Рішення

від 16.08.2023 по справі 757/1025/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1025/21-ц

пр. 2-3110/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Підпалого В.В.,

при секретарі судових засідань Кирилюк Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами позовного спрощеного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення відшкодування шкоди, в якому просить стягнути на його користь з Державного бюджету України моральну шкоду у сумі 800 000 грн., посилаючись на те, що рішенням Октябрського районного суду у м. Полтаві від 14.12.2009 року було задоволено позовні вимоги позивача до Харківської обласної митниці про стягнення 5 000 грн відшкодування моральної шкоди та 793,08 грн матеріальної шкоди. 21.11.2013 року на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-2/09, який був пред`явлений до виконання у Київський районний відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. Численні зволікання в межах виконавчого провадження призвели до того, що Позивач довго не отримував остаточного виконання рішення. У травні 2015 року Позивач звернувся до ЄСПЛ за скаргою на державу Україна з приводу тривалого затягування судового розгляду та виконання остаточного судового рішення. Велика Палата Європейського суду з прав людини 12.10.2017 року розглянула 12143 заяви проти України з однаковими вимогами (відкритий доступ до тексту рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 року у справі «Бурмич та інші проти України, заява

№ 46852/13 та інші, доступ на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Додаток до вказаного рішення, де визнано перелік індивідуальних справ, в тому числі і заяву Позивача

№ 26832/15, про включення його скарги до переліку задоволених ЄСПЛ, та визнала факти протиправної бездіяльності держави, зобов`язавши Україну повністю виконати всі вимоги заявників у цих справах. При цьому невиплата коштів за судовим рішенням, що набрало законної сили кваліфікується Європейським судом не лише як порушення права особи на справедливий суд, а ще вважається порушенням права власності за Параграфом 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому як майно, у тому числі грошові кошти, яке присуджене судом конкретній особі, кваліфікується як об`єкт її права власності.

Таким чином, Позивач вважає, що неправомірною бездіяльністю держави з виконання судового рішення йому завдано моральну шкоду, а саме - він зазнав моральні страждання у зв`язку з порушенням його майнових прав на отримання грошових коштів за судовим рішенням, завданої неправомірною поведінкою посадових осіб державних органів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2021 р. у справі відкрито провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021 року справу передано судді Підпалому В.В.

Ухвалою судді від 13.10.2021 р. справу прийнято до свого провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Повідомленням суду 13.10.2021 р. учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Повторним повідомленням суду 01.03.2023 р. учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

04.05.2023 року на адресу суду надійшов відзивна позовну заяву представника відповідача Державної казначейської служби України Тимофєєвої Т.М., в якому вона заперечує проти задоволення позову.

30.05.2023 року на адресу суду надійшов відзивна позовну заяву представника відповідача Міністерства юстиції України Євглевської О.В., в якому вона заперечує проти задоволення позову.

01.07.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив Міністерства юстиції України від Позивача.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду у м. Полтаві від 14.12.2009 року було задоволено позовні вимоги позивача до Харківської обласної митниці про стягнення 5 000 грн відшкодування моральної шкоди та 793,08 грн матеріальної шкоди.

21.11.2013 року на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-2/09, який був пред`явлений до виконання у Київський районний відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

У травні 2015 року Позивач звернувся до ЄСПЛ зі скаргою на державу Україна з приводу тривалого затягування судового розгляду та виконання остаточного судового рішення. велика Палата Європейського суду з прав людини.

12.10.2017 року Великою Палатою Європейського суду було ухвалено остаточне рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13 та інші), до якого було приєднано справу ОСОБА_1 за заявою № 26832/15.

У цьому рішенні Європейський суд постановив вилучити зі свого реєстру 12 148 заяв, які стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні та передати їх КМ РЄ, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Рішення у справі «Бурмич та інші проти України» містить два додати з інформацією щодо заявників. Додаток 1 включає в себе справи, про які Європейським судом було повідомлено Уряд України, Додаток 2 - справи, про які повідомлено не було. Справу ОСОБА_1 за заявою № 26832/15 було приєднано до Додатку 2, у зв`язку з чим Уряду не відомо тривале невиконання якого саме рішення національного суду було підставою звернення до Європейського суду.

У пункті 204 згаданого рішення Європейський суд вказав, що «…недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі Іванов , у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням (див. пункти 154, 201 - 203 та п`ятий пункт резолютивної частини рішення у справі Іванов (Ivanov)), які мають здійснюватись під наглядом Комітету міністрів. Таким чином, враховуючи різні процеси, задіяні з цією метою, Суд також доходить висновку, що повага до прав людини у розумінні пункту 1 статті 37 in fine не вимагає подальшого розгляду цих заяв для ухвалення рішення щодо індивідуального відшкодування». Таким чином, Європейський суд не присудив справедливу сатисфакцію жодному із заявників.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За інформацією, наданою відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (далі - Відділ), на виконання до відділу надходив виконавчий лист від 18.05.2012 року № 2-2/09, виданий Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з Магістральної митниці Харківської області на користь ОСОБА_1 793,08 грн як відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн як відшкодування моральної шкоди.

17.07.2012 року державним виконавцем Відділу винесено постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі

п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на той час.

Також Відділом повідомлено, що на виконанні у Відділ перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2/09, що виданий 21.11.2013 року Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з Харківської обласної митниці на користь ОСОБА_1 793,08 грн як відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн як відшкодування моральної шкоди.

10.05.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

20.02.2017 року державним виконавцем, керуючись вимогами п. 3 ч. 1 ст. 39,

ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2017 року у справі

№ 554/1860/17 визнання незаконною та скасовано постанову від 20.02.2017 року.

19.07.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

26.04.2018 року державним виконавцем, керуючись вимогами п. 13 ч. 1 ст. 39,

ст. 40 Закону, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У постанові визначено наступне: «Постановою від 19.07.2017 року було відновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого

21.11.2013 року Октябрським районним судом м. Полтави по справі № 2-2/09, у зв`язку із скасуванням постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.02.2017 року.».

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Копія постанови про відновлення виконавчого провадження від 19.07.2017 року була направлена до Октябрського районного суду м. Полтави та в супровідному листі було зазначено про необхідність пред`явлення оригіналу виконавчого листа по справі № 2-2/09

від 21.11.2013 року для подальшого здійснення виконавчих дій. Про факт направлення відповідної постанови свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції від 26.07.2017 року, з відбитком поштового штампу про здійснення відправлення.

Станом по теперішній час оригінал виконавчого листа по справі № 2-2/09

від 21.11.2013 року не пред`явлено до виконання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.09.2018 року у справі

№ 554/6803/18 визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця

від 26.04.2018 року про закінчення виконавчого провадження.

17.02.2021 року держаним виконавцем Відділу направлено заяву до Октябрського районного суду м. Полтави про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні з Харківської обласної митниці (ЄДРПОУ 36987590) на Харківську митницю ДФС

(ЄДРПОУ 39534151).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16.03.2021 року у справі

№ 554/1595/21 заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

01.06.2021 року державним виконавцем Відділу направлено заяву до Октябрського районного суду м. Полтави про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні з Харківської митниці ДФС ( ЄДРПОУ 39534151) на Слобожанську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43332958).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.08.2021 року у справі

№ 554/5359/21 заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16.12.2021 року у справі

№ 554/5359/21 апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби задоволено, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12.08.2021 року скасовано, заяву державного виконавця Відділу залишено без задоволення.

21.01.2022 року державним виконавцем Відділу направлено запит до ГУ ДКСУ у Харківській області, в якому просив проінформувати Відділ чи буде підлягати виконанню виконавчий лист № 2-2/09, виданий 21.11.2013 року, органами казначейського обслуговування в разі пред`явлення його Відділом відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Листом від 25.01.2022 року ГУ ДКСУ у Харківській області повідомлено, що зазначений у запиті виконавчий документ може бути виконаний Головним управлінням шляхом списання з рахунків боржника при наявності у хвали про заміну сторони на Харківську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ЄДРПОУ 440176260), який обслуговується в Головному управлінні. У разі наявності всіх вищезазначених документів, але за відсутності ухвали про заміну сторони на Харківську митницю виконавчий лист може бути виконаний ДКСУ за рахунок коштів державного бюджету в порядку черговості надходження зазначеного виконавчого документа.

31.01.2020 року державним виконавцем Відділу направлено пакет документів для виконання до ГУ ДКСУ у Харківській області.

Листом від 29.08.2022 року пакет документів було повернуто до Відділу у зв`язку з тим, що Головне управління двічі зверталось рекомендованими листами та на електронну адресу до стягувача про надання реквізитів банківського рахунку, на який потрібно перерахувати кошти, та засвідчену судом копію ухвали про заміну сторони боржника на Харківську митницю (ЄДРПОУ 44017626).

Відповідей на запити ГУ ДКСУ у Харківській області не надходило. На телефонні дзвінки стягувач не відповідав. Таким чином, Головне управління вжило всіх заходів щодо виконання зазначеного виконавчого документу.

Станом на 19.05.2023 року оригінал виконавчого документа не надійшов з Октябрського районного суду м. Полтави, у зв`язку з чим направлено відповідний запит.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 522/3454/16-ц «При визначенні державного органу, який може представляти державу у сказаному спорі Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги пункт 3 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 395/2011, у якому одним з основних завдань Міністерства юстиції України є забезпечення представництва інтересів держави у судах України.»

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 09.10.2020 р. по справі № 704/435/19 « Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача(співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог».

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Позивачем не надано суду доказів в розумінні ст. 76 ЦПК України, які підтверджують заподіяння йому шкоди.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов до висновку, що вимоги Позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України , ст.ст.10,11,60,209, 212,213 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

Відповідач: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646)

Суддя В.В. Підпалий