Постанова

від 16.09.2024 по справі 606/9/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/9/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 22-ц/817/680/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Панькевич Т.І.

та представника ОСОБА_1 - адвоката Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 606/9/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Чудопалов Юрій Юрійович на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року, ухваленого суддею Ромазан Л.С., повний текст якого складено 03 травня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

В С Т А Н О В И В:

у січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно - 1/2 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалася, зокрема з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 за законом прийняли ОСОБА_2 , яка є дружиною спадкодавця, та позивач ОСОБА_1 , який є сином спадкодавця, шляхом подання заяв про прийняття спадщини у визначений законодавцем шестимісячний строк.

Разом з тим позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з неподанням документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , зареєстрованим у АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Чудопалов Ю.Ю. просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що суд першої інстанції фактично на підставі довідки Хмелівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від жовтня 2020 року № 595 встановив наявність права власності спадкодавця на спадкове майно, визнання права власності на яке є предметом даного позову. Разом з тим така довідка не може бути належним та допустимим доказом права власності, оскільки вона видана за 2 роки до смерті спадкодавця (30 березня 2022 року).

Таким чином, суд визнав встановленими обставини справи без належних та достатніх доказів.

07.08.2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Чудопалов Ю.Ю. через систему "Електронний суд" подав клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 607/9708/24.

В обґрунтування клопотання представник заявника зазначив, що Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області розглядається справа № 607/9708/24 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення відповідача від права на спадкування за батьком та встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 з батьком на момент смерті.

Якщо рішенням по справі № 607/9708/24 буде задоволено позов в частині усунення від права на спадкування, позивач за даним позовом ОСОБА_1 втратить право на спадкове майно, що є предметом даної справи, а якщо лише в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 то частка ОСОБА_1 не відповідатиме тому розміру частки, що він вказує у даному позові.

Отже, розгляд даної справи до набрання законної сили рішення у справі № 607/9708/24 є об`єктивно неможливим.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів вважає, що провадження у даній справі не підлягає зупиненню, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Чудопалова Ю.Ю. до суду апеляційної інстанції не поступав.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Чудопалов Ю.Ю. та Тернопільська районна державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явилися повторно, хоча належним чином повідомлялися про розгляд справи шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Грицак А.М. апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чудопалова Ю.Ю. не визнала, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності заявника та його представника, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - Грицак А.М. , проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 07 лютого 2007 року, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області (а.с. 7).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 27 липня 2023 року, виданим Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 6).

Житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належав спадкодавцю ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується довідкою Хмелівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області від жовтня 2020 року № 595 (а.с. 11), а також довідкою Теребовлянського бюро технічної інвентаризації від 15 червня 2023 року № 144 (а.с. 8)

ОСОБА_1 після смерті батька звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не зміг, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , про що свідчить постанова державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 липня 2023 року № 505/02-31 (а.с.14).

Іншим спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_2 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті.

Також спадкоємцями майна ОСОБА_2 був його син ОСОБА_3 , однак 17 серпня 2022 року він подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті батька та дочка ОСОБА_3 , при цьому судом першої інстанції зазначено, що не здобуто доказів того, що спадкоємець за законом ОСОБА_3 прийняла у встановленому законом порядку спадщину після смерті батька.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна свого батька та має право на його успадкування.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19)).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі №914/2350/18 (914/608/20) (провадження №12-83гс21)).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Як вбачається із Постанови Тернопільської районної державної нотаріальної контори № 505/02-31 від 24 липня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що ОСОБА_1 30 серпня 2022 року звернувся із заявою про прийняття спадщини, яка була долучена до спадкової справи № 342/2022. Однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Житловий будинок та літня кухня під АДРЕСА_1 побудовані у 1989 році, що підтверджується довідкою № 117 від 04.08.2023 та згідно довідки № 58 від 08.05.2023 року Теребовлянського бюро технічної інвентаризації, станом на 31.12.2012 року право власності на нерухоме майно не реєструвалося (а.с.9-10), разом з тим, згідно з довідкою № 144 від 15.06.2023 Теребовлянського бюро технічної інвентаризації житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 ; підстава виникнення права власності (до 31.12.2012) (а.с.8).

В апеляційній скарзі представник заявника посилається на те, що суд першої інстанції на підставі лише довідки Хмелівської сільської ради № 595 від жовтня 2020 року встановив наявність права власності спадкодавця на спадкове майно, яке є предметом даного позову, разом з тим така довідка не може бути належним та допустимим доказом права власності, оскільки вона видана за 2 роки до смерті спадкодавця. Колегія суддів вважає безпідставними вказані доводи з огляду на таке.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК 2003 року та Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема, для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року).

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно до роз`яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Тому суд обґрунтовано взяв до уваги довідку Хмелівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області № 595 від жовтня 2020 року і в сукупності оцінив її з іншими доказами, які були долучені до позовної заяви, зокрема довідку № 117 від 04.08.2023 року Теребовлянського бюро технічної інвентаризації щодо року забудови будинку та літньої кухні (а.с.10), а також довідку № 144 від 15.06.2023 щодо права власності на спірне будинковолодіння (а.с.8).

Виходячи зі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом 1/2 частки майна, яке належало померлому ОСОБА_2 та вчинив дії по прийняттю спадщини, отже він набув в порядку спадкування право на це майно: 1/2 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Чудопалова Ю.Ю. слід залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Чудопалова Юрія Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на відповідача в межах ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хоми