Рішення

від 23.09.2024 по справі 160/11971/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокуСправа №160/11971/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0404670406 від 26.12.2023р., -

УСТАНОВИВ:

08.05.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та, з урахуванням позовної заяви у новій редакції від 28.05.2024р., просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2023р. №0404670406 (форми «Н») про сплату штрафу за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних, за платежем податок на додану вартість, у розмірі 98321,79 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначене оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем на підставі акту перевірки від 12.10.2023р. №36736/04-36-04-06/19312825, який позивачем не отримувався (ні поштою, ні особисто, ні шляхом листування), що підтверджено копією журналу реєстрації вхідної документації, внаслідок чого позивача було позбавлено права на надання заперечень відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України; штрафні санкції за порушення термінів реєстрації у ЄРПН у розмірах 10% замість 2%, 20% замість 5%, 30% замість 10%, 40% замість 15% передбачені п.п.120-1.1 ст.120-1 ПК України застосовані протиправно, оскільки у відповідності до пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким передбачено, що штрафи застосовуються у розмірах передбачених законом, чинним на день прийняття рішень про застосування таких штрафних санкцій та з урахуванням того, що Законом №2876-ІХ, який набрав чинності 08.02.2023р., були внесені зміни та приписи податкового кодексу доповнено п.89, п.90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» за якими розміри таких штрафів зменшені до 2,5,10,15 та 25 відсотків, та саме вказані приписи, на переконання позивача, підлягали застосуванню відповідачем при проведенні розрахунку штрафу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням згідно до вимог ст.58 Конституції України; у період дії воєнного стану з 24.02.2022р. по 31.05.2022р. держава не створила чіткого правового регулювання і фактичних умов, за яких би платник податків міг користуватися наданим законом правом на невиконання податкових зобов`язань у разі неможливості його виконання без притягнення його до відповідальності, як і не встановила механізму підтвердження чи повідомлення податкового органу про таку неможливість у згаданий спірний період, що свідчить про правову невизначеність у цій сфері; усі податкові накладні, які наведені у акті перевірки, були належним чином включені до складу податкових зобов`язань безпосередньо у періоді їх складання та суми ПДВ своєчасно були сплачені до бюджету, проте, у зв`язку з нестабільною ситуацією в Україні, яка склалася у перші місяці військової агресії рф проти України, позивач допустив несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, тобто, позивачем не було порушено строків обрахування, складання податкової звітності та безпосередньої сплати нарахованого ПДВ до бюджету України, однак, відповідачем під час камеральної перевірки не було використано дані податкової звітності, що є порушення вимог п.п.75.1.1 ст.75 ПК України та порядку проведення перевірки, оскільки у такому разі платник податків мав право бути повідомленим і присутнім під час проведення перевірки з реалізацією всіх гарантованих йому прав; податкові накладні №2, №3 від 03.06.2022р. та №5 від 08.06.2022р. були зареєстровані позивачем в ЄРПН безпосередньо 15.07.2022р., що підтверджується відповідними Квитанціями, що свідчить про відсутність порушення граничних строків реєстрації вказаних податкових накладних у ЄРПН; відповідачем проведено камеральну перевірку податкової накладної №2 від 28.11.2019р. (сума ПДВ -43,32 грн.) зі спливом більш ніж 1095 днів, що є прямим порушенням строків давності для проведення камеральної перевірки, встановлених п.102.1 ст.102 ПК України. Також позивачем його позовні вимоги обґрунтовані і численними правовими позиціями Верховного Суду (а.с.156-171).

Ухвалою суду від 03.06.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 02.07.2024р. у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копію акту перевірки від 12.10.2023р. завірену належним чином у справу, а також надати докази дотримання відповідачем процедури проведення камеральної перевірки у строки, встановлені чинним законодавством, виходячи з вимог ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.194).

На виконання вищенаведеної ухвали суду, 17.06.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем було проведено камеральну перевірку у ході якої було встановлено факти порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (далі ПН/РК) у ЄРПН, встановлених п.201.10 ст.201 ПК України по 115-ти податкових накладних, що підтверджено даними ЄРПН за результатами якої був складений акт від 12.10.2023р. №36736/04-36-04-06/19312825 та прийняте оспорюване податкове повідомлення від 26.12.2023р. №0404670406. Щодо застосування до позивача штрафних санкцій, у розмірах, передбачених пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, то відповідач зазначив, що згідно до п.п.75.1.1 .75.1 ст.75 ПК України об`єктом камеральної перевірки є, зокрема, дані ЄРПН, строки реєстрації ПК/РК у ЄРПН встановлені пунктом 201.10 ст.201 ПК України, а відповідальність платника за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК у ЄРПН передбачена пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України. Законом №2876-ІХ було доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пунктами 89 та 90, якими були зокрема, зменшені штрафні санкції за порушення таких термінів реєстрації, що набрали чинності 08.02.2023р., його норми не мають зворотної дії в часі, а тому не поширюють свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. В свою чергу, порушення платником податків граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, які припадають на період до дати набрання чинності Законом №2876-ІХ (тобто, до 08.02.2023р.) тягне за собою накладення на такого платника податку штрафу у розмірах, встановлених п.120-1.1 ст.120-1 ПК України. У даних правовідносинах граничний термін реєстрації податкових накладних, наведених у акті перевірки, не припадав на період з дати набрання чинності Законом №2876-ІХ, тобто з 08.02.2023р., тому, на переконання відповідача, за таких умов підстав для застосування змін, внесених Законом №2876-ІХ, у контролюючого органу не було. Окрім того, з даного питання відповідач посилається і на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23, від 06.02.2024р. у справі №160/10740/23. Щодо порушення строків давності на проведення камеральної перевірки стосовно податкової накладної №137, складеної 28.11.2019р. з датою фактичної реєстрації у ЄРПН 17.12.2019р., то відповідач вказав на те, що строк давності, встановлений п.102.1 ст.102 ПК України (не пізніше 1095 днів) не пропущений, оскільки наведену податкову накладну №137 від 28.11.2019р. позивачем було зареєстровано у ЄРПН 17.12.2019р., тобто, з порушенням граничного строку її реєстрації на 2 дні, а тому саме з цієї дати 17.12.2019р. має бути розпочато відлік 1095 днів протягом якого контролюючий орган має право провести камеральну перевірку. Разом з тим, з 18.03.2020р. такий строк проведення перевірок був зупинений на період дії коронавірусної хвороби (COVID-19) та у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 воєнного стану в Україні, такий строк було відновлено Законом №2260-ІХ лише з 02.06.2022р., а відповідно, у загальному, у періоди з 18.12.2019р. по 18.03.2020р., з 02.06.2022р. по 12.10.2023р. сплинуло лише 590 днів із 1095 днів, тобто, строки давності камеральної перевірки у цих правовідносинах відповідачем були дотримані(а.с.198-210).

17.06.2024р. через систему Електронний суд на виконання вимог ухвали суду, відповідачем додатково надані копія акту перевірки від 12.10.2023р. та докази його направлення (вручення) позивачеві (а.с.218-232).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно довідки Управління персоналом суду у зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці у період з 26.07.2024р. по 31.08.2024р.ухвалою суду від 23.09.2024р. строк розгляду даної справи був продовжений у відповідності до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 23.09.2024р. (а.с.240,241).

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 23.09.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті заяви.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Вознесенська, будинок 40, основним видом діяльності Товариства є 43.21 Електромонтажні роботи, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується інформацією, яка міститься у Виписці з ЄДРПОУ від 05.12.2016р. (а.с.19).

12.10.2023р. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 ст.75, п.76.2 ст.76 ПК України посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків до таких податкових накладних у ЄРПН позивачем за результатами якої був складений акт №36736/04-36-04-06/19312825 за висновками якого встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН, визначених ст.201.10 ст.201 ПК України, за 115-тьма податковими накладними, що підтверджується змістом копії згаданого акту, наявного у справі (а.с.223-227).

Наведений акт перевірки засобами поштового зв`язку відповідачем був направлений на адресу позивача (м. Дніпро, вул. Вознесенська, 40) 16.10.2023р. про що свідчить пункт 15 копії Списку №16102023Н Ф.103 «Рекомендовані листи», фіскального чеку від 16.10.2023р., конверту від 16.10.2023р., який був отриманий позивачем у порядку, встановленому п.42.5 ст.42 ПК України 18.12.2023р., згідно даних копії конверту про повернення із відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.228-232).

На підставі наведеного акту перевірки, посадовою особою контролюючого органу 26.12.2023р. було прийняте податкове повідомлення-рішення, форми «Н» №0404670406 зі змісту якого видно, що за порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, що мали місце у листопаді 2019р., лютому-листопаді 2022 року згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 98321,79 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення (а.с.20, 230).

Також і зі змісту копії розрахунку штрафу, що є додатком до вказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановлено порушення граничних термінів реєстрації у ЄРПН позивачем по 115-ти податкових накладних, складених у період з 28.11.2019р. по 15.11.2022р. із граничним строком їх реєстрації у ЄРПН у період з 15.12.2019р. по 30.11.2022р., із датами фактичної їх реєстрації у період з 17.12.2019р. по 15.12.2022р. (а.с.21-22, 230-231).

Правомірність прийняття відповідачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення №0404670406 від 26.12.2023р. є предметом спору у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, з урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної.

Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення п.201.10 статті 201 ПК України.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, за порушення строків реєстрації податкових накладних до платника податків застосовується штраф за п.120-1.1 статті 120-1 ПК України.

При цьому, аналіз наведеної норми ПК України свідчить про те, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Предметом спору у даній справі є своєчасність виконання платником податку свого податкового обов`язку щодо дотримання термінів, зокрема, реєстрації у ЄРПН податкових накладних або розрахунків коригування та правомірність притягнення платника податків до відповідальності за порушення строків реєстрації ПН/РК в умовах воєнного стану в Україні.

А також спірним є і питання щодо застосованого розміру штрафу.

Як видно із матеріалів справи, позивач у позові (11 сторінка позову у новій редакції) не заперечує того факту, що 115 податкових накладних, перелічених у акті перевірки від 12.10.2023р. (крім податкових накладних №2, №3 від 03.06.2022р., №5 від 08.06.2022р.), складених у період з 28.11.2019р. по 15.11.2022р. з граничним терміном їх реєстрації з 15.12.2019р. по 30.11.2022р., фактично зареєстрованих у ЄРПН у період з 17.12.2019р. по 15.12.2022р. підприємство позивача допустило несвоєчасну їх реєстрацію в ЄРПН про що свідчить і зміст копії акту перевірки та копії розрахунку штрафу (а.с.21-22, 166,223-227,230-231).

Тобто, із наведеного слідує, що позивач зареєстрував ПН/РК, перелічені у акті перевірки від 12.10.2023р. з порушенням строків, встановлених п.201.10 ст.201 ПК України, які діяли у період їх складання та реєстрації у ЄРПН з 28.11.2019р. по 15.12.2022р.

А отже, суд приходить до висновку про порушенням позивачем строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, встановлених саме п.201.10 ст.201 ПК України.

Щодо застосування у даних правовідносинах штрафних санкцій у розмірах, встановлених пунктами 89-90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в умовах воєнного стану, суд зазначає про таке.

Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже, його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені у період з 28.11.2019р. по 15.12.2022р. (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.

Відтак, зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинностіЗаконом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).

Наведені вище правові висновки суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у його постановах від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23 та від 06.02.2024р. у справі №160/10740/23, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин та враховуючи те, що у межах спірних правовідносин податкові накладні, перелічені у акті перевірки від 12.10.2023р. позивач склав у період з 28.11.2019р. по 15.11.2022р., а зареєстрував їх в ЄРПН у період з 17.12.2019р. по 15.12.2022р., тобто, з порушенням строку, визначеного пунктом 201.10 ст.201 ПК України (ці норми діяли у період з 17.12.2019р. по 15.12.2022р.- граничний строк реєстрації таких ПН/РК у ЄРПН), суд приходить до висновку про правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням саме на підставі та у розмірах, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, які діяли у період з 17.12.2019р. по 15.12.2022р.

