Постанова

від 05.12.2024 по справі 922/2654/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2654/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вх.№2370 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І., повний текст рішення складено та підписано 23.09.2024) у справі №922/2654/24

за позовом Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест", м. Харків,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2024 року Харківське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест", в якій просить суд визнати недійсним договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів №1354/355 від 15.11.2021, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест".

Позов обґрунтовано тим, що договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355 від 15.11.2021 укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, що відображено в аудиторському звіті від 17.02.2022 № 535/31/4.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2654/24 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що Харківська міська рада (орган місцевого самоврядування) не визначала на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не затверджувала виконавця (виконавців) послуг з вивезення побутових відходів для таких інших об`єктів утворення побутових відходів, як підприємства, установи та організації. Таким чином, як зазначено судом, визначений Харківською міською радою, на підставі відповідного рішення № 248 від 22.04.2020, статус виконавців послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові, діє на певній (визначеній нею) території і стосується чітко і вичерпно визначених об`єктів утворення побутових відходів, якими є багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки. Автоматичне і повне розповсюдження визначених Харківською міською радою виконавців послуг з вивезення побутових відходів для конкретних об`єктів утворення побутових відходів (багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки) на усі інші об`єкти утворення побутових відходів (підприємства, установи та організації та їх відомче житло) чинним законодавством не передбачено. На територіях та для об`єктів утворення побутових відходів, для яких орган місцевого самоврядування не визначив на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не затвердив виконавця (виконавців) послуг з вивезення побутових відходів, чинним законодавством у сфері поводження з відходами не забороняється надання послуг з вивезення побутових відходів суб`єктами господарювання, юридичними та фізичними особами-підприємцями, якщо вони зареєстровані у встановленому законом порядку для цього виду діяльності, мають відповідний КВЕД - 38.11 (збирання безпечних відходів), а також мають укладені договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги. В зв`язку з чим, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355 від 15.11.2021, укладеного між сторонами у даній справ, визнано судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, судом зазначено, що у разі визнання недійсним договору, та застосування на вимогу будь-якої заінтересованої сторони (зокрема відповідача) наслідків такої недійсності, відповідач має повернути позивачеві 292429,80 грн, а позивач відповідно відшкодувати відповідачеві вартість отриманих послуг за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з відомостями системи закупівель Прозоро (prozorro.gov.ua) станом на час розгляду цієї справи вартість аналогічних послуг у місті Харкові та Харківській області становить близько 170,00 грн за 1 куб.м. За спірним договором позивачеві були надані послуги з вивозу твердих побутових відходів загальною кількістю 320 куб. м по ціні 156,00 грн (130,00 грн за 1 куб.м. без ПДВ) на суму 49 920,00 грн. Таким чином, у разі пред`явлення вимоги про застосування наслідків недійсності договору, позивач буде зобов`язаний сплатити відповідачеві 318873,50 грн, тобто на 26243,70 грн більше, ніж він може отримати від відповідача, що не відновить права позивача, а навпаки - суттєво погіршить його становище. Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. У даній справі позивачем заявлені позовні вимоги лише про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, що, з урахуванням зазначеного висновку щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах, не є ефективним способом захисту, бо не тільки призводить до поновлення майнових прав позивача, а й навіть більше того суттєво погіршить його становище, про що вже було зазначено судом, що в свою чергу також є самостійною підставою для відмови в позові.

Харківське квартирно-експлуатаційне управління з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі № 922/2654/24 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у зв`язку з встановленням аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту неправомірного укладання позивачем в період 2019-2021 роках договорів із ТОВ "Мегатранс Інвест", яке не визначене належним чином виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харкова та Харківської області, що є порушенням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про відходи", договір повинен бути визнаний недійсним.

29.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13844 від 30.10.2024), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга не містить змістовних доводів чи аргументів щодо дійсних мотивів та підстав відмови у позові, викладених у рішенні Господарського суду Харківської області від 18 вересня 2024 року у цій справі № 922/2654/24. Апеляційна скарга не спростовує висновків Господарського суду Харківської області, доводи позивача є ідентичними тим, які висловлені ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, і яким вже надана правова оцінка з урахуванням встановлених обставин на підставі повно і всебічно досліджених доказів. Зазначає, що визначений Харківською міською радою, на підставі відповідного рішення № 248 від 22 квітня 2020 року статус виконавців послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові, діє на певній (визначеній нею) території і стосується чітко і вичерпно визначених об`єктів утворення побутових відходів, якими є багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки. Автоматичне і повне розповсюдження визначених Харківською міською радою виконавців послуг з вивезення побутових відходів для конкретних об`єктів утворення побутових відходів (багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки) на усі інші об`єкти утворення побутових відходів (підприємства, установи та організації та їх відомче житло) чинним законодавством не передбачено. Наразі відсутні суб`єкти господарювання, визначені органом місцевого самоврядування (зокрема - Харківською міською радою) на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем (виконавцями) послуг з вивезення побутових відходів для таких об`єктів утворення побутових відходів як підприємства, установи та організації. Оскільки позивач у цій справі (ХКЕУ) відноситься до категорії «підприємства, установи та організації», а Харківська міська рада у встановленому законодавством Порядку № 1173 не визначала виконавця для такої категорії об`єктів утворення побутових відходів відсутні підстави для розповсюдження сфери правового регулювання рішенням Харківської міської ради № 248 від 22 квітня 2020 року на спірні правовідносини за участі сторін цієї справи.

27.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх.№15164), в якій останній просить розгляд справи №922/2654/24 проводити без участі працівника Харківського КЕУ. Апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач у судове засідання не прибув, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 21.10.2024.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, керуючись Законом України "Про публічні закупівлі", проводив закупівлі послуг з вивезення побутових відходів на території Харківської області використовуючи процедуру відкритих торгів у період з 2019 по 2021 роки включно.

Предметом закупівлі визначено послуги з вивезення твердих побутових відходів на об`єктах в зоні відповідальності позивача.

Переможцем процедури відкритих торгів, з яким укладено договори послуг з вивезення побутових відходів на об`єктах в зоні відповідальності позивача, було визначено ТОВ "Мегатранс Інвест".

15.11.2021 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова, замовником, та ТОВ "Мегатранс Інвест", виконавцем, укладено договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355, за умовами якого виконавець зобов`язується у 2021 році надати послуги: код ДК 021:2015-90510000-5 Утилізація/видалення сміття і поводження зі сміттям (вивіз твердих побутових відходів) (далі послуги), а замовник прийняти і оплатити вказані послуги (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору ціна без ПДВ становить 286809,90 грн, ПДВ 20% - 57361,98 грн. Ціна цього договору з ПДВ 344171,88 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що джерело фінансування закупівлі: кошти Державного бюджету України та відшкодування суб`єктів господарювання.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акту виконаних послуг (приймання-передачі наданих послуг).

За змістом п.4.2 договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до ст. ст. 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України протягом 15 календарних днів з моменту отримання оформленого акта виконаних послуг (приймання-передачі наданих послуг).

Строк (термін) надання послуг: з дати укладення договору до 31.12.2021 (п.5.1 договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що місце надання послуг: 61024, Україна, Харківська область та м. Харків, на об`єктах в зоні відповідальності КЕВ м. Харків, згідно додатку № 2 до договору.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4535 від 18 листопада 2021 року та № 5057 від 30.11.2021 відповідачем були виконані роботи (надані послуги) з вивозу твердих побутових відходів в листопаді 2021 року на загальну суму 292 429,80 грн. Виконані роботи (надані послуги) були прийняті замовником (позивачем) без будь-яких зауважень.

Як зазначає позивач, він оплатив на користь відповідача вартість наданих послуг в повному обсязі.

В подальшому, з 06.12.2021 по 17.02.2022 аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту проведена оцінка діяльності установи позивача щодо використання фінансових та матеріальних ресурсів, стану функціонування системи внутрішнього контролю фінансово-господарської діяльності установи за результатом якої складено аудиторський звіт № 535/31/4 від 17.02.2022, яким встановлено безпідставне витрачання бюджетних коштів внаслідок завищення вартості наданих послуг з вивезення побутових відходів, та неправомірне укладання в період 2019-2021 року позивачем договорів з відповідачем, якого не зазначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харків та Харківської області, що, на думку аудиторів, є порушенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про відходи" та оплату зазначених послуг за тарифами, які перевищували встановлені органом місцевого самоврядування.

Як зазначає позивач, виконавчими комітетами місцевих органів влади населених пунктів, на території яких знаходиться об`єкт утворення відходів (об`єкти в зоні відповідальності КЕВ м. Харків) визначено виконавців послуги з вивезення побутових відходів, а саме:

-у м. Харкові: КП "Комплекс з вивозу побутових відходів", ТОВ "Xарків Екоресурс" та КП КГ "Харкiвкомуночиствод" (рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.12.2011 № 940 та від 22.04.2020 № 248);

-у м. Чугуєві: КП "Чугуївський комунальний комплекс" (рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.02.2019 № 42, від 22.05.2020 № 117 та від 03.06.2021 № 151);

-у м. Лозова: КП "Екс-Сан" (рішення сесії VII скликання Лозівської міської ради Харківської області від 20.07.2018 № 960).

Таким чином, як зазначає позивач, укладення договорів на послуги з вивезення побутових відходів на території: міста Харків в період з 01.01.2019 по 31.12.2021 законодавством перебачено виключно з КП "Комплекс з вивозу побутових відходів", ТОВ "Xарків Екоресурс" та КП КГ "Харкiвкомуночиствод"; міста Чугуїв виключно з КП "Чугуївський комунальний комплекс" та міста Лозова виключно з КП "Еко-Сан".

Як зазначено в позовній заяві, аудитом встановлено, що послуги з поводження з побутовими відходами можуть надавати виключно визначені суб`єкти господарювання за умовами проходження конкурсу, а ТОВ "Мегатранс Iнвест" не було визначеним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харків та Харківської області на період дії договорів 2019-2021 poків, у зв`язку з чим у позивача були відсутні правові підстави для укладення договорів з ТОВ "Мегатранс Iнвест" на отримання послуг з вивозу твердих побутових відходів на території міста Харків та Харківської області. Враховуючи вимоги Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про відходи", "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо укладення споживачами договорів виключно з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, який визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах та за цінами/тарифами встановленими органами місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, тендерний комітет позивача при закупівлі зазначених послуг повинен був застосувати переговорну процедуру закупівлі. Проведеним аудитом порівняльним аналізом тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів між визначеними суб`єктами господарювання та фактичним надавачем послуг ТОВ "Мегатранс Iнвест" встановлено надання послуг за завищеними тарифами в порівнянні з тими, які були встановлені місцевими виконавчими органами влади на відповідних територіях: у м. Харків - 444,49 тис. грн, м. Чугуїв - 91,З7 тис. грн та м. Лозова - 21,52 тис. грн. що складало загальну суму 557,38 тис. гривень.

Отже, як зазначає позивач, в зв`язку з тим, що аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту встановлено неправомірне укладання в період 2019-2021 роках позивачем договорів із ТОВ "Мегатранс Iнвест", яке не визначене належним чином виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харкова та Харківської області, що є порушенням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про відходи", договір визнається недійсним.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача лист № 583/1112 від 12.03.2024, в якому просив вирішити питання щодо повернення зайво сплачених бюджетних коштів.

