Рішення

від 11.09.2024 по справі 127/22182/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/22182/23

Провадження № 2/127/2770/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів м.Вінниці цивільнусправу запозовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), Вінницької міської ради(21100 м. Вінниця, вул. Соборна, 59), Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (22513 смт. Турбів, вул. Миру, буд.42) про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_5 , Вінницької міськоїради, Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою, мотивуючи позовні вимоги тим, що свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.12.2020 року було набуто ОСОБА_4 право власності на 2/5 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок «А» загальною площею 123,6 кв.м., житловою площею 61,7 кв. м., прибудови: «а», «а1», «а2», «а3»; тераса «а4»; сарай «Б»; гараж «Б1»; погріб «п/Б»; убиральні: «В», «Г»; оглядова яма «о/я»; забор «№1»; криниця «№2»; шия погреба «ш/п».

Право власності на вищеперераховані об`єкти нерухомості позивач зареєструвала, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2020 року за № 235628196.

Інша 3/5 частина будинковолодіння по АДРЕСА_3 перебуває у власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 31.07. 2007 року.

Рішенням 11 сесії 8 скликання Вінницької міської ради № 549 від 27.08.2021 року було надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовано площею 0,0413 га, за рахунок земель комунальної власності, що перебувають у користуванні (розташовані об`єкти нерухомо майна), що знаходяться у АДРЕСА_3 .

16.09.2021 року ТОВ «Поділля Інжагробуд» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 (у власність) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарськи будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням 13 сесії 8 скликання Вінницької міської ради № 624 від 29.10.2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 та передано їй безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 за рахунок земель комунальної власності.

На підставі рішення 13 сесії 8 скликання Вінницької міської ради № 624 від 29.10.2021 року державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, 15.11.2021 року було зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 .

На початку2023року відповідачкою булосамовільно розміщенодві огорожіпо межіспірної земельної ділянки,а самепо стініжитлового будинку,що знаходиться у АДРЕСА_3 ,та паралельновід об`єктівнерухомості (погріб«п/Б»,шия погріба«ш/п»),які перебуваютьу власності ОСОБА_4 .Внаслідок передачіу власність ОСОБА_5 спірної земельноїділянки ОСОБА_4 була позбавлена вільного, безпечного та безперешкодного проходу до належного їй нерухомого майна. На вимоги останньої перенести огорожі ОСОБА_5 не звертає увагу та вказує, що вони знаходяться на її земельній ділянці.

При цьому, до розроблення вище вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, земельна ділянка між позивачкою та відповідачкою не була розроблена між ними у натурі (на місцевості), жодної домовленості щодо порядку користування між ними не було. Окрім того, ОСОБА_4 не була присутня та не була проінформована про встановлення меж на спільній земельній ділянці на якій розміщено спільний житловий будинок, господарські будівлі та споруди.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 15.12.2020 року являються співвласниками будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 , а земельна ділянка площею 623 кв.м. під вказаним нерухомим майном перебувала у їх спільному користуванні на підставі рішення Вінницької міської ради Народних депутатів № 8/246 від 30.03.1964 року та №166 від 29.05.1989 року. При цьому домовленості про поділ в натурі між співвласниками будинковолодіння досягнуто не було, відповідна земельна ділянка або її частина у позивачки у встановленому законом порядку не вилучалась, а також своєї згоди на добровільне припинення права користування всією земельною ділянкою або її частиною позивачка не надавала.

Враховуючи наведене вище, рішення 13 сесії 8 скликання Вінницької міської ради № 624 від 29.10.2021 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 та передачі їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 відбулось із порушенням вимог законодавства.

ОСОБА_4 вважає, що оспорюванні нею рішення відповідачів порушують її права та інтереси як власника 2/5 частини будинковолодіння оскільки земельна ділянка площею 413 кв.м. під будинковолодінням була одноосібно передана у власність ОСОБА_5 не пропорційно до її частки у будинковолодінні, цим самим було зменшено її частку земелної ділянки.

Окрім того, на земельній ділянці, яка була приватизована та огороджена ОСОБА_5 розміщені об`єкти нерухомості (погріб, шия погріба «ш/п»), які перебувають у власності ОСОБА_4 . Однак, через огорожу та приватизацію остання не може використовувати та обслуговувати дані об`єкти, що належать їй на праві власності.

Крім того, приватизація спірної земельної ділянки відповідачкою відбулась під саму зовнішню стіну житлового будинку позивачки, внаслідок чого остання була позбавлена можливості обслуговувати її житловий будинок із зовнішньої сторони, здійснювати ремонт, благоустрій та інше.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна не можливе без його знецінення, а отже використання споруд, належних позивачу не можливе без відповідної земельної ділянки.

Хоч і не оформлено позивачем права користування земельною ділянкою у відповідності до вимог діючого законодавств, яка знаходиться під нерухомістю, що їй належить на праві власності, однак не оформлення права на спірну земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права ОСОБА_4 як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташовано.

При складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 , розташованої у АДРЕСА_3 та при складанні акту прийомки- передачі межових знаків на зберігання від 05.02.2021 року, із ОСОБА_4 як суміжним землекористувачем, в порушення п.3.12 Інструкції про встановлення (відновленя) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держаного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, ст. 198 ЗК України, не були погоджені межі земельної ділянки, що передається у власність відповідачці, що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасування рішення 13 сесії, 8 скликання ВМР № 624 від 29.10.2021 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_5 та державної реєстрації даної земельної ділянки.

Відповідачкою не було дотримано будівельних норм, що полягають у приватизації нею спірної земельної ділянки по зовнішній стіні частини житлового будинку, який знаходиться у власності позивачки, що свідчить про порушення норм - ДБН Б.2.2 12:2019.

У 2023 році відповідачка огородила приватизовану спірну земельну ділянку внаслідок чого позивачка позбавлена можливості доступу до будівель і споруд, що належать їй на праві власності для їх обслуговування.

Враховуючи те, що рішення13 сесії, 8 скликання ВМР № 624 від 29.10.2021 року в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 , являється незаконним, а тому як наслідок рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 45113972 від 15.11.2021 року про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 також являється незаконним та підлягає скасуванню.

Просила суд, визнати незаконним та скасувати рішення рішення13 сесії, 8 скликання ВМР № 624 від 29.10.2021 року в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 та передачі цієї земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_5

Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про державну реєстрацію права власності № 45113972 від 15.11.2021 року про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_5 усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівельі споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу двох самочинно споруджених парканів на прибудинковій території вище зазначеного будиноковолодіння.

Зобов`язати ОСОБА_5 усунути перешкодиу користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкоюдля будівництваі обслуговуванняжитлового будинку господарських будівельі споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу двох самочинно споруджених металевих конструкцій- паркану за рахунок ОСОБА_5 .

Стягнути судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав за обставин викладених в справі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог, надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказано, що ОСОБА_5 являється співвласником 3/5 частини будинковолодіння по АДРЕСА_3 , відповідно до договору дарування від 31.07.2007 року та реєстраційним посвідченням від 13.08.2017 року.

3/5 частини будинковолодіння перейшла у власність ОСОБА_5 від ОСОБА_6 , яка набула у власність на підставі договору від 26.07.1989 року.

Так, ОСОБА_6 згідно рішення ВК ВМР № 450 від 01.04.1998 року, було передано у приватну власність земельну ділянку площею 374 кв.м. по АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою ВК ВМР від 04.06.1998 року. Вказане рішення приймалось на підставі угоди про розподіл присадибної земельної ділянки укладений між колишніми співвласниками будинковолодіння, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією схеми розподілу від 14.07.1998 року.

Згідно із п.21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7, виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається на сам перед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів, як між ними самими, так і за участю осіб котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Отже, за наявності угоди про розподіл присадибної земельної ділянки укладеної між колишніми співвласниками будинковолодіння, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією схеми розподілу від 04.07.1998 року є обов`язковою для наступних співвласників. Позовні вимоги направлені на зміну такого порядку шляхом скасування рішення Вінницької міської ради, яке приймалося з урахуванням попередньо прийнятого рішення виконавчим комітетом ВМР про передачу у власність земельної ділянки з урахуванням угоди є безпідставним.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, державний реєстратор Смішний О. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Разом з заявою про розгляд справи у відсутність, надано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що дійсно до державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного О. 15.11.2021 року звернулась ОСОБА_5 із заявою про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку 0510100000:03:047:0441.

До вказаної заяви були додані документи необхідні для відповідної реєстрації, передбачені ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме рішення ВМР від 29.10.2021 року № 624 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність, про зміни цільового призначення земельних ділянок та внесення змін до рішень ВМР», згідно якого ОСОБА_5 передано безоплатно у власність вище вказану земельну ділянку.

Державна реєстрація прав проведена на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону та п. 81-4 Порядку, а саме, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Просив суд, відмовити у скасуванні рішення державного реєстратора, у зв`язку з неналежним способом захисту, в решті позовних вимог покладався на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи №18100, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволення.

Судом встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.12.2020 року було набуто ОСОБА_4 право власності на 2/5 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок «А» загальною площею 123,6 кв.м., житловою площею 61,7 кв. м., прибудови: «а», «а1», «а2», «а3»; тераса «а4»; сарай «Б»; гараж «Б1»; погріб «п/Б»; убиральні: «В», «Г»; оглядова яма «о/я»; забор «№1»; криниця «№2»; шия погреба «ш/п» (а.с.8).

Право власності на вищеперераховані об`єкти нерухомості позивач зареєструвала, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2020 року за № 235628196 (а.с.9).

Інша 3/5 частина будинковолодіння по АДРЕСА_3 перебуває у власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 31.07. 2007 року (а.с.50-51).

Рішенням 11 сесії 8 скликання Вінницької міської ради № 549 від 27.08.2021 року було надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовано площею 0,0413 га, за рахунок земель комунальної власності, що перебувають у користуванні (розташовані об`єкти нерухомо майна), що знаходяться у АДРЕСА_3 (а.с.42-44).

16.09.2021 року ТОВ «Поділля Інжагробуд» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 (у власність) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарськи будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.26-41).

Рішенням 13 сесії 8 скликання Вінницької міської ради № 624 від 29.10.2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 та передано їй безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 за рахунок земель комунальної власності (а.с.14).

На підставі рішення 13 сесії 8 скликання Вінницької міської ради № 624 від 29.10.2021 року державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, 15.11.2021 року було зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0413 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розміщена у АДРЕСА_3 (а.с.15).

ОСОБА_5 являється співвласником 3/5 частини будинковолодіння по АДРЕСА_3 , відповідно до договору дарування від 31.07.2007 року та реєстраційним посвідченням від 13.08.2017 року (а.с.117-118).

3/5 частини будинковолодіння перейшла у власність ОСОБА_5 від ОСОБА_6 , яка набула у власність на підставі договору від 26.07.1989 року(а.с.119).

Так, ОСОБА_6 згідно рішення ВК ВМР № 450 від 01.04.1998 року, було передано у приватну власність земельну ділянку площею 374 кв.м. по АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою ВК ВМР від 04.06.1998 року (а.с.119 зворот).

Вказане рішення приймалось на підставі угоди про розподіл присадибної земельної ділянки укладений між колишніми співвласниками будинковолодіння, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією схеми розподілу від 14.07.1998 року (а.с.135-136).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно технічної та будівельно технічної експертизи № 745 від 12.04.2024 року, після проведення натурного обстеження та інструментальних обмірів земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_3 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 встановлено, що у фактичному користуванні співвласника 3/5 частки ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка площею 412,0 кв.м., а у фактичному користуванні співвласника 2/5 частки ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка площею 280,0 кв.м. Земельні ділянки, які використовуються співвласниками спільно відсутні.

На додатку 1 графічно відображено план фактичного користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_3 співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Після проведення інструментальних обмірів земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_3 встановлено, що площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 становить 692,0 кв.м.

Ідеальні частки сторін по справі у земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_3 , яка закріплена відповідно до рішення № 8/296 виконкому Вінницької міської ради від 30.03.1964 року та рішення № 166 виконкому Вінницької міської ради від 29.05.1989 року в постійне користування площею 600 кв.м. становлять: співвласник 3/5 частки ОСОБА_5 360, 0 кв.м., співвласник 2/5 частки ОСОБА_4 240,0 кв.м. Ідеальні частки сторін по справі у земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_3 , яке перебуває у фактичному користуванні станом на час проведення дослідження площею 682,0 кв.м. становлять: співвласник 3/5 частки ОСОБА_5 409, 0 кв.м., співвласник 2/5 частки ОСОБА_4 273,0 кв.м.

На підставі проведеного дослідження матеріалів цивільної та інвентаризаційної справи, враховуючи результати проведеного натурного обстеження об`єкта дослідження, відобразити графічно на плані об`єкти нерухомості, які перебувають у власності ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом за серією та номером 2-1216 від 05.12.2020 року, що розміщені на земельній ділянці площею 0,0413 га кадастровий номер 0510100000:03:047:0441, яка розташована по АДРЕСА_3 , що перебуває у власності ОСОБА_5 неможливо, оскільки у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 05.12.2020 року перелічені усі будівлі, які знаходились на земельній ділянці станом на 10.12.2014 року, які саме будівлі входять у склад 2/5 частки та які успадкувала ОСОБА_4 у вище зазначеному свідоцтві не зазначені.

При цьому також необхідно зазначити, що з урахуванням меж земельної ділянки площею 0,0413 га з кадастровим номером 0510100000:03:047:0441, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_5 , співвласник 2/5 частки ОСОБА_4 не може здійснити обслуговування частини стіни житлового будинку літ «А» від т.1 т.2 (3,21 м), від т.3- т. 4 (0,35 м.) та прибудови літ. «а3» від т.2-т.5(3,90 м), що є порушенням пункту 6.1.41 ДБН Б. 2.2 -12:2019 «Планування і забудова територій» (а.с.160-186).

Так ОСОБА_6 згідно рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №450 від 01.04.1998 року, було передано у приватну власність земельну ділянку площею 374 кв.м. по АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 04.06.1998 року. Вказане рішення приймалося на підставі угоди про розподіл присадибної земельної ділянки укладеною між колишніми співвласниками будинковолодіння, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтвердується копією схеми розподілу від 14.07.1998 року.

Згідно із п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року N 7 виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою-залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК (2768-14) бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі;

Так при вирішенні спору суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, та наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку, (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі №686/6888/15-ц, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 квітня 2019 року у справі № 636/1088/15-ц).

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК).

Таким чином, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними (Постанова ВС від 03 березня 2021 року у справі № 686/24438/15-ц)

Аналогічно у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15 зроблено висновок, що «первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним, зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном».

У постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі №6- 2454цс 16 зроблено висновок, що «при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №6-41 цс 16 від 15 травня 2017 року.

Притримується вказаних правових позицій і Верховний Суд і на даний час що вбачається із постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справа № 127/19203/17 провадження № 61-6801св22 в якій звернуто увагу судів на те, що якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

Отже за наявності угоди про розподіл присадибної земельної ділянки укладеною між колишніми співвласниками будинковолодіння, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією схеми розподілу від 14.07.1998 року та угодою яка є обов`язковою для наступних співвласників позовні вимоги направлені на зміну такого порядку шляхом скасування рішення Вінницької міської ради, яке приймалось з урахуванням попередньо прийнятого рішення виконавчим комітетом Вінницької міської ради про передачу у власність земельної ділянки з урахуванням угоди є безпідставним.

Крім того в частині позовних вимог направлених на необхідність обслуговування стін частини будинковолодіння позивача є інший спосіб захисту порушеного права, який є ефективним - зокрема встановлення земельного сервітуту.

Постановою КЦС у складі Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №53 9/1427/16-ц (провадження № 61-4381 св 18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, розглянувши матеріали касаційної скарги на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року, прийняв постанову, в якій зазначив таке. У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановленням неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Встановивши відсутність у позивача іншої можливості здійснювати догляд за належними їй на праві власності жилими та нежилими будівлями, суди обґрунтовано частково задовольнили позов, оскільки запропоновані експертом умови земельного сервітуту є прийнятними для обох сторін. Відповідач не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач має можливість здійснювати обслуговування нерухомого майна у інший менш обтяжливий для неї спосіб, ніж запропонований експертом. Крім того, відмова відповідача на встановлення земельного сервітуту фактично позбавляє позивача можливості здійснювати догляд за будівлями та їх поточний ремонт для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструктивних елементів будівель.

Також в постанові великої палати від 02 лютого 2021 року справа № 925/642/19 провадження № 12-52гс20 висловлена наступна правова позиція. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовілносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про необґрунтованість позовних та відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 15, 16 ЦК України, ст.ст.118, 120,152 ЗК України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), Вінницької міської ради(21100 м. Вінниця, вул. Соборна, 59), Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (22513 смт. Турбів, вул. Миру, буд.42) про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 20.09.2024 року.

Учасники процесу:

Позивач ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ),

Відповідачі: ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), Вінницька міська рада (21100 м. Вінниця, вул. Соборна, 59), Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (22513 смт. Турбів, вул. Миру, буд.42).

Суддя: