Рішення

від 11.09.2024 по справі 440/5456/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5456/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Литвин М.О.,

представників позивача Костуренка Є.М., Суркової Д.О.,

представника відповідача Борисенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" (надалі - позивач, ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС") до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00004240701 від 09.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення №00004240701 від 09.01.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області, на думку позивача, на підставі акту перевірки, що є недопустимим доказом та не може вважатись правомірним, так як відповідачем досліджувалися регістри бухгалтерського обліку, а не первинні документи бухгалтерського обліку, та в акті не описано інформацію стосовно показників бухгалтерського обліку по рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" за 2020 рік, яка зазначена у додатку до акта перевірки за №6. Пояснює, що згідно записів у бухгалтерському обліку по рахунку 902 показники складають: за 2020 рік - 129390377,27 грн., а згідно даних рядка 2050 "Звіт про фінансові результати", вказаний показник становить за 2020 рік - 129363400 грн., розбіжність становить суму у розмірі - 26977,27 грн. У подальшому сума розбіжності в розмірі 26977,27 грн. віднесена позивачем до складу витрат інших періодів, а саме зазначена в рядку 2050 "Звіт про фінансові результати" за 2021 рік. Водночас відповідачем не враховано суму 26977,27 грн. по рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" за 2020 рік, яка перейшла у "Собівартість реалізованих товарів" за 2021 рік, що призвело до помилкового розрахунку завищення від`ємного значення в сумі 224167 грн. Позивач вважає, що у цьому випадку суд не може скасувати податкове повідомлення-рішення в частині, оскільки не наділений повноваженнями проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5456/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09:30 год. 05 червня 2024 року, витребувано від відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області докази /том 1 а.с. 223-224/.

04 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву /том 1 а.с. 230-232/, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2023 рік, наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 06.11.2023 №2773-П та направлень на перевірку проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.12.2019 по 30.09.2023, валютного законодавства за період з 03.12.2019 по 30.09.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.12.2019 по 30.09.2023, іншого законодавства за період 03.12.2019 по 30.09.2023, яка оформлена актом від 19.12.2023 №13002/16-31-07-01-02/43380525. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, ст. 46, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 18 НП (С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, п. 7, п.10 НП(С)БО 16 Витрати, п.1.2, п.2.1, п.2.2, 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 224167 грн., у тому числі за 9 місяців 2023 на суму 224167 грн. внаслідок неправомірного включення до складу собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг по коду рядка 2050 Звіту про фінансові результати (Ф-2) показника, що не відповідає даним бухгалтерського обліку.

05 червня 2024 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /том 2 а.с. 34-35/, у якій зазначено, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за 2020 рік та станом на початок 2021 року у ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" обліковувались залишки товару на суму 1061524,20 грн., що придбані у 2020 році та залишились не реалізованими у 2020 році. Пояснює, що сума 26977,27 грн. є вартістю транспортних витрат при придбанні товару на суму 1061424,20 грн., який придбаний у 2020 році та залишився нереалізованим. Витрати на вказані транспортні послуги підлягають включенню до собівартості товару за 2021 рік, оскільки товар був реалізований у 2021 році. Вважає невірним розрахунок завищення від`ємного значення в сумі 224167 грн., оскільки в розрахунок не врахована сума 26977,27 грн. по рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" за 2020 рік, яка перейшла у "Собівартість реалізованих товарів" за 2021 рік.

18 червня 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача /том 2 а.с. 44-45/, в яких зазначено, що виключно податкові органи наділені повноваженнями визначення розміру грошових зобов`язань та штрафних санкцій, що підлягають накладенню на платників податків. Суд не наділений повноваженнями здійснювати розрахунки податкових зобов`язань зі сплати податків суб`єктами господарювання в іншому розмірі, оскільки це є дискреційним повноваженням контролюючого органу. Вказує, що оскільки відповідачем здійснено невірний розрахунок штрафних санкцій, спірне податкове повідомлення-рішення №00004240701 від 09.01.2024 підлягає скасуванню повністю, а не в частині.

18 червня 2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення відповідача /том 2 а.с. 57-58/, в яких зазначено, що основою для формування регістрів бухгалтерського обліку є первинні документи бухгалтерського обліку, тому регістри повинні містити достовірні відомості щодо господарських операцій. Відповідач вважає, що сума грошового зобов`язання, зазначена позивачем ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" у податковій декларації за 2020 рік є узгодженою. Водночас, податковим органом при перевірці рядка 02 декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток)" встановлено його заниження в загальній сумі 224167 грн. внаслідок неправомірного включення до складу собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг по коду рядка 2050 "Звіт про фінансові результати" (Ф-2) показника, що не відповідає даним бухгалтерського обліку за 2021 та 2022 роки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу №440/5456/24 до судового розгляду по суті на 10:30 11 вересня 2024 року.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності позивача є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 219/.

Посадовими особами ГУ ДПС в Полтавській області на підставі направлень на перевірку від 20.11.2023 №5316, №5317 /том 1 а.с. 240, зворот а.с. 240/ та наказів ГУ ДПС в Полтавській області від 06.11.2023 №2773-П, від 01.12.2023 №3045-п /том 1 зворот а.с. 241, а.с. 241/ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС", податковий номер 43380525, за результатами якої складено акт від 19.12.2023 №13002/16-31-07-01-02/43380525 /том 1 а.с. 13-41, 246-250, том 2 а.с. 1-24/.

За висновками пункту 1 розділу ІV акту перевірки перевіркою встановлено порушення ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" п. 44.1 ст. 44, ст. 46, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 18 НП(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, п. 7, п.10 НП(С)БО 16 Витрати, п.1.2, п.2.1, п.2.2, 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 224167 грн., у тому числі за 9 місяців 2023 на суму 224167 грн. /том 1 а.с. 40/.

09.01.2024 на підставі акту перевірки від 19.12.2023 №13002/16-31-07-01-02/43380525 ГУ ДПС в Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "П" від 09 січня 2024 року №00004240701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 224167 грн. згідно декларації за 3 квартали 2023 року, що зареєстрована в контролюючому органі 08.11.2023 за №9299582649 /том 1 а.с. 10-11/.

В обґрунтування цього податкового повідомлення-рішення контролюючим органом зазначено, що перевіркою ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" в частині повноти визначення податку на прибуток за період з 03.12.2019 по 30.09.2023 встановлено завищення від`ємного значення в сумі 224167 грн., в тому числі: за 2021 рік - 193386 грн., 2022 рік - 30781 грн. внаслідок неправомірного включення до складу собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг без підтверджуючих документів по коду рядка 2050 Звіту про фінансові результати (Ф-2) показника, що не відповідає даним бухгалтерського обліку, всього на загальну суму у розмірі 224167 грн., у тому числі: за 2021 рік - 193386 грн., за 2022 рік - 30781 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС в Полтавській області форми "П" від 09 січня 2024 року №00004240701 та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДПС в Полтавській області форми "П" від 09 січня 2024 року №00004240701, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 140.4.4 п. 140.4 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.

За приписами пункту 1.2 Методичних рекомендованій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, у цих Методичних рекомендаціях розглядається питання розкриття інформації за статтями балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал.

Форма і склад статей фінансової звітності визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868.

Відповідно до приписів пунктів 1, 7, 8 розділу ІІ Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (І квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати.

У балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов`язання у рівній сумі) не наводиться.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Згідно з пунктом 3.5 Методичних рекомендованій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, у статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з Положенням (стандартом) 9, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами), Положенням (стандартом) 30. У цій статті організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, відображають балансову вартість реалізованих цінних паперів. Підприємства, які провадять діяльність з випуску та проведення лотерей, у цій статті наводять відрахування на створення (формування) за звітний період призового фонду, а також резерву, що покриває розмір джек-поту, не забезпечений сплатою участі у лотереї.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

На національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку і національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Згідно з пунктами 5, 7, 10 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" ( z0751-99 ).

За приписами частин 1, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Частинами 4, 5 статті 9 цього Закону встановлено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з положеннями пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктами 3.1-3.7 цього Положення передбачено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Підприємства й установи, що складають облікові регістри на електронних носіях, зобов`язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Відповідальність за несвоєчасне складання облікових регістрів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці облікові регістри.

Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки, проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської та іншої звітності і розрахунків.

У місяці надходження від контрагента первинного документа щодо господарської операції, інформація про яку в минулих звітних періодах була перенесена до облікових регістрів бухгалтерського обліку згідно з внутрішнім первинним документом (актом), до облікових регістрів бухгалтерського обліку за звітний період переноситься інформація про таку господарську операцію, при цьому її обсяг зазначається шляхом коригування на суму різниці між оцінкою такої господарської операції за внутрішнім первинним документом (актом) та первинним документом, отриманим від контрагента.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Таким чином, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, до даних бухгалтерського обліку, у свою чергу, відносяться облікові регістри, що є носіями спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку, та у яких відображені господарські операції саме на підставі первинних документів у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

При цьому, при здійсненні документальної перевірки контролюючий орган має повноваження перевіряти не тільки первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а й податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також отримані в установленому законодавством порядку документи та податкову інформацію, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З огляду на вкладене вище, суд критично оцінює доводи позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з посиланням на те, що під час перевірки дотримання законодавства з податку на прибуток контролюючим органом досліджено саме регістри бухгалтерського обліку, податкові декларації, фінансову звітність, а не первинні документи.

В акті перевірки від 19.12.2023 №13002/16-31-07-01-02/43380525 зафіксовано /том 1 а.с. 20-21/, що перевіркою повноти декларування ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" показників рядка 02 Декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" встановлено їх заниження в загальній сумі 224167 грн., у тому числі за 2021 рік - 193386 грн., за 2022 рік - 30781 грн., внаслідок неправомірного включення до складу собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг по коду рядка 2050 Звіту про фінансові результати (Ф-2) показника, що не відповідає даним бухгалтерського обліку, всього на загальну суму у розмірі 224167 грн., у т. ч. за 2021 рік - 193386 грн., за 2022 рік - 30781 грн. Перевіркою встановлено, що згідно записів у бухгалтерському-обліку по рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" показники складають:

за 2021 рік - 212776514 грн.

за 2022 рік - 146628319 грн.

Згідно даних рядка 2150 Звіту про фінансові результати, вказаний показник становить:

за 2021 рік - 212969900 грн.

за 2022 рік - 146659100 грн.

Таким чином, у порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 3, п. 4, НП(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, позивачем завищено по рядку 2050 "Собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг", Звіту про фінансові результати, всього на 224167 грн., у тому числі по періодах: 2021 рік - 193386 грн., 2022 рік - 30781 грн.

Вказані вище висновки контролюючого органу повністю підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема, регістрами бухгалтерського обліку ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС", що описані вище /том 1 а.с. 53, том 2 а.с. 172-202/, звітами про фінансові результати ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" за 2021 рік, 2022 рік /том 1 а.с. 54-58/ та податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" за 2021 рік, 2022 рік та 3 квартали 2023 року /том 2 а.с. 97-105/.

За приписами частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку врегульовано розділом 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до пунктів 4.2, 4.3 якого помилки в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, виправляються способом «червоного сторно» або додаткових бухгалтерських проведень, або коректурним способом. Виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням способу «червоного сторно» здійснюється шляхом внесення неправильного запису (кореспонденції рахунків чи суми) червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо, що означає від`ємні числа, які в підсумку вираховуються. Одночасно під записом червоним кольором чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору здійснюється другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків чи суми.

За приписами пунктів 4.9, 4.10, 4.11 розділу 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, помилки в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені в електронній формі, виправляються способом сторно або додаткових бухгалтерських проведень.

Виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені в електронній формі, способом сторно передбачає здійснення зворотного запису на величину помилки та одночасне зазначення правильної суми.

У первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені в електронній формі, під час виправлення помилок має бути збережена інформація, яка виправляється, та міститися відомості про дату виправлення, посади і прізвища осіб, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які склали виправлений електронний документ.

Виправлення вносяться до первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку в тому звітному періоді, у якому виявлені помилки.

Водночас, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку за 2020 рік у спосіб, встановлений законодавством України.

Натомість регістри бухгалтерського обліку позивача за 2020 рік, витяги з яких надані позивачем до суду та містяться у матеріалах справи /том 1 а.с. 59-218, том 2 а.с. 160-171/, не містять жодних виправлень помилок, вчинених у спосіб, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Зважаючи на викладене вище, критично оцінює доводи позивача про те, що в регістрах бухгалтерського обліку за 2020 рік позивачем допущено помилки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Пунктом 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2021 року № 702) (далі по тексту - Порядок №727, цей порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків (у розумінні статті 15 Податкового кодексу) (далі - платники податків) дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - законодавство з єдиного внеску) та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до приписів пункту 2 Порядку №727 акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати. Матеріали перевірки - це: акт (довідка) документальної перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною.

Отже, інформативні додатки до акта перевірки є невід`ємною частиною акту перевірки, та у сукупності є матеріалами перевірки.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в додатку №6 до акту перевірки від 19.12.2023 №13002/16-31-07-01-02/43380525 /том 2 а.с. 48-49/, який є невід`ємною частиною цього акту перевірки, що ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" занижено по рядку 2050 "Собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг" Звіту про фінансові результати за 2020 рік (охоплюється перевіряємим періодом) на 26977,27 грн. (зокрема, за даними бухгалтерського обліку 129390377,27 грн., дані рядку 2050 Звіту про фінансові результати (ф. №2) за 2020 рік 129363400,00 грн.).

Отже, матеріали перевірки, зокрема, додаток №6 до акту перевірки, що є невід`ємною частиною цього акту перевірки, містить відомості стосовно досліджених контролюючим органом під час проведення перевірки даних бухгалтерського обліку, податкової звітності позивача за 2020 рік, фінансової звітності позивача за 2020 рік та містить висновки про встановлене такою перевіркою відхилення від`ємного значення податку на прибуток підприємства за 2020 рік на 26977,27 грн.

Наведені вище висновки перевіряючих щодо заниження показника по рядку 2050 "Собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг" Звіту про фінансові результати позивача за 2020 рік на 26977,27 грн., а саме, за даними бухгалтерського обліку цей показник становить 129390377,27 грн., а за даними рядку 2050 Звіту про фінансові результати (ф. №2) за 2020 рік цей показник становить 129363400,00 грн., - підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи /том 1 а.с. 46-52, 59-218/.

З огляду на викладене вище, суд відхиляє доводи позивача про те, що контролюючим органом під час перевірки не досліджено та не відображено в акті перевірки питання показників бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати за 2020 рік.

Згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Разом з тим, у порушення наведеної вище норми права ГУ ДПС у Полтавській область не врахувало встановлене контролюючим органом під час перевірки та відображене в акті перевірки заниження позивачем по рядку 2050 "Собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг" Звіту про фінансові результати за 2020 рік на 26977,27 грн., хоча 2020 рік охоплюється перевіряємим періодом, та, як наслідок, відповідачем не враховано встановлене перевіркою заниження суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у перевіряємову періоді за 2020 рік на 26977,27 грн. при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "П" від 09 січня 2024 року №00004240701.

Суд зазначає, що обставини у справах та норми права, висновки щодо застосування яких викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у заявах по суті, не є релевантними обставинам та/або нормам права у даній справі, що розглядається.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "П" від 09 січня 2024 року №00004240701 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 26977 грн. 27 коп. прийнято відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яким встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Натомість, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "П" від 09 січня 2024 року №00004240701 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 197189 грн. 73 коп. = (193386 грн. +30781 грн. - суму 26977 грн. 27 коп.), прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано.

При прийнятті рішення у цій справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, адміністративний позов ТОВ "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" підлягає задоволенню частково.

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 3362 грн. 50 коп., що підтверджується платіжною інструкцією АБ "Укргазбанк" №31 від 03.05.2024 /том 1 а.с. 7/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /том 1 а.с. 222/.

Частиною 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, при частковому задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 404 грн. 66 коп. ((26977,27 грн.*3362,50 грн.)/224167 грн.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-9, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 43380525, провулок Галузевий, 70, м. Кременчук, Полтавська область, 39610) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "П" від 09 січня 2024 року №00004240701 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 26977 грн. 27 коп. (двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят сім гривень двадцять сім копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ЕНЕРДЖИ ПЛЮС" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 404 грн. 66 коп. (чотириста чотири гривні шістдесят шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 вересня 2024 року.

Суддя С.С. Сич