Ухвала

від 17.09.2024 по справі 585/1600/24

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № № 585/1600/24

Номер провадження 1-кп/585/384/24

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

17 вересня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 209, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 212 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

5 квітня 2024 року до суду надійшли матеріали даного кримінального провадження - обвинувальний акт з додатками.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити провадження до судового розгляду, просили залучити до спільного розгляду цивільні позови.

Представник потерпілого ПП «Анрі-маркет» вважала можливим призначити провадження до судового розгляду та залучити до спільного розгляду цивільний позов.

Потерпілий ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» явку представника не забезпечив.

Захисник ОСОБА_4 вважав необхідним повернути прокурору обвинувальний акт. В обґрунтування вказаної позиції повідомив суду, що порушено право на захист його підзахисної ОСОБА_6 , тому що він як захисник ОСОБА_6 з матеріалами провадження не ознайомлювався. Він дійсно ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження як захисник ОСОБА_5 , але при цьому він виходив з позиції захисту лише ОСОБА_5 . На підтримання такої позиції надав скаргу про порушення права на захист, в якій вказав: «Адвокатом ОСОБА_4 згідно договору про надання адвокатських послуг від 09.03.2024 № 19/24 надається правнича допомога та адвокатські послуги у рамках кримінального провадження № 32019200000000068 від 04.12.2019. Будь-яких обмежень повноважень адвоката даний договір не містить. Договір був укладений з метою організації та фактичного здійснення захисту законних прав та інтересів на той час підозрюваної у скоєнні ряду правопорушень, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, ОСОБА_6 . В теперішній час - її захист у справі у Роменському міськрайонному суді Сумської обл. справа №585/1600/24. Звернення до суду цією скаргою пов`язане з порушенням кримінального процесуального законодавства, яке було допущене слідчим та прокурором в рамках досудового слідства, по відношенню до моєї підзахисної ОСОБА_6 , яке пов`язане з порушенням права на захист. Повідомляю фактичні обставини справи та обгрунтування своєї правової позиції. До мене, як адвоката, під час здійснення захисту в рамках кримінального провадження № 32019200000000068 від 04.12.2019 підозрюваного ОСОБА_5 , звернулася ОСОБА_6 , яка також була підозрюваною в цьому кримінальному провадженні, для укладення зі мною Договору про надання адвокатських послуг з метою організації та - безпосереднього захисту її в цьому кримінальному провадженні, а також, у разі підготовки, вручення обвинувального акту з подальшим направленням його до суду - захисту її під час розгляду справи у суді. Під час бесіди зі ОСОБА_6 було встановлено, що у разі укладення договору з нею, у мене, як адвоката, відсутній конфлікт інтересів під час захисту мого клієнта - ОСОБА_5 у кримінальному провадженні (передбачений ст.ст. 9, 20 Правил адвокатської етики, які затверджені 09.06.2017 звітно-виборним з`їздом адвокатів України), а саме: По перше: інтереси мого клієнта ОСОБА_6 (при укладенні Договору з нею) об`єктивно співпадають та не суперечать інтересам іншого клієнта - ОСОБА_5 , при цьому, конфіденційна інформація, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту, не існує. Було встановлено, у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 однакові бачення та доручення по справі, у т.ч.: 1) доручення адвокату здійснювати захист - виключно із застосуванням засобів та методів, які не суперечать чинному законодавству та Правилам адвокатської етики; 2) вважають, що справа відносно них є «замовною», кримінальне переслідування було ініційоване ще у 2019 році з метою: звільнення (відсторонення) з керівних посад на підприємстві для проведення заходів з банкруства ДП Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» (надалі - Роменський КХП). На той час Роменський КХП здійснював господарську діяльність, укладав договори, отримував кошти від діяльності, сплачував податки. Однак, такий стан справи на КХП був не до вподоби певним зацікавленим особам, тому після певних погроз і було застосоване кримінальне переслідування, яке продовжується вже чотири з половиною року, при цьому протягом цього часу правоохоронні органи та прокуратура намагались підготовити матеріали справи, щоб будь-що звинуватити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Таке бачення моїх підзахисних є однаковим, в той же час мною, як адвокатом, все одно була додатково отримана письмова згода клієнта ОСОБА_5 на укладення договору про надання адвокатських послуг зі ОСОБА_6 ; 3) мої підзахисні вважають, що підтвердженням такого вищевказаного бачення є фактичні обставини, що стосуються Роменського КХП, так як саме після відсторонення та звільнення їх від роботи на підприємстві розкрадалося майно, Роменський КХП перестав працювати у 2020 році і не працює на теперішній час; 4) відсутня суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності. Крім цього, ОСОБА_6 повідомила, що раніше її інтереси представляла адвокат на підставі договору на безоплатну правничу допомогу, однак з певних причин вона не може надалі виконувати свої обов`язки захисника, тому ОСОБА_6 узгодила з цим адвокатом питання відмови від договору та укладення договору про надання адвокатських послуг для захисту законних прав та інтересів ОСОБА_6 з іншим адвокатом. Фактично останній раз ОСОБА_6 спілкувалася із попереднім адвокатом, що надавав безоплатну допомогу, ще на початку лютого 2024 року, коли разом з нею ознайомлювалась із матеріалами кримінального провадження після відкриття. Таким чином, у мене при укладанні Договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) із ОСОБА_6 були відсутні підстави для відмови в укладенні договору (ст.28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Порушення права на захист під час надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення. Повідомлення, яким слідчим на підставі доручення прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Сумської обласної прокуратури від 27.12.2023 вказувалось, що досудове розслідування кримінального провадження № 32019200000000068 від 04.12.2019 завершено, датоване 27 грудня 2023 року. Спочатку слідчим матеріали кримінального провадження надавались для ознайомлення. Однак, після 24 лютого 2024 року слідством умисно затягувалось ознайомлення з ними обвинувачених та сторони захисту. На адресу слідчого органу та прокуратури стороною захисту надавались неодноразово клопотання про надання матеріалів кримінального провадження №32019200000000068 від 04.12.2019 для ознайомлення, у яких постійно вказувалось про порушення права на захист, що у повному обсязі не надаються матеріали кримінального провадження для ознайомлення, щоб можливо було побудувати правову позицію із захисту обвинувачених, а також, що такі дії слідства свідчить про умисне затягування процесу надання матеріалів для ознайомлення після закінчення досудового слідства (ст.290 КПК України). Вказане свідчить про не відкриття матеріалів у повному обсязі обвинуваченим та стороні захисту. Такі клопотання направлялись: № 18-03/24-02 від 18.03.2024 - на адресу Сумської обласної прокуратури № 22-03/24-02 від 22.03.2024 - на адресу Слідчих слідчої групи у кримінальному провадженні № 32019200000000068 від 04.12.2019 СУ ГУНП Сумській області. № 23-03/24-01 від 23.03.2024 - на адресу Сумської обласної прокуратури (процесуальному керівнику у кримінальному провадженні); № 927-03/24-01 від 27.03.2024 - на адресу Сумської обласної прокуратури. І тільки в результаті таких недноразових звернень матеріали кримінального провадження були надані для ознайомлення обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у повному обсязі з виготовленням фотокопій 28.03.2024, тобто відкриті у повному обсязі тільки 28.03.2024, а не 27.12.2023, як вказувалось у повідомленні від 27.12.2023, при цьому мене, як захисника ОСОБА_6 , фактично допущено не було, хоча 28.03.2024 слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_8 через канцелярію СУ ГУ НП в Сумській області було отримано Повідомлення - клопотання ОСОБА_6 , як підозрюваної, в порядку ч.1 ст.54 КПК України про відмову від захисника - адвоката ОСОБА_9 за взаємною домовленістю між сторонами, а також укладення ОСОБА_6 Договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 09.03.2024 з керуючим Адвокатським бюро «Юридична компанія «Щербак та партнери» код ЄДРПОУ 44919588 - адвокатом ОСОБА_4 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000512 від 30.11.2018), який буде в подальшому здійснювати захист ОСОБА_6 у рамках кримінального провадження № 32019200000000068 від 04.12.2019. Фактично адвокат ОСОБА_9 не надавала адвокатські послуги (правничу допомогу) ОСОБА_6 в силу певних причин з початку лютого 2024 року. Про це, а також про відмову від адвоката та укладенння нового Договору з адвокатом ОСОБА_4 особисто ОСОБА_6 повідомила 28.03.2024 слідчому у кримінальному провадженні. Також ОСОБА_6 просила слідчого у зв`язку з такими обставини невідкладно внести відповідну інформацію до протоколу процесуальної дії. Однак, слідчий ОСОБА_8 не надала матеріали кримінального провадження мені, як захиснику підозрюваної ОСОБА_6 , не зафіксувала факт ознайомлення у відповідному протоколі, та не надала розписатися мені, як адвокату, в підтвердження такої дії, у протоколі про ознайомлення з матеріалами кримінального провадженні. Замість цього, слідчий видала ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та мені, тільки як захиснику останнього, повістки для явки на 04.04.2024 о 11:00 для проведення процесуальної дії - вручення процесуальних документів (обвинувального акту). Тобто, практично на протязі 2-х місяців слідчим у кримінальному провадженні не відкривались матеріали кримінального провадження підозрюваним та стороні захисту з метою не надання часу на вивчення матеріалів та підготовку своєї правової позиції із захисту щодо обвинувачень у скоєнні певних кримінальних правопорушень, тобто фактично створювались умови перешкоджання права на захист. Сторона захисту позбавлялась можливості для формування своєї правової позиції по справі у повному обсязі у зв`язку з не ознайомленням зі всіма документами по справі, відповідно, після ознайомлення в кінцевому випадку у сторони захисту буде відсутній достатній час для підготовки та надання стороні обвинувачення відповідних матеріалів у повному обсязі, які б надали можливість прокурору здійснити правову оцінку відповідним доказам перед підготовкою та затвердженням обвинувального акту. Слідчий у кримінальному провадженні надав обом підозрюваним повістки для вручення 04.04.2024 обвинувальних актів, не зважаючи на те, що я, як захисник ОСОБА_6 , не ознайомився з матеріалами кримінального провадження відносно неї, та не підтвердив таке використане право у відповідному Протоколі про ознайомлення. Порушення права на захист під час вручення обвинувального акту 04.04.2024 у приміщенні прокуратури Сумської області проводилась процедура вручення підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувального акту за підписом слідчого СУ ГУ НП в Сумській області ОСОБА_8 та затвердженого 04.04.2024 прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Сумської облоасної прокуратури ОСОБА_10 . Я, як захисник підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , разом із своїми підзахисними прибув у призначений час до прокуратури Сумської області. У приміщенні відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ Сумської обласної прокуратури були присутні прокурор - начальник відділу ОСОБА_10 , слідчий ОСОБА_8 , а також адвокат ОСОБА_9 , яка раніше надавала безоплатну допомогу ОСОБА_6 у кримінальному провадженні (фактично до початку лютого 2024 року), з якою ОСОБА_6 проводила раніше приватну бесіду і з порозумінням відмовилась від її послуг, як адвоката, та повідомила, що уклала договір з новим адвокатом. Прокурором та слідчим було повідомлено, що мене, як адвоката - захисника підозрюваної ОСОБА_6 не було допущено до надання адвокатських послуг з захисту ОСОБА_6 , не зважаючи на те, що остання повідомила про це офіційно слідство, з наданням мого ордеру на право представляти її інтереси та завіреної копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. На питання, що ні ОСОБА_6 , ні мені, як адвокату, про це не повідомлялось офіційно, слідчий повідомив, що направив постанову про відмову на адресу ОСОБА_6 , яку вона до теперішнього часу не отримала. Після цього, ОСОБА_6 повідомила прокурора, що відповідно до норм Кримінального процесуального законодавства вона має право на відмову від адвоката та укладення Договору про надання адвокатських послуг з новим адвокатом, що і було зроблено нею ще 09.03.2024. Крім цього, Зборик надала прокурору Заяву від 04.04.2024 про порушення права на захист, якою повідомила наступне: «28.03.2024 мною надано через канцелярію Слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Сумській обл. Повідомлення - Клопотання від 27.03.2024 про відмову від захисника та його заміну. У такому Повідомленні-Клопотанні вказувалось наступне. «Відповідно до ч.1 ст.54 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний має право відмовитися від захисника або замінити його. Повідомляю про відмову від захисника - адвоката ОСОБА_9 за взаємною Домовленістю між сторонами, а також укладення мною Договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від з керуючим Адвокатським бюро «Юридична компанія «Щербак та партнери» код ЄДРПОУ 44919588 адвокатом ОСОБА_4 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000512 від 30.11.2018), який буде в подальшому здійснювати мій захист у рамках кримінального провадження №32019200000000068 від 04.12.2019. У зв`язку з вищевикладеним, прошу невідкладно внести відповідну інформацію до протоколу процесуальної дії. Таке рішення мною було прийняте після конфіденційної розмови із захисником - адвокатом ОСОБА_9 та повідомлено їй про заміну захисника. Мені відомо, що згідно із ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу я на першу вимогу маю право залучити захисника для захисту своїх законних прав та інтересів, на участь захисника у процесуальних діях, а у разі необхідності - відмовитись від захисника в будь-який момент кримінального провадження. Я скористалась таким своїм законним правом, так як адвокат ОСОБА_9 не могла надавати послуги з захисту мене, як підозрюваної у кримінальному провадженні, належним чином в силу об`єктивних (суб`єктивних) поважних причин, пов`язаних із станом здоров`я. Для захисту моїх законних прав після відмови від захисника я уклала відповідний договір із адвокатом ОСОБА_4 , який був захисником другого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_5 . Як мені стало зрозуміло за період часу, починаючи з кінця 2019 року та по теперішній час, а також з тих матеріалів кримінального провадження, що були відкриті, справа проти мене та ОСОБА_5 велась на протязі понад 4 роки та включає кілька надуманих епізодів, є замовною. Всі слідчі дії були організовані в інтересах кінцевих беніфіціарів, якими, на мою думку, є підприємства приватного сектору економіки, і навпаки, слідчі дії проводились не в інтересах державного підприємства Роменський комбінат хлібопродуктів. Внаслідок цього в матеріалах справи і не було відображено у повному обсязі всі фактичні обставини господарської діяльності державного підприємства, де я працювала стільки років, не прийнято до уваги факти дотримання законодавства у сфері бухгалтерського та податкового обліку і т.п., не досліджені у повному обсязі всі наявні документи, що призвело би до встановлення істини по справі. У мене не має розбіжностей та протиріч із позицією ОСОБА_5 по справі, а навпаки - вони співпадають. Що стосується адвоката ОСОБА_4 то з моменту укладення договору про надання адвокатських послуг він надає так необхідні мені послуги із захисту моїх законних прав та інтересів у справі, у тому числі, коли слідчий 28.03.2024 відкрив у повному обсязі матеріали кримінального провадження - у якості мого захисника, надавши на адресу в підтвердження своїх повноважень ордер адвоката, виписаного на адресу СУ ГУ НП у Сумській області... Мені не зрозумілі дії сторони обвинувачення на теперішній час, які направлені на те, щоб під любою підставою перешкодити мені в отриманні адвокатських послуг з боку адвоката ОСОБА_4 ...». У своїй Заяві про порушення права на захист від 04.04.2024 ОСОБА_6 просила прокурора припинити протизаконні дії відносно неї. ОСОБА_6 в черговий раз, в присутності прокурора (як усно, так і письмово) було повідомлено про відмову від адвоката ОСОБА_9 та про укладення Договору з адвокатом ОСОБА_4 який і представляє її інтереси одноособно, а також просила припинити протизаконні дії відносно неї, які полягають у перешкоджанні в отриманні адвокатських послуг з боку захисника у кримінальному провадженні. Не зважаючи на це, прокурором було прийняте рішення, що захисником ОСОБА_6 буде і надалі, тепер вже в суді, адвокат ОСОБА_9 , яка фактично два місяці не надавала адвокатські послуги ОСОБА_6 , яка відмовилась від послуг адвоката та повідомила про розірвання договору. При цьому, адвокату ОСОБА_9 слідчий та прокурор начебто надали в цей же день матеріали досудового розслідування для ознайомлення, що апріорі за такий час не можливо зробити, тільки можливо розписатись в ознайомленні. Тобто, прокурор самостійно вирішив за ОСОБА_6 хто буде у неї адвокатом-захисником, не зважаючи на відмову від адвоката та укладення нового договору з адвокатом. Прокурором був наданий адвокату ОСОБА_9 обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , яка прийняла його, не зважаючи на те, що їй було, як і раніше, так і 04.04.2024 відомо, що ОСОБА_6 відмовилась від її послуг, і ще ОСОБА_6 уклала новий договір про надання адвокатських послуг. Крім того, адвокату ОСОБА_9 достеменно відомо, що вона не взмозі надавати послуги захисника у кримінальному провадженні, яке буде в провадженні у Роменському міськрайонному суді Сумської області. Не зважаючи на вказані обставини, адвокат негайно не повідомив про це Регіональний центр за надання безоплатної вторинної правової допомоги. Що стосується мене, то прокурор усно повідомив, що мене допускають у якості захисника ОСОБА_6 . В результаті цього, до Роменського міськрайоного суду Сумської області прокуратурою Сумської області направлено Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32019200000000068 від 04.12.2019 стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.2 ст.212, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, при цьому захиснику обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_4 не було надано для ознайомлення матеріали досудового розслідування відносно його підзахисної, тобто не виконані вимоги ч.2 ст.290 КПК України. Відповідно до ч.2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Частина 3 цієї статті передбачає, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Згідно із ч.4 ст. 290 КПК надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Частина 6 цієї статті передбачає, що сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Відповідно до ч.11 ст.290 КПК сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Частина 12 цієї статті передбачає, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Головним обов`язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується {стаття 8 Конституції України). До того ж, стаття 55 Конституції України не визначає які саме рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені, і встановлюють принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність. У рішенні від 25 листопада 1997 року Конституційний Суд України вирішив: «1. Частину Другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді». Не допускається встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред`явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні. Відповідно до Постанови Верховного суду України від 16.03.2017, справа №5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами в порядку ст.290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів... Факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі. Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 18.01.2012 № 1- рп/2012 вважає, що вимоги статті 218 Кодексу узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) та з підпунктом «Ь» пункту 3 статті 6 Конвенції, відповідно до якого кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право мати час і можливості для підготовки свого захисту. Так, Європейський суд неодноразово зазначав, що право на захист не є абсолютним, а за змістом статті 6 Конвенції прийнятними є лише вкрай необхідні заходи, які обмежують право на захист (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», від 25 вересня 2008 року у справі «Полуфакін і Чернишов проти Росії»). Як зауважив Європейський суд, підпункт «Ь» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому «мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а це означає, що така підготовка охоплює все, що є «необхіднім» для підготовки розгляду справи судом. Крім того, можливості, доступні кожному, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, мають включати ознайомлення - для цілей підготовки свого захисту - з результатами розслідувань, які проводилися протягом усього провадження у справі. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа № 751/755 7/15-к Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відходу від правового висновку у постанові ВСУ від 16 березня 2017 року № 5-364 кс 16 ВСУ не має. Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини. Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (...), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 200 8року)... Ухвала Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2016року, справа № 5-2291км16, передбачає наступне. Статтею 290 КПК України визначено загальний порядок оголошення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Оголошення сторонам про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів іншій стороні є процесуальною гарантією здійснення права на захист підозрюваного та одночасно одним із засобів повноти і всебічності проведеного досудового розслідування і це є обов`язком прокурора. Оголошення сторонам про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів іншій стороні оформлюється відповідним процесуальним документом. Цих вимог закону стороною обвинувачення не дотримано... протокол не відповідає процесуальним вимогам, а саме: містить правки, у ньому відсутні посилання на кількість томів, пред`явлених для ознайомлення, а також період часу, за який ОСОБА1 ознайомився з матеріалами досудового розслідування, не зазначено й дату, коли той був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження. За таких обставин, дотримуючись вимог ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази... Крім вищезазначеного вбачається, що по теперішній час процесуальна дія «відкриття матеріалів справи стороні» не є завершеною. Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 з матеріалами кримінального провадження відносно підозрюваної ОСОБА_6 не ознайомлений, копій та відображень матеріалів кримінального провадження не отримував. Враховуючи наведене, скерування обвинувального акт до Роменського міськрайонного суду Сумської обл. відбулося з порушенням ст. 293 КПК України - без надання його копії та копії реєстру матеріалів досудового розслідування захиснику підозрюваного ОСОБА_6 , що є підставою для повернення прокурору обвинувального акту. Фактично стороною обвинувачення у кримінальному провадженні спочатку застосовувалось умисне затягування процесу надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження для максимального унеможливлення надання часу для підготовки правової позиції захисту, а потім - коли після кількох клопотань на адресу слідчого та прокурора щодо надання матеріалів досудового розслідування для ознайомленння, які не були відкриті у повному обсязі після повідомлення про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів ще 27.12.2023, та порушення права на захист, все ж таки 28.03.2024 такі матеріали були надані у повному обсязі тільки підозрюваній ОСОБА_6 , - взагалі адвокат ОСОБА_4 не був допущений у якості її захисника, йому не надані матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_6 для ознайомлення, не наданий протокол щодо підтвердження факту ознайомлення з такими матеріалами, захисник не отримав обвинувальний акт, реєстр. Не зважаючи на це, прокурор самостійно визначив, що захисником ОСОБА_6 , як обвинуваченої у суді, буде адвокат на підставі договору про безоплатну правничу допомогу, не зважаючи на те, що безпосередньо ОСОБА_6 28.03.2024 та 04.04.2024 повідомляла стороні обвинувачення, як усно, так і у письмовій формі про відмову від такого адвоката, що надавала послуги безоплатно (фактично тільки до початку лютого 2024 року), та укладення договору про надання адвокатських послуг зі мною, як адвокатом ОСОБА_4 - керуючим Адвокатським бюро «Юридична компанія «Щербак та партнери». Як вказувалось вище, прокурор в усній формі вказав, що допускає і мене у якості захисника ОСОБА_6 , в той же час, стороною обвинувачення не було надано мені матеріали досудового розслідування, протокол в підтвердження ознайомлення, обвинувальний акт та реєстр. З боку сторони обвинувачення здійснювалось цілеспрямоване порушення права на захист, про що і повідомляємо суд. В результаті таких протиправних дій стороною не були виконані не тільки вимоги ст.290 КПК України, але і ч.1 ст.293 КПК України, яка передбачає, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 2971 цього Кодексу), його захиснику…».

ОСОБА_6 підтримала позицію захисника і повідомила суду що дійсно у неї був інший захисник - ОСОБА_9 , але вона з самого початку знала що цей захисник не зможе її захищати, крім цього в січні захисник повідомила що не може здійснювати її захист, так як зламала руку. Надала письмову заяву, в які вказала що 9 березня 2024 року вона провела бесіду з адвокатом ОСОБА_4 , який захищав іншого обвинуваченого ОСОБА_5 . З матеріалів кримінального провадження, з якими вона ознайомилася та фактичних обставин справи їй стало зрозуміло що ніяких конфліктів інтересів у неї з ОСОБА_5 немає. У них не було ніяких протиправних змов з метою будь-якого правопорушення. В рамках кримінального провадження її неодноразово допитували без адвоката, не вносились в повному обсязі її покази в протокол допиту, а також після 22.02.2024 р. їй взагалі не надавались для ознайомлення матеріали справи, і тільки після не одноразового звернення її адвоката ОСОБА_4 до слідства та прокурора 28.03.2024 р. їй було відкрито всі матеріали досудового розслідування. Однак її адвокату ОСОБА_4 не зважаючи на письмові повідомлення слідчого та надання ордеру та свідоцтва адвоката, йому не надали матеріали відносно неї та протокол підтвердження ознайомлення. 04.04.2024 прокурор вручив їй обвинувальний акт та реєстр, однак її адвокатові ОСОБА_4 вони не були вручені, не зважаючи на те, що вона надала письмову скаргу на прокурора щоб їй не перешкоджали і не порушували право на захист, що у неї укладено договір з адвокатом ОСОБА_4 , а від послуг ОСОБА_9 вона відмовляється.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти повернення обвинувального акту прокурору, підтримав обґрунтування, вказані в письмових запереченнях прокурора ОСОБА_13 .

Прокурор ОСОБА_13 надав письмові заперечення де вказав: «До Роменського міськрайонного суду Сумської області у справі № 585/1600/24 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2. ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, їх захисником ОСОБА_4 12.05.2024 подано скаргу про порушення права на захист та повернення обвинувального акту. Вказана скарга вмотивована, зокрема тим, що захисник ОСОБА_4 , представляючи інтереси підозрюваної ОСОБА_6 , в порядку ст. 290 КПК України, не ознайомився з матеріалами кримінального провадження, а також не отримав копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. При цьому скаржником зазначено, що обвинувальний акт не відповідає п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки дата складання та затвердження акту не може бути 04 квітня 2024 року та просить повернути обвинувальний акт прокурору. В свою чергу сторона обвинувачення вважає дану скаргу необгрунтованою та просить відмовити у її задоволенні з наступних підстав. По-перше, відповідно до протоколів ознайомлення від 19.01.2024, 26.01.2024, 27.01.2024, 07.02.2024, 08.02.2024, 16.02.2024, 24.02.2024 та 28.03.2024 захисник ОСОБА_4 , в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження № 3201920000000068 від 04.12.2019, у тому числі, які стосуються обвинувачення ОСОБА_6 . По-друге, підозрюваною ОСОБА_6 04.04.2024 о 11 год. 30 хв. перед отриманням обвинувального акту до Сумської обласної прокуратури подано заяву, в якій зазначено: «28.03.2024 я, та мій захисник ОСОБА_4 закінчили ознайомлення зі всіма 36 томами кримінального провадження і нам слідчим було виписано повістки для явки на 04.04.2024 для вручення обвинувального акту». Тобто сама ОСОБА_6 у своїй заяві констатує факт того, що вона та її захисник ОСОБА_4 в повному обсязі ознайомлені з матеріалами даного кримінального провадження. По-третє, ОСОБА_4 , враховуючи положення ст.ст. 46, 54, 78 КПК України, в якості захисника ОСОБА_6 було допущено о 11 год. 30 хв. 04.04.2024, вже після закінчення ознайомлення всіх учасників сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, а саме на стадії вручення обвинувального акту. По-четверте, перед врученням обвинувального акту 04.04.2024, після того як було допущено ОСОБА_4 як захисника ОСОБА_6 у даному провадженні, останній підтвердив слідчому та прокурору в усному порядку, що він ознайомився у повному обсязі з матеріалами провадження. Таким чином, враховуючи вищевикладене, доводи адвоката ОСОБА_4 з приводу не ознайомлення ним як захисником ОСОБА_6 з матеріалами кримінального провадження не відповідають дійсності. Крім цього захисник стверджує про те, що йому не вручено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування як захиснику обвинуваченої ОСОБА_6 , однак відповідно до розписки, наданої ОСОБА_4 , він «як захисник підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 293 КПК України, отримав копію обвинувального акту, копію реєстру матеріалів досудового розслідування та копії цивільних позовів». Також необхідно зазначити про те, що в рамках даного кримінального провадження перше повідомлення про підозру вручено 30.06.2023, тобто з вказаної дати починається строк досудового розслідування, передбачений ч. 3 ст. 219 КПК України. У подальшому, строк слідства було продовжено до 6 місяців, а саме до 30.12.2023. Слідчим стороні захисту повідомлено про відкриття матеріалів досудового розслідування та надання до них доступу. Всі учасники сторони захисту у даному кримінальному провадженні (підозрювані та їх захисники) станом на 11 год. 30 хв. 04.04.2024 закінчили ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а саме: підозрювана ОСОБА_6 - 28.03.2024; підозрюваний ОСОБА_5 - 28.03.2024; адвокат ОСОБА_4 (як захисник ОСОБА_5 ) - 28.03.2024; адвокат ОСОБА_9 - о 10 год. 00 хв. 04.04.2024; адвокат ОСОБА_14 - відповідно до ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14.03.2024 мав строк для ознайомлення до 03.04.2024 включно. Таким чином 04.04.2024 з 11 год. 30 хв. адвоката ОСОБА_4 , допущено до участі в справі як захисника підозрюваної ОСОБА_6 саме на стадії вручення обвинувального акту. Ознайомлення стороною захисту з матеріалами кримінального провадження закінчено в цей же день, а тому обвинувальний акт складено слідчим та затверджено прокурором саме 04.04.2024 (в межах строку досудового розслідування) з подальшим врученням його копії всім учасникам сторони захисту. На підставі викладеного, прошу відмовити у задоволенні скарги про порушення права на захист та повернення обвинувального акту».

Разом з обвинувальним актом до суду надійшли: реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні на 24 аркушах, позовні заяви прокурора в інтересах держави в особі ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» та ПП «Анрі- маркет», розписки від 4 квітня 2024 року про отримання копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, за підписами ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5, ОСОБА_4 .

В реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, який додано до обвинувального акту, вказано: п. 346 - надано доступ захиснику підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_4 до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування та речових доказів. Час проведення вказаний: 19.01.2024 (12:30-20:15), 20.01.2024 (10:50 - 15:00), 26.01.2024 (16:20 - 18:00), 27.01.2024 (11:45- 14:30), 07.02.2024 (14:10 - 17:45), 08.02.2024 (14:15 - 15:35), 16.02.2024 (14:09 - 18:15), 17.02.2024 (10:20 - 12:40), 17.02.2024 (10:20 - 12:40), 24.02.2024 (10:50 - 14:45), 28.03.2024 (10:07 - 11:30). П. 348 надано доступ захиснику підозрюваної ОСОБА_6 - ОСОБА_9 до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування та речових доказів. Час проведення вказаний: 20.01.2024 (10:40-13:40), 09.02.2024 (11:05 - 12:30), 20.02.2024 (10:00 - 13:05), 03.04.2024 (10:05 - 14:10), 04.04.2024 (08:30 - 10:00).

4 квітня 2024 року ОСОБА_6 підписала розписку в якій вказано що отримала копію обвинувального акту у кримінальному провадженні на 17 аркушах, копію реєстру матеріалів досудового розслідування на 24 аркушах та копії цивільних позовів (а.п.61).

4 квітня 2024 року захисник підозрюваної ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 підписала розписку в якій вказано що отримала копію обвинувального акту у кримінальному провадженні на 17 аркушах, копію реєстру матеріалів досудового розслідування на 24 аркушах та копії цивільних позовів (а.п.62).

4 квітня 2024 року адвокат ОСОБА_4 підписав розписку в якій вказано що він, захисник підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримав копію обвинувального акту у кримінальному провадженні на 17 аркушах в одному примірнику, копію реєстру матеріалів досудового розслідування на 24 аркушах в одному примірнику, та копії цивільних позовів в одному примірнику(а.п.64).

31.03.2024 року адвокат ОСОБА_4 , на підставі договору про надання правової допомоги від 09.03.2024 року, видав ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_6 (а.п.81).

2 серпня 2023 року видано доручення на надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні, в якому вказано що воно видане на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Сумській області. Регіональним центром було призначено адвоката ОСОБА_9 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 Доручення діє до закриття кримінального провадження, закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; використання всіх національних засобів правового захисту (а.п. 100).

09.03.2024 року адвокат ОСОБА_4 , на підставі договору про надання правової допомоги від 09.03.2024 року, видав ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_6 (а.п.81).

Відповідно п. 3) ч. 1 статті 23 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі, якщо: особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону.

Згідно п.3) ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно вимог ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Аналіз пункту 5) частини другої статті 291 КПК свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення. При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Згідно ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Так, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5) ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. № 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «ОСОБА_12 проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. Зокрема, в даному рішенні вказано, що суд комплексно проаналізував справедливість судового розгляду, включаючи спосіб отримання доказів. Він нагадав, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. З ст. 6 Конвенції. Суд зауважив, що на стадії попереднього слідства органи, які його проводили, не надали обвинуваченому усієї наявної у них інформації, і це не незважаючи на те, що, як виявилось, останній обрав тактику захисту, яка абсолютно не відповідала пред`явленому йому обвинуваченню. Більш детальна інформація щодо злочину, у вчиненні якого обвинувачувався заявник, містилася у матеріалах справи щодо нього. Заявник отримав доступ до окремих з цих матеріалів 23 жовтня 1986 року, але лише з вересня 1989 року пан ОСОБА_12 розпочав фактичне ознайомлення із зазначеними матеріалами. Однак, на думку Суду, надання обвинуваченому реальної можливості ознайомитися з матеріалами справи у належний строк не звільняє слідчі органи від обов`язку негайно і детально інформувати обвинуваченого про суть висунутого проти нього обвинувачення. Цей обов`язок повною мірою лежить на слідчих органах і зобов`язує їх до активних дій щодо інформування обвинуваченого, Надання лише можливості доступу до матеріалів справи без акцентування уваги захисту на них не може вважатися

належним виконанням цього обов`язку. Тому Суд ухвалив рішення про те, що права заявника бути негайно і детально проінформованим про характер та причину обвинувачення проти нього й мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту були порушені.

Заперечення прокурора ОСОБА_13 суд не може взяти до уваги, так як вони містять істотні суперечності, а саме в абзаці «По-друге», прокурор вказує що сама ОСОБА_6 надала заяву в якій вказала що 28.03.2024 року вона із захисником ОСОБА_4 закінчили ознайомлення з усіма 36 томами, тобто констатувала факт що вона і захисник ОСОБА_4 ознайомлені з матеріалами. Проте в абзаці «По-третє», прокурор вказує що ОСОБА_4 було допущено в якості захисника ОСОБА_6 о 11 год. 30 хв. 04.04.2024, вже після закінчення ознайомлення всіх учасників сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, а саме на стадії вручення обвинувального акту. А в абзаці «По-четверте» вказує, що перед врученням обвинувального акту 04.04.2024, після того як було допущено ОСОБА_4 як захисника ОСОБА_6 у даному провадженні, останній підтвердив слідчому та прокурору в усному порядку, що він ознайомився у повному обсязі з матеріалами провадження.

Отже, сторона обвинувачення визнає, що матеріали кримінального провадження мали бути відкриті в тому числі і захиснику ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , оскільки вказує що у захисника ОСОБА_4 з`ясовувалося питання щодо ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження.

Так як суду не надані докази на підтвердження часу коли саме ОСОБА_6 повідомила слідчого та прокурора про укладення угоди із захисником ОСОБА_4 суд бере до уваги дату отримання слідчим заяви ОСОБА_6 - 28 березня, яка вказана захисником та ОСОБА_6 .

Отже прокурору та слідчому мало бути відомо про наявність у ОСОБА_6 іншого захисника, за договором, щонайменше з 28 березня 2024 року. Проте прокурор і слідчий не вирішили питання ознайомлення даного захисника з матеріалами кримінального провадження. Натомість зі змісту заяви захисника вбачається що в ході досудового слідства було винесено постанову слідчого про відмову в допуску захисника ОСОБА_4 до захисту ОСОБА_6 , проте таке рішення також суду надано не було.

Не може бути доказом ознайомлення з матеріалами кримінального провадження захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , заява ОСОБА_6 , або усне повідомлення захисника, якщо таке дійсно мало місце, так як згідно ч. 9 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Тобто як захисник так і його підзахисний, кожен окремо, має підтвердити ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Та обставина що з матеріалами кримінального провадження був ознайомлений інший захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 , не може бути підставою для не надання доступу до матеріалів кримінального провадження іншому захиснику. При цьому суд відмічає, що з 28 березня до 4 квітня 2024 року сторона обвинувачення мала час для того, щоб надати захиснику ОСОБА_4 доступ до матеріалів кримінального провадження.

Пунктом 1) частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Як вбачається з обвинувального акту відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , об`єктивна сторона інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень викладена єдиним масивом без розмежування дій кожного з обвинувачених окремо та кваліфікації для кожного обвинуваченого окремого епізоду протиправної діяльності. Тобто, в обвинувальному акті викладена об`єктивна сторона діянь, які інкриміновані як вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 і не викладена окремо об`єктивна сторона діянь, які інкриміновані як вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 . Таке формулювання обвинувачення не дає можливості розмежувати обвинувачення як за кожним епізодом протиправної діяльності, так і щодо окремої особи. Оскільки суд, на стадії підготовчого розгляду не має права аналізувати обвинувальний акт в частині правильності кваліфікації дій обвинувачених та конкретизації недоліків кваліфікації, суд не наводить прикладів не викладення об`єктивна сторона діянь, які інкриміновані як вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 .

Проте суд не може не звернути увагу на очевидну обставину - у обвинувальному акті мається кваліфікація дій обвинувачених за ч.5 ст. 190 КК України, яка повторюється, але окрема кваліфікація декількох тотожних протиправних кримінально караних дій, передбачених однією і тією ж частиною однієї й тієї ж статті суперечить вимогам закону. Крім цього кваліфікація дій обвинувачених за ч.2 ст. 209 КК України викладена наступним чином: «вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження майна…» що свідчить про неконкретне обвинувачення, оскільки не можливо зробити висновок в чому обвинувачується особа - у вчиненні дій, спрямованих на приховання незаконного походження майна чи у вчиненні дій, спрямованих на маскування незаконного походження майна. А в ситуації, коли у кримінальному провадженні не конкретизована об`єктивна сторона інкримінованого обвинуваченому злочину, суд позбавлений можливості належним чином встановити фактичні обставини провадження та перевірити правильність кваліфікації дій. Обвинувачення має бути викладене в чіткій, категоричній формі, не може допускати двоякого трактування.

На переконання суду, положення п.3) ч.3 ст.314 КПК України про можливість повернення обвинувального акту, прокурору, у випадку якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, є значно ширшим аніж існуюча думка, про те що повернений може бути лише той обвинувальний акт, який не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Таке переконання ґрунтується на самій нормі - п.3) ч.3 ст.314 КПК України, оскільки у випадку, якби законодавець вважав доцільним обмежити можливість повернення обвинувального акту з підстав невідповідності обвинувального акту формі, визначеній ст. 291 КПК України, він би вказав чітко, що повернений може бути лише той обвинувальний акт, який не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, проте законодавець вказав що підставами повернення обвинувального акту може виступати невідповідність обвинувального акту вимогам цього Кодексу, а не його окремої норми.

За таких обставин, вислухавши клопотання захисника, обвинувачених, думку прокурора, представника потерпілого, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку про повернення прокурору обвинувального акту в зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Керуючись ст.314 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , про повернення обвинувального акту прокурору - задоволити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 209, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 212 КК України, повернути прокурору Сумської обласної прокуратури ОСОБА_10 , для приведення його у відповідність до вимог закону.

Апеляція на ухвалу суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 7 - ми днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено об 11 годині 50 хвилин 23 вересня 2024 року .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1