Постанова

від 19.09.2024 по справі 285/6397/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/6397/23 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 8 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 285/6397/23 за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирський області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Галекс-Агро" про припинення права власності на земельні ділянки

за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Помогаєва А.В. у м. Звягелі,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року керівник Звягельської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду із названим позовом, в якому просив: припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824082400:01:000:0195, площею 1,7426 га, яка знаходиться на території Колодянської сільської ради, Новоград-Волинського району, Житомирської області (на даний час - Ярунська територіальна громада Звягельського району, Житомирської області); із кадастровим номером 1824082400:01:000:0462, площею 0,6388 га, яка знаходиться на території Колодянської сільської ради, Новоград-Волинського району, Житомирської області (на даний час - Ярунська територіальна громада Звягельського району, Житомирської області) із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом їх примусового відчуження у власність держави в особі Головного управління Дежгеокадастру у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, будучи громадянином російської федерації, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом, номер 336, 335 від 17.09.2020 набув право власності на вищезазначені земельні ділянки. Цього ж дня він зареєстрував ці земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за життя передала вказані земельні ділянки в оренду ПП "Галекс-Агро".

Позивач, керуючись ст.145 Земельного кодексу України просив задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідач є іноземцем та не відчужив протягом року земельні ділянки, які він успадкував та які відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824082400:01:000:0195, площею 1,7426 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Колодянської сільської ради, Новоград-Волинського району, Житомирської області (на даний час - Ярунська територіальна громада Звягельського району Житомирської області) шляхом її конфіскації у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України.

Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824082400:01:000:0462, площею 0,6388 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Колодянської сільської ради Новоград-Волинського району, Житомирської області (на даний час - Ярунська територіальна громада Звягельського району Житомирської області) шляхом її конфіскації у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині примусового відчуження вищезазначених земельних ділянок у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Вирішено питання відшкодування судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо конфіскації земельних ділянок з кадастровими номерами 1824082400:01:000:0195 та 1824082400:01:000:0462 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - скасувати. Рішення суду змінити: доповнити абзац другий та третій резолютивної частини рішення суду після слів «шляхом її конфіскації» словосполученнями «у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області» та виключити у цих абзацах словосполучення «у порядку, визначеному ч.4 ст. 145 Земельного кодексу України». В решті рішення суду залишити без змін.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що звернення прокурора з позовом до суду у даному випадку спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: припинення володіння громадянином росії земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав. Суд не зазначив на чию користь ухвалене рішення про конфіскацію земельних ділянок. При цьому безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині конфіскації зазначених ділянок у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області. Наголошує, що пунктом г) ч.5 ст. 84 ЗК України визначено таку підставу набуття державою права власності на землю як конфіскація земельної ділянки. Зазначає, що іншого порядку припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності, окрім пред`явлення органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель позову про конфіскацію цієї земельної ділянки законодавцем не встановлено і саме конфіскація земельної ділянки є належним засобом захисту порушених інтересів держави. Розглядаючи справу, суд здійснив вихід за межі позовних вимог, зазначивши, що земельні ділянки підлягають конфіскації в порядку, визначеному ч.4 ст. 145 Земельного кодексу України.

В суді апеляційної інстанції прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до положень цивільно-процесуального законодавства.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 1824082400:01:000:0195, площею 1,7426 га; та 1824082400:01:000:0462, площею 0,6388 га, що знаходяться на території Колодянської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 17.09.2020 №№ 336, 335 (а.с. 19, 20).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 20.04.2023 за №329757899 та №329758514 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на зазначені вище земельні ділянки 17.09.2020.

На момент набуття права власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_1 був громадянином Російської Федерації (а.с. 19, 20, 40).

Земельними ділянками користується ПП "Галекс-Агро", згідно договорів оренди від 29.01.2016 та від 30.04.2014 № 661 (а.с. 31-36)

Звертаючись із позовом, прокурор вказав, що ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству, не відчужив земельні ділянки протягом року з часу набуття права власності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу набуття ним права власності на спірну земельну ділянку вона не відчужена, право власності на таке майно слід припинити примусово шляхом конфіскації у порядку, визначеному ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України. Разом з тим місцевий суд вказав, що вимога позивача про перехід спірної земельної ділянки у власність держави є передчасною до завершення процедури торгів, що передбачена вищенаведеним порядком та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правила статей 13, 14 Конституції України передбачають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно із ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (частина 3 статті 81 ЗК України).

За приписами частини 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Право власності на земельні ділянки відповідач набув 17 вересня 2020 року в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , однак у подальшому й на час вирішення спірних відносин земельні ділянки ним самостійно не відчужено.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом ( п.п. «д», «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Норма частини 5 ст. 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Стаття 153 ЗК України забороняє позбавлення власника права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу реєстрації права власності спірні земельні ділянки не відчужені, право власності на них слід припинити примусово, шляхом їх конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах, з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем, що буде відповідати вимогам частини 4 статті 145 ЗК України.

В апеляційній скарзі прокурор наголошує на імперативному застосуванні до спірних правовідносин пункту г) ч.5 ст. 84 ЗК України, відповідно до якої держава набуває права власності на землю у разі конфіскації земельної ділянки та просить примусово відчужити спірні земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

При цьому, обгрунтовуючи позов, у позовній заяві прокурор зазначає, що право власності на спірні земельні ділянки підлягає припиненню шляхом примусового відчуження за рішенням суду на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави у вказаних правовідносинах.

Отже, вимога прокурора у цій справі згідно позовної заяви суперечить змісту обгрунтувань позову та вказує, що держава одразу набуває право власності на спірні земельні ділянки, про що наголошується в апеляційній скарзі, та ставить під сумнів реалізацію вимог закону щодо продажу земельних ділянок на земельних торгах та виплату ціни проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, її колишньому власнику.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 348 ЦК України, не впливають на наслідки розгляду справи, оскільки механізм реалізації спірних земельних ділянок є аналогічним до механізму, передбаченого наведеною нормою закону.

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора в оскаржуваній частині задоволенню не підлягає.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши у рішенні про те, що земельні ділянки підлягають конфіскації у порядку, визначеному ч.4 ст. 145 Земельного кодексу України є безпідставними.

Так, відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду, у кожній справі за змістом обгрунтувань позовних вимог, суд має встановити якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч.1 ст.13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпритацію, а не тлумачити їх лише буквально ( див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі N? 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31).

Якщо в ході виконання судового рішення виникнуть труднощі в його розумінні, то учасник справи, державний (приватний) виконавець вправі звернутись до суду із заявою про роз`яснення рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.09.2024.

Головуючий Судді