Рішення

від 12.09.2024 по справі 753/8818/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8818/24

провадження № 2/753/6115/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Малишенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС", 3-тя особа: відокремлений підрозділ Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії про скасування наказів про звільнення та про внесення змін до наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про скасування наказів про звільнення та про внесення змін до наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що відповідно до наказу №110п від 5.06.2023 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду інспектора з кадрів відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії. Відокремлений підрозділ Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії є філією Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" і не є окремою юридичною особою. 5.09.2023 року ОСОБА_2 дізналась про припинення з нею трудового договору і звільнення з посади інспектора з кадрів ВП КП „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії на підставі ст.28 КЗпП України згідно наказу №68П від 5.09.2023 року. В даному наказі зазначено, що підставою його видачі є заява позивача, проте остання жодної заяви не писала і не мала бажання звільнятись з займаної посади, робоче місце повністю влаштовувало ОСОБА_2 і посадові обов`язки вона виконувала належним чином, що виключало необхідність її звільнення з роботи. Як роз`яснено позивачу підставою її звільнення з роботи було невиконання нею своїх посадових обов`язків в період випробувального терміну. Однак позивач влаштовувалась на роботу без випробувального терміну, за трьохмісячний термін жодних зауважень, доган, будь-яких дисциплінарних стянень до неї не застосовувалось і не оголошувалось, претензій з боку керівництва щодо її роботи не висловлювалось. Позивача неправомірно звільнили з роботи у зв`язку з тим, що начальник відділу кадрів ОСОБА_4 після прийняття позивача на роботу вважала, що остання неправомірно забрала собі надбавки стосовно заробітної плати за ведення військового обліку, доплати, які раніше отримувала ОСОБА_4 до свого заробітку. Начальник відділу кадрів не раз чинила утиски позивачу в період виконання останньою своїх посадових обов`язків. 5.04.2024 року ОСОБА_2 отримала поштою листа від відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії, в якому була копія наказу №32к від 26.03.2024 року „Про внесення змін до наказу №68п від 5.09.2023 року „Про припинення трудового договору". Наказ №32к фактично змінював формулювання звільнення позивача з ст.28 КЗпП України за результатами випробування при прийнятті на роботу на підставу п.11, ч.1, ст.40 КЗпП України як встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято або виконуваній роботі протягом строку випробування. Пункт 2 наказу №32к зазначав, що слова „заява від ОСОБА_2 " замінити словами „доповідна записка начальника ВК ОСОБА_4 від 31.08.2023 року". Однак жодна посадова особа відповідача не повідомляла позивача в триденний термін до звільнення в порядку ст.28 КЗпП України. КЗпП України чітко передбачає підстави для звільнення працівника з роботи за його ініціативою або за ініціативою роботодавця, що передбачено ст.36; 38; 40; 41 КЗпП України. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведено працівникові власником або уповноваженим ним органом, тому що саме вони є ініціаторами звільнення. Виявлена невідповідність працівника займаній посаді чи виконуваній роботі є підставою для розірвання трудового договору та звільнення працівника на підставі п.2, ч.1, ст.40 КЗпП України. В даному випадку для звільнення позивача у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді необхідно щоб було систематичне невиконання посадових обов`язків, недостатня кваліфікація для виконання даних обов`язків або накладення на особу дисциплінарного стягнення, що дає підстави для її звільнення. Проте жодних дисциплінарних стягнень чи зауважень стосовно роботи позивача під час випробувального строку не було. Посадові особи відповідача не викликали позивача до себе, не ставили конкретні завдання перед нею, не висловлювали своє бажання про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, не пропонували змінити умови трудового договору або підстави його розірвання, так як позивач сумлінно виконувала свої посадові обов`язки. Таким чином, позбавлення позивача робочого місця та умов праці є порушенням відповідачем положень ст.141; 249 КЗпП України, що тягне за собою скасування наказу №68П від 5.09.2023 року та наказу №32К від 26.03.2024 року як незаконні. У вказаних наказах не зазначено в чому конкретно проявилось невиконання покладених обов`язків на позивача, коли саме мало місце порушення умов договору з її боку, які саме порушення позивачем умов договору утворили систему, як одну із підстав дострокового розірвання з нею трудового договору, коли саме мали місце ці порушення. За таких обставин просять поновити позивачу процесуальний строк на оскарження вказаних наказів, скасувати наказ №68П від 5.09.2023 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади та наказ №32К від 26.03.2024 року про внесення змін до наказу №68П від 5.09.2023 року, поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора з кадрів відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 93 408 грн., відшкодувати 10 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Розум О.В. в судовому засіданні позов не визнав, надавши суду пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву, зазначивши, що відповідно до наказу ВП КП „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 5.06.2023 року №110П позивача з 5.06.2023 року було прийнято на роботу на посаду інспектора з кадрів зі строком випробування на 3 місяці. Цього ж дня начальником відділу кадрів ОСОБА_4 було складено план завдань працівнику на тримісячний період проходження випробування, затверджений начальником відокремленого підрозділу ОСОБА_5 . За результатами випробування позивач у своїй більшості не виконала завдання по займаній посаді, що стало причиною складання 31.08.2023 року начальником відділу кадрів доповідної записки на ім`я керівника відокремленого підрозділу. 1.09.2023 року ОСОБА_2 за п`ять днів до звільнення під власний підпис було попереджено про звільнення у зв`язку з встановленням факту її невідповідності займаній посаді під час проходження випробування. На вимогу надати з даного приводу пояснення позивач відмовилась, про що був складений відповідний акт від 1.09.2023 року. 5.09.2023 року ВП КП „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії видав наказ №68П про припинення трудового договору з ОСОБА_2 у зв`язку з незадовільними результатами випробування. Однак у вказаному наказі були допущені помилки, а саме: зазначено невірну статтю КЗпП та вказано невірний документ, на підставі якого видавався наказ. Вказані технічні помилки були усунуті роботодавцем 26.03.2024 року на підставі наказу №32к, яким внесено зміни до наказу від 5.09.2023 року №68П. На даний час наказ від 5.09.2023 року №68П (зі змінами) приведений у відповідність до норм чинного законодавства, є діючим та таким, що жодним чином не порушує права позивача, а тому підстави для його скасування, поновлення на роботі ОСОБА_2 , стягнення на її користь середнього заробітку відсутні. Крім того, представник позивача ОСОБА_3 розрахував розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні з порушенням порядку його розрахунку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8.02.1995 року. Що стосується моральної шкоди, то позивач та її представник не надали будь-яких доказів її завдання позивачу відповідачем. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі, при цьому просив застосувати строк позовної давності, оскільки позивач порушила термін звернення до суду з даним позовом, а її обгрунтування не є підставою для поновлення даного строку.

Представник 3-тьої особи відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії в судове засідання не з'явився, про розгляд справи 3-тя особа була неодноразово повідомлена судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у відсутність свого представника не зверталась.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Як зазначає ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Як встановлено у судовому засіданні, 5.06.2023 року ОСОБА_2 звернулась до начальника відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії ОСОБА_5 з заявою про прийняття її на роботу до відділу кадрів на посаду інспектора з кадрів з 5.06.2023 року (а.с.29; 127). На даній заяві міститься резолюція начальника відділу кадрів ОСОБА_4 : „не заперечую" та резолюція начальника ВП ОСОБА_5 : „ВК/до наказу".

Наказом №110п відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 5.06.2023 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу з 5.06.2023 року на посаду інспектора з кадрів (а.с.25; 128). Даний наказ містить дві графи: „умови прийняття на роботу" та „умови роботи". В графі „умови прийняття на роботу" жоден із пунктів, включаючи і прийняття на роботу зі строком випробування, не відмічений позначкою „х", як це передбачено наказом, а в графі „умови роботи" позначкою „х" відмічено: вид роботи - основна; тривалість робочого дня - 8-15 годин; інструктаж з охорони праці пройшла. До наказу доданий документ, який називається „результат переговорів", в якому зазначено, що ОСОБА_2 з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колдоговором ознайомлена 5.06.2023 року, під чим позивач і поставила свій підпис. Також цей документ містить інформацію про прийняття на роботу на посаду інспектора з кадрів з випробувальним строком на 3 місяці (а.с.26; 129). Таким чином, ні заява позивача про прийняття на роботу, ні вказаний наказ про прийняття на роботу позивача не містять відомостей, що ОСОБА_2 було прийнято на роботу з 5.06.2023 року на посаду інспектора з кадрів відокремленого підрозділу відповідача з випробувальним терміном. Документ під назвою „результат переговорів" не є доказом про прийняття ОСОБА_2 на роботу з випробувальним терміном на три місяці, оскільки він не передбачений будь-якою нормою діючого законодавства і не є додатком до наказу №110п від 5.06.2023 року про прийняття на роботу, що вбачається з тексту самого наказу. Крім того, наказ №110п від 5.06.2023 року підписаний начальником відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії ОСОБА_5 та скріплений печаткою 3-ї особи (а.с.128), документ під назвою „результат переговорів" не містить жодного підпису керівника 3-ї особи та печатки відокремленого підрозділу, а його копія завірена підписом начальника відділу кадрів ОСОБА_4 і спріплена печаткою того ж відділу кадрів (а.с.129).

Як вбачається зі змісту посадової інструкції інспектора з кадрів позивач ОСОБА_2 була ознайомлена з нею, поставивши власноруч свій підпис, однак дати ознайомлення дана посадова інструкція не містить (а.с.131-135).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки наказ №110п від 5.06.2023 року відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії не містить відомостей про прийняття ОСОБА_2 на роботу з випробувальним терміном на 3 місяці, тому вона була прийнята на посаду інспектора з кадрів без випробувального терміну.

За приписами ч.1, ст.26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Як зазначено ч.1, ст.27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Представник відповідача Розум О.В. стверджував у судовому засіданні, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу з випробувальним терміном на 3 місяці, однак він не зміг пояснити, чому вказане не зазначено в наказі №110п від 5.06.2023 року і чому вказана інформація не була зазначена в наказі про внесення змін до наказу №110п від 5.06.2023 року, який міг бути виданий до звільнення позивача з роботи. Вказане не змогла пояснити в судовому засіданні і свідок ОСОБА_4 , начальник відділу кадрів відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії, яка була допитана в залі суду, так як саме вона готувала документи, що стали підставою прийняття позивача на роботу, а також і проєкт наказу №110п від 5.06.2023 року про прийняття на роботу позивача, яка була її підлеглою. Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала вказане і стверджувала, що ніякого випробувального терміну для неї при прийнятті на роботу не оговорювалось з керівництвом 3-ї особи, оскільки вона мала досвід роботи на посаді інспектора з кадрів, необхідні знання діючого законодавства та освіту.

Однак і представник відповідача Розум О.В. , і свідок ОСОБА_4 стверджували в суді, що 5.06.2023 року в день прийняття на роботу позивача останню було ознайомлено з завданням працівника на період проходження випробування інспектором ВК ОСОБА_2. Вказане позивач заперечувала в судовому засіданні, давши показання в якості свідка, пояснила, що із зазначеним документом її ніхто не знайомив, вона не знала про його існування і ніде про ознайомлення не ставила свого підпису, а виконувала всі вказівки і розпорядження начальника відділу кадрів ОСОБА_4 згідно діючого законодавства в повному обсязі, протягом трьохмісячного терміну роботи на підприємстві до неї ніхто не висловлював будь-яких претензій, зауважень до її роботи, до дисциплінарної відповідальності вона не притягувалась, будь-якої перевірки її знань діючого законодавства, підзаконних актів, відомчих положень та інструкцій ніхто не вимагав і не здійснював.

Дослідивши зміст завдання працівника на період проходження випробування інспектором ВК ОСОБА_2. (а.с.136-137), суд констатує відсутність в ньому підпису позивача про її ознайомлення з текстом, також представником відповідача не надано іншого документу як додатку до даного завдання, який би свідчив про ознайомлення ОСОБА_2 з вище вказаним завданням. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_2 повідомила про існуюче завдання, але допустила помилку і не дала їй розписатись про ознайомлення з текстом завдання, в подальшому сама фіксувала виконання позивачем самого завдання. Крім того, суд встановив, що пункти 1; 3 та 4 є неконкретними за своєю сутністю, неможливими до виконання і його контролю, а саме: з пункту №1 не зрозуміло визначення яких саме законодавчих актів, інших матеріалів і нормативних документів щодо обліку особового складу необхідно здійснити ОСОБА_2 ; згідно пункту №3 та №4 яку чи які дії необхідно здійснити позивачу щодо трудового законодавства і якого, внутрішніх нормативних документів підприємства, стандартів системи діловодства, організаційно-розпорядчої документації, відсутня конкретизація кожного з документів чи законодавства; відповідно до пункту №5 яку саме документацію обліку особового складу підприємства повинна вести ОСОБА_2 ; за пунктом №9 пошук яких спеціалістів повинна здійснювати позивач та розміщення скількох об`яв і за який період чи з якою періодичністю повинна виконати позивач про вакансії на підприєстві в ЗМІ та центр зайнятості; згідно пункту №11 які саме організаційні заходи для військовозобов`язаних щодо їх призову до лав ЗСУ необхідно вчиняти ОСОБА_2 ; відповідно до пункту №17 скільки або які конкретно внутрішні нормативні документи необхідно вивчити позивачу. Також вказаний документ не містить даних про спосіб контролю та оцінки за виконанням вказаного завдання, але містить підписи відповідальної особи за проведення трудового інструктажу і консультації щодо виконання завдання за кожний із 18 пунктів, результат виконання „не виконано" за 11 пунктами, „виконано задовільно" за 2 пунктами, „виконано" за за 5 пунктами. Графа „примітка" по всім 18 пунктам порожня (а.с.136-137).

Згідно вимог ч.2, ст.28 КЗпП України у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

За змістом доповідної записки начальника відділу кадрів відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії ОСОБА_4. ОСОБА_2 немає належної кваліфікації і у відділі кадрів працювати не може (а.с.138). В даній доповідній записці ОСОБА_4 фактично дає характеристику роботи ОСОБА_7 на посаді іспектора з кадрів відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії з 5.06.2023 року по 31.08.2023 року без зазначення конкретних результатів роботи по завданню. Будь-якої конкретної обгрунтованої оцінки та документального підтвердження по кожному з 18 пунктів завдання судові не надано.

1.09.2023 року ОСОБА_2 була письмово повідомлена відокремленим підрозділом Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії про звільнення її з посади на підставі ст.28 КЗпП України (а.с.139). Дане повідомлення містить підпис позивача, однак остання заперечує не тільки підпис у повідомлені як її власний, так і саме повідомлення про звільнення.

1.09.2023 року був складений акт начальником відділу кадрів ОСОБА_4. за підписом начальника ВТВ ОСОБА_8 та провідного інженера ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_2 відмовилась від пояснення щодо неналежного виконання посадових обов`яків (а.с.140). В судовому засіданні з цього приводу були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Свідок ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_2 1.09.2023 року відмовилась від пояснень щодо невиконання нею посадових обов`язків, в результаті чого був складений акт, в якому поставили свої підписи безпосередньо ОСОБА_4 , а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Свідок ОСОБА_8 пояснив в суді, що коли він прийшов до відділу кадрів акт вже був надрукований, позивача не було, а ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_2 відмовилась від пояснень, після чого всі троє підписали акт. Свідок ОСОБА_9 пояснив, що в приміщенні відділу кадрів знаходились він, позивач і начальник відділу кадрів ОСОБА_4 . Акт вже був надрукований, ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_2 відмовилась від надання пояснень, що казала позивач, він не пам`ятає, далі свідок прочитав акт, після чого він та начальник відділу кадрів підписали його.

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість покласти в основу рішення показання вказаних трьох свідків, оскільки вони є суперечливими за своїм змістом щодо складання і підписання акту і неузгодженими між собою, а також щодо обставин фіксування події, частково спростовують показання одне одного, при цьому ОСОБА_2 заперечувала факт складання даного акту в її присутності.

5.09.2023 року наказом №68П від 5.09.2023 року ОСОБА_2 була звільнена з посади інспектора з кадрів відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії на підставі ст.28 КЗпП України за результатами випробування при прийнятті на роботу, підстава: заява ОСОБА_2 (а.с.22-23; 141-142).

Наказом №32к відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 26.03.2024 року „Про внесення змін до наказу №68п від 5.09.2023 року „Про припинення трудового договору" було змінено формулювання звільнення позивача ОСОБА_2 зі ст.28 КЗпП України за результатами випробування при прийнятті на роботу на підставу п.11, ч.1, ст.40 КЗпП України як встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято або виконуваній роботі протягом строку випробування. Пункт 2 наказу №32к зазначав, що слова „заява від ОСОБА_2 " замінити словами „доповідна записка начальника ВК ОСОБА_4 від 31.08.2023 року" (а.с.143-144).

Відповідно до змісту Постанови Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №826/27339/12, провадження №К/9901/15288/18 у період випробуваного терміну роботодавець з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки за трудовим договором. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право розірвати з працівником трудовий договір з причини незадовільного результату випробування. Прийняти таке рішення роботодавець має право у будь-який час протягом іспитового строку, в т.ч. не чекаючи дня закінчення цього строку. При цьому роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_2 була прийната на роботу без випробувального терміну, що не спростовано представником відповідача доказами в розумінні ст.76-80 ЦПК України, ним же не було надано доказів документального підтвердження про встановлення невідповідності працівника ОСОБА_2 займаній посаді, на яку її прийнято або виконуваній роботі протягом строку роботи (випробування), при цьому вона не притягувалась до дисциплінарної відповідальності з цього приводу, тому наказ №68П відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 5.09.2023 року „про припинення трудового договору" про звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора з кадрів апарату управління відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії на підставі ст.28 КЗпП України (результати випробування при прийнятті на роботу) та наказ №32к відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 26.03.2024 року про внесення змін до наказу №68П відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 5.09.2023 року „про припинення трудового договору" підлягають скасуванню, а ОСОБА_2 необхідно поновити на посаді інспектора з кадрів апарату управління відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії з 6.09.2023 року.

Згідно ч.1, ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як регламентує ч.2, ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

В Постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі №490/9707/14-ц (провадження №61-256св17) зроблено висновок , що в статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин поновлення строку, оскільки їх поважність має визначатись в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропуску строку, встановленого ч.1, ст.233 КЗпП України, мають кваліфікуватись ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

За приписами ч.4, ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як рекомендує абз.3, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 6.11.1992 року якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки позивач вперше подала позовну заяву про поновлення на роботі згідно діючого законодавства, яка перебувала в провадженні судді Дарницького районного суду м. Києва Котвицького В.Л., який ухвалою суду від 30.04.2024 року закрив провадження у справі, а наступного дня 1.05.2024 року вона повторно подала аналогічний позов, але до іншого відповідача, який був предметом даного розгляду, тому позивач не пропустила строк звернення до суду з даним позовом.

За змістом ч.2, ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з довідки про доходи відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 9.05.2024 року №28-03/1518 заробітна плата ОСОБА_2 за липень 2023 року становила 7 836 грн. 13 коп., а за серпень 2023 року - 11 676 грн. (а.с.149). Тому вказана сума за два місяці ділиться на кількість відпрацьованих днів і в результаті отримуємо середньоденний заробіток позивача у розмірі 527 грн. 35 коп. ((7 836 грн. 13 коп. + 11 676 грн.) : 44 дня). Далі середньоденний заробіток множимо на кількість робочих днів від дати звільнення до дати, що становить річний термін (з 6.09.2023 року по 5.09.2024 року), оскільки справа розглядалась в суді менше року, (527,35 грн. х 208 днів) і отримуємо середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 109 688 грн. 80 коп. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ч.2, ст.235 КЗпП України з відрахуванням всіх податків і обов`язкових платежів згідно діючого законодавства.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року „Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до ст.137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених цією статтею, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Як роз`яснює п.13 Постанови Пленуму Верхового Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до ст.237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки відповідач завдав позивачу психологічних переживань та моральних страждань незаконним звільненням з роботи, яке встановлено даним судовим рішенням, тому при поновленні позивача на роботі з відповідача необхідно стягнути 5 000 грн. моральної шкоди, в задоволенні стягнення решти суми необхідно відмовити.

Відповідно до ст.137 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 15 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги з урахуванням складності справи, тривалості судового процесу і кількості судових засідань та розумності та справедливості сплаченої суми, в задоволенні стягнення решти суми необхідно відмовити.

Згідно ст.133;141 ЦПК України оскільки суд частково задовольняє позов, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 422 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду (а.с.84), а також з відповідача на користь держави підлягає стягненню 3 633 грн. 60 коп. судового збору, від якого була звільнена позивач при зверненні до суду.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 137; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України, ст.2; 2-1; 26-28; 40; 233; 235; 237-1 КЗпП України, ст.256 ЦК України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, Постанов Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі №490/9707/14-ц (провадження №61-256св17),від 25.04.2018 року у справі №826/27339/12, провадження №К/9901/15288/18; п.4; 13 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року „Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ №68П відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 5.09.2023 року „про припинення трудового договору" про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора з кадрів апарату управління відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії на підставі ст.28 КЗпП України (результати випробування при прийнятті на роботу).

Скасувати наказ №32к відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 26.03.2024 року про внесення змін до наказу №68П відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії від 5.09.2023 року „про припинення трудового договору".

Поновити ОСОБА_10 на посаді інспектора з кадрів апарату управління відокремленого підрозділу Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" Служба колії з 6.09.2023 року.

Стягнути з Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС", (ідентифікаційний код 31725604) на користь ОСОБА_1 109 688 грн. 80 коп. в рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 6.09.2023 року по 5.09.2024 року з відрахуванням всіх податків і обов`язкових платежів згідно діючого законодавства.

Стягнути з Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС", (ідентифікаційний код 31725604) на користь ОСОБА_1 5 000 грн. моральної шкоди, в задоволенні стягнення решти суми відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячної заробітної плати 11 676 грн. з відрахуванням всіх податків і обов`язкових платежів згідно діючого законодавства підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС", (ідентифікаційний код 31725604) на користь ОСОБА_1 2 422 грн. 40 коп. судового збору, 15 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, а всього 17 422 грн. 40 коп., в задоволенні стягнення решти розміру витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства „КИЇВПАСТРАНС" на користь держави 3 633 грн. 60 коп. судового збору.

Повний текст рішення виготовлено 22.09.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя :