Ухвала

від 23.09.2024 по справі 320/43772/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

23 вересня 2024 року 320/43772/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши заяву про ОСОБА_1 відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не прийнятті Кабінетом Міністрів України рішення про закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України щодо Меджлісу кримськотатарського народу, відповідно до внесеного до Кабінету Міністрів України Державною службою України з етнополітики та свободи совісті у 2023 році проекту розпорядження Кабінету Міністрів України про закріплення правового статусу представницького органу кримськотатарського народу;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти рішення про закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України щодо Меджлісу кримськотатарського народу, відповідно до внесеного до Кабінету Міністрів України Державною службою України з етнополітики та свободи совісті у 2023 році проекту розпорядження Кабінету Міністрів України про закріплення правового статусу представницького органу кримськотатарського народу;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у ненаданні обґрунтованої відповіді на звернення позивача в інтересах Меджлісу кримськотатарського народу «Щодо закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України - Меджлісу кримськотатарського народу» у 2024 році та у невжитті заходів реагування на це звернення;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України надати обґрунтовану відповідь на звернення позивача в інтересах Меджлісу кримськотатарського народу «Щодо закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України - Меджлісу кримськотатарського народу» та вжити заходів реагування на це звернення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, заподіяну ОСОБА_1 , члену Меджлісу кримськотатарського народу та голові Управління з зовнішніх зв`язків та правозахисної діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, через незаконну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Кабінету Міністрів України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 призначеним суддею для розгляду та вирішення даної справи є Дудін С. О.

23.09.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Дудіна С.О.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що з розміщеної у вільному доступі в мережі Інтернет інформації ним було встановлено, що суддя Дудін С.О. був призначений уперше суддею Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим указом Президента України ОСОБА_3. від 18 травня 2012 р. № 336/2012 та указом Президента України від 7 квітня 2015 року № 203/2015 був переведений на роботу на посаді судді Київського окружного адміністративного суду.

При цьому заявник стверджує, що у період роботи судді Дудіна С.О. в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим у Криму владою Януковича В. вчинювалися утиски кримськотатарського національного руку та Меджлісу кримськотатарського народу, та проводилася системна політика невизнання та невиконання прав корінного кримськотатарського народу, гарантованих міжнародним правом, а Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим був одним з активних знарядь такого утиску.

Також позивач зауважує, що у відкритих джерелах немає ніякої інформації про діяльність судді Дудіна С.О. з моменту окупації Автономної Республіки Крим до переведення на роботу на посаді судді Київського окружного адміністративного суду у квітні 2015 року, що, на переконання заявника, об`єктивно викликає у неупередженого спостерігача думку про ознаки упередженості судді Дудіна С.О. щодо справ, які стосуються російської агресії, окупації Криму, кримських татар та особливо Меджлісу кримськотатарського народу.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що серед усіх суддів Київського окружного адміністративного суду під час автоматизованого розподілу справи №320/43772/24 щодо правового статусу Меджлісу кримськотатарського народу як представницького органу кримськотатарського народу було обрано саме Дудіна С.О. - фактично єдиного суддю, який має відношення до діяльності адміністративного судочинства в Криму та працював у Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим станом на початок окупації Криму росією.

З урахуванням цього, а також приймаючи до увагу те, що адміністративний позов у даній справі не реєструвався після отримання Київським окружним адміністративним судом декілька діб, заявник вважає, що таким чином були об`єктивно створені умови для штучного втручання у автоматизований розподіл справи та причетність до цього судді Дудіна С.О .

Також позивачем були проаналізовані розміщені в мережі Інтернет декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані суддею Дудіним С. О., та встановлено, що у період з 2008 по 2019 рік у власності судді перебувала квартира у місті Сімферополі, яка у подальшому була відчужена, що, на думку заявника, об`єктивно викликає у неупередженого спостерігача думку про ознаки отримання суддею Дудіним С.О. під час окупації Криму подарунків від «кримських колаборантів» у особливо крупному розмірі.

До такого висновку заявник дійшов, у тому числі, трудову діяльність матері судді Дудіна С. О .

Підсумовуючи, заявник зазначив, що викладені ним обставини об`єктивно викликать у неупередженого спостерігача думки: про очевидну упередженість судді Дудіна С.О. стосовно справи 320/43772/24 щодо правового статусу Меджлісу кримськотатарського народу як представницького органу кримськотатарського народу та відповідно деокупації Криму; про не виключення впливу на суддю Дудіна С.О. як від «кримських колаборантів», які переслідують Меджліс кримськотатарського народу останні десять років, так й від політичних сил, які впливають та Кабінет Міністрів України та примушують Кабінет Міністрів України вчинювати бездіяльність стосовно легалізації Меджлісу кримськотатарського народу.

При цьому позивач зауважив, що подана ним заява про відвід не є ані заявою про особисту незгоду позивача з правовою та громадською позицією судді, ані заявою про будь-які протиправні діяння судді. Позивач стверджує, що заява про відвід подається «виключно для усунення об`єктивних сумнівів в неупередженості суду у справі 320/43772/24, які прямо випливають з описаних вище обставин».

Розглянувши вказану заяву про відвід судді Дудіна С.О., суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

У рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти» ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meћnariж v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Суд зазначає, що викладені позивачем у заяві про відвід твердження не дають жодних об`єктивних підстав вважати, що суддя Дудін С. О. не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи № 320/43772/24. Так, ані робота Дудіна С. О. протягом 2012року - початку 2014 року на посаді судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, ані наявний у судді протягом певного періоду часу об`єкт нерухомого майна, розташований у м. Сімферополь, та його подальше відчуження, не свідчать про ознаки упередженості судді Дудіна С.О. щодо справ, які стосуються російської агресії, окупації Криму, кримських татар та особливо Меджлісу кримськотатарського народу, про що стверджує позивач.

Твердження ж заявника про причетність судді Дудіна С.О. до втручання у автоматизований розподіл справи носять характер інсинуацій, не підтверджуються жодними доказами та є суб`єктивною думкою особи.

Разом з тим, суд зазначає, що сама по собі обставина подання до суду заяви про відвід (з викладенням у ній вищенаведеної інформації, отриманої за результатом дослідження трудової діяльності як судді Дудіна С. О. , так і його матері, а також аналізу наявних у власності судді об`єктів нерухомості) дає підстави сумніватися учаснику процесу в об`єктивності та неупередженості судді.

Позивач у заяві про відвід зазначає, що вважає «неймовірним, що у 2024 р. серед усіх суддів КОАС під час автоматичного розподілу справи 320/43772/24 щодо правового статусу МКТН як представницького органу кримськотатарського народу було випадково обране фактично єдиного у КОАС суддю, який має відношення до діяльності адміністративного судочинства в Криму та працював у ОАСАРК станом на початок окупації Криму росією, а саме суддю Дудіна С.О. » (цитата).

Також слід звернути увагу на те, що у підсумку позивач зауважує, що «ця заява про відвід не є ані заявою про мою особисту незгоду з правовою та громадською позицією судді, ані заявою про будь-які протиправні діяння судді. Вона подається виключно для усунення об`єктивних сумнівів в неупередженості суду у справі 320/43772/24, які прямо випливають з описаних вище обставин» (цитата).

Наведене, у свою чергу, дозволяє зробити висновок про неприкриту недовіру ОСОБА_1 виключно до судді Дудіна С. О., а метою подання заяви про відвід є передача справи №320/43772/24 на розгляд та вирішення будь-якому іншому судді Київського окружного адміністративного суду, крім судді Дудіна С. О .

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Суд зазначає, що факти, які викладені в заяві про відвід та не залежать від поведінки судді, змушують заявника сумніватися у неупередженості головуючого судді, та свідчать про його явну недовіру суду.

За таких обставин, враховуючи значення, яке має вирішення справи для позивача, задля забезпечення усунення його сумнівів щодо неупередженості судді Дудіна С.О. в розгляді адміністративної справи, з метою відновлення довіри заявника до судочинства, а також для того, щоби за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді Дудіна С. О. під час вирішення справи №320/43772/24, суд задовольняє заяву ОСОБА_1 про відвід судді.

При вирішенні даної заяви суд, серед іншого, керувався правовим висновком Великої Палати Верховного Суду щодо підстав для задоволення заяви учасника процесу про відвід судді, викладеним в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі №908/137/18.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 36-41, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дудіна С. О. від участі в розгляді справи №320/43772/24 задовольнити.

2. Відвести суддю Дудіна С. О. від участі в розгляді справи № 320/43772/24.

3. Матеріали адміністративної справи №320/43772/24 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення іншого судді для розгляду даної справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Дудін С.О.