Постанова

від 19.09.2024 по справі 916/3392/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3392/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Іщука В.В.,

представників учасників справи:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новік Порт Сервіс» - Тищенка А. В., Шкляра С. В.,

відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»- Остапова В. В.,

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» - Ганущака І. Г.,

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України - Глущенко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новік Порт Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал»

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 (суддя Цісельський О. В.),

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (головуючий - суддя Савицький Я. Ф., судді: Колоколова С. І., Принцевська Н. М.),

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новік Порт Сервіс»

до відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал»,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України,

про стягнення збитків в сумі 2 345 152,50 грн,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Новік Порт Сервіс» (далі - ТОВ «Новік Порт Сервіс», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ», відповідач) про стягнення 2 345 152,50 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» (далі - ТОВ «СП Рисоіл Термінал», третя особа-1) як портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт здійснюється діяльність на території морського порту «Чорноморськ» шляхом надання ним послуг з організації робіт по транспортно-експедиторському обслуговуванню клієнтів зокрема, через причал № 10 в морському порту «Чорноморськ», який перебуває у господарському віданні відповідача ДП «АМПУ», доступ до якого є однією із передумов відповідності суб`єкта господарювання ознакам портового оператора.

22.04.2021 теплохід «Da Liang» прибув до морського порту «Чорноморськ» та був ошвартований біля причалу № 10 для навантаження. 24.04.2021 у зв`язку з закінченням навантажувально-розвантажувальних робіт агент Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Руда» (далі - ТОВ «Рисоіл Руда») надав відповідачу заявку про організацію перешвартування теплохода «Da Liang» на зовнішній рейд морського порта «Чорноморськ» для звільнення причалу № 10. Однак, у період з 24.04.2021 по 30.04.2021 (включно) відповідачем протиправно не здійснювалось перешвартування теплохода «Da Liang» від причалу № 10 на підставі того, що на вантаж накладено арешт відповідно до кримінального провадження № 62021000000000183 від 02.03.2021. Проте, як стверджував позивач, ухвали слідчого судді про накладення арешту на вантаж - концентрат ільменітовий станом на 24.04.2021 не існувало. При цьому, на 24.04.2021-25.04.2020 до причалу № 10 під завантаження повинно було стати судно «Maroulio S». Отже, знаходження теплохода «Da Liang» у цей період біля причалу № 10 унеможливлювало здійснення господарської діяльності третьої особи - ТОВ «СП Рисоіл Термінал» на зазначеному причалі, що змусило останнього залучити іншого портового оператора (значно дорожчого) для проведення навантажувальних робіт на судно - «Maroulio S» на причалі № 1 замість обробки судна на причалі № 10. Вказане призвело до збільшення вартості послуг (перевантаження вантажу на судно) на 2 345 152,50 грн, ніж вартість аналогічних послуг, за умови якщо її надавало би ТОВ «Рисоіл Термінал» на причалі № 10. Вказані кошти, а саме непередбачувані додаткові витрати ТОВ «СП Рисоіл Термінал» у подальшому були відшкодовані позивачем на користь останньої, відповідно до укладеного з нею договору про надання транспортно - експедиторських послуг. Лише 30.04.2021 відповідач погодив перешвартування теплохода «Da Liang» на причал № 5/6, що дозволило третій особі - ТОВ «СП Рисоіл Термінал» використовувати причал № 10 у звичайній запланованій господарській діяльності. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що через протиправну поведінку (бездіяльність) відповідача у сфері організації господарської діяльності у межах морського порту «Чорноморськ», яка полягає у непогодженні звільнення об`єктивно необхідного і завчасно запланованого причалу (перешвартування судна на будь-яке вільне місце у порту для можливості виконання інших запланованих робіт), позивач вимушено поніс збитки (додаткові незаплановані витрати) у загальному розмірі 2 345 152,50 грн (як різницю між звичайною вартістю вказаних робіт для позивача потужностями третьої особи та вартістю тих же робіт, які з вини відповідача третя особа була змушена замовляти і проводити в іншому місці (причалі).

Господарський суд Одеської області ухвалою від 07.09.2023 залучив до участі у справі ТОВ «СП Рисоіл Термінал» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача. Залучив до участі у справі Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (далі - Адміністрація судноплавства, третя особа-2) .

Господарський суд Одеської області рішенням від 25.01.2024, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Новік Порт Сервіс» відмовив у повному обсязі. Вирішив питання про судові витрати.

1. Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями ТОВ «Новік Порт Сервіс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди за відсутності висновків щодо застосування норм права неправильно застосували норми:

- статті 19 Конституції України, статей 74, 75 Кодексу торговельного мореплавства (далі - КТМ) України, пунктів 1, 2 розділу ІІ, пункту 2 Розділу ІІІ Положення про капітана, пункту 5.3.1, 5.4.1, 5.4.3, 5.6.7, 7.2.1.4 Обов`язкових постанов по морському порту Іллічівськ, що затверджені наказом відповідача від 26.05.2016 (далі - Обов`язкових постанов по морському порту), статей 9, 15, 17, 18 Закону України (далі - ЗУ) «Про морські порти України», пунктів 3.1., 3.2., 5.1., 5.6., 5.7., 5.18., 5.28. Зводу звичаїв морського порту, статті 188 Митного кодексу (далі - МК) України, пункту 1.6. Наказу Одеського прикордонного загону № 149 від 21.08.2019, відповідно до яких повноваження капітана порту не є дискреційними, а чітко визначені відповідними актами; до таких повноважень належить оформлення приходу/відходу суден та певні контрольно-наглядові функції; саме в межах компетенції Відповідача перебуває організація руху у межах порту, вчасне внесення судна в план швартових робіт відповідно до заявок.

- помилково застосували: норми статей 77-81, 91 Кодексу торговельного мореплавства України, пункти 3, 4 Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 27.06.2013 № 430 (далі - Порядок № 430); внаслідок неправильного тлумачення неправильно застосували пункти 2.1., 5.4.1., 5.4.3., 7.2.1.4. Обов`язкових постанов; пункти 3.1., 3.2., 5.18., 5.28., 1.5.7. Зводу звичаїв морського порту «Іллічівськ», частини п`ятої статті 188 МК України, пункту 1.6. Наказу Одеського прикордонного загону № 149 від 21.08.2019 «Про затвердження технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів у пункті пропуску через державний кордон України для міжнародного морського сполучення «Чорноморський рибний порт» щодо компетенції капітана морського порту щодо затримання судна, розмежування понять «затримання судна» та «перешвартування судна».

ТОВ «Новік Порт Сервіс» у поданій касаційній скарзі також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки судами попередніх інстанцій у порушення статей 86, 104, 236, 238, 282 ГПК України не було досліджено та оцінено, надані позивачем докази, а також не враховано, наведених ним аргументів.

2. ТОВ «СП Рисоіл Термінал» також подало до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди за відсутності висновків щодо застосування норм права:

- неправильно тлумачили норми права, а саме: статті 15, 17,18 ЗУ «Про морські порти України», пункти 7.2.1.4., 8.2.1.12. Обов`язкових постанов, пункт 5 розділу І «Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2015 № 308; статтю 188 Митного кодексу України, статтю 91 Кодексу торговельного мореплавства України, пункт 1.6 Наказу Одеського прикордонного загону № 149 від 21.08.2019 «Про затвердження технологічної схеми пропуску через державний кордон України для міжнародного морського сполучення «Чорноморський рибний порт», пункту 5.4.6. Обов`язкових постанов по морському порту;

- не застосували до спірних правовідносин норми права, які підлягали застосуванню, а саме: статті 74, 75 Кодексу торговельного мореплавства України, пункти 1, 2 розділу І, пункт 2 розділу ІІІ Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту; пункти 5.3.1, 5.4.1, 5.4.3, 5.6.7, 7.2.1.4 Обов`язкових постанов по морському порту; пункти 3.1., 3.2., 5.1., 5.6., 5.7., 5.18., 5.28. Зводу звичаїв морського порту, статтю 188 Митного кодексу України; пункт 1.6. Наказу Одеського прикордонного загону № 149 від 21.08.2019; статті 22, 1166 ЦК України, статті 224, 225 ГК України;

- та застосовано норми права, які не підлягали застосуванню, а саме: статті 77 - 81, 91 Кодексу торговельного мореплавства України, пункти 3, 4 Порядку № 430 та пункт 5.4.5. Обов`язкових постанов по морському порту.

Скаржник вказує, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм права суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність складу правопорушення для стягнення збитків (матеріальної шкоди) у зв`язку з відсутністю вини у діях (бездіяльності) відповідача, а також про те, що незабезпечення перешвартування судна у межах акваторії порту «Чорноморськ» у період з 24.04.2021 - 30.04.2021 відбулося у зв`язку з наявністю розпорядження капітана морського порту, виданого ним у межах дискреційних повноважень та у спосіб, передбачений законом.

29.07.2024 до Верховного Суду від ДП «АМПУ» надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «СП Рисоіл Термінал», у якому відповідач заперечує доводи касаційної скарги та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

05.09.2024 від ДП «АМПУ» до Верховного Суду надійшла заява з уточненнями до прохальної частини відзиву, у якій відповідач просить касаційні скарги ТОВ «СП Рисоіл Термінал» та ТОВ «Новік Порт Сервіс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2016 між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (Порт) та ТОВ «СП Рисоіл Термінал» (Клієнт) було укладено договір № 84/э про перевантаження експортних вантажів навалом (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору Порт вивантажує із автотранспорту Клієнта та завантажує на судна, документально оформлює експертні зернові вантажі та продукти їх переробки (шрот, макуха) навалом, завезені Клієнтом зі складів ТОВ «СП Рисоіл Термінал» власними силами та засобами у погоджених з Портом об`ємах кількість вантажу, а Клієнт планує і гарантує перевантаження 100 000 тон вантажу та зобов`язується оплатити послуги Порту в погодженому цим договором порядку.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що він діє до 31.12.2016 та по звершенню його дії він може бути продовжений сторонами.

22.12.2017 Між ДП «АМПУ» (Адміністрація) та ТОВ «СП Рисоіл Термінал» (Портовий оператор) було укладено Договір № 168-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) (а. с. 75-83, т. 1), відповідно до приписів пункту 1.1. якого Адміністрація зобов`язалась забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) № № 1, 3, 5, 6, 10, 11, 12 Іллічівської філії ДП АМПУ (надалі - Послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язався сплачувати Адміністрації плату за Послуги.

Абзацом 2 пункту 1.1. Договору № 168-П-АМПУ-17 встановлено, що послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.

Пунктом 1.2. Договору № 168-П-АМПУ-17 встановлено, що визначені технічні та конструктивні характеристики, цільове призначення, режим та умови експлуатації, тощо причалу(ів) зазначені у Паспорті гідротехнічної споруди та Довіднику допустимих навантажень на причали.

Згідно з пунктом 1.4. Договору № 168-П-АМПУ-17 господарська діяльність Портового оператора здійснюється з обов`язковим дотриманням, зокрема Зводу звичаїв морського порту «Іллічівськ» (у подальшому перейменованого на «Чорноморськ»), Обов`язкових постанов по Іллічівському морському порту та вимог чинного законодавства України.

Абзацом другим вказаного пункту встановлено, що використання Портовим оператором причалу(ів) для інших потреб, ніж передбачені пунктом 1.1. договору та/або отримання інших послуг від Адміністрації є предметом іншого договору або здійснюється за заявками Портового оператора, згідно із затвердженими адміністрацією вільними цінами (тарифами).

Згідно з пунктом 2.1. Договору № 168-П-АМПУ-17 Адміністрація зобов`язана, зокрема: не перешкоджати Портовому оператору у доступі до причалів, зазначених в пункті 1.1. цього договору; утримувати та обслуговувати причали, до яких надається доступ.

Відповідно до умов пункту 2.2. Договору № 168-П-АМПУ-17 Адміністрація має право, зокрема: контролювати дотримання Портовим оператором встановленого режиму та умов експлуатації причалу(ів); проводити огляди причалів та їх елементів; видавати розпорядчі документи щодо експлуатації (використання) причалів; тимчасово припинити надання Послуги у разі істотного порушення Портовим оператором режиму та умов експлуатації причалів.

Пунктом 2.3. Договору № 168-П-АМПУ-17 визначені відповідні обов`язки Портового оператора.

Згідно з пунктом 7.1. Договору № 168-П-АМПУ-17 він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє протягом 3 років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір № 168-П-АМПУ-17 на час розгляду справи був чинним.

01.09.2019 між ТОВ «СП Рисоіл Термінал» (Термінал) та ТОВ «Новік Порт Сервіс» (Клієнт) було укладено Договір № 10 (а. с. 183-191, т. 1).

За умовами пункту 1.1.1. Договору № 10 Клієнт доручає, а Термінал приймає на себе зобов`язання по організації робіт/послуг на території порту «Чорноморськ» (надалі-Порт), пов`язаних з відвантаженням (перевалкою) на морські судна та/або авто, залізничний транспорт шроту соняшника гранульованого (далі - Вантаж), як українського походження, так і транзитних вантажів.

Підпунктом 1.1.2. цього Договору встановлено, що в рамках останнього Клієнт може доручати, а Термінал виконувати/організовувати виконання наступного, але не виняткового, переліку робіт/послуг (далі - Послуги): роботи/послуги, пов`язаних з обробкою Вантажу, що надходить в Порт залізницею, включаючи узгодження планів завезення Вантажу, підтвердженням АРМів, подачу/прибирання залізничних вагонів, додаткові маневрові роботи, та інші послуги; навантаження Вантажу на судна, що обробляються в Порту; транспортування Вантажу за варіантом інший склад - причал Порта; доступ до причалу Порту; інші послуги з перевалки та зберігання.

Згідно з підпунктом 1.2.1. Договору № 10, Клієнт доручає, а Термінал приймає на себе надання послуг з приймання, зберігання і відвантаження Вантажу, на складах Терміналу. Клієнт підтверджує, що має право розпоряджатися Вантажем (від свого імені та/або від імені третіх осіб) (підпункт 1.2.2.).

Згідно з підпунктом 1.2.3. Договору № 10 Термінал зобов`язується надати Клієнту послуги з перевезення Вантажу на умовах, визначених у Даному Договорі, автомобільним транспортом, а Клієнт прийняти й оплатити належним чином надані Терміналом послуги по перевезенню.

Підпунктами 1.2.4., 1.2.6. цього Договору погоджено, що на умовах, визначених цим договором, Термінал надає Клієнту наступні види транспортних послуг: здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом для виконання навантаження вантажів на судна на причалах морського порту «Чорноморськ», тощо; за погодженням з Клієнтом, може надавати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу, про що укладається окрема додаткова угода.

Відповідно до умов підпункту 2.1.1. Термінал, з метою надання Послуг, має право укладати договори з третіми особами (в тому числі, з ДП МТП «Чорноморськ», ЧФ ДП «АМПУ», портовими операторами та ін.).

Термінал зобов`язується, зокрема:

- погоджувати всі додаткові витрати/послуги, які підлягають до відшкодування, з Клієнтом (підпункт 2.1.3. Договору № 10);

- своєчасно виставляти Клієнту рахунки на відшкодування витрат Терміналу, пов`язаних з виконанням умов цього договору, із зазначенням конкретної партії Вантажу (підпункт 2.1.4. Договору № 10);

- погоджувати з Портом та ЧФ ДП «АМПУ» дати/графіки постановки суден під обробку (підпункт 2.1.6. Договору № 10);

- організовувати вантажно-розвантажувальні роботи на судна та/або авто/залізничний транспорт (підпункт 2.1.7. Договору № 10);

- негайно інформувати доступними засобами зв`язку Клієнта про всі обставини, що перешкоджають наданню Послуг (підпункт 2.1.11. Договору № 10).

Згідно з підпунктом 2.2.7. Договору № 10 Клієнт зобов`язується відшкодувати Терміналу витрати, пов`язані з виконанням Послуг, і оплатити винагороду Терміналу в строки і в порядку, передбачених даним Договором.

Термінал має право на відшкодування в попередньо письмово узгоджених з Клієнтом обсягах додаткових документально підтверджених витрат, які виникли у нього при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах Клієнта (підпункт 2.3.26. Договору № 10).

Відповідно до умов підпункту 2.4.10. Договору № 10 встановлено обов`язок Клієнта своєчасно відшкодовувати всі узгоджені з ним витрати Терміналу, що не включаються у вартість послуг за цим Договором. Відшкодування цих витрат здійснюється на підставі рахунків Терміналу та копій документів, то підтверджують ці витрати.

За пунктом 3.1. Договору № 10 Клієнт здійснює відшкодування витрат Терміналу, які пов`язані з організацією транспортування не зі складів Терміналу, вантажними роботами/послугами, іншими узгоджених з Клієнтом витрат на підставі рахунків Термінала, що відображають фактично виконаний обсяг послуг/робіт третіми Сторонами і копій документів, які підтверджують ці витрати Терміналу.

Відповідно до умов пункту 8.1. Договору № 10 він діє до 31.12.2020 та пролонгується автоматично на кожний наступний рік, у разі відсутності заперечень будь-якої сторін договору.

Як встановлено місцевим господарським судом на підставі доручення Акціонерного товариства (далі - АТ) «Об`єднаної гірничо-хімічної компанії» від 06.04.2021 № 111 (а. с. 86, т. 1) на відвантаження експортних транзитних вантажів експедитором Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Транс Фаворит» 18.03.2019 надіслано лист (а. с. 84, т. 1) на адресу ТОВ «Рисоіл Руда» та Головної диспетчерської Чорноморської філії ДП «АМПУ», у якому експедитор просив підтвердити прийом та обробку теплоходом (далі - т/х) «Da Liang» в позиції 18-27.04.2021 на причал № 10 з приблизною кількістю генерального вантажу 25 000 метричних тон (ільменіт) навалом із визначенням технічних характеристик судна. У вказаному листі зазначено, що Агентом виступає ТОВ «Естма».

19.03.2021 ТОВ «СП Рисоіл Термінал» було надіслано на адресу ЧФ ДП «АМПУ» заявку з проханням узгодити постановку т/х «Da Liang» для навантаження ільменіту навалом у кількості близько 25 000 мт на причалі № 10 (а. с. 85, т. 1).

12.04.2021 ТОВ «СП Рисоіл Термінал» надіслав на адресу ЧФ ДП «АМПУ» заявку про узгодження постановки судна «MAROULIO S» для навантаження партії товару «шрот» зі свого складу у кількості близько 24 000 мт, що планується на причалі № 10 власними силами (а. с. 192, т. 1).

17.04.2021 у рамках кримінального провадження від 02.03.2021 № 62021000000000183 був проведений невідкладний обшук на земельній ділянці ЧФ ДП «АМПУ» з кадастровим номером 5110800000:03:001:0368, яка використовується ТОВ «Рисоіл Руда». Під час вказаного обшуку було виявлено концентрат ільменітовий марки «Р» обсягом 23 599,6 мт, що підтверджується протоколом обшуку Державного бюро розслідувань (далі - ДБР). Зазначене у протоколі обшуку майно залишено на відповідальне зберігання МТП «Чорноморськ» (а. с. 63 - 66, т. 5).

17.04.2021 старшим слідчим ДБР винесено Постанову про визнання речовим доказом (а. с. 138 - 140, т. 2), на підставі якої руда концентрату ільменітового марки «Р» (з гарантованим вмістом ПО2 63%), у вигляді піску чорно-коричневого кольору у кількості 23 599,6 мт, яка перебуває на зберіганні на території земельної ділянки МТП «Чорноморськ», визнана речовим доказом у кримінальному провадженні від 02.03.2021 № 62021000000000183. Вказана постанова підлягає негайному виконанню слідчим слідчої групи шляхом передачі вказаного майна для забезпечення збереження представнику ДП «АМПУ», відповідно до акту приймання-передачі.

19.04.2021 ЧФ ДП «АМПУ» листом № 1246/15-01-01/Вих (а. с. 154 - 160, т. 2) повідомила морського агента (ТОВ «Естма»), ТОВ «Рисоіл Руда», ТОВ «Рисоіл Термінал», ДП МТП «Чорноморськ» та митницю про те, що відповідно до постанови слідчого ДБР руда концентрату ільменітового марки «Р» (з гарантованим вмістом ПО2 63%), у вигляді піску чорно-коричневого кольору у кількості 23 599,6 мт є речовим доказом у кримінальному провадженні та перебуває на земельній ділянці ЧФ ДП «АМПУ», а тому просила утриматись від дій, що можуть нанести шкоду зазначеному вантажу (у т.ч. зменшення його якісних та кількісних характеристик) на території зберігання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2021 у справі № 757/20906/21-к поновлено строк на звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку у кримінальному провадженні № 62021000000000183 та надано слідчому дозвіл на проведення обшуку на земельній ділянці, яка належить державі в особі Одеської обласної адміністрації (користувач ДП Іллічівський МТП) з метою відшукання та вилучення концентрату ільменітового марки «Р» у вигляді піску чорно-коричневого кольору у кількості 23 599,6 мт.

Листом ДБР направлено до ЧФ ДП «АМПУ» ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2021 у справі № 757/20906/21-к для відома та організації належної роботи зі зберігання речових доказів (а. с. 148, т. 2).

21.04.2021 Морським агентом ТОВ «Естма» надіслано повідомлення на адресу ТОВ «Рисоіл Руда» та Головної диспетчерської ЧФ ДП «АМПУ» про прибуття т/х «Da Liang» на рейд порту «Чорноморськ» 22.04.2021 зранку, для навантаження ільменіту на причалі № 10 та прохання запланувати постановку судна до причалу (а. с. 98, т. 1).

Відповідна інформація внесена до Плану швартовних робіт 21.04.2021 - 22.04.2021 ЧФ ДП «АМПУ» (пункт 15 Плану) (а. с. 99, т. 1).

Відповідно до Опису подій (Statement of Facts) у період з 11:20 22.04.2021 до 07:00 24.04.2021 на т/х «Da Liang» відбулось завантаження концентрату ільменітового (а. с. 165, т. 1). Протягом цього періоду: Одеська митниця Держмитслужби листом від 22.04.2021 за № 7.10-1/28.2/8.9/5052 терміново повідомила ТОВ «Рисоіл Руда», ТОВ «Транс Фаворит», ДП МТП «Чорноморськ» та ЧФ ДП «АМПУ» про необхідність не здійснювати навантаження ільменітового концентрату, у тому числі за дорученням від 06.04.2021 № 111 на т/х «Da Liang». Додатково повідомила про доручення ДБР про проведення огляду (переогляду) товару, транспортних засобів, що стосуються товару - концентрату ільменітового (а. с. 162-163, т. 2).

22.04.2021 о 12:20 ЧФ ДП «АМПУ» телефонограмою № 58 довела до відома ТОВ «Рисоіл Руда», ТОВ «СП Рисоіл Руда Термінал» вимогу не здійснювати відвантаження руди, концентрату ільменітового на т/х «Da Liang» (а. с. 168, т. 2).

23.04.2021 Одеська митниця Держмитслужби листом за № 7.10-1/28.2/8.9/5140 повідомила Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління ДПС України про те, що в процесі переогляду концентрату ільменітового вагою 23 599,6 мт, який завантажується ТОВ «Рисоіл Руда» на т/х «Da Liang», не були виконані вимоги Одеської митниці Держмитслужби та продовжується навантаження товару на судно, що не дає можливості посадовим особам митниці завершити проведення переогляду. У зв`язку із чим просило не здійснювати формальності щодо вибуття за межі території України судна т/х «Da Liang», а також щодо перешвартовки до іншого причалу чи вихід на зовнішній рейд порту «Чорноморськ» (а. с. 156-157, т. 1).

23.04.2021 ДБР звернулося до капітана морського порту «Чорноморськ» з листом № 10-5-01-02-9749, у якому відповідно до приписів КПК України, просило вжити всіх передбачених законодавством заходів для збереження речових доказів та запобігання їх завантаження, а також подальшого вивезення їх т/х «Da Liang» (а. с. 241-242, т. 3).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з планом швартових робіт (під вантажні операції) з 24.04 по 25.04.2021, Головною диспетчерською ЧФ ДП «АМПУ» під № 3 був включений т/х «Da Liang» з операцією «відхід» об 11:00 від причалу № 10 в море, за узгодженням з КМПЧ та лоцманом (а. с. 102, т. 1).

24.04.2021 Портовим оператором о 13:01 телефонограмою № 757 повідомлено морського агента (ТОВ «Естма») про те, що у зв`язку із завершенням вантажних робіт на причалі № 10 т/х «Da Liang», необхідно терміново звільнити причал для проведення запланованих навантажень на баржу «Neptun» та т/х «Maroulio S».

Того ж дня морський агент (ТОВ «Естма») листом за № 0057/21 звернувся до відділу митної служби «Чорноморськ», митного поста «Чорноморськ» та до Головної диспетчерської ЧФ ДП «АМПУ» з повідомленням про те, що т/х «Da Liang», який знаходиться на причалі № 10, планується до перешвартування на зовнішній рейд МТП «Чорноморськ», орієнтовно у другій половині дня 24.04.2021. Крім того зауважив, що вказівка про вихід судна на зовнішній рейд Порту надана у зв`язку з відмовою посадових осіб митного поста в оформленні вантажних документів. Також морський агент проінформував, що рейд МТП «Чорноморськ» відноситься до акваторії порта «Чорноморськ», тобто фактично судно не буде залишати акваторію Порту (а. с. 127, т. 1).

У відповідь на вказаний лист з електронної пошти прикордонної служби (sllschsvsk2614@ukr.net) о 15:41 24.04.2021 на адреси ТОВ «Естма», Чорноморської митниці, диспетчерської ЧФ ДП «АМПУ» та Капітана морського порту направлено електронний лист, яким повідомлено про відмову у перешвартуванні на я/с 351 у зв`язку з тим, що на вантаж накладено арешт відповідно до кримінального провадження від 02.03.2021 № 62021000000000183, а погодження листа морського агента за № 0057/21 від 24.04.2021 було направлено помилково (а. с. 128-129, т. 1).

Морський агент (ТОВ «Естма») 24.04.2021 електронним листом № 0059/21 о 23:16 повідомив митницю, відділ прикордонної служби «Чорноморськ», Головну диспетчерську ЧФ ДП «АМПУ» про те, що т/х «Da Liang», який знаходиться на причалі № 10, планується до перешвартування до причалу № 1 орієнтовно о 20:00 24.04.2021. До листа було додано заявку на надання відповідних послуг з перешвартування (а. с.131-133, т. 1).

25.04.2021 переміщення т/х «Da Liang» на якірну стоянку було заборонено імміграційною службою. Судно знаходилось в очікуванні переходу до причалу № 5. Наведене підтверджується Описом подій (Statement of Facts) (а. с. 165, т. 1).

Листом від 25.04.2021 № 20/2907 Одеський прикордонний загін ДПСУ довів до відома ЧФ ДП «АМПУ» лист Одеської митниці ДМСУ від 23.04.2021 (а. с. 158, т. 1).

У той же день, 25.04.2021, ЧФ ДП «АМПУ» електронним листом доведено зміст листа Одеської митниці ДМСУ від 23.04.2021 до ТОВ «Рисоіл Термінал», ТОВ «Рисоіл Руда» та морського агента (ТОВ «Естма») (а. с. 155. т. 1).

26.04.2021 Розпорядженням капітана Чорноморського морського порту № 007/23/14-21 на підставі отриманих листів від ДБР та Державної митної служби було зобов`язано затримати судно «Da Liang» (ІМО:9608415) строком на три доби з 26.04.2021 (а. с. 154 т. 1).

Водночас ЧФ ДП «АМПУ» 26.04.2021 звернулась до морського агента (ТОВ «Естма») з листом № 1321/15-03-01/Вих, в якому просила повідомити про терміни перешвартування т/х «Da Liang» (а. с. 169, т. 2).

ТОВ «СП Рисоіл Термінал» листом № 26/4 від 26.04.2021 звернулось до ДП «АМПУ», ЧФ ДП «АМПУ» з вимогою виконати Обов`язкові постанови порту Іллічівськ, Звід звичаїв порту та звільнити причал № 10, включити судно «Marоulio S» в змінно-добовий план і план швартових робіт на 25.04.2021-26.04.2021 для вантажних операцій, посилаючись на норми чинного законодавства України та на те, що причал № 10 не звільнений від т/х «Da Liang», що унеможливлює виконання зобов`язань Портового оператора відповідно до погодженого Плану швартових операцій (а. с. 134-136 т. 1).

27.04.2021 електронним листом № 0062/21 морський агент (ТОВ «Естма») о 16:30 повідомив прикордонників, митницю, головну диспетчерську ЧФ ДП «АМПУ» та капітана морського порту «Чорноморськ» про те, що т/х «Da Liang», який знаходиться на причалі № 10, планується до перешвартування до причалу № 5-6, орієнтовно о 20:00 27.04.2021 (а. с. 137 -138, т. 1).

У відповідь на вказаний електронний лист начальник ВПС «Чорноморськ» о 20:52 зазначив про необхідність погодження з митницею цього перешвартування (а. с. 139, т. 1).

27.04.2021 ТОВ «СП Рисоіл Термінал» звернулося до ДП «АМПУ», ЧФ ДП «АМПУ» з претензією, у якій, посилаючись на те, що знаходження т/х «Da Liang» біля причалу № 10 та незгода ЧФ ДП «АМПУ» включати його до Плану швартових операцій (для чого потрібно лише узгодження зі службою капітану морського порту «Чорноморськ» та лоцманською службою) блокує роботу компанії, що завдає значних фінансових збитків, у зв`язку із чим Термінал вимагає негайного розблокування своєї діяльності на причалі № 10 шляхом перешвартування т/х «Da Liang» на інший вільний причал або на рейд порту «Чорноморськ» (а. с. 140-142, т. 1).

У відповідь на вказану претензію ЧФ ДП «АМПУ» у листі від 28.04.2021 № 1345/15-01-01/вих, перелічивши події, які пов`язані з перебуванням т/х «Da Liang» біля причалу № 10, зауважила що Адміністрацією вживались всі заходи щодо попередження ситуації, що склалася, проте, із посиланням на неправомірні дії самого ТОВ «СП Рисоіл Термінал» на затримку судна капітаном порту на підставі звернень ДБР та Державної митної служби, зазначила, що вимоги, викладені у претензії безпідставні та не стосуються діяльності Адміністрації (а. с. 143-145, т. 1).

28.04.2021 Морський агент (ТОВ «Естма») електронними листами № 0063/21 проінформував митницю, прикордонну службу та Головну диспетчерську ЧФ ДП «АМПУ», що т/х «Da Liang», який знаходиться на причалі № 10, за вимогою вантажного терміналу, планується до перешвартування на причал № 5-6 МТП «Чорноморськ» орієнтовно 28.04.2021 о 10:30 ( а. с. 159, т. 1).

У відповідь на лист Морського агента від 28.04.2021 щодо перешвартування т/х «Da Liang», ЧФ ДП «АМПУ» запропонувала уточнити умови такого перешвартування з огляду на те, що перешвартування має бути погоджено з капітаном морського порту та з відома (згодою) митних та прикордонних органів (а. с. 172, т. 2).

29.04.2021 Морський агент (ТОВ «Естма») електронними листами № 0069/21 та № 0070/21, адресованими митниці, прикордонній службі та Головній диспетчерській ЧФ ДП «АМПУ», з посиланням на телефонограму Термінала «Risoil» № 774 від 29.04.2021, просив невідкладно організувати перешвартування т/х «Da Liang», який знаходиться на причалі № 10, до непрацюючого причалу МТП «Чорноморськ» та письмово поінформувати капітана (агента) зазначеного судна про час перешвартування (а. с. 162, 163, т. 1).

Відповідно до листа ЧФ ДП «АМПУ» від 29.04.2021 № 1357/15-03-01/Вих до морського агента (ТОВ «Естма») Планом швартовних робіт на 29-30.04.2021 Адміністрацією передбачено перешвартування т/х «Da Liang» від причалу № 10 до причалів № № 5/6 о 14:30. Проте, станом на 17:00 роботи з перешвартування судна не виконані, у зв`язку з чим Адміністрація просила невідкладно надати інформацію щодо заходів, які вживаються морським агентом ТОВ «Естма» для перешвартування т/х «Da Liang» (а. с. 166, т. 1, а. с. 173, т. 2).

Одеська митниця ДМСУ листом від 29.04.2021 за № 7.10-5/28.2-02/13/5389 повторно вимагала від ДП МТП «Чорноморськ», ЧФ ДП «АМПУ» та капітана морського порту «Чорноморськ» не здійснювати формальності щодо вибуття за межі України, а також перешвартовки до іншого причалу чи вихід на зовнішній рейд порту «Чорноморськ» т/х «Da Liang» (а. с. 174, 175, т. 2)

Заявка на надання послуг з лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) т/х «Da Liang» в акваторії порту «Чорноморськ» морським агентом була передана 29.04.2021 та 30.04.2021 філії «Дельта-Лоцман» та ПРРС «Чорноморськ» (а. с. 177 т. 2, а. с. 164, т. 1).

До Плану швартових робіт (під вантажні операції) з 29.04.2021 по 30.04.2021 Головною диспетчерською ДП «АМПУ» був включений під № 2 т/х «Da Liang» з операцією «перешвартовка» о 09:30 від причалу № 10 до причалу № 5/6 (лівий бік) (а. с. 107, т. 1).

29.04.2021 ЧФ ДП «АМПУ» листом № 1358/15-03-01/вих повідомила ТОВ «СП Рисоіл Термінал», що перешвартування т/х «Da Liang», яке було включене до Плану швартовних робіт з 29.04.2021 по 30.04.2021 від причалу № 10 до причалів № 5/6 не відбулося на вимогу митних та прикордонних органів (а. с. 176, т. 2).

Відповідно до Опису подій (Statement of Facts) 30.04.2021 у період з 10:32 до 11:40 відбулося перешвартування т/х «Da Liang» до причалу № 5, біля якого судно знаходилось до 27.05.2021 (а. с. 165, т. 1).

В подальшому, відповідно до Опису подій (Statement of Facts) 27.05.2021 т/х «Da Liang» був перешвартований до причалу № 10 для вивантаження вантажу.

Відповідно до тальманських розписок у період з 27.05.2021 до 29.05.2021 на склад ТОВ «Рисоіл Руда» відбулося вивантаження концентрату ільменітового у кількості 22 519,9 мт, після чого 30.05.2021 т/х «Da Liang» покинув МТП «Чорноморськ» (а. с. 2-12, т. 4).

Місцевим господарським судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.08.2021 у справі № 991/5758/21 у кримінальному проваджені № 62021000000000183 задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) та з метою забезпечення збереження майна як речового доказу та проведення відповідної експертизи, було накладено арешт на концентрат ільменітовий марки «Р» у вигляді піску чорно-коричневого кольору, вагою 23 599,6 мт, який належав IMMCO TRADE PTE.LTD.

Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 06.06.2022 у справі № 761/5409/22 скасував арешт на концентрат ільменітовий марки «Р» у вигляді піску чорно-коричневого кольору, вагою 23 599,6 мт, у зв`язку із завершенням проведення експертизи речовини концентрату ільменітового та отриманням відповідного висновку в рамках кримінального провадження № 62021000000000183, оскільки подальша потреба у застосуванні арешту майна відпала (а. с. 133-136, т. 5).

У справі, що розглядається, судом першої інстанції досліджено електронні докази у вигляді аудіофайлів із звукозаписами перемовин на 12 каналі УКХ у зазначені вище періоди, з яких вбачається, що служба капітана морського порту «Чорноморськ» через радіозв`язок повідомила капітана т/х «Da Liang» та лоцмана про ненадання згоди на перешвартування (а. с. 137, т. 2 аудіофайл Record 094) та в подальшому заборонила будь-які переміщення судна (а. с. 137, т. 2 аудіофайл Record 095).

У наступному повідомила, що на підставі листа митної служби та усного розпорядження прикордонної служби, а також заборони капітана МТП «Чорноморськ» будь-яка перетяжка т/х «Da Liang» заборонена (а. с. 137, т. 2 аудіофайли Record 095, 096).

Крім того, із заяв свідків судом було встановлено, що змінні диспетчери, які працювали в період з 25.04.2021 по 30.04.2021, підтвердили, що вказівок від ЧФ ДП «АМПУ» щодо заборони на перешвартування т/х «Da Liang» та керівництва філії не отримували, натомість, з пояснень свідків судом встановлено, що саме представниками державних органів (прикордонної служби та СКМП) виносились заборони на будь-яке переміщення т/х «Da Liang».

Судами також було встановлено, що 01.07.2019 між позивачем ТОВ «Новік Порт Сервіс» (Виконавець) та ТОВ «Адм Юкрейн» (Замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу № 07/001/шрот (а. с. 167-174, т. 1).

Відповідно до вказаного договору, позивач приймає, накопичує, зберігає та відвантажує вантаж (шрот) Замовника на експорт на судна або інші транспортні засоби, відповідно до інструкцій Замовника. Відповідні послуги Виконавець надає на виробничих потужностях складу ТОВ «Рисоіл Термінал» (пункти 1.1, 1.2, 2.1 Договору). До вказаного Договору сторонами було укладено декілька додаткових угод (а. с. 175-182, т. 1).

На виконання зазначеного договору, позивач звернувся до ТОВ «Рисоіл Термінал» для подачі заявки щодо постановки судна «Mаrоulio S» для завантаження шроту.

Відповідно до заявки ТОВ «Рисоіл Термінал» від 12.04.2021 вих. № 12/04 та Плану швартових робіт (під вантажні операції) з 24.04 до 25.04.2021 постановка судна «Mаrоulio S» (під № 4) планувалася саме до причалу № 10, де у цей час вимушено знаходився теплохід «Da Liang» (а. с. 102, т. 1).

Первісні плани щодо постановки судна «Mаrоulio S» на причал № 10 підтверджуються також і Описом подій (Statement of Facts), підписаним капітаном судна «Mаrоulio S» .

У зв`язку з тим, що відповідачем було погоджено постановку судна «Mаrоulio S» до причалу № 10, інформація щодо цього була внесена до змінно-добових планів на 24.04.2021 - 25.04.021 та до Плану швартових робіт на 24 - 25.04.2021, проте через утримання на цьому причалі т/х «Da Liang», шляхом ненадання йому дозволу на перешвартування на будь-яке вільне місце в порту, позивач вказував, що у погоджений час постановка судна «Mаrоulio S» під завантаження до причалу № 10 виявилася неможливою. А тому з метою уникнення незапланованих витрат та виконання своїх договірних зобов`язань перед позивачем ТОВ «Рисоіл Термінал» вимушено розпочало пошук інших вільних причалів та Портових операторів з відповідним технічним забезпеченням з метою виконання своїх договірних зобов`язань перед позивачем

При цьому відповідно до Плану швартових робіт на 24.04.2021-25.04.2021, вільними залишались причали № 1 та № 12 МТП «Чорноморськ».

Оскільки для виконання робіт на судні «Mаrоulio S» повинні використовуватись перевантажувальні машини системи «Batco» (транспортери «Batco») та враховуючи технологічні характеристики вищевказаних причалів, позивач вказував, що навантажувально-розвантажувальні роботи передбачають задіяння території Порту поза межами причалу № 1, проте правових підстав для використання такої території у ТОВ «Рисоіл Термінал» не було, а тому третя особа була вимушена звернутись до ДП МТП «Чорноморськ», який має власні перевантажувальні потужності на причалі № 1. Проте, залучення інших Портових операторів до виконання зазначених робіт було неможливим через зайнятість їх потужностей та відсутність відповідних договорів.

Так, відповідачем було погоджено постановку 27.05.2021 судна «Mаrоulio S» до причалу № 1 МТП «Чорноморськ» для його завантаження силами Портового оператора ДП МТП «Чорноморськ», що підтверджується змінно-добовим планом та Планом швартових робіт на 26.04.2021 - 27.04.2021 (а. с. 104, т. 1). За додатково організовані і проведені навантажувальні роботи ТОВ «Рисоіл Термінал» було сплачено ДП МТП «Чорноморськ» 2 689 807,50 грн, які позивач компенсував третій особі.

Позивач зазначав, що звичайна вартість навантажувальних робіт щодо вантажу шрот у кількості 22 500 мт на причалі № 10 МТП «Чорноморськ», на якому оперує третя особа, зокрема виконуючи відповідні заявки позивача як експедитора, для останнього складає 344 655,00 грн (з ПДВ).

У зв`язку з наведеним ТОВ «Новік Порт Сервіс» звернувся до господарського суду з відповідним позовом, оскільки позивач вважає, що через протиправну поведінку (бездіяльність) відповідача у сфері організації господарської діяльності у межах порту «Чорноморськ», яка полягає у непогодженні звільнення об`єктивно необхідного і завчасно запланованого причалу (перешвартування в період з 24.04.2021 по 30.04. 2021 (включно) теплохода «Da Liang» від причалу № 10 на будь-яке вільне місце у порту для можливості виконання інших запланованих робіт), він вимушено поніс збитки (додаткові незаплановані витрати) у загальному розмірі 2 345 152,50 грн (з ПДВ), а саме різницю між звичайною вартістю вказаних робіт для позивача потужностями третьої особи та вартістю тих же робіт, із залученням ДП «МТП «Чорноморськ», які з вини відповідача ТОВ «Рисоіл Термінал» змушене було замовляти і проводити в іншому місці (причалі). Отже, позивач зазнав збитків (додаткових витрат), компенсуючи ці витрати, які відповідач повинен відшкодувати в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено наявності підстав для застосування статей 22, 1166 ЦК України у цій справі, оскільки ТОВ «Новік Порт Сервіс» не довів наявності вини ДП «АМПУ», його протиправної поведінки та причинного зв`язку між діями/бездіяльністю саме відповідача та завданою ним шкодою.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції досліджував положення «Обов`язкових постанов по морському порту Іллічівськ», існування яких передбачено статтею 17 ЗУ «Про морські порти України», та дійшов висновку, що саме посадова особа служби капітана морського порту повідомила про заборону на перешвартування т/х «Da Liang» на підставі вказівок митної, прикордонної служби та звернення ДБР. Вказане рішення капітана морського порту оскаржене не було, а тому заборона на перешвартування т/х «Da Liang», і як наслідок незвільнення причалу № 10, відбувались на підставі прямої заборони таких дій органами державної влади (митними, прикордонними органами та звернення ДБР до капітана морського порту «Чорноморськ»). У зв`язку з чим дії відповідача за період з 24.04.2021 до 30.04.2021 з питання перешвартування т/х «Da Liang» не можуть бути визнані неправомірними, а доказів бездіяльності відповідача судом не встановлено. Навпаки, суд першої інстанції будь-якої суперечливої поведінки в діях ДП «АМПУ» не вбачає, вважає дії відповідача під час вирішення питання щодо перешвартування т/х «Da Liang» послідовними, ураховуючи спроби забезпечити можливість перешвартування судна до іншого причалу, оскільки, як було встановлено судом, заборон на перешвартування т/х «Da Liang» відповідач не надавав. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача і вини, як обов`язкової складової господарського правопорушення.

Ураховуючи відсутність обставин, які свідчили б про наявність повного складу господарського правопорушення в діях відповідача, а саме протиправної поведінки та вини, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Новік Порт Сервіс».

Апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин норм щодо дискреційних повноважень капітана порту погодився.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виснував, що дискреційна компетенція повноважень капітана порту не може створювати склад правопорушення чи вини для ДП «АМПУ» у невиконанні окремих операцій з постановки суден до причалів, якщо така неможливість викликана виключно розпорядженнями капітана порту. Оскільки діяльність ДП «АМПУ» як підприємства не пов`язана з обґрунтованістю/необґрунтованістю чи законністю розпоряджень капітана морського порту, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем вини у неможливості здійснення відповідно перешвартування саме ДП «АМПУ» та його протиправної поведінки, оскільки направлення органом охорони державного кордону заборони на перешвартування та прийнятті відповідного рішення капітаном порту знаходяться поза межами правового впливу відповідача.

Предметом спору у цій справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої ним суми збитків у розмірі 2 345 152,50 грн на підставі вимог статті 22 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з абзацом 8 частини другої наведеної статті серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні положення містить і частина друга статті 20 ГК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Положеннями статті 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Згідно з частиною першою статті 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Ураховуючи сталу правову позицію Верховного Суду щодо наведених норм матеріального права, слід враховувати, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків і для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У випадку відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (Глава 51 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9752/16.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні правовідносини, отже положення статті 22 ЦК України та статей 224, 225 ГК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та, відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову само по собі не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/19 зазначила, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Статтею 1166 ЦК України врегульоване загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Отже, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

За правилами делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

ТОВ «Новік Порт Сервіс» та ТОВ «СП Рисоіл Термінал» у поданих ними касаційних скаргах зазначають, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували правові норми, відповідно до яких повноваження капітана порту не є дискреційними, а чітко визначені відповідними актами (оформлення приходу/відходу суден та певні контрольно-наглядові функції). Саме в межах компетенції Відповідача перебуває організація руху у межах порту, вчасне внесення судна в план швартових робіт відповідно до заявок; щодо затримання судна, розмежування понять «затримання судна» та «перешвартування судна», а окремі розпорядження, накази, листи відповідачем, на думку скаржника, щодо заборони швартування/перешвартування не видаються, оскільки організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладено на Адміністрацію морських портів України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду у справі, що розглядається є визначення саме суб`єкта відповідальності за завдану шкоду, спричинену руху судна в акваторії морського порту.

Отже, спірні відносини у данійсправі виникли у сфері торговельного мореплавства.

Згідно зі статтею 1 КТМ України під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов`язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибогосподарської діяльності, розвідки та видобування корисних копалин, пошуку і рятування людей, що зазнали лиха на морі, виконання буксирних, криголамних і аварійно-рятувальних операцій, навігаційно-гідрографічних робіт, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту (стаття 3 КТМ України).

Статтею 73 КТМ України встановлено, що правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності в морських портах визначаються цим Кодексом та ЗУ «Про морські порти України».

Як встановлено статтею 1 ЗУ «Про морські порти України» адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (Адміністрація морського порту).

Метою утворення адміністрації морських портів України, серед іншого, є надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; організація та забезпечення безпеки мореплавства; справляння та цільове використання портових зборів; а також забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту (стаття 15 ЗУ «Про морські порти України»).

Відповідно до статті 11 ЗУ «Про морські порти України» на території морських портів і морських терміналів, через які здійснюється міжнародне сполучення, за рішенням Кабінету Міністрів України відкриваються пункти пропуску через державний кордон України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Межі території пункту пропуску на території морських портів визначаються адміністрацією морських портів України, а на території морських терміналів - власниками морських терміналів за погодженням з органом охорони державного кордону та митним органом.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 вказаного закону нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту. Повноваження, порядок призначення та інші питання щодо функціонування капітана морського порту, служби капітана морського порту визначаються положеннями КТМ України.

Відповідно до вимог статті 75 КТМ України державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, здійснює окремий підрозділ служби капітана морського порту. Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі «Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.03.2013 № 190 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вказаним Положенням № 190 встановлено, що капітан морського порту очолює службу капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу адміністрації морських портів України (Морська адміністрація).

Капітан морського порту є посадовою особою, яка, зокрема виконує організаційно-розпорядчі функції (зокрема, керує службою капітана морського порту, тобто певним колективом працівників, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення тощо), здійснює наглядові, контрольні та дозвільні функції.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Положення № 190 Капітан морського порту під час виконання повноважень зобов`язаний: 1) відповідно до Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27 червня 2013 року № 430, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2013 року за № 1230/23762:

здійснити оформлення приходу судна в акваторію морського порту після вжиття адміністрацією морського порту заходів з організації руху суден у цій акваторії, вирішення питання постановки такого судна на якір в акваторії морського порту або швартування судна до причалу у визначеному місці;

здійснити оформлення виходу судна з акваторії морського порту для подальшого вжиття адміністрацією морського порту заходів з організації руху суден у цій акваторії.

Капітан морського порту відмовляє у видачі дозволу на вихід з порту в разі:

непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу і наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров`ю людей, які перебувають на судні, або загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;

порушення вимог суднових документів;

несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів;

рішення уповноважених законодавством державних органів (органів доходів і зборів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, та прикордонної служби);

2) затримати судно до:

достатнього забезпечення морської вимоги судновласником або вантажовласником;

усунення виявлених за результатами контролю недоліків або до моменту сплати належних зборів, штрафів чи інших платежів;

3) накладати адміністративні стягнення;

4) встановлювати у районах необов`язкового лоцманського проведення обов`язкове лоцманське проведення суден:

які самі (ядерні судна та інші) або їх вантаж можуть становити загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. Категорії таких суден доводяться до загального відома в обов`язковій постанові по порту;

які мають серйозні пошкодження корпусу, механізмів або обладнання, що може істотно вплинути на безпеку їх плавання в порту. У цьому випадку капітану судна вручається нотис про те, що його судно має слідувати під лоцманським проведенням;

5) надавати погодження на підняття, віддалення або знищення майна, що затонуло в акваторії морського порту;

6) встановити вимогу та терміни щодо віддалення або знищення майна, що затонуло та створює перешкоду судноплавству, морським промислам, гідротехнічним або іншим роботам, загрозу життю або здоров`ю людей чи забруднює навколишнє природне середовище;

7) проводити контрольний огляд суден з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності основних характеристик судна судновим документам, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу;

8) перевіряти додержання вимог законодавства та міжнародних договорів України з питань безпеки на морському транспорті;

9) погоджувати обов`язкові постанови по відповідному морському порту.

Згідно з пунктом 3 вказаного вище розділу Положення № 190 капітан морського порту та працівники Служби зобов`язані, зокрема дотримуватись Конституції України та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України; виконувати рішення державних органів, накази, доручення Голови Морської адміністрації, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 77 КТМ України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) капітан морського порту призначається і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Капітан морського порту підпорядковується керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті.

Пунктами 1, 2 розділу І Положення № 190 у редакції від 14.05.2019 капітан морського порту призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до ЗУ України «Про державну службу» та підпорядковується Голові Морської адміністрації.

Положенням про Державну службу морського та річкового транспорту України (Морську адміністрацію), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 1095 (далі - Положення № 1095), встановлено, що Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Розділу І Положення № 1095 капітан морського порту та Служба у частині, що стосується забезпечення безпеки мореплавства взаємодіють з відповідною Адміністрацією морського порту відповідно до вимог КТМ України, ЗУ «Про морські порти України» та цього Положення.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 15 ЗУ «Про морські порти України» Адміністрація морських портів України створюється метою, зокрема координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії.

Суди попередній інстанцій у цій справі дійшли висновку, що після утворення Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації) 11.09.2018, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 1095 було розмежовано функції між ДП «Адміністрація морських портів» та Морською адміністрацією. Визначено, що капітан порту перебуває у підпорядкуванні Морської адміністрації, призначається на посаду і звільняється з посади Міністерством інфраструктури України за поданням Морської адміністрації.

Подібний висновок викладено також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 490/4465/18.

Отже, ДП «АМПУ» та капітан морського порту є окремими суб`єктами портової діяльності.

Розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, відповідно до статті 79 КТМ України є обов`язковими для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

Згідно вказаної вище норми закону заборона капітана порту щодо руху (перешвартування) т/х «Da Liang» в межах акваторії порту «Чорноморськ» була обов`язковою та не стосувалась діяльності ДП «АМПУ», оскільки була надана капітану судна та агенту судна (ТОВ «Естма»), які її виконували. Наведене підтверджується розпорядженням капітана морського порту «Чорноморськ» від 26.04.2021 про затримання т/х «Da Liang» на три доби з 26.04.2024.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що вказівок від ЧФ ДП «АМПУ» в період з 25.04.2021 по 30.04.2021 щодо заборони на перешвартування т/х «Da Liang» від керівництва філії диспетчери не отримували, а заборони на будь-яке переміщення т/х «Da Liang» вносились представниками державних органів (прикордонної служби та Службою). Судами також не встановлено, що ДП «АМПУ» ініціювало або вимагало затримання чи обмеження руху судна. Надання ДП «АМПУ» відмови у здійсненні перешвартування судна судами також не встановлено. Натомість, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було надано судну вільний причал для перешвартування та вимогу до агента судна виконати перешвартування.

Наведене підтверджує факт того, що відповідач ДП «АМПУ» рішень про затримку судна т/х «Da Liang» не надавав, а тому не може нести відповідальність за заявлену позивачем до стягнення матеріальну шкоду.

Як було встановлено судами, саме капітаном морського порту не був наданий дозвіл на будь-які дії з перешвартування або виходу на зовнішній рейд Порту, а таке рішення було прийняте капітаном морського порту на вимогу контролюючих органів - прикордонної служби, митниці та звернення ДБР в межах кримінального провадження у відповідності до вимог пункту 3 розділу ІІІ Положення № 190.

«Обов`язкові постанови по морському порту Іллічівськ», затверджені наказом ДП «АМПУ» від 26.05.2016 №162.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 ЗУ «Про морські порти України» та пункту 1.3 Обов`язкових постанов Обов`язкові постанови по порту є обов`язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами, які перебувають у морському порту, після їх обов`язкової державної реєстрації та опублікування в Повідомленнях мореплавцям України. Адміністрація морських портів України зобов`язана опубліковувати обов`язкові постанови по порту, усі зміни, внесені до них, у Повідомленнях мореплавцям України.

Винні в порушенні вимог Обов`язкових постанов притягуються до відповідальності згідно з законодавством України. Незнання Обов`язкових постанов не звільняє від відповідальності за їх порушення.

Обов`язкові постанови містять інформацію про порядок плавання суден в акваторії морського порту, включаючи правила заходу суден до морського порту і виходу з морського порту, порядок користування засобами зв`язку в акваторії морського порту, порядок надання лоцманських послуг; правила стоянки суден, правила швартування та відшвартовування (пункт 1.2. Обов`язкових постанов).

Згідно з підпунктом 5.7.2.1. Обов`язкових постанов порядок руху суден в акваторії порту визначає Центр регулювання руху суден та Служба капітана морського порту (Служби).

Місця для стоянки всіх суден, крім аварійних, Головна диспетчерська Адміністрації морського порту визначає за погодженням зі Службою (підпункт 8.2.1.12. Обов`язкових постанов)

Порядок плавання суден в акваторії морського порту «Іллічівськ» визначений у додатку 11 до Обов`язкових постанов. Час початку руху суден, залежно від навігаційної обстановки, визначає ЦРРС, за погодженням з капітаном морського порту «Іллічівськ».

Під час швартовних операцій і плавання у зоні дії ЦРРС судна зобов`язані нести постійну вахту на УКХ, канал 12 (підпункт 7.2.2.5. Обов`язкових постанов).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що служба капітана морського порту «Чорноморськ» повідомила капітана т/х «Da Liang» та лоцмана про ненадання згоди на перешвартування шляхом оголошення відповідного розпорядження на 12 каналі радіозв`язку.

Доводи скаржників стосуються повноваження капітана, які, на їх думку, не є дискреційними, а чітко визначені відповідними актами.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Відповідно до сформованої та сталої судової практики щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, ураховуючи положення Обов`язкових постанов, повноваження Служби капітана морського порту щодо погодження або непогодження перешвартування суден відносяться до дискреційних повноважень, оскільки така служба має вільний розсуд у прийнятті рішень поза межами конкретних критеріїв, які закріплені в законодавстві та обов`язкових постановах.

Отже, доводи скаржників щодо відсутності у капітана порту повноважень заборонити перешвартування суден у порту є безпідставними.

Підсумовуючи наведене, Колегія суддів зазначає, що капітан порту, керуючись наданими йому повноваженнями та відповідно до чинного законодавства і Обов`язкових постанов, приймає рішення щодо руху та перешвартування суден в акваторії порту на власний розсуд. Така дискреційна компетенція капітана порту не може створювати склад правопорушення чи вини для ДП «АМПУ» у невиконанні окремих операцій з постановки суден до причалів, якщо така неможливість викликана виключно розпорядженнями капітана порту.

Діяльність ДП «АМПУ», як підприємства, не може бути пов`язана з обґрунтованістю/необґрунтованістю чи законністю розпоряджень капітана морського порту. Отже, позивачем, у справі, що розглядається, не доведено вини саме ДП «АМПУ» у неможливості здійснення відповідного перешвартування та, відповідно, не доведено протиправної поведінки відповідача, оскільки направлення органом охорони державного кордону заборони на перешвартування та прийняття відповідного рішення капітаном порту знаходяться поза межами правового впливу ДП «АМПУ».

Таким чином, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які, зокрема вказують скаржники у касаційних скаргах.

Ураховуючи викладене, підстава касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, частина третя статті 310 ГПК України).

Суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надавати висновок щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому безвідносно до конкретних правовідносин.

З урахуванням викладеного, Колегія суддів наголошує на тому, що зі змісту оскаржуваних судових рішень у цій справі вбачається, що судами попередніх інстанцій з врахуванням вимог статті 86 ГПК України надано належну правову оцінку всім доказам у справі з урахуванням предмета та підстав позову, а також вірно кваліфіковано спірні правовідносини.

Позивачем не доведено наявність підстав для застосування статей 22, 1166 ЦК України, оскільки не доведено наявності вини відповідача, протиправної поведінки останнього та, відповідно, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) саме відповідача і шкодою.

Інші доводи скаржників не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому, решту аргументів скаржника Суд відхиляє.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10.05.2011, пункт 58).

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає, зокрема таке.

Суд виходить з того, що за змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи.

Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги на судові рішення по суті спору фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому, Суд зазначає, що з огляду на загальність сформульованих скаржниками питань, суд касаційної інстанції розглянув наведені доводи касаційних скарг з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї конкретної справи та дійшов висновку про відсутність процесуальних порушень при ухваленні оскаржуваних судових рішень .

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційних скаргах скаржників доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржників, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Водночас зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

За наведених обставин, враховуючи доводи касаційної скарги, підстави для скасування/зміни судових рішень попередніх інстанцій, які ухвалені по суті спору, відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги ТОВ «Новік Порт Сервіс» та ТОВ «СП Рисоіл Термінал» залишити без задоволення.

З огляду на викладене Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційних скаргах.

Відповідно до вимог статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційних скарг ТОВ «Новік Порт Сервіс» та ТОВ «СП Рисоіл Термінал», дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Ураховуючи наведене, судовий збір у справі, що розглядається, з огляду на вимоги статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новік Порт Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 916/3392/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: І. В. Булгакова

І. Б. Колос