У відповідь, відповідач надіслав на адресу позивача лист № 03/04-1 від 03.04.2024, в якому вказав, що у всіх відкритих торгах, проведених за вищевказаний період замовником, приймали участь два або більше учасників, у тому числі КП Комплекс з вивозу побутових відходів та ТОВ Харків Екоресурс, які визначені відповідними рішеннями Харківської міської ради виконавцями послуг з вивезення побутових відходів. Переможцем цих торгів було визначено ТОВ Мегатранс Інвест, як учасника, який надав мінімальну (найбільш економічно вигідну) ціну та/або тендерні пропозиції у повному обсязі, у відповідності до всіх вимог, викладених в тендерних документаціях замовника. Пропозиції інших учасників не відповідали вимогам замовника або мали більш високі ціни тендерних пропозицій, з причини чого були відхилені замовником або не розглядалися, у відповідності до Закону Про публічні закупівлі. Для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території Харківської області: Чугуєві, Лозовій та інших населених пунктах в зоні відповідальності КЕВ м.Харків, у відповідності до технічних вимог, викладених в тендерних документаціях замовника, ТОВ Мегатранс Інвест були залучені в якості субпідрядників інші суб`єкти господарювання: КП Чугуївський комунальний комплекс, КП Еко-Сан та інші. Зазначив, що підтвердженням вищенаведеного могла послужити наочна інформація про стан проведених торгів (щодо учасників, цін, наданих документів у складі тендерних пропозицій тощо) за конкретними посиланнями на закупівлі у системі Прозорро, але на сьогоднішній день ця інформація за регламентом Прозорро є недоступною та прихованою на період воєнного часу у відповідності до діючого законодавства. Проінформував про те, що у 2020 році організатором конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові, а саме, Департаментом житлового господарства Харківської міської ради, у відповідній конкурсній документації, затвердженій протоколом № 2 конкурсної комісії від 20.02.2020, було передбачено, що послуги з вивезення побутових відходів повинні надаватися на території міста Харкова згідно лотам, а саме лоту 1 та лоту 2 - Перелікам розміщених у межах території об`єктів утворення побутових відходів. Об`єктами утворення побутових відходів за джерелами їх утворення, вказаними в цих Переліках, були багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки, тобто об`єкти муніципального житла та приватного сектору. Території інших об`єктів утворення побутових відходів, у тому числі вказані в Дислокаціях тендерних документацій замовника, були відсутні у відповідних Переліках розміщених у межах території об`єктів утворення побутових відходів. Таким чином, визначений Харківською міською радою на підставі відповідних рішень, статус виконавців послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові, діє на певній (визначеній нею) території, яка зазначена в конкурсній документації, і не розповсюджує свою дію на всю територію міста Харкова та області, а саме території інших об`єктів утворювання відходів (бюджетних та інших (комерційних) споживачів), для яких визначення особи, яка має статус виконавця послуг з вивозу побутових відходів, умовами конкурсної документації не передбачалось. На територіях, де відсутні особи, які мають статус виконавця послуг з вивезення побутових відходів, діючим законодавством у сфері поводження з відходам не забороняється надання послуг з вивезення побутових відходів суб`єктами господарювання, юридичними та фізичними особами-підприємцями, якщо вони зареєстровані у встановленому законом порядку для цього виду діяльності, мають відповідний КВЕД - 38.11 (збирання безпечних відходів), а також мають укладені договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги.

Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

На підставі ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами вільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 207 ГК України передбачає, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у зв`язку з встановленням аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту неправомірного укладання позивачем в період 2019-2021 роках договорів із ТОВ "Мегатранс Інвест", яке не визначене належним чином виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харкова та Харківської області, що є порушенням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про відходи", договір повинен бути визнаний недійсним.

Як свідчать матеріали справи, 15.11.2021 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова та ТОВ "Мегатранс Інвест" було укладено договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355, за умовами якого відповідач зобов`язався у 2021 році надати послуги: код ДК 021:2015-90510000-5 Утилізація/видалення сміття і поводження зі сміттям (вивіз твердих побутових відходів) (далі послуги), а замовник прийняти і оплатити вказані послуги.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що місце надання послуг: 61024, Україна, Харківська область та м. Харків, на об`єктах в зоні відповідальності КЕВ м. Харків, згідно додатку № 2 до договору.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4535 від 18 листопада 2021 року на суму 130 291,20 грн та № 5057 від 30.11.2021 на суму 162 138,60 грн, відповідачем були виконані роботи (надані послуги) з вивозу твердих побутових відходів в листопаді 2021 року на загальну суму 292 429,80 грн.

Виконані роботи (надані послуги) були прийняті позивачем без будь-яких зауважень та оплачені останнім.

Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355 від 15.11.2021 є таким, що укладений з метою реального настання правових наслідків.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що послуги надавалися саме на території міст Харкова, Чугуєва, Лозової, з огляду на те, що позивачем до матеріалів справи не надано додатку № 2 до договору, в зв`язку з чим данні посилання є недоведеними належними та допустимими доказами.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Водночас за положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на поважність причин ненадання доказу до суду першої інстанції, у зв`язку з введенням воєнного стану, оскільки інформація, яка зазначена в додатку №2 (адреса всіх військових частин в м. Харкові та Харківської області) є такою, що не підлягає розповсюдженню та не може бути у відкритому доступі, з огляду на те, що дані обставини не звільняють позивача від обов`язку доказування обставин справи на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Водночас відсутність вказаного доказу не дозволяє встановити фактичні місця надання послуг відповідачем, тому посилання позивача на те, що такі послуги надавалися саме на території міст Харкова, Чугуєва, Лозової є недоведеними належними та допустимими доказами, на що правомірно послався суд першої інстанції.

Закон України "Про відходи" визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Згідно з п.3 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затверджених постановою КМУ від 10 грудня 2008 року № 1070 (надалі за текстом - Правила № 1070), послуги з поводження з побутовими відходами надаються суб`єктом господарювання, визначеним органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально- технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також визначення на конкурсних засадах суб`єктів господарювання, що здійснюють у межах певної території надання послуг з вивезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Статтею 35-1 Закону України "Про відходи" передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядком проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1173 (надалі - Порядок № 1173) встановлена чітка і послідовна процедура підготовки та проведення конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на певній території населеного пункту.

Отже, суб`єкт господарювання набуває статусу виконавця послуг з вивезення побутових відходів для вичерпно визначених джерел (об`єктів) утворення побутових відходів після його визначення таким виконавцем органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та відповідно умов такого конкурсу.

Відповідно до п.5 Порядку № 1173 (в редакції станом на листопад 2021 року) для проведення конкурсу організатор конкурсу готує конкурсну документацію, яка повинна містити таку інформацію, зокрема:

-характеристику території, де повинні надаватися послуги з поводження з побутовими відходами: розміри та межі певної території та перелік розміщених у зазначених межах об`єктів утворення побутових відходів, середня відстань до об`єктів поводження з відходами та їх місцезнаходження. Межі певної території, де планується надавати послуги з поводження з побутовими відходами, визначає організатор конкурсу;

-характеристику об`єктів утворення побутових відходів за джерелами їх утворення:

багатоквартирні житлові будинки:

- загальна кількість будинків, у тому числі будинки з п`ятьма і більше поверхами із сміттєпроводами, кількість мешканців таких будинків;

- місцезнаходження будинків, їх характеристика залежно від наявності видів благоустрою (каналізації, центрального опалення, водо- та газопостачання);

- кількість будинків, у яких відсутнє централізоване водопостачання та каналізація, а рідкі відходи зберігаються у вигрібних ямах;

- відомості про власників або наймачів, користувачів, у тому числі орендарів джерел утворення побутових відходів;

- наявність, кількість, місцезнаходження, об`єм і належність контейнерів (контейнерних майданчиків) для зберігання та збирання різних побутових відходів;

одноквартирні житлові будинки:

- загальна кількість будинків, кількість мешканців таких будинків;

- місцезнаходження будинків, їх характеристика залежно від наявності видів благоустрою (каналізації, центрального опалення, водо- та газопостачання);

- кількість будинків, у яких відсутнє централізоване водопостачання та каналізація, а рідкі відходи зберігаються у вигрібних ямах;

- наявність, кількість, місцезнаходження, об`єм і належність контейнерів (контейнерних майданчиків) для зберігання та збирання різних побутових відходів;

- характеристика під`їзних шляхів;

підприємства, установи та організації:

- загальна кількість та перелік підприємств, установ та організацій, їх характеристика (бюджетні або інші споживачі, наявність каналізації, центрального опалення, водо- та газопостачання), місцезнаходження, кількість, об`єм, місцезнаходження та належність контейнерів;

- площа зелених насаджень на території підприємства, установи та організації (у разі їх наявності).

Таким чином, Порядок № 1173 встановлює конкурсну процедуру визначення виконавця послуг як для окремих територій (із визначенням їх характеристик, меж та об`єктів утворення побутових відходів), так і для окремих об`єктів утворення побутових відходів за джерелами їх утворення (багатоквартирні житлові будинки, одноквартирні житлові будинки, підприємства, установи та організації). Конкретні умови визначаються конкурсною документацією, якою зумовлено подальші умови та об`єми надання послуг виконавцем, а також визначені об`єкти утворення побутових відходів для вивезення яких визначається виконавець на такому конкурсі.

Зокрема, у даному разі, організатором конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові, а саме, Департаментом житлового господарства Харківської міської ради, у конкурсній документації, затвердженій протоколом № 2 конкурсної комісії від 20 лютого 2020 року (далі - конкурсна документація ХМР), було оголошено конкурс на визначення виконавця з надання послуг з вивезення побутових відходів для чітко і вичерпно визначених:

- територій, де повинні надаватися послуги з поводження з побутовими відходами: розміри та межі певної території;

- переліку розміщених у зазначених межах об`єктів утворення побутових відходів.

Зазначені території та перелік об`єктів утворення побутових відходів визначені у конкурсній документації лотом 1 та лотом 2 - Переліками розміщених у межах території об`єктів утворення побутових відходів, якими є багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки, тобто об`єкти муніципального житла та приватного сектору.

Інші об`єкти утворення побутових відходів, зокрема підприємства, установи та організації із визначенням переліку підприємств, установ та організацій, їх характеристик (бюджетні або інші споживачі, наявність каналізації, центрального опалення, водо- та газопостачання), місцезнаходження, кількість, об`єм, місцезнаходження та належність контейнерів, - відсутні у відповідних Переліках об`єктів утворення побутових відходів, розміщених у межах території, стосовно яких органом місцевого самоврядування (Харківською міською радою) проводився конкурс та затверджувались виконавці.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, Харківська міська рада (орган місцевого самоврядування) не визначала на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не затверджувала виконавця (виконавців) послуг з вивезення побутових відходів для таких інших об`єктів утворення побутових відходів, як підприємства, установи та організації. Таким чином, визначений Харківською міською радою, на підставі відповідного рішення № 248 від 22.04.2020, статус виконавців послуг з вивезення побутових відходів у місті Харкові, діє на певній (визначеній нею) території і стосується чітко і вичерпно визначених об`єктів утворення побутових відходів, якими є багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки.

Автоматичне і повне розповсюдження визначених Харківською міською радою виконавців послуг з вивезення побутових відходів для конкретних об`єктів утворення побутових відходів (багатоквартирні та одноквартирні житлові будинки) на усі інші об`єкти утворення побутових відходів (підприємства, установи та організації та їх відомче житло) чинним законодавством не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на територіях та для об`єктів утворення побутових відходів, для яких орган місцевого самоврядування не визначив на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не затвердив виконавця (виконавців) послуг з вивезення побутових відходів, чинним законодавством у сфері поводження з відходам не забороняється надання послуг з вивезення побутових відходів суб`єктами господарювання, юридичними та фізичними особами-підприємцями, якщо вони зареєстровані у встановленому законом порядку для цього виду діяльності, мають відповідний КВЕД - 38.11 (збирання безпечних відходів), а також мають укладені договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги.

Отже, оскільки позивач у цій справі відноситься до категорії підприємства, установи та організації, а Харківська міська рада у встановленому законодавством Порядку № 1173 не визначала виконавця для такої категорії об`єктів утворення побутових відходів відсутні підстави для розповсюдження сфери правового регулювання рішенням Харківської міської ради № 248 від 22 квітня 2020 року на спірні правовідносини за участі сторін цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що додатками № 2 до договору мають бути визначені місця надання послуг відповідно до чіткої і конкретизованої дислокації об`єктів позивача (із визначенням їх адрес), які в контексті Закону України Про відходи та конкурсної документації є джерелами утворення побутових відходів або об`єктами утворення побутових відходів.

Проте, як вже зазначалось, додаток № 2 до договору відсутній в матеріалах справи.

Отже, саме позивач шляхом надання належних, допустимих, достовірних доказів має довести викладені у позові обставини, а саме, що договором (додатком № 2 до нього) визначені саме ті конкретно визначені джерела (об`єкти) утворення побутових відходів, які передбачені конкурсною документацією на визначення виконавця з надання послуг з вивезення побутових відходів, в подальшому затвердженого рішенням Харківської міської ради № 248 від 22.04.2020, чого останнім зроблено не було, в зв`язку з чим судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/355 від 15.11.2021.

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, визнання правочину недійсним (статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі частини четвертої статті 236 ГПК України колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункту 154), згідно з якою якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

Водночас визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України. Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5-5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-1 Згс22, пункт 127).

У пункті 48 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 сформульовано уточнюючий, в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах: Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно зі статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Як було встановлено раніше, предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів №1354/355 від 15.11.2021, укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест".

Підставою позову позивачем зазначено висновок аудиторської групи Північно-Східного внутрішнього аудиту при перевірці діяльності позивача.

Разом з цим, позивачем в якості правової підстави позову не наведено закони та інші нормативно-правові акти, які були порушені при укладенні оскаржуваного договору, як того вимагає п.5 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, а містяться лише посилання на загальні норми матеріального права для визнання правочину недійсним встановлені Цивільним кодексом України.

Також у даній справі позивачем заявлені позовні вимоги лише про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, що, з урахуванням наведеного раніше висновку Верховного суду, щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах, не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача, що свою чергу також є самостійною підставою для відмови в позові.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2654/24 без змін як такого, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2654/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.12.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.А. Пуль