Постанова

від 22.01.2025 по справі 640/19287/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19287/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Президент-Готель" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2022 року позивач - ПрАТ "Президент-Готель" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2022 року №00176420708.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року адміністративну справу №640/19287/22 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт звернув увагу суду на те, що валютна виручка на суму 106 908,75 доларів США (еквівалент 3 040 303,11 грн) не надійшла на поточний рахунок ПрАТ "Президент-Готель".

Додатково зазначив про те, що станом на 08 липня 2022 року на поточний рахунок ПрАТ "Президент-Готель" грошові кошти від ТОВ "Вавілон ЮГ" не надходили. Крім того по договору від 05 жовтня 2020 року №В11-0510 про переведення боргу з ТОВ "Вавілон ЮГ" обліковується дебіторська заборгованість в сумі 2 616 790,20 грн, що відповідає даним бухгалтерського обліку товариства по рахунку 3771.

Звернув увагу суду на те, що згідно з рішенням комісії регіонального рівня 12 липня 2022 року №904161 ТОВ "Вавілон ЮГ" відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Також зазначив про те, що чинне законодавство передбачає можливість припинення зобов`язань за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачають розрахунки у грошовій формі, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, але у разі дотримання сукупності умов, водночас позивачем їх не було дотримано.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки під час укладення у жовтні 2020 року угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач керувався нормативно-правовим актом Національного банку України, який надає правомірну можливість припинення експортної операції товарів за експортним контрактом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі пп. 5 п. 10 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7.

Звернув увагу суду на те, що експортний контракт укладено у 2019 році та виконано у 2020 році, водночас ТОВ "Вавілон ЮГ" визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості лише 12 липня 2022 року.

Додатково зазначив про те, що посилання апелянта на ненадання до перевірки довідки АТ "ОТП Банк" про зняття з валютного контролю та відсутність порушень по контракту від 29 березня 2019 року №РМ-2903 є безпідставним, оскільки позивач не може нести відповідальність за бездіяльність фінансової установи, якій 21 жовтня 2020 року було надіслано лист про зарахування однорідних вимог за експортним контрактом з проханням завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи ПрАТ "Президент-Готель", ідентифікаційний код юридичної особи 30058128, засновником якого є держава в особі єдиного акціонера - Фонду державного майна України, якому належить 100% акцій.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 04 липня 2022 року №2297-п, направлень від 04 липня 2022 року №6107/26-15-07-08-04 та №6006/26-15-07-08-04 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Президент-Готель" з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунку за експортним контрактом від 29 березня 2019 року №РМ-2903 з "MERCURY OVERSEAS" (Велика Британія) згідно з листом ДПС України від 13 січня 2021 року № 864/7/99-00-07-02-07 за період з 29 березня 2019 року по 08 липня 2022 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15 липня 2022 року №16735/Ж5/26-15-07-08-04/30058128 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення ПрАТ "Президент-Готель" ч. 2 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21 червня 2018 року №2473-VIII "зі змінами і доповненнями, а саме в частині ненадходження валютних коштів на загальну суму 105 434, 58 дол. США (в гривневому еквіваленті 2 998 380,22 грн.) за контрактом від 29 березня 2019 року №РМ-2903, укладеним з компанією "MERCURY OVERSEAS" (Велика Британія).

Позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 27 липня 2022 року №71.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 10 серпня 2022 року №9068/І/26-15-07-08-04 повідомлено, що за результатами розгляду заперечень, висновки акта перевірки від 15 липня 2022 року №16735/Ж5/26-15-07-08-04/30058128 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2022 року №00176420708, яким визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2 998 380,22 грн.

Позивачем подано до Державної податкової служби України в порядку ст. 56 ПК України скаргу від 29 серпня 2022 року №84.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 18 жовтня 2022 року №12778/6/99-00-06-01-02-06, податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2022 року №00176420708 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21 червня 2018 року №2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України "Про валюту і валютні операції" органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (ч. 4).

Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами (ч. 5).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (ч. 6).

Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію (ч. 9).

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом (ч. 10).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про валюту і валютні операції" Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (ч. 1).

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (ч. 2).

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (ч. 3).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (ч. 5).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (ч. 8).

Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно з п. 21 розділу II Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем порушено ч. 2 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" що слугувало підставою для нарахування пені у розмірі 2 998 380,22 грн.

Як встановлено судом першої інстанції між ПрАТ "Президент-Готель" та "MERCURY OVERSEAS" (Велика Британія) укладено експортний контракт від 29 березня 2019 року №РМ-2903, відповідно до умов якого позивач продає (передає у власність покупцю), а "MERCURY OVERSEAS" (Велика Британія) купує (приймає у власність) сільськогосподарську продукцію (олія соняшникова (товар), що визначений у Специфікаціях.

Згідно з Додатковою угодою від 26 червня 2019 року №1 до експортного договору від 29 березня 2019 року №РМ-2903, оплата допускається від третіх осіб, а саме: нерезидента "ZERNIEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати).

Відповідно до акта перевірки позивачем під час перевірки було надано банківські виписки, відповідно до яких валютна виручка своєчасно надійшла на поточний рахунок ПрАТ "Президент-Готель" від нерезидента ZERNIEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати) у загальному розмірі 435 000,00 доларів США (еквівалент - 11 194 855,59 грн.), проте згідно наданих до перевірки митних декларацій за період з 29 березня 2019 року по 08 липня 2022 року ПрАТ "Президент-Готель" по експортному контракту від 29 березня 2019 року №РМ-2903 відвантажено нерезиденту "MERCURY OVERSEAS" (Велика Британія) товару на загальну суму 14 161 548,30 грн., а саме митні декларації від 03 травня 2019 року №UA500170/2019/010806 на загальну суму 6 032 155,20 грн.; від 29 травня 2019 року №UA500170/2019/012842 на загальну суму 1 635 974,40 грн.; від 15 червня 2019 року №UA500170/2019/014221 на загальну суму 79 396,80 грн.; від 07 липня 2019 року №UA500170/2019/015768 на загальну суму 3 797 231,70 грн.; від 02 листопада 2019 року UA500170/2019/026994 на загальну суму 2 616 790, 20 грн.

Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган дійшов висновку про те, що валютна виручка на суму 106 908,75 доларів США (в гривневому еквіваленті - 3 040 303,11 грн.) не надійшла на поточний рахунок ПрАТ "Президент-Готель".

Суд першої інстанції зазначив про те, що сума 1474,17 доларів США (в гривневому еквіваленті - 41 922,88 грн.) не враховується при розрахунку пені у зв`язку з п. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" та п. 21 розділу ІІ "Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті", що не заперечувалось сторонами.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про прострочення на 615 днів надходження коштів на суму 105 434,58 доларів США (в гривневому еквіваленті - 2 998 380,22 грн.) на рахунок позивача. Крім того водночас останнім не дотримано встановлених законодавством вимог щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у ст. 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Згідно з нормами ч. 4 ст. 6 та ч. 1 ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до п. 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7), граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до пп. 5 п.у 10 розділу III Інструкції №7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При застосуванні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18, від 16 квітня 2019 року у справі №911/483/18, від 21 листопада 2018 року у справі №755/9929/15-ц зазначив проте те, що умови, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі №817/1200/15 сформував правовий висновок відповідно до якого у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Отже як вірно зазначено судом першої інстанції чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справа №813/1342/16, від 15 серпня 2024 року №580/4079/23.

Як встановлено судом першої інстанції ПрАТ "Президент-Готель" укладено Договір від 20 лютого 2020 року ZMP-2002, яким регулюються відносини, пов`язані зі зміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язані, що виникає із Контракту від 29 березня 2019 року № РМ-2903 (п. 1 Договору).

Первісний боржник "MERCURY OVERSEAS" (Велика Британія) переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання), а новий боржник ZERNIEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати) погоджується виконати перед Кредитором (ПрАТ "Президент-Готель") зазначене грошове зобов`язання у розмірі 2 616 790, 2 грн (п. 2 Договору).

Отже відповідно до умов Договору від 20 лютого 2020 року ZMP-2002, новим боржником перед ПрАТ "Президент-Готель", в частині невиконаного зобов`язання стало - ZERNIEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати).

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з договору від 05 жовтня 2020 року №ВП - 0510 первісний боржник (ТОВ "Вавілон ЮГ") переведено на нового боржника (ПрАТ "Президент-Готель") борг у розмірі 2 616 790, 2 грн., кредитором виступає ZERNIEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати) (п. 2 Договору).

Таким чином, згідно з договором від 05 жовтня 2020 року №ВП - 0510, новим боржником перед ZERNOEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати), у частині невиконаного зобов`язання (договір від 12 вересня 2020 року №ZKB 1209) стало - ПрАТ "Президент-Готель".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням вищезазначених договорів склалася ситуація, коли ПрАТ "Президент-Готель" та ZERNOEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати) мають один перед одним заборгованість у розмірі 2 616 790, 2 грн за різними договорами.

Судом першої інстанції також встановлено, що з метою зарахування зустрічних однорідних вимог, між ПрАТ "Президент-Готель" та ZERNIEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06 жовтня 2020 року, відповідно до якої станом на 06 жовтня 2020 року заборгованість ZERNIEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати) перед ПрАТ "Президент-Готель" згідно Контракту від 29 березня 2019 року №РМ-2903, а також договору від 20 лютого 2020 року ZMP-2002 "про переведення боргу" становить 2 616 790, 2 грн. (п. 1.1. Угоди).

Станом на 06 жовтня 2020 року заборгованість ПрАТ "Президент-Готель" перед ZERNOEXSPORN" (Об`єднанні Арабські Емірати), відповідно до договору від 05 жовтня 2020 року № ВП - 0510 становить 2 616 790, 2 грн. (п. 1.2 Угоди).

Відповідно до умов Угоди сторони домовилися здійснити залік зустрічних взаємних обов`язків (п. 2 Угоди).

Отже враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для зарахування зустрічних вимог за вищевказаним зовнішньоекономічним договором, укладеними позивачем з нерезидентами підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у спірних правовідносинах договори про переведення боргу та зарахування зустрічних грошових вимог відповідають наведеним вище нормам законодавства, а позивачем та нерезидентом у повній мірі дотримано передумови для проведення зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, у зв`язку із дотриманням яких зустрічні грошові вимоги за зовнішньоекономічними контрактами та договорами припинилися у відповідних сумах згідно з вказаними договорами.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями, вимоги однорідні, строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання, що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про те, що позивачем не було дотримано встановлених законом вимог щодо зарахування зустрічних вимог.

Щодо доводів апелянта про те, що контрагент позивача ТОВ "Вавілон ЮГ" відповідно до рішення від 12 липня 2022 року №904161 комісії регіонального рівня відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, то колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючим органом не зазначено яким чином зазначені обставини вплинули на дотримання (недотримання) позивачем валютного законодавства. Крім того, господарські операції з вказаним контрагентом відбувались у 2020 році, водночас статус "ризикового" ТОВ "Вавілон ЮГ" отримало у 2022 році.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2022 року №00176420708.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Повний текст постанови складено "23" січня 2025 року.