможцем процедури відкритих торгів з яким укладено договори послуг з вивезення побутових відходів на об`єктах в зонi відповідальності позивача було визначено відповідача у даній справі.

З огляду на викладене, 15.11.2021 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355 (далі за текстом договір; а. с. 6-7), за умовами якого виконавець зобов`язується у 2021 році надати послуги: код ДК 021:2015-90510000-5 «Утилізація/видалення сміття і поводження зі сміттям» (вивіз твердих побутових відходів) (далі послуги), а замовник прийняти і оплатити вказані послуги (п. 1.1 договору).

На підставі п. п. 3.1-3.2 договору ціна без ПДВ становить 286809 грн 90 коп. двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот дев`ять грн. 90 коп.), ПДВ 20% - 57361 грн 98 коп. Ціна цього договору з ПДВ 344171 грн 88 коп. (триста сорок чотири тисячі сто сімдесят одна грн 88 коп.).

Джерело фінансування закупівлі: кошти Державного бюджету України та відшкодування суб`єктів господарювання.

Згідно з п. п. 4.1-4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту виконаних послуг (приймання-передачі наданих послуг).

Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до ст. ст. 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України протягом 15 календарних днів з моменту отримання оформленого акта виконаних послуг (приймання-передачі наданих послуг).

За умовами розділу 5 договору строк (термін) надання послуг: з дати укладення договору до 31.12.2021.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що Місце надання послуг: 61024, Україна, Харківська обл. та м. Харків, на об`єктах в зоні відповідальності КЕВ м. Харків, згідно додатку № 2 до договору.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4535 від 18 листопада 2021 року та № 5057 від 30.11.2021 відповідачем були виконані роботи (надані послуги) з вивозу твердих побутових відходів в листопаді 2021 року на загальну суму 292429,80 грн Виконані роботи (надані послуги) були прийняті замовником (позивачем) без будь-яких зауважень.

Позивач оплатив на користь відповідача вартість наданих послуг в повному обсязі.

Разом з тим, в подальшому з 06.12.2021 по 17.02.2022 аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту проведена оцінка діяльності установи позивача щодо використання фінансових та матеріальних ресурсів, стану функціонування системи внутрішнього контролю фінансово-господарської діяльності установи за результатом якої складено аудиторський звіт № 535/31/4 від 17.02.2022 (а. с. 11-14) Даним звітом встановлено безпідставне витрачання бюджетних коштiв внаслідок завищення вартості наданих послуг з вивезення побутових відходів, та неправомірне укладання в період 2019-2021 року позивачем договорів з відповідачем, якого не зазначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харків та Харківської області, що, на думку аудиторів, є порушенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про відходи" та оплату зазначених послуг за тарифами, які перевищували встановлені органом місцевого самоврядування.

Як зазначає позивач, укладення договорів на послуги з вивезення побутових відходів на території міста Харків в період з 01.01.2019 по З1.12.2021 законодавством перебачено виключно з КП "Комплекс з вивозу побутових відходів", ТОВ "Xарків екоресурс" та КП КГ "Харкiвкомуночиствод"; міста Чугуїв виключно з КП "Чугуївський комунальний комплекс" та міста Лозова виключно з КП "Еко-Сан" за умовами проходження конкурсу. При цьому на думку позивача, оскільки відповідача не було визначеним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харків та Харківської області на період дії договорів 2019-2021 poків, то в даному випадку відсутні правові підстави для укладення з позивачем договорів на отримання послуг з вивозу твердих побутових відходів на території міста Харків та Харківської області.

Крім того, позивач вказує на те, що проведеним аудитом порівняльним аналізом тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів між визначеними суб`єктами господарювання та фактичним надавачем послуг відповідачем у даній справі, встановлено надання відповідачем послуг за завищеними тарифами в порівнянні з тими, які були встановлені місцевими виконавчими органами влади на відповідних територіях.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача лист № 583/1112 від 12.03.2024, в якому просив вирішити питання щодо повернення зайво сплачених бюджетних коштів.

У відповідь, відповідач надіслав на адресу позивача лист № 03/04-1 від 03.04.2024, в якому вказав, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованим та безпідставними.

Викладені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами вільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільнимі відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 207 ГК Українитакож передбачає, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, враховуючи, що предметом договору слугує зобов`язання з надання підприємством відповідача послуг, суд зазначає, що між сторонами виникли господарські відносини на підставі договору про надання послуг, до яких, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, застосовуються також положення глави 63 Цивільного кодексу України.

На підставі ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Дослідивши зміст спірного договору, який був скріплений підписами представників сторін і печатками підприємств, суд прийшов до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом:зміст зобов`язання, строки його виконання, ціну, правові наслідки порушення зобов`язання, права та обов`язки контрагентів, термін (строк) дії договору, а також інші умови, що узгоджуються з вимогами глави 63 Цивільного кодексу України.

Отже, на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був вчинений у повній відповідності з вимогами законодавства Цивільного та Господарського кодексів України.

На виконання умов договору між позивачем проведено відповідні розрахунки, що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем. Таким чином, договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № № 1354/355 від 15.11.2021, укладений між позивачем та відповідачем, був таким, який укладався з метою реального настання правових наслідків та таким, що відповідав ст. ст. 92, 203,204,509, 526, 626, 627, 629,901 Цивільного кодексу України, ст. 3, п. 3 ст. 5, ст. ст. 173, 179, 193, п. 1 ст. 203 Господарського кодексу України, ознаки, передбачені ст. ст.215та228 Цивільного кодексу України, відсутні.

При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що у позивача були відсутні правові підстави укладення договорів з на отримання послуг з вивозу твердих побутових відходів на території міста Харків та Харківської області саме з відповідачем, зокрема з тих підстав, що чинним законодавством встановлено, що послуги з поводження з побутовими відходами можуть надавати виключно визначені суб`єкти господарювання за умовами проходження конкурсу, а відповідача не було визначеним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харків та Харківської області на період дії договорів 2019-2021 poків.

З цього приводу суд зазначає.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що Місце надання послуг: 61024, Україна, Харківська обл. та м. Харків, на об`єктах в зоні відповідальності КЕВ м. Харків, згідно додатку № 2 до договору.

Однак, позивачем в обґрунтування своїх вимог не надано суду додатку № 2 до договору. При цьому, з огляду на ненадання такого додатку, суд фактично позбавлений можливості встановити фактичні місця надання послуг відповідачем. Відповідно, посилання позивача на те, що такі послуги надавалися саме на території міст Харкова, Чугуєва, Лозової є недоведеними належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, також безпідставними є доводи позивача, що виконавцем послуг за договором мав бути не відповідач а визначені законодавством суб`єкти господарювання (міста Харків - КП "Комплекс з вивозу побутових відходів", ТОВ "Xарків екоресурс" та КП КГ "Харкiвкомуночиствод"; міста Чугуїв - КП "Чугуївський комунальний комплекс" та міста Лозова - КП "Еко-Сан" за умовами проходження конкурсу).

Вказане ж в свою чергу свідчить і про недоведеність заявленого позову.

Окрім того, у відповідності до пункту 3 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затверджених постановою КМУ від 10 грудня 2008 року № 1070 (надалі за текстом Правила № 1070), послуги з поводження з побутовими відходами надаються суб`єктом господарювання, визначеним органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також визначення на конкурсних засадах суб`єктів господарювання, що здійснюють у межах певної території надання послуг з вивезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Статтею 35-1 Закону України «Про відходи» також передбачено, що виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким порядком є «Порядок проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1173 (надалі за текстом Порядок № 1173), яким встановлена чітка і послідовна процедура підготовки та проведення конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на певній території населеного пункту.

Отже суб`єкт господарювання набуває статусу виконавця послуг з вивезення побутових відходів для вичерпно визначених джерел (об`єктів) утворення побутових відходів після його визначення таким виконавцем органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та відповідно умов такого конкурсу.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1173 (в редакції станом на листопад 2021 року):

5. Для проведення конкурсу організатор конкурсу готує конкурсну документацію, яка повинна містити таку інформацію:

7) характеристика території, де повинні надаватися послуги з поводження з побутовими відходами: розміри та межі певної території та перелік розміщених у зазначених межах об`єктів утворення побутових відходів, середня відстань до об`єктів поводження з відходами та їх місцезнаходження.

Межі певної території, де планується надавати послуги з поводження з побутовими відходами, визначає організатор конкурсу;

8) характеристика об`єктів утворення побутових відходів за джерелами їх утворення:

багатоквартирні житлові будинки:

- загальна кількість будинків, у тому числі будинки з п`ятьма і більше поверхами із сміттєпроводами, кількість мешканців таких будинків;

- місцезнаходження будинків, їх характеристика залежно від наявності видів благоустрою (каналізації, центрального опалення, водо- та газопостачання);

- кількість будинків, у яких відсутнє централізоване водопостачання та каналізація, а рідкі відходи зберігаються у вигрібних ямах;

- відомості про власників або наймачів, користувачів, у тому числі орендарів джерел утворення побутових відходів;

- наявність, кількість, місцезнаходження, об`єм і належність контейнерів (контейнерних майданчиків) для зберігання та збирання різних побутових відходів;

одноквартирні житлові будинки:

- загальна кількість будинків, кількість мешканців таких будинків;

- місцезнаходження будинків, їх характеристика залежно від наявності видів благоустрою (каналізації, центрального опалення, водо- та газопостачання);

- кількість будинків, у яких відсутнє централізоване водопостачання та каналізація, а рідкі відходи зберігаються у вигрібних ямах;

- наявність, кількість, місцезнаходження, об`єм і належність контейнерів (контейнерних майданчиків) для зберігання та збирання різних побутових відходів;

- характеристика під`їзних шляхів;

підприємства, установи та організації:

- загальна кількість та перелік підприємств, установ та організацій, їх характеристика (бюджетні або інші споживачі, наявність каналізації, центрального опалення, водо- та газопостачання), місцезнаходження, кількість, об`єм, місцезнаходження та належність контейнерів,

- площа зелених насаджень на території підприємства, установи та організації (у разі їх наявності);

Таким чином, Порядок № 1173 встановлює конкурсну процедуру визначення виконавця послуг як для окремих територій (із визначенням їх характеристик, меж та об`єктів утворення побутових відходів), так і для окремих об`єктів утворення побутових відходів за джерелами їх утворення (багатоквартирні житлові будинки, одноквартирні житлові будинки, підприємства, установи та організації). Конкретні умови визначаються конкурсною документацією, якою зумовлено подальші умови та об`єми надання послуг виконавцем, а також визначені об`єкти утворення побутових відходів для вивезення яких визначається виконавець на такому конкурсі.

В даному випадку, організатором конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові, а саме, Департаментом житлового господарства Харківської міської ради, у Конкурсній документації, затвердженій Протоколом № 2 конкурсної комісії від 20 лютого 2020 року (далі Конкурсна документація ХМР), було оголошено конкурс на визначення виконавця з надання послуг з вивезення побутових відходів для чітко і вичерпно визначених:

- території, де повинні надаватися послуги з поводження з побутовими відходами: розміри та межі певної території;

- переліку розміщених у зазначених межах об`єктів утворення побутових відходів.

Зазначені території та перелік об`єктів утворення побутових відходів визначені у конкурсній документації Лотом 1 та Лотом 2 - Переліками розміщених у межах території об`єктів утворення побутових відходів, якими є багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки, тобто об`єкти муніципального житла та приватного сектору (у зв`язку із значним обсягом вказаних лотів до цього відзиву додаються витяги з них).

Інші об`єкти утворення побутових відходів, зокрема підприємства, установи та організації із визначенням переліку підприємств, установ та організацій, їх характеристик (бюджетні або інші споживачі, наявність каналізації, центрального опалення, водо- та газопостачання), місцезнаходження, кількість, об`єм, місцезнаходження та належність контейнерів, - відсутні у відповідних Переліках об`єктів утворення побутових відходів, розміщених у межах території, стосовно яких органом місцевого самоврядування (Харківською міською радою) проводився конкурс та затверджувались виконавці.

Отже Харківська міська рада (орган місцевого самоврядування) не визначала на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не затверджувала виконавця (виконавців) послуг з вивезення побутових відходів для таких інших об`єктів утворення побутових відходів, як підприємства, установи та організації.

Таким чином, визначений Харківською міською радою, на підставі відповідного рішення № 248 від 22.04.2020, статус виконавців послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові, діє на певній (визначеній нею) території і стосується чітко і вичерпно визначених об`єктів утворення побутових відходів, якими є багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки.

Автоматичне і повне розповсюдження визначених Харківською міською радою виконавців послуг з вивезення побутових відходів для конкретних об`єктів утворення побутових відходів (багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки) на усі інші об`єктів утворення побутових відходів (підприємства, установи та організації та їх відомче житло) чинним законодавством не передбачено.

На територіях та для об`єктів утворення побутових відходів, для яких орган місцевого самоврядування не визначив на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не затвердив виконавця (виконавців) послуг з вивезення побутових відходів, чинним законодавством у сфері поводження з відходам не забороняється надання послуг з вивезення побутових відходів суб`єктами господарювання, юридичними та фізичними особами-підприємцями, якщо вони зареєстровані у встановленому законом порядку для цього виду діяльності, мають відповідний КВЕД - 38.11 (збирання безпечних відходів), а також мають укладені договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355 від 15.11.2021, укладеного між сторонами у даній справ є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, суд також вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі визнання судом недійсним Договору, та застосування на вимогу будь-якої заінтересованої сторони (зокрема відповідача) наслідків такої недійсності, відповідач має повернути позивачеві 292429,80 гривень, а позивач відповідно відшкодувати відповідачеві вартість отриманих послуг за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з відомостями системи закупівель Прозоро (prozorro.gov.ua) станом на час розгляду цієї справи вартість аналогічних послуг у місті Харкові та Харківській області становить близько 170,00 гривень за 1 куб. м. За спірним договором позивачеві були надані послуги з вивозу твердих побутових відходів загальною кількістю 320 куб. м по ціні 156,00 гривень (130,00 гривень за 1 куб. м без ДВ) на суму 49920,00 гривень.

Таким чином, у разі пред`явлення вимоги про застосування наслідків недійсності Договору позивач буде зобов`язаний сплатити відповідачеві 318873,50 гривень, тобто на 26243,70 гривень більше, ніж він може отримати від відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у випадку застосування наслідків недійсності договору зазначене не відновить права позивача, а навпаки - суттєво погіршить його становище.

Окрім того, у пункту 48 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 сформулювано уточнюючий, в співвідношенні з постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах:

«Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові».

У даній справі позивачем також заявлені позовні вимоги лише про визнання виконаного Договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, що, з урахуванням зазначеного висновку щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах, не є ефективним способом захисту, бо не тільки призводить до поновлення майнових прав позивача, а й навіть більше того суттєво погіршить його становище, про що вже було зазначено вище. Зазначене в свою чергу також є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи, що позов у даній справі не підлягає задоволенню, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "23" вересня 2024 р.

СуддяО.І. Байбак