Постанова

від 06.11.2024 по справі 420/27788/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27788/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (суддя Завальнюк І.В, м. Одеса, повний текст рішення складений 23.09.2024) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній республіці Крим про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

03.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Автономній республіці Крим, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 18.09.2023 №368ос/дск.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статі 161 КАС України. Суд встановив, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, однак заяву про поновлення цього строку не надав.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України через пропуск строку звернення до суду.

Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції визнав неповажними наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням про повернення позовної заяви позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що твердження суду про оскарження позивачем первинної редакція наказу ГУ СБУ в АР Крим №368-ос/дск від 18.09.2023, з яким він ознайомився саме 20.09.2023, не відповідає дійсності. Апелянт наполягає, що оскаржує наказ №368-ос/дск саме в редакції від 28.09.2023, датою ознайомлення з яким вважає 16.08.2024 - дату, коли отримав рекомендованій з повідомленням лист трек номер №0210100001084 від поштового відділення 65062, в якому був витяг з наказу ГУ СБУ в АР Крим по особовому складу №368-ос/дск в редакції від 28.09.2023. При ознайомленні з ним побачив що цей наказ відрізняється від того, з яким його було ознайомлено.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Апеляційним судом справа розглянута порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отож, строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справ, предметом спору у даній справі є наказ ГУ СБУ від 18.09.2023 №368ос/дск, зі слів позивача у редакції від 28.09.2023.

Згаданим наказом по особовому складу, дослівно наказано:

"Скасувати наказ ГУ СБУ в АР Крим від 04.11.2022 №162-ОС/дск стосовно призупинення військової служби за пунктом 49-1 капітану ОСОБА_1 .

Підстава: постанова про закриття кримінального провадження №4202216401000248 від 12 травня 2023 року за ч. 5 ст. 407 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України

ЗАРАХУВАТИ у розпорядження за підпунктом "в" пункту 48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом), з 27 січня 2023 року.

капітана ОСОБА_2 , за посадою спеціаліста, зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок до Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК.

Виплатити капітану ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення відповідно до Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК з 03 листопада 2022 року по 26 січня 2023 року".

Зі слів позивача, з текстом згаданого наказу у редакції від 28.09.2023 він ознайомився 16.08.2024 при отриманні відзиву ГУ СБУ у справі №420/20831/24.

Проте такі доводи позивача спростовуються копією згаданого наказу, який містить запис про те, що 28.09.2023 капітан ОСОБА_1 відмовився від підпису наказу від 18.09.2023 №368ос/дск у присутності /п-к ОСОБА_3 , п-к ОСОБА_4 , гол. серж. ОСОБА_5 .

Згаданий факт визнається і позивачем, який стверджує, що 28.09.2023, за адресою АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відмовився від підпису наказу від 18.09.2023 №368ос/дск, оскільки вважає його підробкою вже раніше виданого наказу, який він підписав 20.09.2023.

Наведені обставини безперечно свідчать про те, що ОСОБА_1 з 28.09.2023 був обізнаний про зміст спірного наказу у редакції, яку він вважає протиправною.

Про своєчасну обізнаність з змістом спірного наказу також свідчить той факт, що ОСОБА_1 21.09.2023 звернувся до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві, із заявою про вчинення злочину з підстав того, що пункт 2 наказу №368-ос/дск, яким передбачено його зарахувати у розпорядження за підпунктом "в" п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, є протизаконним та таким, що виданий з перевищенням військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто начальником Головного управління, який підписав наказ №368-ос/дск.

Крім того, позивач надав суду лист Головного управління Служби безпеки України в Автономній республіці Крим від 20.11.2023, яким на адвокатський запит від 16.11.2023 щодо падання інформації стосовно капітана ОСОБА_9 повідомлено, що відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, капітана ОСОБА_10 зараховано у розпорядження за підпунктом "в" пункту 48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлений вироку судом), з 27 січня 2023 року, за посадою спеціаліста, зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження (по 26.07.2023) відповідно до пункту 3 глави 1 розділу IV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК. На виконання наказу ГУ СБУ в АР Крим від 18.09.23 №368-ОС/дск капітану ОСОБА_1 нараховано недоотримане грошове забезпечення у вересні 2023 року за період з 02.11.2022 по 26.07.2023.

Наведені обставини (їх сукупність) безумовно свідчать, що звернувшись 03.09.2024 до суду з даним адміністративним позовом про скасування наказу від 18.09.2023 №368ос/дск, ОСОБА_1 пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, частинами першої, другої якої передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі №823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Слід додати, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав: "Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні строки мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення від 28.10.1998 "de Rada Cavanilles v. Spain", Reports 1998-VIII, с. 3255, параграф 45, від 21.12.2010 "Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine" № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34, ЄСПЛ).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(див. рішення від 21.10.2010 "Diya 97 v. Ukraine", № 19164/04, параграф 47, ЄСПЛ).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено обізнаність позивача про оскаржений ним наказ. Не заважаючи на відмову від його підпису, позивачу достовірно було відомо його зміст, якій на його переконання є протиправним.

Позивач, як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав застосування судом положень пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, якою передбаченого повернення позовної заяви позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Підсумовуючи все викладене колегія суддів констатує, що зазначені в апеляційній скарзі позивача доводи є безпідставними, а висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року про повернення позовної заяви без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов