Ухвала

від 20.09.2024 по справі 910/10009/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10009/22

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Бенедисюка І. М., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянувши заяву Київської обласної військової адміністрації

про роз`яснення постанови Верховного Суду від 16.02.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс"

до Київської обласної військової адміністрації

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсним акта та зобов`язання вчинити дії,

учасники справи:

представник позивача - Петронюк Р.В., адвокат,

представник відповідача - Гераймович Д.Я. (в порядку самопредставництва);

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023) Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс" (далі - Позивач) відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу Київської обласної військової адміністрації (далі - Відповідач) від 12.03.2022 № 2/1-в "Про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану" (далі - Наказ) в частині відчуження автомобілів (HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 ; HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2 ), визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна, укладеного між сторонами в частині відчуження зазначених автомобілів (далі - Акт), та зобов`язання Відповідача повернути Позивачу автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 (далі - Автомобіль).

2. 16.02.2024 Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги Позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 постановив частково задовольнити цю скаргу, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 в частині рішення про відмову Позивачеві в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути Позивачу Автомобіль і прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову та витребування у Відповідача на користь Позивача Автомобіля з розподілом судових витрат та дорученням суду першої інстанцій видати відповідний наказ; а також залишити без змін зазначені оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в іншій частині.

3. 09.07.2024 Відповідач подав до Суду заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду від 16.02.2024 у цій справі в частині витребування від Відповідача на користь Позивача Автомобіля, а також способу виконання такого рішення.

Заява обґрунтована неможливістю Відповідача добровільно виконати судове рішення у цій справі через ненадання військовою частиною НОМЕР_3 , що використовує Автомобіль, відповіді на повідомлення Відповідача про необхідність повернути Автомобіль Позивачу, невстановлення Відповідачем обставин щодо місця перебування Автомобіля, а також через повідомлення на лист Відповідача від Командування Сухопутних військ Збройних сил України, надане за дорученням Генерального штабу Збройних сил України, про можливість повернення примусово відчуженого майна або компенсації за примусове відчужене майно після скасування правового режиму воєнного стану в порядку, визначеному Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

4. Розглянувши заяву Відповідача, Суд зазначає про таке.

Статтею 245 ГПК України передбачено право учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця на роз`яснення судового рішення, ухваленого по суті спору, коли його зміст викладено нечітко, його положення незрозумілі, внаслідок чого виконання такого рішення викликає труднощі чи стає неможливим.

За змістом наведеної норми роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, або роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

5. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Право роз`яснення рішення належить суду, який його ухвалив, якщо рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Тож, за змістом статті 245 ГПК України може бути роз`яснено судове рішення, яке підлягає примусовому виконанню, тобто судове рішення, яким спір вирішено по суті та порядок виконання якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, допускається роз`яснення тих рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17 та від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19, а також в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 910/14672/17 та від 11.04.2019 у справі № 914/208/17.

6. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

7. Згідно зі статтею 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої).

9. Поряд із цим, згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди в Україні, відповідно до покладених на них повноважень здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд. Однак до повноважень судів України не належить роз`яснення наслідків прийняття певного судового рішення.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2019 у справі № 914/208/17.

10. Натомість Відповідач, порушуючи у заяві питання про роз`яснення постанови Верховного Суду від 16.02.2024 у цій справі, зазначив, що виконання такого рішення є неможливим не з підстав неясності зазначеного судового акта та не через обставини неоднозначного розуміння рішення суду, а через обставини, що виникають під час його добровільного виконання Відповідачем. Тобто аргументи Відповідача про роз`яснення судового рішення касаційного суду у цій справі зводяться до неможливості виконання такого рішення через обставини, що пов`язані з порядком та способом його виконання, а саме через перебування майна, що є предметом виконання за судовим рішенням, у третьої особи, яка не є стороною та учасником провадження у цій справі.

Отже, Відповідач фактично порушив питання, що стосуються роз`яснення не змісту постанови Верховного Суду від 16.02.2024 у цій справі, а порядку та способу його добровільного виконання Відповідачем, тобто заявник просить роз`яснити правові наслідки, що настають після розгляду судами зазначеної справи, а саме те, що знаходиться поза судовим рішенням, що не може бути предметом роз`яснення відповідно до приписів статті 245 ГПК України.

При цьому Суд враховує, що постанова Верховного Суду від 16.02.2024 у цій справі є цілком повною та чіткою, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини, викладена у послідовності, встановленій статтею 315 ГПК України, її резолютивна частина має вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті заявлених вимог.

11. Крім того, враховуючи, що порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, регламентований положеннями статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", Суд зазначає, що Відповідач заявою про роз`яснення постанови Верховного Суду від 16.02.2024 у цій справі всупереч положенням статті 245 ГПК України порушив питання, що підлягає розгляду та вирішенню на стадії здійснення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, тоді як Відповідач не зазначив про обставини відкриття виконавчого провадження виконання постанови Верховного Суду від 16.02.2024 у цій справі.

12. Ураховуючи викладене, а також те, що постанова Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22 не підлягає роз`ясненню за наведеними Відповідачем аргументами та підставами, Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Відповідача про роз`яснення цієї постанови необхідно відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, 245, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Київської обласної військової адміністрації про роз`яснення постанови Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді І. М. Бенедисюк

Т. Б. Дроботова

О. Р. Кібенко

Т. М. Малашенкова

В. Г. Пєсков

Л. І. Рогач

Ю. Я. Чумак