Ухвала

від 25.09.2024 по справі 320/43772/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про прийняття адміністративної справи до провадження та

залишення позовної заяви без руху

25 вересня 2024 року Київ № 320/43772/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 12.09.2024 звернувся через підсистему «Електронний суд» з позовом (у зв`язку з надмірним навантаженням зареєстрований 18.09.2024) до Кабінету Міністрів України. У якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача визначено Державну службу України з етнополітики та свободи совісті.

Просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не прийнятті Кабінетом Міністрів України рішення про закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України щодо Меджлісу кримськотатарського народу, відповідно до внесеного до Кабінету Міністрів України Державною службою України з етнополітики та свободи совісті у 2023 році проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України про закріплення правового статусу представницького органу кримськотатарського народу;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти рішення про закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України щодо Меджлісу кримськотатарського народу, відповідно до внесеного до Кабінету Міністрів України Державною службою України з етнополітики та свободи совісті у 2023 році проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України про закріплення правового статусу представницького органу кримськотатарського народу;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у ненаданні обґрунтованої відповіді на звернення позивача в інтересах Меджлісу кримськотатарського народу «Щодо закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України Меджлісу кримськотатарського народу» у 2024 році та у невжитті заходів реагування на це звернення;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України надати обґрунтовану відповідь на звернення позивача в інтересах Меджлісу кримськотатарського народу «Щодо закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України Меджлісу кримськотатарського народу» та вжити заходів реагування на це звернення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України моральну шкоду у розмірі 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень, заподіяну ОСОБА_1 , члену Меджлісу кримськотатарського народу та голові Управління із зовнішніх зв`язків та правозахисної діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, через незаконну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Кабінету Міністрів України;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов`язати Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024, головуючим визначено суддю Дудіна С.О.

Провадження у справі судом не відкривалось.

22.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (зареєстрована 23.09.2024) про відвід судді Дудіна С.О.

Ухвалою суду від 23.09.2024 (суддя Дудін С.О.), заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дудіна С.О. від участі в розгляді справи № 320/43772/24 задоволено.

Відведено суддю Дудіна С. О. від участі в розгляді справи № 320/43772/24.

Матеріали адміністративної справи № 320/43772/24 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення іншого судді для розгляду даної справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Відповідно до частини другої статті 35 Кодексу, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2024 складає 3028, 00 грн.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір передбачено», що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У прохальній частині позовної заяви позивачем об`єднаного чотири вимоги немайнового характеру, дві з яких є взаємопов`язаними (пункти 3 та 4 прохальної частини позову), за які слід було сплатити 2422,40 грн., та одну вимогу майнового характеру стягнення моральної шкоди, за яку також слід сплатити 1211,20 грн.

Таким чином, при зверненні до суду із цим позовом, позивачеві слід було сплатити 3633,60 грн. судового збору за заявлені позовні вимоги майнового та немайнового характеру. Проте матеріали позовної заяви не містять доказів сплати збору в повному обсязі, оскільки відповідно до квитанції від 12.09.2024 сплачено лише 1938,00 грн., із урахуванням коефіцієнту 0,8 (2422,40х0.8=1937,92) із переплатою 0 грн. 08 коп.

Щодо сплати судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення 50000,00 грн. моральної шкоди, позивач із посиланням на норми пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» уважає, що звільнений від сплати збору.

З огляду на це суддя зазначає таке.

Пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суддя зазначає, що вказані вище підстави не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували станом на день звернення з позовом до суду незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідача по відношенню до позивача, за наявності яких останній зазнав певної шкоди, у т.ч. моральної.

У той же час, зазначення в прохальній частині позову про визнання протиправною бездіяльність відповідача, без розгляду справи по суті на цьому етапі не може вважатись протиправною бездіяльністю органу державної влади по відношенню до позивача, оскільки такі обставини ще не встановлені та відсутнє рішення відповідного компетентного органу про констатацію такого порушення.

Крім того, як зазначено в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 380/1926/22, положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, таким рішенням, діями чи бездіяльністю повинна бути заподіяна шкода.

Втім, суддя звертає увагу, що позовними вимогами в межах спірних правовідносин є бездіяльність Кабінету Міністрів України, яку позивач уважає протиправною, а також, як похідна, заявлена вимога про стягнення моральної шкоди, отже, у силу характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Більше того, згідно із частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.11.2019 у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09.09.2020 у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 30.06.2020 у справі № 560/3995/19, лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади особисто особі, така особа звільняється від сплати судового збору.

Отже передумовою для застосування положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» є вже встановлені відповідним рішенням порушення органом державної влади прав особи, яка звертається за захистом до суду.

Положення частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України регламентують, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Таким чином, заявляючи у публічно-правовому спорі вимогу про відшкодування шкоди, у т.ч. моральної, вже має бути встановлений факт протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таких доказів матеріали позовної заяви не містять.

Із урахуванням викладеного, а вимогу про стягнення 50000,00 грн. моральної шкоди позивачеві необхідно доплатити 968,88 грн., із урахуванням коефіцієнту 0,8 та переплати у розмірі 0,08 грн. (1211,2х0.8-0.08).

У силу вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

У порушення вказаних вимог процесуального закону в позовній заяві не зазначено вірної адреси місцезнаходження третьої особи відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ 43571959. Вказана у позові адреса АДРЕСА_1 не відповідає наявній в ЄДР інформації.

Крім того, у прохальній частині позову позивачем заявлено клопотання про витребування доказів від відповідача.

У силу вимог статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

У той же час, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 167 цього Кодексу, і мають відповідати їй.

Разом із тим, у силу вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Стаття 160 Кодексу регулює вимоги до позовної заява, яка має відповідати положенням цієї статті, та в якій не міститься жодного положення щодо того, що в позовній заяві окрім викладу вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування, можливо заявляти будь-які клопотання (заяви) тощо.

У той же час, положеннями частини п`ятої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Позивачем вказані вимоги процесуального закону залишені поза увагою.

Крім того, частиною другою статті 43 Кодексу передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

У порушення вказаних вимог, позивачем не надано доказів реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, доказів його адміністративної процесуальної дієздатності (паспорта).

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- оригіналу документа про доплату 968,88 грн. судового збору за вимогу майнового характеру;

- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача та доказів реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України;

- уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду, або з доказами надсилання іншим учасникам справи, якщо подається через підсистему «Електронний суд»), із зазначенням вірної адреси місцезнаходження Державної служби України з етнополітики та свободи совісті;

- клопотання про витребування доказів, яке має бути оформлене у відповідності до вимог статті 80 Кодексу.

Керуючись статтями 31, 35, 43-45, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

адміністративну справу прийняти до свого провадження. Справа розглядатиметься одноособово суддею Скрипкою І.М.

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Скрипка І.М.