Рішення

від 12.09.2024 по справі 160/17498/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року Справа № 160/17498/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого суддіНіколайчук С.В. за участі секретаря судового засіданняЕмріх Ю.П. за участі: представник позивача представник відповідача не з`вився (повідомлений належним чином) Захаров О.Ю., ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

02 липня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:

- визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_2 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під чад проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки ОСОБА_2 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_2 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та отримав посвідчення учасника бойових дій. В подальшому позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату не отриманих коштів, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, діючої на час виплати але відповіді так і не отримав.

Ухвалою від 15 липня 2024 року суд відкрив провадження у справі № 160/26563/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 12 серпня 2024 року суд вирішив подальший розгляд адміністративної справи здійснювати здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення підготовчого засідання. Засідання призначено на 27 серпня 2024 року о 11:30 год.

12.08.2024 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив, відповідно до якого представником відповідача зазначено, що в позовній заяві позивач посилається на норми Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказ Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 (чинної на час спірних правовідносин), відповідно до п.1.1 якої визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Проте позивач проходив службу протягом спірного періоду (2016-2019 роках) не у Збройних Силах України, а у Національній гвардії України , а саме у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Розділом ХХІІ Інструкції № 638 передбачено порядок та умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям Національної гвардії України, а саме: п.23.4 передбачено розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород, які не мають постійний характер), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, враховуючи, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення надаються військовослужбовцю один раз на рік, тому вказані матеріальні допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Також відповідач зазначає, що включення щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2017 році, суд звертає увагу, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань законодавчо не встановлений в конкретній сумі, не носить обов`язковості виплати, визначається відповідачем в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, і має лише граничну межу - не повинен перевищувати місячне грошове забезпечення. Зазначене свідчить про відсутність законних підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 889 та індексації до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_4 .

Позивач проходив службу в оперативно-територіальному об`єднані Національної гвардії України та припинив контракт, що підтверджується копією витягу з наказу від 13.09.2019 року № 238.

Позивач звернувся з заявою до відповідача щодо нарахування та виплати не отриманих коштів, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена Постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889, діючої на час виплати.

Позивач подав заяву до відповідача, але відповіді так і не отримав, проте як видно сайту Укрпошти відповідач отримав заяву 27.03.2024, але станом на час звернення позивача до суду відповіді не отримав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII).

В частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із пунктом четвертим статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 2 постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до приписів підпункту 3 пункту 5 Постанови № 1294 та пунктів 33.2-33.3 Інструкції № 260, керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.07.2014 № 638 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» (діяла з 12.08.2014 та втратила чинність 02.05.2018 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, яка визначала порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - Інструкція № 638).

Пунктом 1.2 Інструкції № 638 було визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 22.1 Інструкції № 638 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини може надаватися в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення.

Розмір матеріального допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість чи неможливість проведення виплати.

На підставі пункту 22.2 Інструкції № 638 матеріальна допомога надається на підставі рапорту у кожному конкретному випадку.

Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців, наявними підтверджувальними документами, передається до фінансового органу для виплати матеріальної допомоги.

Відповідно до пункту 22.11 Інструкції № 638 матеріальна допомога за минулий рік у поточному році не виплачується.

22.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889), яка втратила чинність 01.03.2018.

Відповідно до підпунктів 1, 4 пункту 1 постанови № 889 (з подальшими змінами) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

Пунктом 2 постанови № 889 було визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.01.2015 № 72 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 108/26553 (діяла з 06.02.2015 та втратила чинність 16.10.2018 згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України № 742 від 11.09.2018) (далі - Інструкція № 72)

Згідно із пункту 3 Інструкції № 72 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Відповідно до пункту 9 Інструкції № 72 винагорода виплачується військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Тобто, винагорода виплачувалася як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням та лише за наявності наказу командира (начальника) військової частини.

На підставі пункту 11 Інструкції № 72 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця у разі наявності фонду грошового забезпечення.

Суддів зауважує, що надання військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника державного органу, яке залежить від обсягів асигнувань, що виділяються на їх утримання.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26 липня 2018 року у справі № 809/768/16, від 16 вересня 2020 року у справі 816/3165/17 у близьких за змістом правовідносинах.

Пунктом 3 Наказу Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» передбачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати за окремим рішенням Міністра оборони України.

Позивач вважає, що щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ № 889, та індексацію необхідно включити до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016-2017 роках, з тих підстав, що він отримував додаткову винагороду за постановою № 889 щомісячно.

Щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2016-2017 роки, суд звертає увагу, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань законодавчо не встановлений в конкретній сумі, не носить обов`язковості виплати, визначається відповідачем в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, і має лише граничну межу - не повинен перевищувати місячне грошове забезпечення.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26 липня 2018 року у справі № 809/768/16, від 16 вересня 2020 року у справі 816/3165/17 у близьких за змістом правовідносинах.

Зазначене свідчить про відсутність законних підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 889 та індексації до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23 вересня 2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук