Постанова

від 19.09.2024 по справі 127/2-237/10

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2-237/10

Провадження № 22-ц/801/1642/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуСправа № 127/2-237/10м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, постановлену суддею Шаміною Ю.А. в м. Вінниці, повний текст складено 11 червня 2024 року, в справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Кредитної спілки «Альянс Україна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом міста Вінниця 02 липня 2010 року по справі №2-237/10 на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_4 , правонаступником якого та боржниками у відповідному виконавчому провадженні відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_5 , на користь Кредитної спілки «Альянс Україна» суму неповернутого тіла кредиту у розмірі 462 795,37 грн, штрафу 50% за порушення строків сплати кредиту та процентів за дострокове розірвання договору в сумі 231 397,69 грн, пені в розмірі 1 013 521,86 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 786 712,27 грн, понесених судових витрат по оплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в загальному розмірі 1 865,50 грн - таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 березня 2010 року було задоволено позов КС «Альянс Україна» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розірвано договір кредиту №736-08к від 07 серпня 2008 року та стягнуто з останніх солідарно: суму неповернутого тіла кредиту у розмірі 462 795,37 грн, штраф 50% за порушення строків сплати кредиту та процентів за дострокове розірвання договору в сумі 231 397,69 грн, пеню в розмірі 1 013 521,86 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 786 712,27 грн, понесені судові витрати по оплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в загальному розмірі 1 865,50 грн.

На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, зокрема, щодо стягнення з ОСОБА_4 коштів. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а його спадкоємцями є відповідачі у даній справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (законним представником останньої є ОСОБА_5 ).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року у даній справі було замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання вищевказаного рішення суду, а саме ОСОБА_4 на його правонаступників (спадкоємців): ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_5 ..

Вказане судове рішення та виконавчий лист наразі виконується Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження №20233367.

В свою чергу, обов`язок боржника за виконавчим документом наразі є відсутнім у зв`язку з його припиненням з підстав, передбачених цивільним законодавством. Так, відповідно до довідки від 14 березня 2024, виданої кредитором КС «Альянс Україна», по кредитному договору №736-08к, укладеним між ОСОБА_4 та КС «Альянс Україна» від 07 серпня 2008 року, за яким стягнуто борг рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 04 березня 2010 року по справі №2-237/10, грошові зобов`язання ОСОБА_4 , а також його правонаступників перед КС «Альянс Україна», сплачені спадкоємцями в повному обсязі згідно укладеного 15 березня 2024 року сторонами Меморандуму, внаслідок чого повністю припинені. Матеріальних претензій кредитна спілка до ОСОБА_4 та його спадкоємців немає та мати не буде. Усі спори остаточно врегульовані 14 березня 2024 року.

Заявник вважає, що враховуючи обставини даної справи, наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з відсутністю обов`язку боржників внаслідок припинення зобов`язання, проведеного належним чином у відповідності до статті 559 ЦК України. Обраний спосіб захисту шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зумовлений наміром створити безумовну правову визначеність та гарантію боржнику у подальшому невиконанні зобов`язанні, підстав для виконання якого наразі не існує. Так, у разі повернення виконавчого документу стягувачу, останній матиме можливість повторно пред`являти його до виконання всупереч припиненню зобов`язання, що може мати негативні наслідки для боржників - починаючи від накладення арешту на майно та рахунки, закінчуючи безпідставним стягненням коштів на користь стягувача. Відтак, саме визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, гарантує боржникам, які виконали зобов`язання, правову стабільність та визначеність у правовідносинах та служитиме свого роду запобіжником від безпідставного збагачення кредитором в подальшому.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким визнати згаданий вище виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

У скарзі зазначає, що необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на відсутність меморандуму та недоведеність заяви, оскільки в кредитних правовідносинах довідка кредитора є достатнім доказом як погашення боргу, так і припинення зобов`язання його виконанням, що відповідає як звичаям ділового обороту, усталеній практиці правовідносин, так і критеріям розумності. Суд не встановив обставин, які б породжували сумніви у дійсності та достовірності відомостей, вказаних у наведеній заяві кредитора, а відтак дана обставина в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України є доведеною. Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково за змістом ст. 432 ЦПК України не є виключним, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, встановивши, що заявник при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за наявності рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 березня 2010 року у справі 127/2-237/10 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, не довів належними та допустимими доказами, що його обов`язок припинився саме з зазначених у заяві причин, що відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України було його процесуальним обов`язком, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.

Апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення заяви не має, однак суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, зробивши висновок про недоведеність обставини припинення обов`язку у боржника, не надав оцінки доказу, яким заявник обґрунтував свою заяву, а саме довідці про відсутність претензій від 14 березня 2024 року, підписаній головою правління КС «Альянс Україна».

Відповідно до довідки про відсутність претензій, виданої КС «Альянс Україна» 14 березня 2024 року, по кредитному договору №736-08к, укладеним між ОСОБА_4 та КС «Альянс Україна» від 07 серпня 2008 року, за яким стягнуто борг рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 04 березня 2010 року по справі №2-237/10, грошові зобов`язання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також його правонаступників ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ) перед КС «Альянс Україна», сплачені спадкоємцями в повному обсязі згідно укладеного 15 березня 2024 року сторонами Меморандуму, внаслідок чого повністю припинені. Матеріальних претензій КС «Альянс Україна» до ОСОБА_4 , його спадкоємців - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_5 , стосовно боргу ОСОБА_4 по кредитному договору №736-08к від 07 серпня 2008 року, рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 04 березня 2010 року по справі №2-237/10 та будь-яких інших правовідносин, що виникли між сторонами до дня видачі цієї довідки немає та мати не буде. Усі спори між зазначеними особами та КС «Альянс Україна» остаточно врегульовані 14 березня 2024 року (а.с.144).

Довідка видана за два тижні до звернення ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, отже, інформація викладена в довідці була актуальною на момент звернення до суду.

У суду першої інстанції не було підстав не брати довідку до уваги, адже представник кредитної спілки до суду подав заяву, в якій однозначно вказує, що визнає обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 , і просить задовольнити вимоги заяви.

Фактично, суд першої інстанції відхилив цей доказ, не вказавши мотиви відхилення, чим порушив вимоги ст. 265 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає, що згадана довідка є належним доказом тій обставині, що у боржника (спадкоємців ОСОБА_4 ) відсутній обов`язок перед кредитною спілкою повністю, адже її зміст є однозначним для розуміння та беззаперечним.

Крім цього, відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В даному випадку, відхиляючи цей доказ, суд першої інстанції не вказав про наявність сумнівів щодо достовірності обставин, викладених в довідці, тому були всі підстави для застосування даної норми ЦПК України.

Однак, навіть при вищеописаних обставинах, заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці в цивільній справі №2-237/10 за позовом КС «Альянс Україна» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору кредиту та стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено заочне рішення. Вказаним рішенням розірвано договір кредиту №736-08к від 07 червня 2008 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь КС «Альянс Україна» суму неповернутого тіла кредиту у розмірі 462 795,37 грн, штраф 50% за порушення строків сплати кредиту та процентів за дострокове розірвання договору в сумі 231 397,69 грн, пеню в розмірі 1 013 521,86 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 786 712,27 грн, понесені судові витрати по оплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в загальному розмірі 1 865,50 грн (а.с.56).

Рішення набрало законної сили 15 березня 2010 року.

02 липня 2010 року на підставі вказаного рішення Ленінським районним судом м. Вінниці було видано два виконавчих листа.

14 липня 2010 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Тупілко Г.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №20233367 з примусового виконання виконавчого листа №2-237 від 02 липня 2010 року щодо боржника ОСОБА_4 (а.с.142).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 04 березня 2010 року по справі №2-237/10, а саме боржника ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників спадкоємців: ОСОБА_1 , малолітню ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_5 (а.с.129-131).

Як встановлено у судовому засіданні, виконавчий лист №2-237/10, виданий 02 липня 2010 року відносно боржника ОСОБА_4 , перебуває на виконанні, виконавче провадження відкрито.

Обґрунтовуючи свої вимоги, боржник вказував, що внаслідок сплати ним заборгованості зобов`язання перед КС «Альянс Україна» є припиненими, тому виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Така позиція є такою, що суперечить засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також деяким принципам виконавчого провадження, зокрема, обов`язковості виконання рішень, законності та справедливості.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених Законом органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, крім інших випадків, передбачених цією статтею, у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

14 березня 2014 року кредитна спілка видала вищезгадану довідку про відсутність претензій, в якій однозначно говориться про припинення грошових зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, так як спадкоємцями ОСОБА_4 сплачена заборгованість в повному обсязі, а відтак, будь-яких матеріальних претензій кредитна спілка до спадкоємців не має.

Враховуючи, що виконавче провадження відкрите, за обставин викладених у довідці, є декілька варіантів дій у сторін виконавчого провадження, які вище перераховані (ст. 39 Закону), які б дозволили закінчити виконавче провадження: відмова кредитної спілки від примусового виконання судового рішення, затвердження судом мирової угоди між боржником та стягувачем, і наявність обставин, викладених у довідці - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Але ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, з підстави повного виконання свого зобов`язання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.

Апеляційним судом, при перевірці доводів апелянта, витребувано виконавче провадження № 20233367 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого на підставі вищезгаданого судового рішення.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження встановлено, що після відкриття виконавчого провадження (постанова державного виконавця від 14 липня 2010 року) ним застосовувались заходи примусового виконання судового рішення.

21.12.2019 державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору, якою останній постановив стягнути з ОСОБА_4 виконавчий збір в розмірі 249 629,26 грн.

Постановою від 21.12.2019 державний виконавець стягнув з боржника витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 300 грн.

Ще одна підстава, при встановленні якої державний (приватний) виконавець закінчує виконавче провадження, це - визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п.5 ч.1.ст. 39 Закону).

Апеляційний суд вважає, що виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав відсутності обов`язку, якщо буде встановлено, що такий обов`язок був відсутній ще до початку примусового його виконання, тобто ситуація для прикладу наступна: спочатку виконавець на підставі заяви стягувача відкрив виконавче провадження, але на день відкриття виконавчого провадження боржник погасив свій борг повністю.

У даній справі, спадкоємці боржника, після вступу у виконавче провадження, погасили всю заборгованість перед кредитною спілкою, тобто погашення відбулось після вчинення виконавцем примусових заходів виконання судового рішення.

В такому разі, виконавче провадження повинно бути закінчене з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (хоча і не заборонено стягувачу скористатись іншими способами, передбаченими ст. 39 Закону).

Апеляційний суд переконаний, що заявник «використовує право на зло», беручи до уваги наступне.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто, в разі задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виконавець завершить (закінчить) виконавче провадження без стягнення виконавчого збору, який, в даному випадку, є значним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України зокрема, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди). Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають).

Мотивуючи в заяві необхідність звернення із такою заявою, ОСОБА_1 зазначає про його бажання створити правову визначеність та гарантію для нього, як боржника, від повторного виконання судового рішення при поверненні виконавцем стягувачу виконавчого листа, з такими наслідками, як накладення арешту на майно чи гроші боржників.

Разом з цим, заявник не вказує з яких підстав виконавчий документ може бути повернутий стягувачу, і це при тому, що в ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 11 випадків (пунктів), за яких виконавчий документ повертається стягувачу. Повторюючись, апеляційний суд вважає, що за обставин, якими обґрунтовується заява, виконавчий документ не повертається стягувачу, а виконавче провадження закінчується на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, по факту, заявнику потрібно судове рішення, як гарантія від повторного виконання судового рішення, однак, при наявності відкритого виконавчого провадження, така позиція не відповідає засадам здійснення виконавчого провадження, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Насправді, ОСОБА_1 , звертаючись із такою заявою, в такий спосіб бажає уникнути сплати виконавчого збору та виконавчих витрат, які визначені у вищезгаданих постановах державного виконавця.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що заява ОСОБА_1 є безпідставною з викладених вище обставин та задоволенню не підлягає, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом заміни мотивувальної його частини.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У ч. 4 ст. 376 ЦПК України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк