Постанова

від 19.09.2024 по справі 280/1763/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1763/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року (головуючий суддя Конишева О.В.)

в адміністративній справі №280/1763/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 23.02.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 18.07.2023 року;

- зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 18.07.2023 року та прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після отримання позивачкою тимчасового посвідчення громадянина України вона почала збирати документи для виходу з громадянства рф, але з об`єктивних, незалежних від позивачки, причин не може отримати документ про припинення свого громадянства російської федерації, оскільки у зв`язку із війною, розпочатою російською федерацією в Україні, діяльність російських закордонних установ в Україні зупинена з 24.02.2022 року на невизначений строк. Позивачка вказує, що в даному випадку має місце саме нездійснення російською федерацією процедури припинення громадянства для тих громадян, які проживають на території України. Неможливим є подання клопотання про припинення громадянства російської федерації у інший спосіб окрім, як до дипломатичного представництва чи консульства установи російської федерації на території України, які на разі припинили свою роботу на невизначений період. За таких підстав позивачка має право подати замість документа про припинення іноземного громадянства декларацію про відмову від іноземного громадянства. Позивачка скористалась таким правом, але отримала відмову.Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 18.07.2023 року.

Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийняти подану 18.07.2023 року ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачка мала право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства рф наразі не є можливим з незалежних від позивачки причин. Суд вважає, що відмова відповідача у прийнятті декларації позивачки про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф є протиправною, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Оскільки суд під час розгляду справи констатував поважність причин неотримання позивачкою документа про припинення іноземного громадянства (підданства) та протиправність відмови міграційної служби в прийнятті декларації про відмову від громадянства рф, тому належним способом поновлення порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача прийняти відповідну декларацію.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивачкою не подавались документи, які б засвідчували факт її звернення до компетентного органу рф з клопотанням про припинення громадянства російської федерації, або інші документи, які б вказували на наявність поважних причин неможливості отримання документів, визначених законом. В законодавстві України не визначено як незалежну причину неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) розірвання дипломатичних відносин та припинення своєї діяльності посольствами та консульствами.

Також відповідачем подані додаткові пояснення, в яких вказує, що питання громадянства в рф регламентується федеральним законом «Про громадянство російської федерації» №386-ФЗ від 24.07.2023 року. Закон рф, який набрав чинності 23.10.2023 року на сьогоднішній день дозволяє вийти з громадянства для осіб, які знаходяться за межами рф в дипломатичну або консульську установу. При цьому новоприйнятий закон не містить застереження щодо місця проживання особи за кордоном, тому подача клопотання про припинення громадянства рф для осіб які проживають в України в будь яку дипломатичну установу рф в країнах, де вони функціонують.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2020 року позивачка звернулась до Вознесенівського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до вимог частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», надавши при цьому документи, передбачені пунктом 32 розділу ІІ Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (Порядок), затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001.

08.10.2020 року на виконання пункту 95 Порядку УДМС України в Запорізькій області прийнято рішення про оформлення позивачу набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

19.10.2020 року позивачу оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 , терміном дії до 08.10.2022 року на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України № 612.

Під час подання заяви про оформлення набуття громадянства України разом із іншими необхідними документами позивачем було подано зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство російської федерації.

18.07.2023 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації та про видачу паспорта громадянина України. В декларації зазначено, що функціонування дипломатичних та консульських установ російської федерації, держави агресора, на території України не здійснюється. Наразі є неможливим звернення до органів російської федерації на території або з території України, консульства та представництва російської федерації в Україні не працюють з 24.02.2022 року, від початку повномаспггабного вторгнення російської федерації в Україну. Кордони України з російською федерацією закриті, поштовий обіг з російською федерацією фактично зупинений. Процедуру оформлення припинення громадянства російської федерації наразі здійснити неможливо. У зв`язку з викладеним вище зобов`язуюся не користуватися правами громадянина російської федерації і не виконувати обов`язків передбачених законодавством російської федерації для громадян російської федерації та повернути паспорт громадянина російської федерації до уповноважених органів російської федерації відразу після закінчення війни і початку функціонування дипломатичних та консульських установ російської федерації на території України.

Відповідач листом від 11.08.2023 повідомив позивачу, що відповідно до вимог законодавства з питань громадянства в УДМС у Запорізькій області відсутні правові підстави для оформлення паспорта громадянина України на підставі декларації, що була додана до Вашого звернення. Лише після подання документа про припинення громадянства російської федерації, виданого уповноваженим органом російської федерації встановленої форми (наказ МЗС росії від 10;04.2012 року №11434), Ви зможете звернутись із заявою про оформлення довідки про реєстрацію особи громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України.

Позивачка вважає протиправною відмову відповідача у прийнятті декларації про відмову від громадянства рф. Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» №2235-III передбачено, що громадянство України набувається, в тому числі за територіальним походженням.

При цьому, статтею 8 вказаного Закону визначено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням.

Так, згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» №2235-III, в редакції на час набуття позивачкою громадянства України, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Частиною 5 ст.8 Закону України «Про громадянство України» №2235-III передбачено, що іноземці, зазначені в частинах 1-3 цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом 2-х років з моменту реєстрації їх громадянами України.

Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України (ч.7 ст.8 ЗУ №2235-III).

Виходячи з наведених норм, суд погоджується з позивачем, що подання декларації про відмову від іноземного громадянства та неотримання документа про припинення іноземного громадянства, обумовлено наявністю незалежних від особи причин.

За визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про громадянство України», зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абз.12);

декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абз.16);

незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури (абз.13).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в спірному випадку позиція відповідача полягає в тому, що наведений у абзаці 13 статті 1 Закону України «Про громадянство України» №2235-III перелік «незалежних від особи причин» є вичерпним, а тому правові підстави для прийняття від позивача декларації про відмову від іноземного громадянства відсутні.

За висновком відповідача, неподання позивачкою до міграційної служби документів, які засвідчують факт звернення до компетентного органу рф з клопотанням про припинення громадянства цієї держави, унеможливлює подання декларації про відмову від іноземного громадянства до міграційної служби України.

Водночас, позивачка вказує, що у зв`язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення усіх дипломатичних зв`язків з країною-агресором, позивачка позбавлена можливості подання заяви до посольства російської федерації про вихід з громадянства російської федерації, що зумовило її звернення до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства російської федерації у зв`язку з існуванням незалежних від неї причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства російської федерації.

Досліджуючи причини неотримання позивачкою документа про припинення іноземного громадянства рф, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Порядок розгляду питань громадянства рф регламентується Положенням про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації, затвердженим 14.11.2002 р. № 1325.

Цим Положенням, прийнятим відповідно до федерального закону від 31.05.2002 №62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації», встановлюються Порядок розгляду заяв з питань громадянства рф, прийняття, виконання та скасування рішень із зазначених питань, а також форми заяв та перелік необхідних документів, відповідних конкретним підставам набуття чи припинення громадянства російської федерації.

Положення визначає певні особливості, за умови дотримання яких може бути прийнята заява про вихід з (припинення) громадянства рф.

Вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території рф або за її межами, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення цієї особи. У випадках, передбачених статтею 20 Федерального закону, вихід із громадянства рф не допускається.

Наявні у справі докази свідчать, що позивачка вживала залежних від неї заходів щодо припинення громадянства рф, а саме:

отримала відомості від ГУ МВС Росії по м. Радужному (лист від 31.05.2021 № 7543) щодо реєстрації місця проживання в період з 20.02.1987 по 15.07.1997, довідку податкової служби про відсутність заборгованості по сплаті податків від 19.07.2021 № 2-8-08/3035.

Також в матеріалах справи міститься листування позивачки з Генеральним консульством рф у м. Харкові для отримання інформації щодо порядку припинення громадянства російської федерації.

Таким чином, позивачкою вчинялися необхідні дії для припинення громадянства рф і ці дії не призвели до відповідного правового результату з незалежних від позивачки причин.

З огляду на прийняте 08.10.2020 ГУ ДМС в Запорізькій області рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», позивачка мала подати до міграційної служби документ про припинення іноземного громадянства до 08.10.2022.

Водночас, з 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який діє по теперішній час.

Всі дипломатичні відносини з рф розірвано.

Це означає, що посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність, що унеможливлює отримання позивачкою документа про припинення громадянства.

Визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), адже як в законодавстві України, так і в законодавстві рф відсутнє правове регулювання процедури припинення громадянства (підданства) за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між відповідними державами.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що із заявою про вихід із рф позивачка може звернутися в російські загранустанови в країні постійного проживання (в Україні) після відновлення їх діяльності або в російські загранустанови в третій країні при наявності у позивачки документа, який підтверджує дозвіл уповноваженого органу іноземної держави на проживання в цій державі.

Як правило, таким документом є дозвіл на проживання в іноземній державі як дозвіл місцевої влади на постійне проживання, не пов`язаний з наданням тимчасового притулку або здійснення трудової чи навчальної діяльності.

Проте, в даному випадку, оскільки позивачка має право на проживання лише в Україні, у неї відсутня можливість подати документи про вихід із російського громадянства у дипломатичне представництво або консульську установу російської федерації на території третіх країн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка мала право на подання декларації про відмову від громадянства рф та як наслідок, відповідач мав прийняти декларацію позивачки про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства рф наразі не є можливим з незалежних від позивачки причин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова відповідача у прийнятті від позивачки декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф є протиправною.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що належним способом захисту прав та законних інтересів позивача є зобов`язання відповідача прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства, адже в своєму листі відповідач чітко вказав, що підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства встановлені у абз. 13 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» №2235-III є вичерпними, а позивачка не має жодної з таких підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Відповідач розглянув подану позивачкою заяву по суті і дійшов висновку, що правові підстави для прийняття декларації відсутні.

В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у суб`єкта владних повноважень за наведених вище обставин прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.

Приймаючи до уваги, що суд під час розгляду справи констатував поважність причин неотримання позивачкою документа про припинення іноземного громадянства (підданства) та протиправність відмови міграційної служби в прийнятті декларації про відмову від громадянства рф, належним способом поновлення порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача прийняти відповідну декларацію. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 19.09.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова