Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/11759/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11759/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» (далі - Товариство, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, скаржник-1) - Попазов Г.І. (самопредставництво),

відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (далі - ТОВ «Аркадастрой», відповідач-1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, скаржник-2) - не з`явився,

відповідача-2 за первісним позовом (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2 за первісним позовом, третя особа) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 (головуючий - суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.) у частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог Товариства до ОСОБА_1 , та касаційну скаргу ТОВ «Аркадстрой»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 (головуюча суддя -Трофименко Т.Ю.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 (головуючий - суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.) у частині відмови у задоволенні зустрічного позову

у справі за первісним позовом Товариства

до: 1) ТОВ «Аркадстрой»;

2) ОСОБА_1 ,

про стягнення 2 419 995,76 грн

та зустрічним позовом ТОВ «Аркадстрой»

до Товариства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним пункту договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення поворотної фінансової допомоги та визнання недійсним пункту договору про надання поворотної фінансової допомоги.

1. Короткий зміст первісних і зустрічних позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (далі - ТОВ «Аркадстрой») та ОСОБА_1 про стягнення 2 419 995,76 грн.

1.2. Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомог.

1.3. ТОВ «Аркадстрой» звернулося до суду із зустрічним позовом до Товариства про визнання недійсним пункту 4.1 розділу 4 договору про надання поворотної фінансової допомоги.

1.4. Зустрічний позов обґрунтований тим, що спірний пункт суперечить вимогам частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 у справі №910/11759/22 первісний позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ТОВ «Аркадстрой» та ОСОБА_1 на користь Товариства 1 780 000 грн боргу, 51 990,24 грн інфляційних втрат і 73 394,51 грн 15% річних; стягнуто з ТОВ «Аркадстрой» на користь Товариства 14 290,39 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства 14 290,39 грн судового збору, в іншій частині вимог первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №910/11759/22 апеляційну скаргу ТОВ «Аркадстрой» залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11759/22 в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11759/22 залишено без змін; резолютивну частину рішення викладено у такій редакції:

«Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (вул. Шовковична, буд. 42/44, офіс LL2-B, м. Київ, 01024; ідентифікаційний код 42104905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» (вул. Промислова, 4, оф. прим. 44, м. Вишгород, Київської області, 07301; ідентифікаційний код 41656366) 1 780 000, 00 грн боргу, 51 990, 24 грн., інфляційних втрат та 73 394, 51 грн 15% річних, 28 580, 78 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині вимог первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ»; стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 42 871,36 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Скаржник-1, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови задоволених позовних вимог Товариства до ОСОБА_1 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. ТОВ «Аркадстрой», посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень у частині відмови у задоволенні зустрічного позову з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення в цій частині, шляхом задоволення зустрічного позову повністю, а саме: визнати недійсним пункт 4.1 розділу 4 договору про надання поворотної фінансової допомоги

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Товариство з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- немає правової позиції Верховного Суду з вирішення спірних питань за договором поруки щодо застосування строків визначених статтею 559 ЦК України, з урахуванням Закону України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ);

- судовою практикою чітко не врегульовано питання, що якщо строк закінчення поруки, встановлений договором поруки, припадає на 24 лютого 2022 року, або на час воєнного, надзвичайного стану, то відповідно до Закону №2120-ІХ, строк дії поруки продовжується до першого робочого дня після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

4.2. У поданій касаційній скарзі та касаційній скарзі (нова редакція) ТОВ «Аркадстрой» з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в зазначеній їх частині є незаконними, необґрунтованими та надуманими, які підлягають скасуванню повністю.

4.2.1. На думку скаржника-2, судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме: частину другу статті 625 ЦК України, через неправильне тлумачення закону. Оспорюваний пункт 4.1 розділу 4 договору прямо суперечить вимогам частини другої статті 625 ЦК України, і відповідно підлягає визнанню недійсним.

4.2.2. Станом на дату подання цієї касаційної скарги у новій редакції, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: немає правової позиції Верховного Суду з вирішення спірних питань по визнанню недійсним пункту договору про надання поворотної фінансової допомоги щодо застосування в цій частині до останнього вимог частини другої статті 625, частини першої статті 627 ЦК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відповідач-1 за первісним позовом у відзиві на касаційну скаргу Товариства заперечив проти доводів скаржника-1, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

5.2. Відповідач-2 за первісним позовом у відзиві на касаційну скаргу Товариства заперечив проти доводів скаржника-1, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

5.3. Товариство у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Аркадстрой» заперечив проти доводів скаржника-2, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5.4. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Аркадстрой» підтримав доводи скаржника-2, зазначаючи про їх обґрунтованість, і просив касаційну скаргу задовольнити.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 29.03.2021 Товариством і ТОВ «Аркадстрой» укладено договір №01/03/2021 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), за умовами якого:

- Товариство надає ТОВ «Аркадстрой» в користування грошові кошти в розмірі 1 780 000 (один мільйон сімсот вісімдесят тисяч) грн без ПДВ, а ТОВ «Аркадстрой» зобов`язується повернути Товариству таку ж суму грошових коштів в обумовлений в Договорі термін (пункт 1.1);

- Товариство надає ТОВ «Аркадстрой» фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, вказаний у реквізитах Договору, в наступному порядку:

1 000 000 грн протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору;

780 000 грн протягом 10 банківських днів з моменту укладення Договору (пункт 2.1);

- ТОВ «Аркадстрой» зобов`язується повернути фінансову допомогу Товариству не пізніше, ніж 30.04.2021 (пункт 2.4);

- сторони можуть продовжити термін повернення фінансової допомоги шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору (пункт 2.5);

- надана за Договором фінансова допомога є безвідсотковою, в зв`язку з цим Товариство не має права на отримання від ТОВ «Аркадстрой» відсотків від суми фінансової допомоги або отримання будь-яких інших компенсацій у вигляді плати за користування грошовими коштами, а ТОВ «Аркадстрой» не зобов`язане сплачувати Товариству відсотки від суми фінансової допомоги або надання будь-яких інших компенсацій у вигляді плати за користування грошовими коштами (пункт 3.1);

- у разі прострочення повернення отриманої фінансової допомоги проти термінів, зазначених у пункті 2.4 Договору, ТОВ «Аркадстрой» на вимогу Товариства зобов`язане повернути суму фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 15% (п`ятнадцять відсотків) річних від суми фінансової допомоги за кожен день прострочення (пункт 4.1);

- Договір набуває чинності з моменту надання фінансової допомоги та діє до моменту повернення фінансової допомоги (пункт 6.1).

6.1.1. Сторони 29.04.2021 підписали додаткову угоду №1 до Договору, якою внесли зміни до пункту 2.4 Договору та визначили строк повернення фінансової допомоги - не пізніше, ніж 30.06.2021.

6.1.2. Товариством і ТОВ «Аркадстрой» 30.06.2021 підписано додаткову угоду №2 до Договору, якою змінено пункт 2.4 Договору, а саме встановлено наступний порядок повернення фінансової допомоги відповідачем-1: 593 333 грн - до 15.10.2021; 593 333 грн - до 15.11.2021; 593 334 грн - до 15.12.2021.

6.2. Крім того, 29.03.2021 Товариством, ТОВ «Аркадстрой» (боржник) і Стояновичем А.А. (поручитель) укладено договір поруки б/н (далі - Договір поруки), за умовами якого:

- поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед Товариством за невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених Договору, угод, додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами (пункт 1.1);

- зобов`язання поручителя перед Товариством є безумовними і дотримання будь-яких умов, крім тих, що передбачені Договором поруки та Договором не потребують (пункт 1.2);

- поручитель відповідає перед Товариством за виконання зобов`язання боржником за Договором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за Договором, сплату неустойки (пені, штрафу). Розмір відповідальності визначається Договором (пункт 1.4);

- у разі порушення боржником зобов`язань за Договором, поручитель і боржник відповідають перед Товариством як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене та абсолютне право останнього вимагати виконання зобов`язань згідно з Договором поруки повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо (пункт 1.5);

- поручитель несе відповідальність як у випадку порушення боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором, так і при невиконанні його в цілому (пункт 1.6);

- поручитель відповідає перед Товариством за порушення боржником зобов`язань, передбачених Договором у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами і не залежно від того чи перебуває він з боржником у трудових відносинах та/або є учасником (власником) боржника (пункт 1.7);

- поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, взяті на себе за Договором поруки, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від Товариства (пункт 2.1);

- зобов`язання поручителя за Договором поруки буде вважатися виконаним належним чином з моменту зарахування на рахунок Товариства коштів у сумі, вказаній у відповідній вимозі останнього (пункт 2.4);

- підписанням Договору поруки поручитель підтверджує, що ознайомлений з текстом Договору, обсягом зобов`язань (відповідальності) боржника за указаним договором та надає свою згоду на внесення змін до нього, в т.ч. прийняття боржником додаткових зобов`язань (відповідальності) за Договором без додаткового повідомлення поручителя, та поширення на них дії Договору поруки в частині забезпечення їх виконання порукою (пункт 5.2);

- Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) [пункт 5.5];

- порука за Договором поруки припиняється через 1 (один) рік з дати укладення Договору поруки, якщо Товариством у цей строк не було пред`явлено до поручителя вимоги про виконання поручителем зобов`язань, забезпечених порукою за договором поруки. У випадку пред`явлення Товариством до поручителя вимоги у вказаний строк, Договір поруки діє до повного виконання зобов`язань за Договором та Договором поруки (пункт 5.6).

6.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач за первісним позовом перерахував відповідачу-1 за первісним позовом фінансову допомогу у загальному розмірі 1 780 000 грн, а саме:

30.03.2021 перераховано 1 000 000 грн (платіжне доручення від 30.03.2021 №607);

16.04.2021 перераховано 450 000 грн (платіжне доручення від 16.04.2021 №616);

18.05.2021 перераховано 330 000 грн (платіжне доручення від 18.05.2021№623).

6.4. Обґрунтовуючи вимоги первісного позову, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач-1 за первісним позовом взятих на себе зобов`язань за Договором щодо повернення наданої позивачем фінансової допомоги не виконав, жодних платежів відповідно до умов додаткової угоди №2 до Договору не здійснив, у зв`язку з чим у відповідача-1 за первісним позовом утворилася заборгованість перед позивачем за первісним позовом у розмірі 1 780 000 грн.

6.5. Суди попередніх інстанцій вказали, що факт правомірності Договору встановлено у рішенні Господарського суду Київської області від 18.01.2023, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №911/2574/22, яким у задоволенні позову ТОВ «Аркадстрой» до Товариства про визнання недійсним Договору відмовлено.

6.5.1. Рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2023 є таким, що набрало законної сили та станом на момент ухвалення рішення у справі №910/11759/22 не оскаржувалось у касаційному порядку, що встановлено судом з Єдиного державного реєстру судових рішень.

6.6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що належних і допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 ГПК України на підтвердження повернення ТОВ «Аркадстрой» на користь Товариства коштів фінансової допомоги у загальному розмірі 1 780 000 грн у визначених додатковою угодою №2 до Договору порядку та терміни матеріали справи не містять.

6.7. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності у відповідача-1 за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом заборгованості у розмірі 1 780 000 грн.

6.8. Крім того, враховуючи неповернення відповідачем-1 за первісним позовом коштів фінансової допомоги в установлені сторонами терміни, позивачем за первісним позовом нараховано інфляційні втрати у розмірі 388 113,58 грн і 15% річних у розмірі 251 882,18 грн, які поряд з сумою основного боргу позивач за первісним позовом просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 за первісним позовом, як боржника, та відповідача-2 за первісним позовом, як його поручителя, на підставі Договору поруки.

6.9. Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення 15 % річних і збитків від інфляції відповідач-1 за первісним позовом просив визнати недійсним пункт 4.1 Договору. Вказану позицію підтримав і відповідач-2 за первісним позовом.

6.9.1. ТОВ «Аркадстрой» вказувало на невідповідність змісту пункту 4.1 Договору приписам частини другої статті 625 ЦК України, що в силу положень статей 203, 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

6.9.2. Так, в оспорюваному пункті Договору передбачено нарахування відсотків річних на всю суму фінансової допомоги, а не на прострочену суму.

6.9.3. Крім того, в пункті 4.1 Договору застосовано термін «відсоток» при визначенні розміру плати за користування чужими коштами, а не «процент», як це передбачено в статті 625 ЦК України.

6.9.4. Разом з тим, за доводами ТОВ «Аркадстрой», статті 625 ЦК України не передбачає використання знаку «%».

6.10. Судом апеляційної інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що при укладенні Договору було погоджено його предмет (фінансова допомога), ціну (1 780 000 грн) та строк дії (пункті 6.1).

6.11. Судом апеляційної інстанції вказано, що в даному випадку, сторони в пункті 4.1 Договору визначили інший розмір річних, а саме 15% річних від суми фінансової допомоги. Встановлення іншого розміру річних, який крім того, був погоджений сторонами шляхом укладення договору, не суперечить вимогам законодавства, зокрема, статті 627 ЦК України.

6.12. Щодо зазначення в пункті Договору терміну «відсоток», а не «процент», то колегія суддів апеляційної інстанції зазначила таке.

6.12.1. Відповідно до академічного тлумачного словника української мови «відсоток» означає соту частини певного числа, що береться за ціле, за одиницю (позначається знаком %); процент; «процент» означає соту частку числа, яке приймається за ціле, за одиницю (позначається знаком %).

6.12.2. Із наведених визначень понять «відсоток» та «процент» вбачається, що ці поняття за своєю суттю є тотожними та обидва позначаються знаком «%».

6.12.3. Отже, визначення в пункті 4.1 Договору терміну «відсоток» замість «процент», використання знаку «%» саме по собі не впливає на зміст даного пункту Договору та цілі, яких прагнули досягти сторони при його викладенні у тексті Договору.

6.12.4. Крім цього, з аналізу судових рішень у справі №911/2574/22 вбачається, що при зверненні із позовом до Товариства про визнання недійсним Договору у повному обсязі, ТОВ «Аркадстрой» не посилалося на невідповідність пункту 4.1 Договору положенням законодавства та судами у межах вказаної справи встановлено факт правомірності Договору в цілому.

6.13. Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, а тому апеляційна скарга ТОВ «Аркадстрой» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києві від 20.12.2023 в цій частині - зміні.

6.14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача-1 за первісним позовом інфляційних втрат і відсотків річних є такими, що заявлені правомірно. При цьому, у даному випадку сторонами внаслідок вільного волевиявлення відповідно до статті 627 ЦК України визначено у Договорі більший розмір процентів річних, аніж передбачений частиною другою статті 625 ЦК України, що не суперечить законодавству.

6.15. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції відзначив таке.

6.15.1. Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звертався до відповідача-2 за первісним позовом з вимогою від 27.07.2022 №61 про виконання зобов`язання з повернення грошових коштів, яку відповідачем-2 за первісним позовом отримано 28.07.2022, що підтверджується розпискою останнього на вказаній вимозі.

6.15.2. Відповідач-2 за первісним позовом, у свою чергу, вказував на відсутність жодних зобов`язань перед позивачем за первісним позовом за Договором поруки, у зв`язку з не зверненням позивачем за первісним позовом із вимогою про виконання забезпечених порукою зобов`язань протягом одного року з дня укладення Договору поруки, як це визначено у пункті 5.6 Договору поруки.

6.15.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції правильно встановлено, що Договір поруки укладено 29.03.2021, а відповідно до умов пункту 5.6, порука за Договором поруки припиняється через 1 рік з дати його укладення, за умови, якщо в цей строк Товариством не було пред`явлено до поручителя вимоги про виконання поручителем зобов`язань, забезпечених порукою.

6.15.4. Так, вимогу Товариством до поручителя пред`явлено у липні 2022 року, тобто у строк більше ніж 1 рік з дати укладення Договору поруки.

6.15.5. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що:

- Законом №2120-IX доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зокрема, пунктом 19 такого змісту «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії»;

- строки, встановлені статтею 559 ЦК України є присічними (преклюзивними), тобто, їх закінчення є підставою для припинення поруки. Водночас, тривалість визначених статтею 559 ЦК України строків продовжена Законом №2120-IX;

- тобто, якщо строк закінчення поруки, встановлений договором поруки, припадає на 24.02.2022 або на час воєнного, надзвичайного стану, то строк дії поруки продовжується до першого робочого дня після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану;

- отже, оскільки в період дії поруки за укладеним сторонами первісного позову Договором поруки було введено воєнний стан, відповідно, строк поруки за Договором поруки продовжено відповідно до пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України;

- з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку ОСОБА_1 має відповідати з ТОВ «Аркадстрой» за невиконання грошових зобов`язань перед позивачем за первісним позовом за Договором солідарно.

6.15.6. Заперечуючи проти вказаного висновку суду першої інстанції, апелянт ( ОСОБА_1 ) зазначає, що:

- здійснюючи аналіз статтей вказаних в пункті 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції чинній станом на 27-28.07.2022) вбачається, що останні стосуються питання позовної давності та її строків, а також їх продовження на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, і жодним чином не стосуються зобов`язань за договорами, строки по яким закінчилися, і вони є припиненими;

- у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки;

- оскільки, згідно із пунктом 5.6 Договору поруки порука припиняється через 1 (один) рік з дати укладення договору, та враховуючи те, що у зазначений строк позивач не пред`явив вимоги до поручителя, порука є припиненою.

6.15.7. Суд апеляційної інстанції частково погодився із доводами ОСОБА_1 , з огляду на таке.

6.15.8. Внаслідок закріплення пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (в редакції станом на 27-28.07.2022) законодавець передбачив продовження окремих строків на час дії воєнного стану.

6.15.9. Так, статтями 257-259, 681, 728, абзацом другим частини четвертої статті 362, частини першої статті 786 та частини другої статті 1293 ЦК України дійсно передбачено продовження загальних та спеціальних строків позовної давності. Натомість, абзацом другим частини другої статті 362 ЦК України встановлений строк здійснення переважного права, а частиною четвертою статті 559 ЦК України закінчення строку поруки, у разі не встановлення його у договорі.

6.15.10. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, твердження ОСОБА_1 , що пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено продовження у період дії в Україні воєнного, надзвичайного строку лише щодо позовної давності є необґрунтованим. Водночас, частиною четвертою статті 559 ЦК України законодавчо встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

6.15.11. Як зазначалося вище, відповідно до пункту 5.6 Договору поруки порука за цим договором припиняється через 1 (один) рік з дати укладення цього договору, якщо Товариством у цей строк не було пред`явлено вимоги до поручителя.

6.15.12. Суд апеляційної інстанції вказує, що ні стаття 559 ЦК України, ані пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України не містять підстави зміни та/або продовження строку поруки, який був встановлений договором.

6.15.13. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у вказаний строк (1 рік) позивач за первісним позовом вимогу до поручителя не направляв. З матеріалів справи вбачається, що Товариство направило до ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості лише 27.08.2022, тобто зі спливом строку поруки встановленого договором.

6.15.14. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася із доводами апелянта ( ОСОБА_1 ) про те, що порука відповідно до Договору поруки є припиненою.

6.15.15. Беручи до уваги викладене, апеляційний суд зазначає, що висновки суду першої інстанції, про солідарне стягнення зі ОСОБА_1 1 780 000 грн боргу, 51 990,24 грн інфляційних втрат і 73 394,51 грн 15% річних є необґрунтованими, а тому позовні вимоги до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/11759/22 за касаційною скаргою Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №910/11759/22 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/11759/22 за касаційною скаргою ТОВ «Аркадстрой» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №910/11759/22 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, постановлено розглядати спільно касаційну скаргу ТОВ «Аркадстрой» з касаційною скаргою Товариства.

7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.08.2024 у зв`язку з відпусткою суддів Бенедисюка І.М. і Ємця А.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/11759/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.

7.4. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2024 повідомлено учасника справи, який не з`явився, що наступне судове засідання із розгляду Верховним Судом касаційної скарги Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 в частині відмови в задоволених позовних вимог Товариства до ОСОБА_1 та касаційної скарги ТОВ «Аркадстрой» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову відбудеться 17 вересня 2024 року.

7.5. Від ТОВ «Аркадстрой» до Суду 02.09.2024 надійшло клопотання у порядку частини третьої статті 196 ГПК України, в якому скаржник-2 просив про таке:

« 1. Прийняти це клопотання.

2. Розглянути це клопотання.

3. У разі відсутності скаржника-2 в судовому засіданні, розглядати справу №910/11759/22 за його відсутності».

7.6. Від ОСОБА_1 до Суду 11.09.2024 надійшло клопотання у порядку частини третьої статті 196 ГПК України, в якому відповідач-2 за первісним позовом (третя особа) просив про таке:

« 1. Прийняти та долучити клопотання до матеріалів справи №910/11759/22.

2. Розглянути клопотання в установленому порядку ГПК України.

3. У випадку відсутності в судовому засіданні відповідача 2 за первісним позовом, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом, справу №910/11759/22 за відсутності останнього».

7.7. У судове засідання 17.09.2024 представники ТОВ «Аркадстрой» та ОСОБА_1 , як і сам відповідач-2 за первісним позовом, не з`явилися, про причини неявки, у тому числі, їх поважність Суд не повідомили.

7.8. Суд протокольною ухвалою від 17.09.2024, беручи до уваги заявлені клопотання та те, що явка представників у судове засідання є необов`язковою, постановив розглядати цю справу за відсутності відповідачів за первісним позовом.

7.9. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.10. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.11. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного оскарження є:

- за касаційною скаргою Товариства постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови задоволених первісних позовних вимог до ОСОБА_1 ;

- за касаційною скаргою ТОВ «Аркадстрой» рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

8.2. В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку скаржниками не оскаржуються.

8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі відкрито за касаційними скаргами Товариства та ТОВ «Аркадстрой» на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.6. Так, скаржник-1, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог до ОСОБА_1 , зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- немає правової позиції Верховного Суду з вирішення спірних питань за договором поруки щодо застосування строків визначених статтею 559 ЦК України, з урахуванням Закону №2120-ІХ;

- судовою практикою чітко не врегульовано питання, що якщо строк закінчення поруки, встановлений договором поруки, припадає на 24 лютого 2022 року, або на час воєнного, надзвичайного стану, то відповідно до Закону №2120-ІХ, строк дії поруки продовжується до першого робочого дня після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

8.7. У свою чергу, скаржник-2 вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в зазначеній їх частині є незаконними, необґрунтованими та надуманими, які підлягають скасуванню повністю.

8.7.1. На думку скаржника-2, судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме: частину другу статті 625 ЦК України, через неправильне тлумачення закону. Оспорюваний пункт 4.1 розділу 4 договору прямо суперечить вимогам частини другої статті 625 ЦК України, і відповідно підлягає визнанню недійсним.

8.7.2. Станом на дату подання цієї касаційної скарги у новій редакції, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: немає правової позиції Верховного Суду з вирішення спірних питань по визнанню недійсним пункту договору про надання поворотної фінансової допомоги щодо застосування в цій частині до останнього вимог частини другої статті 625, частини першої статті 627 ЦК України.

8.8. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.9. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.10. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

8.11. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які означені скаржниками у пунктах 4.1 та 4.2.2 цієї постанови, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, відсутні.

8.12. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.13. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.14. Так, скаржник-1 у касаційній скарзі вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України (в редакції станом на 27-28.07.2022).

8.15. Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що «Ні cт. 559 ЦК України, ні пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положення» ЦК України не містять підстави зміни та/або продовження строку поруки, який був встановлений договором» та задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення в цій частині, а саме відмови у задоволенні первісних позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідача-2 за первісним позовом.

8.16. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 559 «Припинення поруки» ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

8.17. Законом №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни, зокрема, до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України шляхом доповнення пунктами 18 і 19 такого змісту:

« 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

8.18. Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пункт 19 викладено в такій редакції:

« 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

8.19. Отже, починаючи з 17.03.2022 до 30.01.2024 в силу пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України строки визначені, зокрема, статтею 559 ЦК України, продовжилися на строк дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX.

8.20. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанцій, встановлено, що:

- Договір поруки укладено 29.03.2021, а відповідно до умов пункту 5.6, порука за Договором поруки припиняється через 1 рік з дати його укладення, за умови, якщо в цей строк Товариством не було пред`явлено до поручителя вимоги про виконання поручителем зобов`язань, забезпечених порукою;

- Товариство направило до ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості 27.08.2022.

8.21. Отже, на момент набрання чинності Законом №2120-IX (17.03.2022) строк поруки, встановлений Договором поруки не було припинено, а в силу пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України строки, визначені статтею 559 ЦК України були продовжені на строк дії в Україні воєнного стану.

8.22. Конструкція пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у редакції Закону №2120-IX, не надає можливості трактувати вказану норму таким чином, що законодавець передбачив продовження виключно строків позовної давності та не продовжив строк поруки, визначений договором (частина четверта статті 559 ЦК України).

8.23. У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №3-рп/2016 йдеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.

8.24. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

8.25. Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

8.26. У пункті 127 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» Суд нагадав, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.

8.27. Верховний Суд виходить з того, що фактично перед Судом постало питання чи були продовжені строки, визначені Договором, у силу приписів Закону №2120-ІХ.

8.28. Суд бере до уваги, що аналогічний підхід щодо правового регулювання строків у контексті питання чи продовжені строки, які мали б закінчитися, законодавцем застосовано під час дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID 19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 про що свідчить практика Великої Палати Верховного Суду.

8.29. Так, у пункті 100 постанови від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду вказала таке:

«Отже, спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с 67 - 68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на вказане відсутні підстави для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (№ у ЄДРСР 101808795; цей висновок стосувався спливу позовної давності до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ)».

8.30. Тобто, у наведеному вище пункті Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо порушеного питання, зокрема, про те, що початок зупинення строку до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності відповідним нормативно-правовим актом.

8.31. Суд виходить з того, що законодавцем визначено автоматичне продовження строків, зазначених, зокрема, у статті 559 ЦК України без будь-яких умов та застережень, у зв`язку з цим, беручи до уваги пряму вказівку, викладену у пункті 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у редакції Закону №2120-IX, є окремим застереженням стосовно календарного періоду застосування цієї норми та стосовно поширення цієї норми (всієї) на правовідносини у часі.

8.32. Таким чином, враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги Товариства знайшли своє підтвердження та наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Товариства до ОСОБА_1 та залишення в силі рішення суду першої інстанції, а також для скасування пункту 5 резолютивної частини постанови, яким стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

8.33. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені ТОВ «Аркадстрой» і ОСОБА_1 у відзивах на касаційну скаргу Товариства, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.34. Щодо касаційної скарги позивача за зустрічним позовом, слід зазначити таке.

8.35. На думку скаржника-2, суди неправильно застосували норми матеріального права, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання пункту 4.1 Договору недійсним.

8.36. Пунктом 4.1 Договору Товариство та ТОВ «Аркадстрой» узгодили, що у разі прострочення повернення отриманої фінансової допомоги проти термінів, зазначених у пункті 2.4 Договору, ТОВ «Аркадстрой» на вимогу Товариства зобов`язане повернути суму фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 15% (п`ятнадцять відсотків) річних від суми фінансової допомоги за кожен день прострочення.

8.37. Скаржник-2 вважає, що пункт 4.1 Договору суперечить частині другій статті 625 ЦК України, вказуючи, зокрема таке:

«В оспорюваному пункті 4.1. розділу 4 Договору зазначено, що - У разі прострочення повернення отриманої Фінансової допомоги проти термінів, зазначених у п. 2.4. Договору, Сторона 2 на вимогу Сторони 1 зобов`язана повернути суму Фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 15% (п`ятнадцять відсотків) річних від суми Фінансової допомоги за кожен день прострочення.

Законодавцем у частині 2 статті 625 ЦК України чітко визначено, що - боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти, а не відсотки, як зазначено в оспорюваному пункті 4.1. розділу 4 Договору, річних від простроченої суми, а не від всієї суми Договору (від суми Фінансової допомоги), як зазначено в оспорюваному пункті 4.1. розділу 4 Договору.

Пункт 1.2. розділу 1 Договору передбачає, що - 3 метою однакового тлумачення термінів в цьому Договорі під «Фінансовою допомогою» розуміється вся сума, зазначена в п. 1.1. Договору.

Згідно пункту 1.1. розділу 1 Договору передбачено, що - Відповідно до умов цього Договору Сторона 1 надає Стороні 2 в користування грошові кошти в розмірі 1 780 000 (один мільйон сімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ, а Сторона 2 зобов`язується повернути Стороні 1 таку ж суму грошових коштів в обумовлений в цьому Договорі термін.

Тобто, виходить наступна абсурдна ситуація, яка прямо суперечить частині 2 статті 625 ЦК України, що згідно «правової логіки» положень оспорюваного пункту 4.1. розділу 4 Договору, якщо боржник повернув кредиторові частину боргу, а потім повернув другу, можливо й третю частини боргу з простроченням, то він зобов`язаний сплатити суму процентів річних НЕ ВІД ПРОСТРОЧЕНОЇ СУМИ, А ВІД СУМИ ВСЬОГО БОРГУ,ТОБТО ВІД СУМИ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ: 1 780 000 (один мільйон сімсот вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ ?!

Ця «правова логіка» пункту 4.1. розділу 4 договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/03/2021 від 29.03.2021 явно не узгоджується з загальними засадами цивільного законодавства, зокрема з справедливістю, добросовісністю та розумністю.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України законодавцем передбачено, що -Загальними засадами цивільного законодавства є: 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стосовно поняття «процент» та «відсоток» в розумінні положень ЦК України та інших актів цивільного законодавства України, а також зазначення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зокрема такого: «Водночас за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, «відсоток» означає соту частина певного числа, що береться за ціле, за одиницю (позначається знаком %); процент; «процент» означає соту частку числа, яке приймається за ціле, за одиницю (позначається знаком %). Із наведених визначень понять «відсоток» та «процент» вбачається, що ці поняття за своєю суттю є тотожними та обидва позначаються знаком «%».».

Законодавець чітко розмежовує ці поняття, та в яких випадках застосовується те чи інше поняття в положеннях ЦК України.

Так, нормами матеріального права ЦК України використовуються обидва поняття - і «відсоток», і «процент».

Правовий аналіз норм ЦК України дає підстави вважати, що законодавець спеціально скористався можливістю застосування двох понять.

Зокрема, у статтях ЦК України 536, 625, 692-694, 736, 1048, 1054, 1058, 1070 використовується поняття «процент» для визначення плати за користування чужими коштами (а в окремих випадках - за користування майном), незалежно від того правомірне це використання (статті 1048,1054,1058,1070) або неправомірне (статті 625, 692-694, 736).

В усіх інших випадках використовується поняття «відсоток» (для визначення неустойки (штрафу, пені), зокрема в статті 549 ЦК України, розмірів виплати закладу та авторської винагороди, питань, пов`язаних із створенням та функціонуванням господарських товариств та інших, де необхідне визначення частини від цілого, зокрема в положеннях Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Тому, з огляду на викладене, оспорюваний пункт 4.1. розділу 4 Договору прямо суперечить вимогам частини 2 статті 625 ЦК України, і відповідно підлягає визнанню недійсним».

8.38. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, надали оцінку аргументам позивача за зустрічним позовом і дійшли висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, що узгоджується та відповідає нормам матеріального права, виходячи з такого.

8.39. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

8.40. Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

8.41. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

8.42. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.43. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

8.44. Також, Суд виходить з того, що тлумачення правових норм - це розумовий процес, спрямований на осмислення та з`ясування дійсного змісту норм права з точки зору забезпечення органічної єдності «духу» і «букви» закону та сприяння їх практичній реалізації, а також результат такої діяльності - умовивід щодо дійсного значення відповідних правових норм.

8.45. Під «буквою» закону за доктриною теорії права розуміють буквальне значення юридичного тексту, що містить положення нормативно-правового акта, а «дух» закону передає дійсний зміст норм права, що містяться у відповідному акті, з урахуванням правових принципів, на яких він ґрунтується, в їх субординації між собою.

8.46. В правовій науці існую різні правотлумачні підходи, які в свою чергу обумовлені метою тлумачення та набором способів і засобів, необхідних для її (мети) досягнення.

8.47. Сукупність прийомів аналізу змісту норм права нормативних актів є способом тлумачення, якими (способами тлумачення) є: (1) граматичний (мовний, текстовий), (2) логічний, (3) систематичний, (4) історичний або іншими словами ретроспективний, (5) еволюційний, (6) телеологічний (цільовий). Останнім часом науковці виокремлюють ще спеціально-юридичне тлумачення, яке застосовується для уяснення змісту нормативно-правових норм, в яких використовуються спеціальні терміни та словосполучення юридичних понять.

8.47.1. (1) Граматичне тлумачення є початковим та відправним серед усіх способів тлумачення, оскільки, юридичні норми існують тільки в мовній формі. Прийоми дослідження спрямовані на з`ясування значення окремих слів, термінів, змісту норми залежно від розміщення у тексті сполучників, розділових знаків, прийменників. Зміст норм досліджується з погляду їх текстової форми.

8.47.2. (2) Логічне тлумачення - це спосіб уяснення, яке базується на використанні законів і правил формальної логіки.

8.47.3. (3) Систематичне тлумачення- це використовує системний підхід під час аналізу норм права, окремих статей та в цілому законів. Увага дослідника зосереджується на пошуку головного змісту норми права, що тлумачиться, шляхом визначення місця цієї норми серед норм даного нормативного акта та її порівняння з чинними нормами інших інститутів і галузей права.

8.47.4. (4) Історичний (ретроспективний) спосіб тлумачення допомагає встановити зміст норми права, враховуючи умови їх виникнення, факти пов`язані з історією виникнення норми, що тлумачить. Особливість даного способу полягає в тому, що використовуються джерела, які перебувають за межами системи права (конкретно-історичні умови, соціально-економічна і політична атмосфера, обставини, причини, чинники, що викликали прийняття відповідних норм права, встановлення за документами з архівів, стенограм обговорення проєктів відповідних нормативно-правових актів органів, що займалися підготовкою законопроектів, матеріалів, що надруковані в пресі та інших засобах інформації тоді, коли проєкти обговорювалися, до них робилися зауваження та пропозиції, схвалювалися чи відхилялися).

8.47.5. (5) Еволюційний спосіб тлумачення передбачає установлення змісту нормативно-правових актів з урахуванням реальних умов життя суспільства, в яких норма права функціонує.

8.47.6. (6) Телеологічний або цільовий спосіб тлумачення здійснюється шляхом аналізу змісту правової норми з метою виявлення і розкриття цілей прийняття правової норми у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових актів.

8.47.7. Зазначене вище ґрунтуються на доктринальному розумінні щодо підходів та способів тлумачення права та використана юридична енциклопедія (ред. кол.: Шемшученко Ю.С.).

8.48. Застосування юридичної норми може здійснюватися шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми із застосуванням належних способів щодо такого тлумачення.

8.49. Враховуючи, що граматичне тлумачення є початковим та відправним серед усіх способів тлумачення, Суд звертається до Тлумачного словника української мови з метою з`ясування значення слів «процент» і «відсоток».

8.49.1. Відсоток, тка, ч. 1. Сота частина певного числа, що береться за ціле, за одиницю (позначається знаком %); процент. Він мав п`ять тисяч ринських в ощадній касі і відсотки з них так само щороку докладав до капіталу (Фр., VI, 1951, 236); Нині.. 99 відсотків фізично-корисної праці виконують машини (Літ. Укр., 5.IV 1963, 2). 2. Частина чого-небудь. Дарка збирала малину панам на конфітури, - ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою (Л. Укр., Ill, 1952, 660).

8.49.2. Процент, а, ч. 1. Сота частка числа, яке приймається за ціле, за одиницю (позначається знаком %); // Кількість кого-, чого-небудь, що вимірюється у сотих частках чогось, прийнятого за одиницю. Вступні внески беруться при вступі в кандидати в члени партії у розмірі двох процентів місячного заробітку (Статут КПРС, 1971, ЗО); [Баклажаненко:] Про себе можу сказати, що я догнав Полю Орленко по всіх показниках і виконую план на 247 процентів (Мик., І, 1957, 484); Вода у Нашому була погана. У північній частині міста вона мала надто великий процент кальцію і через це була майже непридатна для кухні (Вільде, Сестри.., 1958, 516); - Багато обморожених? - Процент невеликий, одначе є... (Гончар, II, 1959,424). 2. перев. мн . Доход, який одержують на кожні сто грошових одиниць капіталу або грошової суми, покладеної у банк або ощадну касу. - Ця баба мала п`ять ощадних книжок і якраз, коли я прийшов., відвідати /ї, одержала проценти (Гашек, Пригоди. Швейка. перекл. Масляка, 1958, 322); // Плата, яку кредитор одержує від позичальника за користування наданими йому коштами. [Храпко:] Коли хоч, дам ті гроші. Звісно, вже процент мені заплатите (Мирний, V, 1955, 169); - Ти мій процент знаєш? - Ні, ще не доводилось позичати у вас (Стельмах, І, 1962, 311). Позичати (позичити) під (за, на) проценти (процент) - брати або давати гроші в борг, домовляючись про певну суму як плату за користування наданими коштами. Вона позичила десять тисяч одному .. панові за чималі проценти (H.-Лев., VI, 1966,11). 3. Винагорода, що нараховується залежно від обороту, доходу. Працювати на процентах.

8.50. Верховний Суд наголошує, що в українській мові є синонімічні слова, що повністю збігаються за значенням, не мають додаткових відтінків, можуть бути взаємозамінними.

8.51. Слід зазначити, що як у нормативно-правових актах, у тому числі, ЦК України, у фаховій літературі, так і у щоденному мовленні вживаються синоніми «процент» та «відсоток», які є взаємозамінними.

8.52. З латинської, італійської мов через німецьку слово «процент» прийшло у XVIII ст. у східнослов`янські мови, а «відсоток» походить від латинізованого фінансового терміна і буквально означає «за сто», «наріст від ста» (Олена Новак, Кафедра української мови, літератури та культури факультету Лінгвістмики КПІ ім. Ігоря Сікорського).

8.53. Верховний Суд виходить, також, з того, що як і відсоток, так і процент позначаються одним і тим самим математичним знаком - %.

8.54. З огляду на викладене, ураховуючи граматичне, логічне, історичне, цільове та буквальне тлумачення, Суд наголошує на тому, що слово «процент» є абсолютним синонімом слова «відсоток», тобто вони повністю збігаються за значенням, не мають додаткових відтінків і є взаємозамінними.

8.55. Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову відповідають приписам матеріального права, зокрема, частині другій статті 625 ЦК України, ураховуючи також те, що використання у Договорі абсолютного синоніма слову, яке використав законодавець у нормі матеріального права, не є підставою для визнання пункту 4.1 Договору таким, що не відповідає частині другій статті 625 ЦК України.

8.56. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Товариства на касаційну скаргу ТОВ «Аркадстрой», з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.57. Отже, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником-2 у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог відсутні.

8.58. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.59. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.60. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.61. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

9.1. Доводи скаржника-1 про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні первісного позову стосовно солідарного стягнення з відповідача-2 за зустрічним позовом за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

9.3. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

9.4. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми вказані у цій постанові, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову стосовно солідарного стягнення з відповідача-2 за первісним позовом, яке відповідало закону, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Товариства, скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні первісного позову та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

9.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.6. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ «Аркадстрой», не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій у частині зустрічного позову, а тому касаційну скаргу позивача за зустрічним позовом слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 129 ГПК України).

10.2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина четверта статті 129 ГПК України).

10.3. Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

10.4. Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

10.5. Судовий збір, сплачений Товариством за подання касаційної скарги у розмірі 57 161,56 грн покладається на ОСОБА_1 , оскільки, постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній скаржником-1 частині підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі.

10.6. Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви та документа, який підтверджував би те, що суми, стягнуті за раніше прийнятим судовим рішенням, списано установою банку (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє скаржника-1 права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання рішення (скасованої у частині постанови) у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.

10.7. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції за касаційною скаргою позивача за зустрічним позовом покладається на скаржника-2, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ «Аркадстрой» залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні зустрічного позову - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 312, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №910/11759/22 у частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» до ОСОБА_1 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11759/22 в цій частині залишити в силі. Пункт 5 постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №910/11759/22 скасувати.

3. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Союзбудінвест» 57 161 (п`ятдесят сім тисяч сто шістдесят одну) грн 56 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №910/11759/22 у частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос