Рішення

від 16.09.2024 по справі 460/3278/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2024 року м. Рівне№460/3278/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представник Євгеюк О.Є.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі також відповідач), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області, №0782673-2410-1709 від 19.08.2022 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік на суму 45273,00 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області, №0083861-2410-1709 від 28.04.2023 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік на суму 49045,75 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкову вимогу, прийняту Головним управлінням ДПС у Рівненській області, №0001742-1303-1700 від 05.04.2023 в частині нарахованого податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 45239,78 грн.

Мотивуючи вимоги позову ФОП ОСОБА_1 зазначав, що він є власником будівлі промисловості, що безпосередньо використовується за призначенням у господарській діяльності позивача, в оренду (лізинг чи позичку) не здається. Вказував, що його основний вид діяльності знаходиться у секції С КВЕД 009:2010. Також позивач зауважив, що у період з 14.03.2022 по 17.10.2023 він перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації та не міг здійснювати підприємницької діяльності у цей час. З огляду на викладене, відповідна будівля промисловості не може бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України. Вказував, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 25.04.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновлено пропущений строк звернення до суду в справі №460/3278/24. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 13.05.2024 на 09:30 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 09.05.2024, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що позивачем не підтверджено використання належної йому будівлі промисловості за призначенням у господарській діяльності у 2021 та 2022 роках. Відповідно, податковим органом правомірно визначено суму грошового зобов`язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

13.05.2024 судове засідання відкладено до 23.05.2024 до 10:30 год.

23.05.2024 судове засідання відкладено до 08.07.2024 до 15:30 год.

Ухвалою суду від 08.07.2024 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 12.08.2024 на 10:30 год.

12.08.2024 розгляд справи відкладено до 26.08.2024 до 10:30 год.

26.08.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.2024 до 10:30 год.

16.09.2024 представник відповідача подала до суду додаткові письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 16.09.2024, позовні вимоги підтримав з наведених у позові підстав. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з викладених у відзиві мотивів. Просила повністю відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з наступними видами діяльності за КВЕД: "16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний); 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням".

Відповідно до класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, основний вид діяльності позивача "16.10 Лісопильне та стругальне виробництво" класифікується у секції С "ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.09.2009 у справі №14/127, серед іншого, вирішено визнати за підприємцем ОСОБА_2 та підприємцем ОСОБА_1 право власності на приміщення ТЛ-40, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на об`єкт нерухомого майна - приміщення ТЛ-40, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27091595 від 21.08.2010.

Відповідно до Технічного паспорта на виробничий будинок приміщення ТЛ-40, розташованого по АДРЕСА_1 , складеного КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" станом на 10.08.2010, загальна площа приміщень складає 1509,1 кв.м. та складається із основної-1 площею 755,4 кв.м., основної-2 площею 746,2 кв.м., допоміжної-2 площею 7,5 кв.м.

Відповідачем не заперечується, що згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, приміщення ТЛ-40 відноситься до класу 125 "Промислові та складські будівлі".

19.08.2022 Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення №0782673-2410-1709, якими визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлових нерухомості, за 2021 рік, щодо зазначеного вище об`єкта нерухомості, в загальній сумі 45273,00 грн.

28.04.2023 Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення №0083861-2410-1709, якими визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлових нерухомості, за 2022 рік, щодо зазначеного вище об`єкта нерухомості, в загальній сумі 49045,75 грн.

Податковою вимогою, прийнятою Головним управлінням ДПС у Рівненській області, 05.04.2023 №0001742-1303-1700 позивачеві повідомлено про наявність в нього станом на 04.04.2023 боргу зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 45239,78 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України ("Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки") платниками зазначеного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з абз.2 пп."ґ" пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Порядок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем не оспорюється, водночас ставиться під сумнів визначення об`єкту оподаткування як такого, з приводу чого суд зазначає таке.

Перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Вказаний перелік є вичерпний.

Так, згідно з пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 16.01.2020 №466-IX) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За положеннями пп.14.1.1291 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промислові".

Клас 1251 "Будівлі промислові" в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Разом з тим, з аналізу пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України слідує, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об`єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник "зокрема" вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказані висновки стосовно застосування положень пп. "є" пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 25.03.2020 у справі №280/5332/18, від 20.02.2020 у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.

У постанові від 22.04.2021 у справі №0640/4296/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи податкову пільгу у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту - платнику.

Таким чином, законодавець визначає три критерії застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України:

1)об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

2)використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

3)не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

У ході судового розгляду судом встановлено та відповідачем не заперечено віднесення об`єкта оподаткування до будівель промисловості групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а також знаходження основної діяльності позивача у секціях B-F КВЕД Державного класифікатора 009:2010.

Разом з тим, доказів на підтвердження використання об`єкта оподаткування за призначенням у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , а також не здачі такого об`єкту в оренду, лізинг, позичку матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що законодавець пов`язує можливість звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі, яка не перебуває в оренді, лізингу, позичці, з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням, зокрема, у даному випадку для виготовлення продукції.

Відповідно до поданої податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2021рік, доходів від підприємницької діяльності платником не отримано.

Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік до контролюючого органу станом на 08.05.2024 не подавалась.

Згідно з п. 8.1 розд. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку шляхом подання Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП (далі Повідомлення за ф. №20-ОПП) (додаток № 10 до Порядку №1588) у порядку, встановленому розд. VIIІ Порядку №1588.

Доказів подання платником податків ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин відомостей про об`єкти оподаткування (Повідомлення за ф. № 20-ОПП) до контролюючого матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність використання об`єкта нерухомого майна приміщення ТЛ- 40, загальною площею 1509,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за призначенням у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Також суд зауважує, що позивачем на підставі пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, заява на проведення звірки щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та права на користування пільгою (пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України) зі сплати податку не подавалась.

Отже, підстави для визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача з огляду на те, що відповідний об`єкт нерухомості, який належить позивачеві, не відносився до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно в 2021 та в 2022 роках, відсутні.

Податкове повідомлення-рішення №0782673-2410-1709 від 19.08.2022 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік на суму 45273,00 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Поряд з цим, судом також встановлено та дослідженими копіями з наказів від 14.03.2022 №19, від 17.10.2023 №78-РС підтверджено, що в період з 14.03.2022 по 17.10.2023 позивач перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації у складі військової частини НОМЕР_1 без припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, проте без провадження ним підприємницької діяльності, що відповідачем не заперечувалося.

Згідно з ч.3 ст.39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції Законів України №1169-VII від 27.03.2014; №116-VIII від 15.01.2015) за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції Законів України №1169-VII від 27.03.2014; № 116-VIII від 15.01.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024) за громадянами України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

Тому, з огляду на непровадження ФОП ОСОБА_3 . підприємницької діяльності у період проведення мобілізації, що підтверджено стороною відповідача в ході судового розгляду, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у такий період 2022 року є протиправним.

Згідно з наявним у матеріалах справи Розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період січень-березень 2022 року, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , загальна сума вказаного податку становить 12261,45 грн.

Тому, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0083861-2410-1709 від 28.04.2023 в частині нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік, в розмірі 36784,30 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу №0001742-1303-1700 від 05.04.2023 є протиправною лише на суму 36784,30 грн. та підлягає скасуванню саме на цю суму. В іншій частині податкова вимога скасуванню не підлягає.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 в справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, частково не надав суду належних доказів, які б спростовували заперечення позивача щодо неправомірності винесених та оскаржуваних позивачем рішень, а відтак, частково не виконав вимоги процесуального Закону та частково не довів правомірності формування рішень, які є предметом спору даної адміністративної справи.

Натомість, наведені позивачем заперечення, частково підкріплені належними та допустимими доказами, а також встановлені судом обставини справи, частково спростовують доводи та в цілому правову позицію відповідача щодо правомірності формування оскаржуваних у справі рішень.

Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч.3 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0083861-2410-1709 від 28.04.2023 в частині нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік, в розмірі 36784,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області №0001742-1303-1700 від 05.04.2023 в частині нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 36784,30 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 735,61 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м.Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 23 вересня 2024 року

Суддя С.А. Борискін