Ухвала

від 23.09.2024 по справі 420/27788/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27788/24

УХВАЛА

23 вересня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній республіці Крим про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 368-ос/дск від 18.09.2023 Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим.

Ухвалою судді від 09.09.2024 позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст. 122 КАС України.

Як вбачається з позову, позивачем оскаржується саме первинна редакція наказу № 368-ос/дск від 18.09.2023, з яким він ознайомився саме 20.09.2023. Подальші зміни в тексті цього наказу не впливають на перебіг строку на звернення до суду, так як позивачем фактично оскаржується зміст наказу, про який йому було відомо 20.09.2023, проте із позовом він звернувся 03.09.2024.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

18.09.2024 на виконання вищезазначеної ухвали позивачем до суду надано заяву, в якій останній просить поновити позивачу строк на звернення до суду із даними вимогами.

В обґрунтування клопотання зазначено, що як вже зазначено у позивній заяві, 20.09.2023 позивача ознайомлено з наказом ГУ СБУ в АРК (м. Київ) по особовому складу від 18.09.2023 № 368-ос/дск (далі наказ № 368-ос/ дск) (підпис про ознайомлення з зазначеним наказом мною було зроблено на бланку наказу 20.09.2023). Про те, що я був ознайомлений з наказом № 368-ос/дск саме 20.09.2023 підтверджується рапортами № 76/1/28-1233 від 21.09.2023 та №76/1/28-1247 від 26.09.2023. 25.09.2023 була спроба змусити позивача поставити свій підпис про ознайомлення з наказом у якого були відсутні дата реєстрації, номер реєстрації, підписи деяких посадових осіб. 28.09.2023 була спроба надати позивачу для ознайомлення наказ, який мав той самий реєстраційний номер та дату (№ 368-ос/дск від 18.09.2023), але без підпису позивача про ознайомлення. Що в свою чергу свідчило про намагання з боку військових службових осіб Головного управління СБУ в АР Крим, в порушення вимого законодавства, замінити юридично діючий наказ, що стосується поновлення позивача на військовій службі, на наказ, який не має юридичної сили з тими самими реквізитами (підписи, дата, номер наказу), крім підпису позивача про ознайомлення, але з іншим змістом, на що позивачем було акцентовано увагу. Слід зазначити, що відповідно до ст. 89, Постанови Кабміну від 30.11.2011 р. N 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» - Після підписання наказу (розпорядження) зміни до нього вносяться лише шляхом видання нового наказу (розпорядження) про внесення змін. Тому не може бути двох наказів різних за змістом, але за одним реєстраційним номером та датою реєстрації. Позивач був ознайомлений з наказом від 18.09.2023 № 368-ос/дск 20.09.2023, саме з юридично правомочним, який повинен був бути діючим і 28.09.2023, і на теперішній час та зміст якого позивачу був відомий, крім випадку його правомірного скасування або внесення змін. Таким чином, пояснивши свою позицію 28.09.2023 про неможливість підписання наказу який є неправомочним, позивач вважав, що військові службові особи Головного управління СБУ в АР Крим, припинили свої протиправні спроби замінити діючий наказ від 18.09.2023 № 368-ос/дск, з яким позивач ознайомився під підпис 20.09.2023, на юридично неправомочний документ, який має ті самі реквізити, крім мого підпису, але інший зміст, та залишили наказ № 368-ос/дск у тій редакції, з якою позивач ознайомлювався 20.09.2023. Позивач неодноразово звертався з рапортами до керівництва ГУ СБУ в АР Крим про надання копії наказу №368-ос/дск і після 28.09.2023, але відповіді не отримав. У зв`язку з чим позивач вважав, що діє сама перша редакція наказу №368-ос/дск від 18.09.2023 з яким позивач був ознайомлений 20.09.2023. Позивач відмовився ознайомлюватися з наказом тоді керівник регіонального органу відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту, повинен був провести службове розслідування. Цього зроблено не було, з наказом про проведення службового розслідування позивача ніхто не ознайомлював, про складання протоколу про вчинення мною адміністративного правопорушення з цього приводу, як позивачу відомо не здійснювалось та позивачу про це не повідомлялось. А також, неправомочний наказ № 368-ос/дск в редакції, з якою позивача намагались ознайомити 28.09.2023 не набрав юридичної сили так, як на той момент діяв наказ № 368-ос/дск в редакції 18.09.2023. Тому для того щоб наказ в редакції, з якою позивача намагались ознайомити 28.09.2023, набрав юридичної сили, попередній наказ за таким самим номером повинен бути скасований, але як позивачу відомо цього не було зроблено та з наказом про внесення змін позивача на теперішній час не ознайомлено. Крім того, військові службові особи ГУ СБУ в АРК не мали права реалізовувати наказ № 368-ос/дск в редакції, з якою позивача намагались ознайомити 28.09.2023, так як це є протиправними діями з їхнього боку та порушенням діючого законодавства. Тому, до 16.08.2024, до того моменту коли позивач отримав копію витягу наказу № 368-ос/ дск в редакції, з якою позивача намагались ознайомити 28.09.2023, позивач був обґрунтовано впевнений в тому що на той час діє наказ № 368-ос/дск в редакції, з якою позивача ознайомили 20.09.2023. Отже, коли 16.08.2024 позивач отримав рекомендованій з повідомленням лист трек номер № 0210100001084 від поштового відділення 65062, в якому був витяг наказу ГУ СБУ в АР Крим по особовому складу № 368-ос/дск в редакції, з якою позивача намагались ознайомити 28.09.2023. Ознайомившись 16.08.2024 з ним позивач побачив що цей наказ відрізняється від того з яким позивача було ознайомлено 20.09.2023. Тому, 02.09.2024 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про скасування наказу № 368-ос/дск саме в редакції, з якою позивача намагались ознайомити 28.09.2023. А також дату ознайомлення з наказом № 368-ос/дск в редакції, з якою позивача намагались ознайомити 28.09.2023, слід вважати 16.08.2024 це той день коли позивач отримав копію вищезазначеного наказу. Як позивач вже зазначав раніше, не може бути двох наказів за одним реєстраційним номером та датою, але різних за змістом.

Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні про визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даним позовом поважними, суд виходить з наступного.

В адміністративному позові та клопотанні ОСОБА_1 зазначає, що 16.08.2024 він отримав рекомендованій з повідомленням лист трек-номер № 0210100001084 від поштового відділення 65062, в якому був відзив ГУ СБУ в АР Крим на його позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/20831/24, де одним з додатків був витяг з наказу ГУ СБУ в АР Крим по особовому складу № 368-ос/дск від 18.09.2023.

У відзиві зазначено, що з наказом № 368-ос/дск від 18.09.2023 ОСОБА_1 був ознайомлений 28.09.2023, але від підпису відмовився, що за твердженням позивача не відповідає дійсності, так як 19.09.2023 близько 17:00 на його телефон надійшов дзвінок (з телефонного номера НОМЕР_1 ) від співробітника режимно-секретного сектору ГУ СБУ в АР Крим Дрель Дарії, яка повідомила, що викликає його для ознайомлення з наказом про поновлення на службі в ГУ СБУ В АР Крим.

20.09.2023 на території пансіонату «Одеса» (м. Одеса, вул. Французький бульвар, 52) в приміщенні № 324 співробітником режимно-секретного сектору ГУ СБУ в АРК Дарією Дрель та у присутності начальника режимно-секретного сектору Романа Малого ОСОБА_1 ознайомлено з наказом ГУ СБУ в АРК (м. Київ) по особовому складу від 18.09.2023 № 368-ос/дск (далі наказ № 368-ос/дск) щодо поновлення ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні (підпис про ознайомлення з зазначеним наказом позивачем було зроблено на бланку наказу 20.09.2023).

21.09.2023 ОСОБА_1 звернувся із рапортом № 76/1/28-1233 від 21.09.2023 до начальника ГУ СБУ В АРК з проханням надати копію наказу № 368-ос/дск, але відповіді не отримав. Повторно ОСОБА_1 звернувся із рапортом про надання копії наказу № 368-ос/дск 26.09.2023, відповідь не отримав.

21.09.2023 ОСОБА_1 подав заяву про вчинення злочину до Територіального управління ДБР розташованого у м. Києві. У зв`язку з тим, що за п.1 Наказу №368-ос/дск - «Наказ Головного управління № 162-ОС/ДСК від 04.11.2022 вважати не дійсним..», що є порушенням чинного законодавства, оскільки наказ може визнати недійсним лише суд, а у даному випадку, такий наказ повинен бути скасований у зв`язку із припиненням існування підстав, з який він був виданий.

Пунктом 2 Наказу №368-ос/дск передбачено зарахувати ОСОБА_1 у розпорядження за підпунктом «в» п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України з 27.01.23 до 26.07.23, тобто цим наказом, який датується 18.09.2023 виводиться в розпорядження громадянин України, який з 04.11.2022 на підставі Наказу Головного управління № 162-ОС/ДСК звільнений з посади співробітника СБУ, військову службу якому призупинено та який не відноситься до будь-якого військового формування, що є протизаконним, оскільки до фактичного поновлення позивача на службі, а саме до дня ознайомлення з відповідним наказом, віг вважається таким, який не проходить військову службу.

25.09.2023 року співробітником сектору кадрового забезпечення ГУ (Надією Волошанською), ОСОБА_1 було надано для ознайомлення документи ГУ СБУ в АР Крим: наказ та розпорядження. У наказі були відсутні номер наказу, дата підпису, підписи представників фінансової та юридичної структур; у розпорядженні були відсутні підписи представників фінансової та юридичної структур. Разом з цим, у вказаних документах був наявний підпис начальника ГУ. Після чого ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про ці недоліки та зазначив, що ознайомлюсь з назначеним наказом після їх усунення.

28.09.2023 ОСОБА_1 знов запросили для ознайомлення з наказом (м. Одеса, вул. Французький, бульвар, 52, каб. 324) у кабінеті були присутні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Але для ознайомлення ОСОБА_1 було надано наказ за № 368-ос/дск від 18.09.2023, на що всім присутнім ОСОБА_1 повідомив, що вже с таким наказом він ознайомився 20.09.2023 і цей документ з яким його збираються ознайомити є підробкою вже раніше виданого наказу тому він його підписувати відмовився.

19.10.2023 близько 12:20 на термінал мобільного зв`язку ОСОБА_1 з номеру НОМЕР_2 поступив виклик від старшого юрисконсульта юридичного сектору ГУ СБУ в АР Крим підполковника юстиції Антоніни Шульги та у ході бесіди з співрозмовником було проговорено ситуацію яка виникла 28.09.2023. На що позивачу ОСОБА_6 повідомила, що його ознайомлювали з додатковим наказом. ОСОБА_1 відразу зазначив, що його ознайомлювали не з додатковим наказом, а з підробкою наказу: 20 вересня 2023 року ОСОБА_1 вже був ознайомлений з наказом, який мав ідентичну дату та номер. Юрисконсульт повідомив, що на скільки їй відомо, до наказу (№ 368ос/ дск від 18.09.2023) було внесено зміни і з цими змінами ОСОБА_1 було теж ознайомлено.

У наказі № 368-ос/дск від 18.09.2023 р. (з яким ОСОБА_1 було ознайомлено 20.09.2023) було вказане наступне: «Наказ № 162-ос/дск від 04.11.2022 р. вважати недійсним, зарахувати у розпорядження з 27.01.2023 р. до 26.07.2023 р. капітана ОСОБА_1 за посадою спеціаліста зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок до інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців СБУ, затвердженого наказом СБУ від 10.04.2018 р. № 515/дск.»

У витязі з наказу № 368-ос/дск від 18.09.2023 р., який ОСОБА_1 отримав від поштового відділення 65062 16.08.2024 (трек номер № 0210100001084), зазначено зовсім інше. А саме: наказ № 162-ос/дск від 04.11.2022 р. СКАСУВАТИ, зарахування ОСОБА_1 у розпорядження з 27.01.23 р. до закриття кримінальної справи.

У зв`язку з цим позивач просить суд скасувати наказ № 368-ос/дск від 18.09.2023, так як він є протиправним та порушує права, а також зазначений наказ є підробкою наказу (з яким позивач ознайомився 20.09.2023).

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведеного вбачається, що з огляду на норми статті 122 КАС України, позивач пропустив місячний строк на звернення до суду з даним позовом, який розпочав відлік з наступного дня після ознайомлення з наказом 21.09.2023 та сплинув 21.10.2023, а позивач звернувся до суду з позовом 03.09.2024.

При цьому не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що новий текст наказу № 368-ос/дск від 18.09.2023 йому вперше став відомим 16.08.2024, коли він отримав відзив ГУ СБУ в АР Крим разом із витягом наказу № 368-ос/дск.

Так, позивач неодноразово сам зазначає, що 20.09.2023 на території пансіонату «Одеса» (м. Одеса, вул. Французький бульвар, 52) в приміщенні № 324 співробітником режимно-секретного сектору ГУ СБУ в АРК Дарією Дрель та у присутності начальника режимно-секретного сектору ОСОБА_7 його ознайомлено з наказом ГУ СБУ в АРК (м. Київ) по особовому складу від 18.09.2023 № 368-ос/дск (далі наказ № 368-ос/дск) щодо поновлення його на службі в Головному управлінні (підпис про ознайомлення з зазначеним наказом ним було зроблено на бланку наказу 20.09.2023).

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

При цьому твердження про подальшу підробку оспорюваного наказу не є підставою для поновлення строку на його оскарження, а є підставою для реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 426-1 КК України.

При цьому, як вбачається з позову, позивачем оскаржується саме первинна редакція наказу № 368-ос/дск від 18.09.2023, з яким він ознайомився саме 20.09.2023. Подальші зміни в тексті цього наказу не впливають на перебіг строку на звернення до суду, так як позивачем фактично оскаржується зміст наказу, про який йому було відомо 20.09.2023, проте із позовом він звернувся 03.09.2024.

Крім того, суд приймає до уваги обізнаність позивача з оскаржуваним наказом в іншій, на його думку, редакції 28.09.2023, оскільки, як сам позивач зазначає у позові, 28.09.2023 він відмовився від підпису про ознайомлення з ним, оскільки цей документ є підробкою, що додатково підтверджує факт ознайомлення позивача зі змістом спірного наказу.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

В даному випадку позивач звернувся до суду із суттєвим порушенням місячного строку звернення до суду, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України

У поданому клопотанні позивач просить вважати причину пропуску строку до суду із даними вимогами поважною, в обґрунтування якої не наведено жодної конкретної обставини, яка б перешкоджала позивачу своєчасно звернутися до суду.

Натомість позивач посилається на обставини розвитку спірних правовідносин, які жодним чином не перешкоджали своєчасному зверненню до суду із даними вимогами.

Водночас, суд вже надав оцінку повторюваним аргументам позивача та вказав, що суттєве значення у вирішенні процесуального питання є обізнаність позивача з оскаржуваним наказом в іншій, на його думку, редакції 28.09.2023, оскільки, як сам позивач зазначає у позові, 28.09.2023 він відмовився від підпису про ознайомлення з ним, оскільки цей документ є підробкою, що підтверджує факт ознайомлення позивача зі змістом спірного наказу.

Фактично позивач просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб позивачу.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 169 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній республіці Крим про визнання протиправним та скасування наказу - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк