Рішення

від 03.09.2024 по справі 640/19287/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року №640/19287/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Мазура О.В., представника відповідача Ліщук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Президент-Готель» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/19287/22 за Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 прийнято позовну заяву до провадження та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС не враховано, що ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» укладено Договір ZMP-2002 від 20 лютого 2020 року «Про переведення боргу» відповідно до якого даним договором регулюються відносини, пов`язані зі зміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язані, що виникає із Контракту від 29.03.2019 року № РМ-2903 (п. 1 Договору).

Первісний боржник «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання), а новий боржник ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) погоджується виконати перед Кредитором (ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ») зазначене грошове зобов`язання у розмірі 2 616 790, 2 грн (пункт 2 Договору).

Таким чином, відповідно до умов Договору ZMP-2002 від 20 лютого 2020 року, новим боржником перед ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ», у частині невиконаного зобов`язання стало - ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати).

У матеріалах справи наявний Договір № ВП 0510 від 05 жовтня 2020 року «Про переведення боргу» відповідно до якого, первісний боржник (ТОВ «ВАВІЛОН ЮГ») переводить на Нового боржника (ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ») борг у розмірі 2 616 790, 2 грн., кредитором виступає ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) (пункт 2 Договору).

Отже, відповідно до умов Договору № ВП 0510 від 05 жовтня 2020 року, новим боржником перед ZERNOEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати), у частині невиконаного зобов`язання (Договір № ZKB 1209 від 12 вересня 2020 р.) стало - ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ».

Тобто утворилася ситуація, коли ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» та ZERNOEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) мають один перед одним заборгованість у розмірі 2 616 790, 2 грн за різними договорами.

З метою зарахування зустрічних однорідних вимог, між ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» та ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06 жовтня 2020 року, відповідно до якої станом на 06 жовтня 2020 року заборгованість ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) перед ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» згідно Контракту від 29.03.2019 № РМ-2903, а також Договору ZMP-2002 від 20 лютого 2020 року «про переведення боргу» становить 2616790,2 грн. (п. 1.1. Угоди).

Таким чином, виконання вимог контракту від 29.03.2019 № РМ-2903, укладеним з компанією «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) відбулося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач не погодившись з доводами викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що перевіркою встановлено порушення ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» част. 1 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» зі змінами і доповненнями, а саме в частині ненадходження валютних коштів на загальну суму 105434,58 дол. США (в гривневому еквіваленті 2998380,22 грн.) за контрактом від 29.03.2019 № РМ-2903, укладеним з компанією «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія).

ГУ ДПС також зазначило, що позивачем не було дотримано встановлених законом вимог щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а ТОВ «ВАВІЛОН ЮГ» відповідно до рішення від 12.07.2022 року № 904161 комісії регіонального рівня відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість

Позивач скористався своїм правом та подав Відповідь на відзив, де здійснив посилання на практику Верховного Суду та зазначив, що статус «ризикового» ТОВ «ВАВІЛОН ЮГ» отримало у 2022 році, що не має жодного відношення до операцій, які відбулися у 2020 році.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «Президент-Готель», ідентифікаційний код юридичної особи 30058128, засновником якого є держава в особі єдиного акціонера Фонду державного майна України, якому належить 100% акцій позивача.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, у зв`язку зі змінами п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України проведено та наказу Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунку за експортним контрактом від 29.03.2019 року № РМ-2903 з «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) згідно з листом ДПС України від 13.01.2021 № 864/7/99-00-07-02-07 за період з 29.03.2019 по 08.07.2022 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено Акт № 16735/Ж5/26-15-07-08-04/30058128 від 15.07.2022 «Про результати документальної позапланової перевірки приватного акціонерного товариства «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунку за експортним контрактом від 29.03.2019 року № РМ-2903 з «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) згідно з листом ДПС України від 13.01.2021 № 864/7/99-00-07-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 14.01.2021 №401/8) (далі Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовано порушення ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» част. 1 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» зі змінами і доповненнями, а саме в частині ненадходження валютних коштів на загальну суму 105 434, 58 дол. США (в гривневому еквіваленті 2 998 380,22 грн.) за контрактом від 29.03.2019 № РМ-2903, укладеним з компанією «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія).

Не погодившись з висновками Акта перевірки, Позивачем було подано Заперечення в порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України на Акт № 16735/Ж5/26-15-07-08-04/30058128 від 15.07.2022 «Про результати документальної позапланової перевірки приватного акціонерного товариства «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунку за експортним контрактом від 29.03.2019 року № РМ-2903 з «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) згідно з листом ДПС України від 13.01.2021 № 864/7/99-00-07-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 14.01.2021 №401/8) (далі Акт перевірки).

Листом № 9068/І/26-15-07-08-04 від 10.08.2022 «Про розгляд заперечень» повідомлено, що за результатами розгляду заперечень, висновки Акт № 16735/Ж5/26-15-07-08-04/30058128 від 15.07.2022 «Про результати документальної позапланової перевірки приватного акціонерного товариства «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунку за експортним контрактом від 29.03.2019 № РМ-2903 з «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) згідно з листом ДПС України від 13.01.2021 № 864/7/99-00-07-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 14.01.2021 №401/8) (далі Акт перевірки) залишено без змін, а заперечення без задоволення.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2022 року № 00176420708 «форми С», яким визначено суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені у розмірі 2998380,22 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2022 №00176420708 «форми С» позивачем подано Скаргу до Державної податкової служби України в порядку статті 56 ПК України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 18.10.2022 №12778/6/99-00-06-01-02-06, податкове повідомлення-рішення від 12.08.2022 №00176420708 «форми С», яким визначено суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені у розмірі 2998380,22 грн. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з вказаним податковим повідомлення-рішення Позивач звернувся до суду.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року №2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону №2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону №2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону №2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону №2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Правління Національного банку України постановою №5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Це Положення, відповідно до пункту 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 21 розділу II Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Приписами частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Контролюючим органом за порушення вищевказаного пункту Закону №2473-VIII нараховано позивачеві пеню у розмірі 2998380,22 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» та «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) укладено експортний контракт від 29.03.2019 року № РМ-2903.

Відповідно до умов контракту ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» продає (передає у власність покупцю), а «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) купує (приймає у власність) сільськогосподарську продукцію (олія соняшникова (товар), що визначений у Специфікаціях.

У матеріалах справи міститься Додаткова угода від 26.04.2019 № 1 до експортного договору від 29.03.2019 року № РМ-2903, де зазначено, що оплата допускається від третіх осіб, а саме: нерезидента «ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати).

Згідно наданих до перевірки банківських виписок, валютна виручка своєчасно надійшла на поточний рахунок ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» від нерезидента ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) у загальному розмірі 435000,00 доларів США (еквівалент 11194855,59 грн.), проте як вбачається з Акта перевірки, згідно наданих до перевірки митних декларацій за період з 29.03.2019 по 08.07.2022 ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» по експортному контракту від 29.03.2019 №РМ-2903 відвантажено нерезиденту «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) товару на загальну суму 14161548,30 грн. (митні декларації від 03.05.2019 №UA500170/2019/010806 на загальну суму 6032155,20 грн.; від 29.05.2019 №UA500170/2019/012842 на загальну суму 1635974,40 грн.; від 15.06.2019 №UA500170/2019/014221 на загальну суму 79396,80 грн.; від 07.07.2019 №UA500170/2019/015768 на загальну суму 3797231,70 грн.; від 02.11.2019 UA500170/2019/026994 на загальну суму 2616790, 20 грн.).

Таким чином, валютна виручка на суму 106908,75 дол. США (в гривневому еквіваленті 3040303,11 грн.) не надійшла на поточний рахунок ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ».

Судом враховується, що на сума 1474,17 дол. США (в гривневому еквіваленті - 41922,88 грн.) не враховується при розрахунку пені у зв`язку з п. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» та п. 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (дана обставина сторонами не заперечується).

На суму 105434,58 дол. США (в гривневому еквіваленті 2998380,22 грн.), прострочено на 615 днів.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Положення статті 42 Конституції України системно пов`язані зі статтею 16 Конституції України щодо однієї із основних функцій держави - забезпечення економічної безпеки України; а також мають безпосередній органічний зв`язок зі статтею 41 Конституції України щодо змісту та форм права власності, непорушності права приватної власності.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.

Отже, конституційно-правова норма, яка декларує право на підприємницьку діяльність, також містить застереження, що сферою його реалізації є тільки ті види діяльності, що не заборонені законом. Законодавець вказав і на засоби обмеження - пряму заборону шляхом відсилання до поточного законодавства, в першу чергу, Господарського та Цивільного кодексів України.

Так, Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) у статті 3 констатує свободу підприємницької діяльності серед загальних засад цивільного законодавства, а Господарський кодекс України (далі -ГК України) визначає її одним із загальних принципів господарювання.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно із нормами частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання визначені нормами глави 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При застосуванні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі №911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі №755/9929/15-ц).

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Таким чином, спеціальними законами, зокрема, Законом №959-ХІІ, Законом №185/94-ВР, Цивільним та Господарським кодексами України не заборонено, а окремими з них - навіть прямо передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог як вид припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справа № 813/1342/16, від 15 серпня 2024 року № 580/4079/23.

Суд відмічає, що з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» укладено Договір ZMP-2002 від 20 лютого 2020 року «про переведення боргу» відповідно до якого даним договором регулюються відносини, пов`язані зі зміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язані, що виникає із Контракту від 29.03.2019 № РМ-2903 (п. 1 Договору).

Первісний боржник «MERCURY OVERSEAS» (Велика Британія) переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання), а новий боржник ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) погоджується виконати перед Кредитором (ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ») зазначене грошове зобов`язання у розмірі 2 616 790, 2 грн (пункт 2 Договору).

Таким чином, відповідно до умов Договору ZMP-2002 від 20 лютого 2020 року, новим боржником перед ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ», у частині невиконаного зобов`язання стало - ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати).

У матеріалах справи наявний Договір № ВП 0510 від 05 жовтня 2020 року «про переведення боргу» відповідно до якого, первісний боржник (ТОВ «ВАВІЛОН ЮГ») переводить на Нового боржника (ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ») борг у розмірі 2 616 790, 2 грн., кредитором виступає ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) (пункт 2 Договору)

Отже, відповідно до умов Договору № ВП 0510 від 05 жовтня 2020 року, новим боржником перед ZERNOEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати), у частині невиконаного зобов`язання (Договір № ZKB 1209 від 12 вересня 2020 р.) стало - ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ».

Тобто утворилася ситуація, коли ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» та ZERNOEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) мають один перед одним заборгованість у розмірі 2 616 790, 2 грн за різними договорами.

З метою зарахування зустрічних однорідних вимог, між ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» та ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06 жовтня 2020 року, відповідно до якої станом на 06 жовтня 2020 року заборгованість ZERNIEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати) перед ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» згідно Контракту від 29.03.2019 року № РМ-2903, а також Договору ZMP-2002 від 20 лютого 2020 року «про переведення боргу» становить

2 616 790, 2 грн. (п. 1.1. Угоди).

Станом на 06 жовтня 2020 року заборгованість ПрАТ «ПРЕЗИДЕНТ-ГОТЕЛЬ» перед ZERNOEXSPORN» (Об`єднанні Арабські Емірати), відповідно до Договору № ВП 0510 від 05 жовтня 2020 становить 2 616 790, 2 грн. (п. 1.2 Угоди).

Відповідно до умов Угоди сторони домовилися здійснити залік зустрічних взаємних обов`язків (п. 2 Угоди).

Таким чином, наявность фактичних підстав для зарахування зустрічних вимог за вищевказаним зовнішньоекономічним договором, укладеними позивачем з нерезидентами підтвердження належними та допустимими доказами.

Та обставина, що у заліку однорідних зустрічних вимог одночасно приймало участь більше, ніж дві сторони у зобов`язаннях, де кредитори за одними зобов`язаннями по відношенню до позивача та один до одного виступали боржниками в іншому і навпаки, не змінює сутності заліку як способу припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

У спірних правовідносинах договори про переведення боргу та зарахування зустрічних грошових вимог відповідають наведеним вище нормам законодавства, а позивачем та нерезидентом у повній мірі дотримано передумови для проведення зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, у зв`язку із дотриманням яких зустрічні грошові вимоги за зовнішньоекономічними контрактами та договорами припинилися у відповідних сумах згідно з вказаними договорами.

Суд відхиляє доводи контролюючого органу про те, що позивачем не було дотримано встановлених законом вимог щодо зарахування зустрічних вимог, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем дотримано всіх вимог передбачених законодавством, а саме: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

В даному випадку зобов`язання сторін за вищевказаними правочинами виражається у зобов`язанні сплатити грошові кошти, які були переведені договором про відступлення вимоги в єдину валюту (гривні), тому посилання відповідача на неоднорідність таких вимог та, як наслідок, неможливість їх взаємного зарахування, є помилковим.

Щодо посилання контролюючого органу, що ТОВ «ВАВІЛОН ЮГ» відповідно до рішення від 12.07.2022 року № 904161 комісії регіонального рівня відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Суд погоджується з доводами позивача, що по-перше: операції відбулися у 2020 році, проте статус «ризикового» ТОВ «ВАВІЛОН-ЮГ» отримало у 2022 році, по-друге: контролюючим органом не надано жодних доказів, яким чином відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість впливає на можливість виконання зобов`язань.

Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а саме: виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних вимог за наявності належним чином оформлених документів, Суд погоджується із доводами викладеними у позовній заяві та вважає, що податковим органом не було доведено наявність підстав для нарахування позивачу пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 12.08.2022 року № 00176420708 «форми С», яким визначено суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені у розмірі 2 998 380, 22 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 44975,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням №226 від 31.08.2022.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 24810 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд відмічає, що максимальний розмір судового збору за подання позову майнового характеру у 2022 році згідно до абз. 1 пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» складає 24810,00 грн

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачений судовий збір повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Вимоги до форми та змісту клопотання про повернення судового збору визначені статтями 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00176420708 від 12.08.2022, яке винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп. на користь Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 19 вересня 2024 р.