Рішення

від 21.09.2024 по справі 320/5538/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2024 року справа №320/5538/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У на суму 9049,48 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У на суму 12912,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних вимог, оскільки у період з 2017 по 2023 роки єдиний соціальний внесок за неї сплачував роботодавець Товариство з обмеженою відповідальністю Аква Косметикс Груп. Також зазначила, що з моменту працевлаштування підприємницької діяльності не здійснювала і не отримувала доходу від такої діяльності.

До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 10.02.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2022 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розглядати справу без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази від відповідача.

Суд зазначає, що одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву від 10.02.2023 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд зупинити стягнення за виконавчим провадження №69358614, відкритим постановою головного державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко О.Ю. від 07.07.2022 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10783-57 У від 04.06.2021, винесеної Головним управлінням ДПС у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу 12 919,72 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №69358614, відкритому Васильківським відділом ДВС в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 04.06.2021 №Ф-10783-57-У на суму 12 919,72 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 повторно витребувано докази у справі від відповідача.

31.10.2023 відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2023 подано докази у справі.

Дослідивши докази, надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2023, суд дійшов до висновку про необхідність витребування у відповідача додаткових доказів у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 витребувано від відповідача детальний розрахунок боргу за вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У із зазначенням підстав та періоду нарахування за кожною з оскаржуваних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 повторно витребувано від відповідача детальний розрахунок боргу за вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У із зазначенням підстав та періоду нарахування за кожною з оскаржуваних вимог.

01.08.2024 представником відповідача на виконання вимог зазначених ухвал суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи детального розрахунку боргу за вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У..

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з 08.11.2004 була зареєстрована яка фізична особа-підприємець, підприємницька діяльність припинена 05.07.2021, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, документів, наданих позивачем, ГУ ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У, якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів позивача повідомлено, що станом на 01.04.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) позивача зі сплати єдиного внеску становить 9049,48 грн., з них недоїмка 9049,48 грн. (а.с.16).

Згідно заяви стягувача - ГУ ДПС у Київській області від 08.04.2021 №7551/5/10-36-13-08 останній звернувся до Васильківського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою відкрити виконавче провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У на суму 9049,48 грн. (а.с.14).

Як слідує з листа Васильківського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.02.2023 №6323 на адресу представника позивача, Васильківським міськрайонним відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підтверджено отримання 06.05.2021 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У на суму 9049,48 грн. Також повідомлено, що 06.05.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження АСВП №65322270, постанову про відкриття виконавчого провадження направлено рекомендованою кореспонденцією, надати підтвердження є неможливим у зв`язку із знищенням реєстру рекомендованої кореспонденції, яка зберігається згідно номенклатури справ один рік. Також повідомлено, що 05.08.2022 виконавче провадження №65322270 згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Київській області від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У на суму 9049,48 грн. завершено відповідно до ст.39 Закону У країни «Про виконавче провадження» (а.с.12).

Також з матеріалів справи, зокрема, документів, наданих позивачем, вбачається, що ГУ ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У, якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів позивача повідомлено, що станом на 16.08.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) позивача зі сплати єдиного внеску становить 12919,72 грн., з них недоїмка 12 919,72 грн. (а.с. 17).

Згідно заяви стягувача - ГУ ДПС у Київській області від 31.05.2022 №4785/5/10-36-13-08 останній звернувся до Васильківського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою відкрити виконавче провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2021 № Ф-10783-57 У на суму 12919,72 грн. (а.с.15).

Як слідує з листа Васильківського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.02.2023 №6323 на адресу представника позивача, Васильківським міськрайонним відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підтверджено отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2021 № Ф-10783-57 У на суму 12919,72 грн. Також повідомлено, що 08.07.2022 державним виконавцем відкрито виконавче провадження АСВП №69358614, постанову про відкриття виконавчого провадження направлено рекомендованою кореспонденцією згідно реєстру №15 від 11.07.2022 у зв`язку з відсутністю марок, конвертів (а.с.12).

Відповідачем надані докази, що вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 та від 04.06.2021 направлялись на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією, проте повернулись на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.98-104).

Як слідує з наданих представником позивача матеріалів, після ознайомлення останнього з матеріалами виконавчого провадження, 08.07.2022 головним державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69358614 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2021 №Ф-10783-57-У про стягнення з позивача єдиного внеску у розмірі 12919,72 грн. (а.с.49). Позивач дізнався про існування осопрюваних ним вимог про сплату боргу (недоїмки) в результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Суд зазначає, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2022 про відкриття провадження у справі, а також ухвалою суду про витребування доказів від 16.10.2023 повторно від відповідача були витребувані, зокрема, такі докази: зворотній бік інтегрованої картки платника на позивача з єдиного соціального внеску з повним описом графи «Опис операції» за весь наявний період адміністрування; копії оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) із доказами направлення позивачу.

31.10.2023 відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2023 подано докази у справі, зокрема, копії оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки), від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У, проте у вказаних вимогах вказані суми боргу, які відрізняються від тих, що вказані у вимогах, отриманих позивачем.

Так, з наданих відповідачем копій оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки), від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У вбачається наступне.

З наданої відповідачем ГУ ДПС у Київській області копії вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів позивача повідомлено, що станом на 31.10.2020 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) позивача зі сплати єдиного внеску становить 19769,20 грн., з них недоїмка 19769,20 грн. (а.с.98).

З наданої відповідачем ГУ ДПС у Київській області копії вимоги про сплату боргу (недоїмку) від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів позивача повідомлено, що станом на 31.05.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) позивача зі сплати єдиного внеску становить 21969,20 грн., з них недоїмка 21969,20 грн. (а.с. 97).

Отже, з наданих позивачем та відповідачем копій оскаржуваних вимог вбачається, що в вимогах про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У фігурують інші дати, станом на які сформовані вимоги, відповідно у вимогах, наданих відповідачем повідомлено про збільшені суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску порівняно із тими, що отримала позивачка.

Пояснень даним фактам відповідачем не надано, не дивлячись на неодноразове витребування від відповідача доказів у справі.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально: до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.); до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.); до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.); до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).

Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754 грн. 18 коп.), поквартально: до 19.04.2019 за І квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.); до 19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.); до 19.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.); до 21.01.2020 за ІV квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).

Законом України від 14.11.2019 №294-IХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2020 року - 4723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 3117,18 грн. (4723,00 грн. х 3 х 22% = 3117 грн. 18 коп.), поквартально: до 19.04.2020 за І квартал 2020 року, щонайменше 3117,18 грн. (4723,00 грн. х 3 х 22% = 3117,18 грн.); до 19.07.2020 за ІІ квартал 2020 року, щонайменше 3117,18 грн. (4723,00 грн. х 3 х 22% = 3117,18 грн.); до 19.10.2020 за ІІІ квартал 2020 року, щонайменше 3117,18 грн. (4723,00 грн. х 3 х 22% = 3117,18 грн.).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи встановлену судом невідповідність щодо сум недоїмки у вимогах, наданих позивачем та відповідачем, та відсутність у матеріалах справи детального розрахунку боргу за вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У із зазначенням підстав та періоду нарахування за кожною з оскаржуваних вимог судом ухвалами від 03.04.2024 та повторно від 29.07.2024 витребувано від відповідача детальний розрахунок боргу за вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У із зазначенням підстав та періоду нарахування за кожною з оскаржуваних вимог.

Згідно з розрахунком суми боргу, наданим представником відповідача на виконання вимог ухвал суду про витребування доказів у справі, повідомлено, що в інформаційно-комунікаційній системі ДПС в інтегрованій картці ОСОБА_1 по єдиному внеску були проведені нарахування з єдиного внеску на загальну суму 21 969,20 грн., а саме: за IV квартал 2018 року нараховано 2 457,18 грн., за 2019 рік нараховано 11 016,72 грн., за 2020 рік нараховано 8495,30 грн.

Отже, не зважаючи на неодноразове витребування судом доказів у справі (судом постановлено 4 ухвали про витребування доказів) відповідачем не надано суду детального розрахунку боргу за вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У із зазначенням підстав та періоду нарахування за кожною з оскаржуваних вимог, які отримані позивачем.

Натомість сума боргу з єдиного внеску у наданому розрахунку суми боргу указана узагальнено, із зазначенням загальної суми боргу у розмірі 21 969,20 грн., а саме: за IV квартал 2018 року нараховано 2457,18 грн., за 2019 рік нараховано 11016,72 грн., за 2020 рік нараховано 8495,30 грн.

Так само жодних пояснень стосовно направлення позивачу та пред`явлення до примусового виконання вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У на суму 9049,48 грн. (станом на 01.04.2021) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У на суму 12919,72 грн. (станом на 16.08.2021) та надання суду інших вимог про сплату боргу (недоїмки) з тими самими датами та номерами - від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У на іншу суму 19769,20 грн. (станом на 31.10.2020) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У на іншу суму 21969,20 грн. (станом на 31.05.2021) - відповідачем суду не надано.

Проаналізувавши зворотній бік інтегрованої картки платника на позивача з єдиного соціального внеску з повним описом графи «Опис операції» за весь наявний період адміністрування судом встановлено, що за IV квартал 2018 року нараховано 2 457,18 грн., за 2019 рік нараховано 11 016,72 грн., за 2020 рік нараховано 8495,30 грн.

Отже, суд доходить висновку про не доведення відповідачем підстав та періоду нарахування ЄСВ згідно направлених позивачу вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У на суму 9049,48 грн. (станом на 01.04.2021) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У на суму 12919,72 грн. (станом на 16.08.2021), які були пред`явлені відповідачем до примусового виконання.

При цьому враховуючи нарахування єдиного внеску, проведені відповідачем в інтегрованій картці платника з єдиного соціального внеску, суд вважає за необхідне надати оцінку саме сумам недоїмки, які вказані у вимогах про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У на суму 19769,20 грн. (станом на 31.10.2020) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У на суму 21969,20 грн. (станом на 31.05.2021).

Щодо доказів направлення позивачу вимог про сплату боргу суду надано підтвердження, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-10783-57 У на суму 9049,48 грн. (станом на 01.04.2021) та від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У на суму 12919,72 грн. (станом на 16.08.2021) направлялись на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією, проте повернулись на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.98-104). Враховуючи встановлення судом фактів існування одних і тих самих вимог про сплату боргу із різними сумами недоїмки у них, суд не може вважати доведеним факт направлення позивачу саме тих вимог про сплату боргу, які пред`явлені до примусового виконання. Наведені обставини свідчать про відсутність належних та допустимих доказів направлення позивачу оскаржуваних ним вимог, копії яких з`явились у позивача лише після ознайомлення останнього з матеріалами виконавчого провадження.

Щодо наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску судом встановлено таке.

Також, судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 06.07.2017 працює на посаді варника косметичної маси у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аква Косметикс Груп».

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться такі відомості про страхувальника та суму фактичного заробітку/доходу:

-за звітний 2018 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Косметикс Груп» (Код 30310081), склала 44 795 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальником в 2018 році страхових внесків;

-за звітний 2019 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальників Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Косметикс Груп» (Код 30310081), склала 50 317,64 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальниками в 2019 році страхових внесків;

-за звітний 2020 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Косметикс Груп» (Код 30310081), склала 57854 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальником в 2020 році страхових внесків;

Позивач у позовній заяві стверджує, що з 2018 року та до припинення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець діяльність не здійснювала.

Доказів зворотного контролюючим органом суду не надано.

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом згідно інтегрованої картки платника нараховано позивачу зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за IV квартал 2018 року - 2 457,18 грн., за 2019 рік - 11 016,72 грн., за 2020 - 8495,30 грн.

У позовній заяві позивач посилається на те, що протягом зазначеного періоду безперервно вона працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Аква Косметикс Груп» (ідентифікаційний код 30310081), відповідно страхувальником нараховувався та сплачувався за позивача єдиний внесок не нижче мінімального страхового внеску за місяць. Починаючи з моменту працевлаштування до припинення підприємницької діяльності позивач як фізична особа-підприємець діяльність не здійснювала і не отримувала доходу від такої діяльності, а її роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього ЄСВ за вказаний період.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в контролюючих органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Контролюючий орган, при надісланні вимог про сплату боргу (недоїмки) керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач була фізичною особою-підприємцем (з 08.11.2004 по 05.07.2021).

Факт перебування особи на обліку в контролюючому органі не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї, зокрема, за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Оскільки, встановлені у цій справі обставини свідчать, що у спірний період, за який контролюючим органом позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 969,20 грн., остання перебувала у трудових відносинах як найманий працівник та за неї роботодавцем сплачувався єдиний внесок, а відповідачем не надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у зазначеному періоді, суд вважає, що оскаржувані вимоги складено неправомірно, у зв`язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 сформулював висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464 був викладений Верховним Судом в постановах від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на наявні у справі докази та правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах, досягнення мети збору єдиного внеску у випадку із позивачем за період 2018-2020 роки досягається шляхом сплати такого внеску роботодавцем.

При цьому, Законом № 2464 та жодним іншим нормативно-правовим актом не визначено підстав та порядку нарахування єдиного внеску, а також проведення додаткових нарахувань на суму зобов`язання (недоїмки) застрахованої особи при одночасному перебуванні особи на обліку в якості фізичної особи-підприємця та виконанні ним трудових обов`язків, як найманого працівника.

В розумінні Закону №2464, позивач з моменту прийняття на роботу була застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, за відсутності доказів отримання ним доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. згідно фіскального чеку від 10.02.2023 (а.с.5), та за заяву про забезпечення позову згідно чеку від 10.02.2023 на суму 815,21 грн. (а.с.46).

Зважаючи на задоволення позовних вимог та задоволення судом заяви про забезпечення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову на загальну суму 1888,81 грн. (1073,60 грн. + 815,21грн.) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Крім того, в силу частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Також суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду, наприклад від 01.09.2021 року у справі №178/1522/18, від 10.11.2021 у справі №329/766/18, від 23.12.2021 року у справі №923/560/17, від 28.09.2021 у справі №160/12268/19, від 04.12.2023 у справі №420/329/21.

На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору від 30.01.2023 №51 про надання правової допомоги; копію рахунку на оплату від 02.02.2023 № 22, копію акту виконаних робіт від 02.02.2023 № 02/02/23 (по договору від 30.01.2023 № 51 про надання правової допомоги), за яким загальна вартість виконаних послуг становить 5 000 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 02.02.2023 № 02/02/23 позивачу надані наступні послуги: надання правової інформації, усних консультацій і роз`яснень з правових питань по податковому законодавству щодо скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Київській області 600 грн., ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у Васильківському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 600 грн., підготовка та подання заяви про забезпечення позову 600 грн., підготовка та подання заяви про поновлення пропущеного строку 600 грн., підготовка та подання Адвокатського запиту до Васильківського Відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - 800 грн., підготовка та подання позовної заяви щодо визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Київській області 1800 грн.

Клієнтом без зауважень прийнято надану адвокатом правничу допомогу на суму 5000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що заявлені витрати дійсно пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджуються документально.

Суд зазначає, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлено.

Підсумовуючи викладене з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що витрати на правову допомогу у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи у розмірі 5 000 грн. є цілком співмірними із значенням справи для позивача та її складністю, та підлягають стягненню у відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 139, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-10783-57 У.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2021 №Ф-10783-57 У.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5-А, ідентифікаційний код ВП 44096797) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1888,81 грн. грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім гривень 81 коп.).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5-А, ідентифікаційний код ВП 44096797) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.