При цьому, як уже зазначалося судом вище, оскільки граничним строком реєстрації податкових накладних у ЄРПН, перелічених у акті перевірки від 12.10.2023р., є період з 15.12.2019р. по 30.11.2022р., а фактично були зареєстровані у період з 17.12.2019р. по 15.12.2022р., тому суд приходить до висновку, що приписи пунктів 89, 90 на ці правовідносини, які були припинені, оскільки ПН/РК були зареєстровані в ЄРПН у період з 17.12.2019р. по 15.12.2022р.(тобто податкові накладні були складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений саме пунктом 201.10 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX, до 08.02.2023р.) є неможливим з урахуванням вищенаведеної позиції Верховного Суду.

З приводу аргументів позивача про те, що податкові накладні №2, №3 від 03.06.2022р. та №5 від 08.06.2022р. були зареєстровані в ЄРПН 15.07.2022р., тобто, своєчасно, тому платник податків має бути звільнений від відповідальності на підставі пункту 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України зі змінами, внесеними Законом №2260-ІХ, суд зазначає про таке.

27.05.2022р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків та зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022р. №2260-ІХ (далі Закон №2260-ІХ).

Зазначеним Законом №2260-ІХ відновлено податковий обов`язок платників податків, у яких є можливість виконувати свої податкові обов`язки.

Так, у відповідності до абзацу 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) було встановлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків та зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (тобто до 27.05.2022р.- набрання чинності Законом №2260-ІХ) за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року.

Із аналізу наведених норм слідує, що ними врегульовано питання звільнення від відповідальності платників податків, які мають можливість виконати свій податковий обов`язок щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН, за умови, якщо граничний термін реєстрації ПН/РК припадав на період з 24.02.2022р. по 27.05.2022р., які повинні були бути зареєстровані у строк до 15.07.2022р.

Таким чином, вищенаведений граничний строк реєстрації податкових накладних №2, №3 від 03.06.2022р. та №5 від 08.06.2022р. припадав на 30.06.2022р., а відповідно, такий граничний строк реєстрації їх у ЄРПН не міг припадати на період з 24.02.2022р. по 27.05.2022р.

За викладених обставин та враховуючи те, що наведені податкові накладні були складені уже після 27.05.2022р., граничним терміном їх реєстрації є 30.06.2022р., суд приходить до висновку, що наведені приписи підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у редакції Закону №2260-ІХ щодо звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну їх реєстрацію в ЄРПН застосовані до наведених податкових накладних бути не можуть.

Як свідчать матеріали справи наведені податкові накладні з граничним терміном реєстрації їх у ЄРПН 30.06.2022р. були зареєстровані позивачем у ЄРПН тільки 15.07.2022р., що підтверджено у позові самим позивачем, а відповідно, слід дійти висновку, що наведені вище податкові накладні були зареєстровані у ЄРПН з порушенням позивачем граничних строків їх реєстрації, встановлених саме п.201.10 ст.201 ПК України, які діяли на час виникнення спірних відносин 15.07.2022р.

А отже, факти виявленого порушення позивачем несвоєчасної реєстрації податкових накладних у ЄРПН №2, №3 від 03.06.2022р. та №5 від 08.06.2022р. є підставами для застосування до позивача відповідальності у вигляді накладення штрафу саме у розмірах, встановлених п.п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, які діяли станом на 15.07.2022р., а тому суд приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію їх у ЄРПН, є правомірним.

Що стосується аргументів позивача з приводу порушення відповідачем строків давності для проведення камеральної перевірки податкової накладної №2 від 28.11.2019р. (сума ПДВ -43,32 грн.), встановлених п.102.1 ст.102 ПК України, тобто, камеральна перевірка згаданої податкової накладної проведена більш ніж 1095 днів, що, на переконання позивача, є прямим порушенням вимог п.102.1 ст.102 ПК України, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом зі змісту копії акту перевірки від 12.10.2023р. та розрахунку штрафу, податкова накладна з №2 від 28.11.2019р. із сумою ПДВ 43,32 грн. відсутня (а.с.21-22, 223-227, 230-231).

В той же час, із аналогічними даними міститься податкова накладна №137 від 28.11.2019р. із сумою ПДВ -43,32 грн., яка зареєстрована була у ЄРПН 17.12.2019р., замість 15.12.2019р.(граничний строк її реєстрації в ЄРПН).

За таких обставин, суд перевіряє дотримання відповідачем строків давності щодо проведення камеральної перевірки, яке мало місце 12.10.2023р., саме щодо податкової накладної №137 від 28.11.2019р.

Згідно до абз.2 п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що предметом камеральної перевірки може бути, зокрема, своєчасність реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

За приписами п.76.3 ст.76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з іншим питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 ст.102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платників податків, у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за днем останнього граничного строку подання податкової декларації та//або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

17.03.2020р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID), яким ст.102 ПК України доповнено наступним положенням п.102.9: «На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.»

Надалі, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102 від 24.02.2022р. в Україні введений воєнний стан, відповідно, наказом ДПС України від 24.02.2022р. №243-о було встановлено простій у роботі ДПС України та її територіальних органів, внаслідок чого були зупинені, зокрема і проведення камеральних перевірок.

У зв`язку із наведеним, пунктом 102.9 ст.102 ПК України, згідно зі змінами, внесеними Законом №2120-ІХ від 15.03.2022р., передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

27.05.2022р. набрав чинності Закон №2260-ІХ за яким проведення камеральних перевірок податкової звітності, визначення строків та порядку їх проведення було відновлено.

Із аналізу наведених приписів слідує, що у період введеного мораторію щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID), введеного воєнного стану в України, строки давності на проведення камеральних перевірок були зупинені з 18.03.2020р. по 27.05.2022р.

А отже, з урахуванням наведеного, зупинення строків давності у період з 18.03.2020р. по 27.05.2022р., слід дійти висновку, що строки давності (1095 днів), встановлені п.102.1 ст.102 ПК України на проведення камеральної перевірки податкової накладної №137 від 28.11.2019р. станом на 12.10.2023р. (дата проведення камеральної перевірки) відповідачем пропущені не були, тому доводи позивача у позові в цій частині позову є неспроможними, оскільки спростовуються проаналізованими встановленими судом обставинами та вищенаведеними приписами чинного законодавства.

Тому суд приходить до висновку, що наведені вище доводи позивача щодо проведення контролюючим органом 12.10.2023р. камеральної перевірки податкової накладної №137 від 28.11.2019р. з пропущенням строків давності, встановлених п.102.1 ст.102 ПК України (1095днів) не заслуговують на увагу.

Що стосується позовних вимог позивача в частині порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме: не отримання позивачем (ні поштою, ні особисто, ні шляхом листування) акту перевірки від 12.10.2023р. №36736/04-36-04-06/ НОМЕР_1 , що позбавило позивача права на надання заперечень, що на думку позивача, є процедурним порушенням п.86.7 ст.86 ПК України, суд зазначає про таке.

Згідно до вимог п.86.4 ПК України встановлено, що акт документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

А у відповідності до п.86.8 згаданого Кодексу, передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченомустаттею 58цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.42.2 ст.42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення абзац 2 п.42.5 ст.42 ПК України.

Аналізуючи наведені приписи податкового законодавства, можна зробити висновок, що акт перевірки направляється на адресу (місцезнаходження, податкову адресу) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення та у разі неможливості його вручення з інших причин (із закінченням терміну зберігання) документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Так, із наявних в матеріалах справи копій документів судом встановлено, що акт перевірки від 12.10.2023р. №36736/04-36-04-06/ НОМЕР_1 відповідачем був направлений на адресу позивача (місто Дніпро, вул. Вознесенська, буд.40) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 16.10.2023р. згідно п.15 копії Списку рекомендованих листів №16102023Н ф.103 «Рекомендовані листи» та копії фіскального чеку №40603 від 16.10.2023р. (а.с.231-зворот-232).

Разом з тим, вказаний акт перевірки від 12.10.2023р. був повернутий на адресу податкового органу поштовою службою з причин «за закінченням терміну зберігання» 18.12.2023р. про що поштовою службою зазначено у повідомленні (а.с.228).

Таким чином, із аналізу наведених обставин та вищенаведених приписів чинного податкового законодавства у їх сукупності, слід дійти висновку, що документ (акт перевірки від 12.10.2023р.) вважається врученим платнику податку - позивачеві 18.12.2023р., тобто, з дотриманням відповідачем процедури, встановленої п.86.4 та абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України.

А відповідно, оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідачем було прийнято 26.12.2023р., тобто протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки, а саме: у період з 19.12.2023р. по 26.12.2023р., що відповідає вимогам п.86.7, п.86.8 ст.86 ПК України.

За таких обставин та враховуючи те, що вищенаведеними доказами підтверджено факт дотримання відповідачем процедури надіслання акту перевірки на адресу позивача, що є забезпеченням відповідачем права позивача на подання відповідних заперечень на акт перевірки, тому посилання позивача на не надсилання (не отримання) на його адресу акту перевірки та порушення відповідачем вищезгаданої процедури, позбавлення права позивача на подання ним заперечень на акт перевірки, є неспроможними та спростовуються дослідженими вище судом доказами.

При цьому, судом враховується і те, що факт неотримання позивачем у відділенні поштового зв`язку поштового відправлення від 16.10.2023р. згідно фіскального чеку №40603 від 16.10.2023р. (акту перевірки від 12.10.2023р.), що стало наслідком його повернення поштовою службою з причин «за закінченням терміну зберігання», не може бути підставами для встановлення судом порушення відповідачем процедури проведення перевірки, з огляду на те, що у такому випадку, ігнорування платника податків в умисному не отриманні у відділенні поштового зв`язку розцінюється належним повідомленням платника податків та документ вважається йому врученим належним чином у відповідності до вимог абз. 2 п.42.5 ст.42 ПК України.

Отже, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки від 23.11.2023р., з дотриманням процедури, встановленої п.86.4, п.86.7, п.86.8 ст.86, абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України, а тому є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного податкового законодавства.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюються спірні правовідносини та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, які позивачем не спростовані.

При цьому, судом критично надається оцінка посиланням позивача на те, що відповідач мав застосувати штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН у розмірах, чинних на день прийняття рішення щодо застосування таких штрафних санкцій відповідно до вимог п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України з урахуванням триваючого воєнного стану, тобто, станом на 26.12.2023р. діяли зменшені розміри штрафу, визначені п.89-90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, з огляду на те, що ці приписи набрали чинності та діють з 08.02.2023р., не мають зворотної дії в часі та не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли та припинилися у 2022 році згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23, від 06.02.2024р. у справі №160/10740/23, яка є обов`язковою для врахування адміністративними судами у подібних правовідносинах; окрім того, станом на дату прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення приписи пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України також є чинними, а відповідно, при прийнятті оспорюваного рішення 26.12.2023р. приписи п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України відповідачем не були порушені.

Є безпідставними та не обґрунтованими і доводи позивача з приводу правової невизначеності у сфері підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків по реєстрації податкових накладних у період дії воєнного стану, оскільки такі правовідносини були чітко врегульовані з 24.02.2022р. по 27.05.2022р. Законом №2260-ІХ, у період з 28.05.2022р. по 31.12.2022р. приписами п.201.10 ст.201, п.п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, що спростовує наведені аргументи позивача.

Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

В той же час, відповідачем наданими доказами доведено правомірність та законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням судової практики Верховного Суду, яка наведене вище та від якої відступів не було.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 26.12.2023р. прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу за порушення термінів реєстрації ПН/РК у ЄРПН, а позивачем таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку, що таке спірне податкове повідомлення-рішення визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн., понесені позивачем згідно платіжної інструкції №376 від 01.05.2024р. (а.с.16) не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0404670406 від 26.12.2023р. відмовити повністю.

Всі судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва