Вирок

від 16.09.2024 по справі 161/12952/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12952/23

Провадження № 1-кп/161/96/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 16 вересня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Луцьку в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023030000000045, що надійшов з Волинської обласної прокуратури, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Так, наказом начальника Головного управління МНС України в Донецькій області № 33 о/с від 29.04.2005 ОСОБА_7 призначено на посаду рятувальника 68-ї самостійної державної пожежної частини Волноваського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області.

ОСОБА_7 03.06.2005 прийняв Присягу особового складу органів і підрозділів цивільного захисту України, у зв`язку з чим урочисто поклявся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, захищати життя та здоров`я громадян, національне багатство України, її довкілля від надзвичайних ситуацій. Порушуючи цю присягу, готовий нести відповідальність згідно із законом.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 148 о/с від 11.06.2021 ОСОБА_7 присвоєно спеціальне звання старший прапорщик служби цивільного захисту.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 48о/с від 11.06.2013 ОСОБА_7 призначено начальником рятувального відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини НОМЕР_1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Донецькій області та 31.05.2022 звільнено зі служби цивільного захисту.

У відповідності до п. п. 1 - 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1052 від 16.12.2015 (далі - Положення) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями ДСНС є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

ДСНС відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечення разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, підготовку пропозицій щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, суб`єктів господарювання щодо здійснення заходів з евакуації населення;

- забезпечує здійснення заходів з мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов`язаних із технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності під час проведення антитерористичних операцій, а також проводить просвітницьку та практично-навчальну роботу з метою підготовки населення до дій в умовах вчинення терористичного акту;

- залучає підрозділи пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та координує їх діяльність під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій державного і регіонального рівня, організовує проведення пошуково-рятувальних робіт та здійснює контроль за їх проведенням;

- здійснює оповіщення та інформування центральних та місцевих органів виконавчої влади про загрозу виникнення і виникнення надзвичайних ситуацій, методичне керівництво щодо створення і належного функціонування систем оповіщення цивільного захисту різного рівня;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- організовує та проводить перевірку стану готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та відповідних органів управління ними до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- здійснює державний нагляд (контроль) за вжиттям інженерно-технічних заходів цивільного захисту відповідно до закону;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки;

- перевіряє відповідно до закону стан готовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; планування та готовності до здійснення заходів з організації евакуації населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій; підготовки населення до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно п. п. 2, 3, 6, 7, 31 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 11.07.2013, служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період. Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання. Особи начальницького складу є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на яких поширюються дія вимог та обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції». Громадяни, які вперше приймаються на службу цивільного захисту, складають Присягу служби цивільного захисту відповідно до статті 108 Кодексу цивільного захисту України.

Особи рядового і начальницького складу зобов`язані чесно і сумлінно додержуватися Присяги служби цивільного захисту, виконувати закони України; добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов`язки; проходити службу цивільного захисту в тих органах і підрозділах цивільного захисту і в тих місцях, де це викликано інтересами служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

За таких обставин ОСОБА_7 , як начальник рятувального відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини НОМЕР_1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Донецькій області, будучи особою рядового складу служби цивільного захисту, який постійно здійснює функції представника влади, є службовою особою, а також згідно ст. ст. 66, 68, 69 Кодексу Цивільного захисту України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу.

З урахуванням наведеного та відповідно до ст. ст. 17, 19, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У той же час, у відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про національну безпеку України», до складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

При цьому, згідно ч. 7 ст. 18 вказаного Закону, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності.

Водночас, начальник рятувального відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини 11 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Донецькій області ОСОБА_7 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України, зрадив присязі Державі та Українському народові, Конституції та Законів України, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Так, Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено 24.08.1991 «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

До системи адміністративно - територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема і Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1991 російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

Відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали 31.05.1997 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований російською федерацією 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Незважаючи на вищевикладене, 21.02.2022 російською федерацією визнано так звані «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку» незалежними державами, попередньо впроваджуючи в період 2013-2022 років, із застосуванням засобів масової інформації, ідеї єдиного російського народу та відсутності української нації, вчиняючи неоголошені та приховані вторгнення на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організовуючи та підтримуючи терористичну діяльність, направлену на окупацію Донецької та Луганської областей та порушення територіальної цілісності України.

Надалі «президент» російської федерації оголосив 24.02.2022 про рішення розпочати так звану спеціальну воєнну операцію в Україні.

Після цього збройними силами російської федерації, які діяли за наказом військово-політичного керівництва рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах і складах Збройних сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф 24.02.2022 здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна через державний кордон України, який проходить територіями Автономної республіки Крим, Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської та інших областей, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частину вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час і призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

У свою чергу, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та який триває по даний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Наведені вище факти розв`язання та ведення рф агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, захоплення державних установ, організацій та військових частин, із 27.02.2014 широко висвітлювались більшістю засобів масової інформації іноземних держав, у зв`язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_7 .

Всупереч указаним правовим нормам, починаючи з 10.03.2022, тобто після повної окупації міста Волноваха Донецької області військовослужбовцями збройних сил російської федерації, начальник рятувального відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини 11 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Донецькій області ОСОБА_7 , діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, державній, економічній та інформаційній безпеці, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, з метою окупації України, маючи проросійську позицію, з власної ініціативи, вчинив в умовах воєнного стану перехід на бік ворога в період збройного конфлікту і надав представникам окупаційних військ збройних сил російської федерації та їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Зокрема, на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на перехід на бік ворога, з метою завдання шкоди обороноздатності та державній безпеці України, будучи громадянином України, з власної ініціативи, зраджуючи Присязі особового складу органів і підрозділів цивільного захисту України, ОСОБА_7 , орієнтовно в третій декаді березня 2022 року, перебуваючи на окупованій території Волноваського району Донецької області, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, що виразилось у добровільному поступленні на службу до незаконного органу держави-агресора « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Государственное бюджетное учреждение «Пожарно-спасательный отряд г. Волноваха Министерства по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Донецкой Народной Республики»), на так звану посаду «командир рятувального відділення».

Крім того,на виконаннясвого злочинногоумислу,спрямованого нанадання допомогиокупаційним військамзбройних силросійської федераціїта їїпредставникам натериторії Волноваськогорайону Донецькоїобласті допомогив проведенніпідривної діяльностіпроти України,з метоюзавдання шкодиобороноздатності тадержавній безпеціУкраїни,просуваючи ідеїпроросійської спрямованості,з метоюдискредитації дійукраїнської влади,а такождля подальшоговстановлення уВолноваському районіокупаційної влади,штучного створенняу йогомешканців хибнихуявлень проблагі наміриокупаційних військта незворотногоі стабільногоіснування натеренах Донецькоїобласті владиросійської федераціїта ідей«російського світу», ОСОБА_7 27.12.2022,перебуваючи наокупованій територіїВолноваського районуДонецької області,більш точнийчас тамісце досудовимрозслідуванням невстановлено,взяв участьу агітаційномузаході,присвяченому днюрятівника російськоїфедерації,під часякого,спільно зіншими невстановленимигромадянами,частина зяких одягненіу форменийодяг,позиціонуючи себепрацівником незаконноствореного державою-агресороморгану,в урочистійобстановці,вишикувавшись дляспільного фото,тим самим,використовуючи своєпопереднє становищепредставника правоохоронногооргану Волноваськогорайону тавідповідно підтримуючив такийспосіб фактокупації,як безповоротневстановлення окупаційноївлади,створювала умісцевого мирногонаселення хибнеуявлення легітимностітакої псевдовлади.

Таким чином,обвинуваченийОСОБА_7 своїми діями, які виразилися у державній зраді, тобто в умисно вчиненому громадянином України діянні на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненим в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України.

Загальні засади кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Згідно з вимогами, передбаченими ч.2 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Як установлено ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в ним правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення, оскільки будь-яких засобів зв`язку з ним немає, останнє відоме місце проживання обвинуваченого наразі є тимчасово окупованою територією України.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), який показань суду не надавав, будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.11.2023 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_7 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим останній викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковувалися у засобахмасової інформаціїзагальнодержавної сферирозповсюдження,а саме угазеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Луцького міськрайонного суду Волинської області, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що, докази сторони обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв`язку з чим, виходячи з принципів презумпції невинуватості, просив виправдати обвинуваченого у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразилися у державній зраді, тобто в умисно вчиненому громадянином України діянні на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненим в умовах воєнного стану, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Допитаний в судовому засіданні у режимі відеоконференції свідок ОСОБА_8 суду показав, що гр. ОСОБА_7 колишній працівник ДНСН у м. Волноваха Донецької області, який на даний час працює на окупаційну владу також пожежником. Не перебував у тісних відносинах із ним, були просто колеги по роботі, декілька раз зустрічались на громадських заходах під час чергування, до якого підходили із гр. ОСОБА_9 .. Коли виїхав із м. Волноваха, то цікавиться в мережі інтернет (соціальних мережах, месенджерах) про життя міста, що є відкритою інформацією і звідти дізнався про те, що під час святкування дня МЧС росії, так званий голова м. Волноваха нагороджував в будинку культури ОСОБА_7 відзнакою. На скільки йому відомо, будь якого примусу чи тиску на ОСОБА_7 не було щодо переходу на сторону ворога, оскільки вже після окупації він міг спокійно покинути місто, що зробили його знайомі, тобто ніхто нікого силою там не тримав. Тому, на його думку ОСОБА_7 добровільно перейшов працювати на окупантів.

Допитаний в судовому засіданні у режимі відеоконференції свідок ОСОБА_10 суду показав, що він знайомий із ОСОБА_7 , оскільки разом працювали в ДНСН у АДРЕСА_1 , де останній був начальником 11 пожежно-рятувального загону. 23.02.2022 року ОСОБА_7 після роботи поїхав додому в АДРЕСА_1 та після повномасштабного вторгнення він на роботу не з`явився. На скільки йому відомо с. Рибинське, було ближче до лінії фронту і воно було раніше захоплене окупантами. Намагався із ним зв`язатися, однак зв`язку не було. Тоді він почав проводити службове розслідування на рахунок встановлення місця перебування всіх працівників ДНСН у АДРЕСА_1 . Пізніше він зв`язався із колегою ОСОБА_11 , який повідомив, що бачив ОСОБА_7 в с. Рибинське

02.03.2022 року він евакуювався із м. Волновахи. Особовий склад ДНСН у АДРЕСА_1 мав можливість евакуюватися із тимчасово окупованої території, що мав можливість зробити і ОСОБА_7 .. Йому відомо, що ОСОБА_7 перейшов на службу до окупаційної влади.

Допитаний в судовому засіданні у режимі відеоконференції свідок ОСОБА_12 суду показав, що він знайомий із ОСОБА_7 , оскільки разом працювали в ДНСН у АДРЕСА_1 , де останній був начальником відділення пожежно-рятувального загону. Після окупації він покинув тимчасово окуповану територію, а ОСОБА_7 залишився в м. Волноваха та перейшов на бік окупаційної влади, про що йому стало відомо з показань співробітників та бачив фото ОСОБА_7 в соціальних мережах. Особовий склад ДНСН у АДРЕСА_1 мав можливість евакуюватися із тимчасово окупованої території, що мав можливість зробити і ОСОБА_7 ..

Окрім показань свідків, кожного зокрема, винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами дослідженими безпосередньо у кримінальному провадженні, а саме:

- копією витягу з наказу Головного Управління МНС України в Донецькій області від 29.04.2005 року, згідно якого вбачається, що гр. ОСОБА_7 призначено рятувальником Волноваського районного відділу ГУ МНС України в Донецькій області;

- копією присяги особового складу органів і підрозділів цивільного захисту України, згідно якого гр. ОСОБА_7 склав присягу при вступі на службу цивільного захисту та завірив її особистим підписом;

- копією послужного списку на гр. ОСОБА_7 ;

- витягом із висновку службового розслідування за фактом надходження інформації щодо співпраці співробітників 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління, з окупаційною владою від 30.05.2022 року, згідно якого гр. ОСОБА_7 на даний час перебуває на непідконтрольній Українській владі території та добровільно працює на окупаційну владу у так званому «МЧС ДНР» та останній підлягає звільненню із служби цивільного захисту;

- копією витягу із наказу Головного Управління МНС України у Донецькій області від 31.05.2022 року, згідно якого гр. ОСОБА_7 звільнений із служби цивільного захисту;

- протоколом огляду електронної сторінки від 02.06.2023 з додатками диском CD-R, в ході якого оглянуто електронну сторінку сайту «МЧС ДНР-МЧС Донецкой Народной Республики» та виявлено матеріали, які мають доказове значення у кримінальному провадженні;

- протоколом огляду електронної сторінки від 05.06.2023 з додатками диском CD-R, в ході якого оглянуто електронну сторінку відкритого телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та виявлено матеріали, які мають доказове значення у кримінальному провадженні;

- протоколом огляду електронної сторінки від 06.06.2023 з додатками диском CD-R, в ході якого оглянуто електронну сторінку інформаційного пошукового сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та виявлено матеріали, які мають доказове значення у кримінальному провадженні;

- протоколом огляду електронної сторінки від 07.06.2023 з додатками диском CD-R, в ході якого оглянуто електронну сторінку відкритого Інтернет ресурсу «Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України» та виявлено матеріали, які мають доказове значення у кримінальному провадженні;

- відомостями з бази даних ДРФО ДПС станом на 07.06.2023 року щодо сум отриманих доходів та сплачених з них податків гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період I-го кварталу 2021 року по IV-й квартал 2022 року з додатками диском CD-R, що підтверджує факт працевлаштування гр. ОСОБА_7 у ДСНС України у Донецькій області;

- протоколом слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеної 12.06.2023 року з додатками диском DVD-R, за участі свідка ОСОБА_13 , згідно якого останній упізнав серед осіб, пред`явлених на чотирьох фотознімках, відому йому особу обвинуваченого ОСОБА_7 , якого свідок бачив неодноразово, та який після окупації російськими військами території Волноваського району Донецької області в умовах воєнного стану перейшов на бік окупаційної влади та зайняв посаду в МЧС ДНР в м. Волноваха;

- протоколом слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеної 13.06.2023 року з додатками диском DVD-R, за участі свідка ОСОБА_8 , згідно якого останній упізнав серед осіб, пред`явлених на чотирьох фотознімках, відому йому особу обвинуваченого ОСОБА_7 , якого свідок бачив неодноразово, та який після окупації російськими військами території Волноваського району Донецької області в умовах воєнного стану перейшов на бік окупаційної влади та зайняв посаду в МЧС ДНР в м. Волноваха;

- протоколом слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеної 13.06.2023 року з додатками диском DVD-R, за участі свідка ОСОБА_14 , згідно якого остання упізнала серед осіб, пред`явлених на чотирьох фотознімках, відому їй особу обвинуваченого ОСОБА_7 , якого свідок бачила неодноразово, та який після окупації російськими військами території Волноваського району Донецької області в умовах воєнного стану перейшов на бік окупаційної влади та зайняв посаду в МЧС ДНР в м. Волноваха.

Крім того, під час судового розгляду досліджені такі документи, як: постанова про доручення проведення досудового розслідування від 01.05.2023 року, постанова про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, і старшого групи від 04.05.2023 року, постанова про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 05.05.2023 року, постанова про доручення проведення досудового розслідування від 19.05.2023 року, постанова про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 19.05.2023 року, постанова про залучення спеціаліста від 30.05.2023 року, постанова про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, і старшого групи від 01.06.2023 року, постанова про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням від 26.06.2023 року, постанова про оголошення розшуку підозрюваного від 05.07.2023 року, ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 14.07.2023 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 25.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023030000000045 щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 14.07.2023 року про обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 14.07.2023 року про арешт майна, згідно якої накладено арешт на майно, належне ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 1424855300:05:000:3008 площею 1,9683 га, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 13103736), протокол відкриття додаткових матеріалів досудового розслідування за підписом захисника ОСОБА_6 .. Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумнимсумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вищевказані показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , кожного зокрема, та письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Також суд критично відноситься до доводів захисника ОСОБА_6 з приводу того, що стороною обвинувачення порушено принцип змагальності сторін та свободи, оскільки на його думку обвинувачений ОСОБА_7 був позбавлений можливості на власний захист, можливості надавати показання, подавати докази, оскільки сторона обвинувачення не подала жодного доказу на підтвердження того, ОСОБА_7 був ознайомлений із публікаціями про його виклики, а також не подав доказів щодо того, що ОСОБА_7 відомо про кримінальне правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 7 КПК України основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 23.11.2023 року постановлено рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого. У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_7 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п. п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч.1 ст.10 КПК України суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Обвинувачений ОСОБА_7 будучи обізнаним, що відносно нього розпочато кримінальне провадження та обвинувальний акт направлено до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр».

Суд вважає, що дослідженими у суді доказами винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена.

Вважаючи достатньо забезпеченими під час судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинувачених, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_7 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист, також судом здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Крім того, суд критично відноситься до позиції захисника ОСОБА_6 з приводу того, відсутності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, відсутності умислу на вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.111КК України визначено відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність за вчинення тих самих діянь в умовах воєнного стану.

З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом.

Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Тобто, варто зазначити, що у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).

Твердження захисника щодо відсутності суб`єктивної сторони та умислу на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, повністю спростовується дослідженими під час судового розгляду, які визнані відповідно до ст. 85, 86 КПК України належними і допустимим, вказане вище, також підтвердили свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , в ході судового розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для ухвалення рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_7 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини вчинення такого, характер діянь, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.

Відповідно до змісту ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 передбачених ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 , як громадянин України, вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти основнаціональної безпекиУкраїни в період встановленого в Україні воєнного стану, фактично підтримуючи ідеї військово-політичного керівництва російської федерації щодо політичної, ідеологічної, національної нетерпимості та ненависті до української нації та державності, а також антиукраїнські рухи, спрямовані на відокремлення від України частини її території і населення та націлені на агресивну ідеологічну мотивацію і розповсюдження таких же настроїв у решти населення Донецької області та інших тимчасово окупованих територій і заперечення української державності, ураховуючи позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 3 (три) роки, з конфіскацієюналежного направі власностімайна та позиціюзахисника,який просиввиправдати ОСОБА_7 в пред`явленому обвинуваченні, тому, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, підвищену суспільну небезпечність зазначеного кримінального правопорушення, його тяжкість, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, що визначені ст.ст. 66, 67 КК України, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства та призначає їй покарання за ч.2 ст.111 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд враховує положення ч. 2 ст. 59 КК України, відповідно до яких конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу, тому, зважаючи, що ОСОБА_7 вчинив злочин проти основ національної безпеки України і санкція ч.2 ст.111 КК України безальтернативно передбачає конфіскацію майна, вважає за необхідне призначення додаткового покарання у виді конфіскації усього належного ОСОБА_7 на праві приватної власності майна.

Крім цього, суд вважає, що ОСОБА_7 необхіднопозбавити праваобіймати посадив органахдержавної владита місцевогосамоврядування,органах державногоуправління таконтролю,підприємствах таорганізаціях державноїчи комунальноївласності та з позбавленням, відповідно до ст.54 КК України, спеціального звання, виходячи з наступного.

Так, санкція ч.2 ст.111 КК України не передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, однак ч. 2 ст. 55 КК України визначено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Отже, з огляду на положення ч.2 ст.55 КК України, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 , який станом на 24.02.2022 обіймав посаду начальника рятувального відділення 68 Державної пожежно-рятувальної частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто був державним службовцем та, використавши факт встановлення окупаційної влади на території АДРЕСА_1 у своїх особистих інтересах, з власної ініціативи, зраджуючи Присязі державного службовця, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, що виразилось у добровільному зайнятті так званої посади командир рятувального відділення «Государственное бюджетное учреждение «Пожарно-спасательный отряд г. Волноваха Министерства по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Донецкой Народной Республики»), на так звану посаду «командир рятувального відділення», суд визнав за неможливе збереження за ним права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_7 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Разом з цим, підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_7 , суд не знаходить.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.07.2023 року відносно ОСОБА_7 , в порядку ч.6 ст.193 КПК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питанняпро запобіжнийзахід щодообвинуваченого ОСОБА_7 суд вважає необхідним обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Враховуючи, що до ОСОБА_7 застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне, з метою забезпечення конфіскації майна, залишити діючим захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна останньої, який було застосовано ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.07.2023.

Даних щодо наявності постанов про визнання речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні прокурором не надано.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнативинним увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.111КК України,призначивши покаранняу видіпозбавлення воліна строк15(п`ятнадцять)років, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

На підставі ст.55 КК України, позбавити ОСОБА_7 , права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_7 позбавити спеціального звання «старший прапорщик служби цивільного захисту».

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.

Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності ОСОБА_7 , обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.07.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 1424855300:05:000:3008 площею 1,9683 га. та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 13103736), у зв`язку з необхідністю виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, залишити без змін.

Обраний в порядку ч.6 ст.193 КПК України відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику обвинуваченого та прокурору.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Головуюча ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3