Рішення

від 17.09.2024 по справі 161/10339/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10339/24

Провадження № 2/161/3196/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лук`янчук О.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського приватного підприємства «Несвіч» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що ОСОБА_3 працював у Сільськогосподарському приватному підприємстві "Несвіч" (далі СГ ПП «Несвіч») на посаді водія автотранспортних засобів. Наказом №25-О "Про припинення трудового договору (контракту)" від 10.04.2024 року його було звільнено. Цим же наказом призначено виплатити компенсацію за 37 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.09.2022р. по 10.04.2024 р. включно. Однак, повністю при звільненні вказані кошти виплачені не були. З розрахункового листка за квітень 2024 року, вказано, що останньому нараховано оклад по днях - 845,45 грн., компенсація відпуски - 9218,16 грн., компенсація відпустки - 1905,06 грн. (сума до виплати - 9634,78 грн., борг за підприємством на кінець місяця: 13556,54 грн.). За березень нараховано 7843 грн. (3921 грн. +3922 грн., згідно відомості №39 та №46). Вказана сума йому не виплачена, а підпис у відомості №39 за березень 2024 року в графі на отримання коштів йому не належить. За квітень нараховано 9634,50 грн. (відомість на виплату готівки №50), проте не виплачено до цього часу.

В день звільнення йому було вручено Наказ "Про припинення трудового договору (контракту)" та розрахунковий листок за квітень 2024 року, в якому вказано, що борг за підприємством на кінець місяця становить 13556,54 грн. Відмітка про отримання наказу 10.04.2024 року свідчить про присутність позивача на роботі в день його звільнення. На вимогу ОСОБА_3 виплатити розрахунок по заробітній платі йому було відмовлено. Надано лише завірену підприємством копію розрахункового листка за квітень 2024 року на якому міститься відмітка ОСОБА_3 про ознайомлення з ним 10.04.2024 року. В розрахунковому листку за квітень 2024 року вказано, що борг за підприємством на початок місяця становить 3921,76 грн. На думку позивача це і є перша частина заробітної плати за березень, яка відображена у відомості на виплату заробітної плати № 39, як нібито виплачена йому.

Оскільки ОСОБА_3 мав право на отримання невиплаченої йому заробітної плати у день його звільнення і з вини відповідача він її не отримав, позивач просить суд стягнути з СГ ПП «Несвіч» 17477,50 грн. заробітної плати та суму середньомісячного заробітку на час затримки розрахунку за період з 11.04.2024 року по 29.05.2024 року в розмірі 20072,85 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2024 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

19.06.2024 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача, в якому останній зазначає про безпідставність позовних вимог. Вказує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ознайомлений з тим фактом, що у зв`язку з неотриманням виплат готівкою, заробітну плату за другу частину березня у розмірі 3922 грн. та розрахунок у зв`язку зі звільненням у розмірі 9 634, 50 грн. було депоновано до банківської установи. Таким чином, ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися до банківської установи з метою отримання депонованих грошових коштів. Жодні підстави стверджувати, що відповідач не виплатив позивачу заробітної плати відсутні, відтак, позов не підлягає до задоволення. Крім того, розрахунок нібито штрафу, здійснений представником позивача, є невірним та необґрунтованим (не зрозуміло яким чином отримана кінцева сума та на підставі яких положень Закону). Сторона відповідача наголошує на непропорційності заявленого розміру витрат на професійну правову допомогу у відношенні до розміру заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у трудових відносинах ( ОСОБА_3 працював у СГ ПП «Несвіч» на посаді водія автотранспортних засобів).

Наказом №25-О "Про припинення трудового договору (контракту)" від 10.04.2024 року його було звільнено з виплатою компенсації за 37 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 22.09.2022 року по 10.04.2024 року включно (а.с.4). ОСОБА_3 був ознайомлений з наказом особисто, про що свідчить його підпис від 10.04.2024 року.

За твердженнями позивача він не отримав заробітну плату у сумі 17477, 50 грн.

З відомості на виплату готівки № 46 за березень 2024 року вбачається, що у касу для оплати заробітної плати у строк з 05.04.2024 року до 09.04.2024 року відповідачем було надано готівку у сумі 320797 грн. 00 коп. (а.с.36). За цією відомістю було фактично виплачено 316875 грн. 00 коп. та депоновано 3922,00 грн. позивача.

Як вбачається з видаткового касового ордеру від 05.04.2024 року, СГ ПП «Несвіч» виплатило заробітну плату за другу половину березня 2024 року у розмірі 316875 грн., тобто за мінусом 3922 грн. заробітної плати позивача, яку було депоновано (а.с.37 зворот).

З відомості про виплату готівки № 50 за квітень 2024 року вбачається, що у касу для оплати заробітної плати у строк з 10.04.2024 року до 12.04.2024 року відповідачем було надано готівку у сумі 9 634 грн. 50 коп. та депоновано 9634,50 грн. позивача (а.с.39).

Аналогічні відомості підтверджуються реєстром депонованої заробітної плати за квітень 2024 року (а.с.38,40).

Крім того, з матеріалів справи також вбачається факт отримання позивачем частини заробітної плати за березень 2023 року в розміні 3921 грн. готівкою.

Положеннями ст. 116 КЗпПУ встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) зроблено висновок, що «звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність зазатримку розрахункупри звільненні застаттею 117КЗпПнастаєлише уразі невиплатиз винивласника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган)».

Згідно свідчень допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 (бухгалтера відповідальної за нарахування та виплату заробітної плати на підприємстві), у день звільнення ОСОБА_3 перебував на роботі, під час ознайомлення з наказом про звільнення, йому був вручений розрахунковий лист, де була вказана сума нарахованих до виплати коштів та роз`яснено, що для їх отримання йому необхідно з`явитись в касу. Останній виявив незгоду з розміром нарахованих коштів, сказав, що буде оскаржувати її в судовому порядку, в касу за отриманням коштів не звертався. За загальновідомим порядком, у разі неотримання коштів працівником протягом трьох днів, кошти депонуються і зберігаються до того моменту поки він їх не отримає.

Відповідно до п.п. 6 п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України 29.12.2017 № 148, депонована заробітна плата - готівка, одержана суб`єктами господарювання для виплат, пов`язаних з оплатою праці, та не виплачена в установлений строк окремим фізичним особам. Інакше кажучи, якщо у встановлений для виплати заробітної плати строк (враховуючи також строк зберігання готівки в касі з цією метою) працівник не з`явився для її одержання в касу підприємства, то така заробітна плата вважатиметься депонованою, а сам працівник депонентом.

Відповідно до п. 18 Положення установи/підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Суми готівки, одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених пунктом 18 розділу II цього Положення строків, повертаються установою/підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку.

Установа/підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок готівкової виручки, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, зазначеній у переданих до каси відомостях на виплату готівки.

Згідно з пунктом 1 статті 257 ЦК, працівник може отримати заробітну плату, яка була депонована, протягом трьох років (лист Міністерства фінансів від 26.11.2004 № 31-03140-02-13/21911).

Відтак, організація виплати позивачу на підприємстві була побудована шляхом видачі готівки в касі підприємства, що підтверджується наявністю в матеріалах справи відомостей на виплату готівки та реєстрів депонованих сум.

Отже, для отримання виплат ОСОБА_3 мав звернутись до каси підприємства, отримати належні йому готівкові кошти та поставити свій підпис у відомості на виплату готівки про отримані кошти.

Жодних доказів пред`явлення самим позивачем вимоги про розрахунок матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку в разі звільнення є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку під час звільнення та вину власника.

У розглядуваному випадку заборгованість відповідача перед позивачем виникла із власної волі позивача, який відмовився отримати розрахунок при звільненні (не отримав кошти в касі підприємства), а СГ ПП «Несвіч» не має можливості здійснити безготівкове перерахування, оскільки виплата належних працівникам сум здійснюється у готівковій формі, і для цього позивач має здійснити власні вольові дії для отримання розрахунку.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність вини роботодавця у нездійсненні з позивачем розрахунку при звільненні у день звільнення, що виключає можливість покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини справи, позовні вимоги є безпідставними.

Оскільки підстави для задоволення позову відсутні, згідно положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП України, ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 267 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Сільськогосподарського приватного підприємства «Несвіч» про стягнення заборгованості по заробітній платі, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк