Постанова

від 17.09.2024 по справі 420/6677/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6677/23

Перша інстанція: суддя Корой С.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаШляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,

секретар Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника апелянта Бєлкіної Н.В.

представника третіх осіб ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу справи за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 420/6677/23 за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департамента архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес», про скасування містобудівних умов та обмежень для об`єкта будівництва №01-06/84 від 04.10.2022,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2023 року представник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернувся з адміністративним позовом до суду в якому просив:

- скасувати містобудівні умови та обмеження для об`єкта будівництва №01-06/84 від 04.10.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що керуючись Порядком взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за № 135 від 29.03.2018, Управлінням, спільно з представниками Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради 24.03.2023 проведено комісійне обстеження за адресою: м. Одеса, Бернардацці, 2Д. На момент обстеження будівельні роботи не проводились, будівельники та будівельна техніка відсутні. Встановлено, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.10.2022 № 01-06/84: «Реконструкція нежитлових приміщень №№ 3, 4, 4а, 5, 5а, які розташовані в існуючій нежитловій будівлі трьохповерхового паркінгу з критими тенісними кортами і технічними нежитловими приміщеннями для обслуговування тенісних кортів, яка розташована за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Бернардацці, 2-Д, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів будівлі в плані, без підвищення висотних відміток існуючої нежитлової будівлі, з внутрішнім перепланування, зі збільшенням площі шляхом улаштування додаткових приміщень антресольного типу, без зміни цільового призначення». За результатами обстеження встановлено факт розміщення трьох поверхового паркінгу з критими тенісними кортами і технічними нежитловими приміщеннями.

Як вказано в позові, містобудівні умови та обмеження передбачають улаштування додаткових приміщень антресольного типу, однак чинними нормативними документами у сфері містобудівної діяльності не передбачено поняття «приміщення антресольного типу», таке поняття «антресоль» наявне лише y ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» Зміна № 1, відповідно п. 3.1 якого антресоль - площадка всередині приміщення, настил під стелею (відкритий чи закритий) для зберігання речей. Проте даний ДБН не стосується нежитлових будівель та споруд, яким є запланований об`єкт будівництва. У п. 3 розділу «Загальні дані» органом архітектури визначено підставу відсутності документа на земельну ділянку. Однак у II. 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою. У п. 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» наявне посилання на Порядок ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 31.05.2017 № 135, який втратив чинність. Таким чином, як стверджує позивач, вищевказані містобудівні умови та обмеження не містять всіх необхідних даних, передбачених вимогами ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Окрім того, зазначає позивач, у вищевказаних містобудівних умовах та обмеженнях є посилання тільки на ДБН, без зазначення конкретних цифр та відсотків, що є неприпустимим та всупереч вимогам діючого законодавства України, адже містобудівні умови та обмеження мають містити встановлені законодавством та містобудівною документацією вимоги, як це передбачено ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Тобто, неправильні встановлені обмеження та критерії нестимуть загрозу для майбутніх мешканців прилеглих будинків.

За твердженням позивача, допущені порушення містобудівного законодавства посягають на встановлений законодавством порядок забезпечення сталого розвитку територій та як наслідок призводять до виникнення факту самочинно будівництва, що обумовлює звернення Управління до суду з адміністративним позовом про скасування містобудівних умов та обмежень. На думку позивача, вищевказані містобудівні умови та обмеження видані з істотним порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для їх скасування у судовому порядку.

Представник третіх осіб надав до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких зазначено, що відсутність в оспорюваних містобудівних умовах та обмеженнях конкретних даних, розрахунків та числових показників у випадку спірних правовідносин не може свідчити про порушення чинного законодавства України та бути підставою для їх скасування. У поясненнях вказано, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.

В цьому контексті, вказано у поясненнях, посилання позивача на те, що неправильно встановлені обмеження та критерії нестимуть загрозу для майбутніх мешканців прилеглих будинків, є доволі абстрактними, а посилання позивача на необхідність вирішення проблем суспільного значення, оскільки видачою містобудівних умов, на думку позивача, фактично дозволена забудова земельної ділянки з порушенням законодавства, є взагалі безпідставними, тому що містобудівні умови було видано щодо реконструкції нежитлових приміщень в існуючій будівлі, без зміни геометричних розмірів, та річ не йде про забудову земельної ділянки. Враховуючи викладене представник третіх осіб просить суд відмовити у задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Представник позивача надав до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких зазначено, що оскільки саме на Управління ДАБК Одеської МР покладено контрольні повноваження у сфері регулювання містобудівної діяльності, дотримання містобудівної документації на місцевому рівні, включаючи контроль за правомірністю видачі МУО та набуттям права на виконання будівельних робіт, та з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (статті 29 та 36) допускав можливість скасування відповідних рішень Департаменту архітектури виключно у судовому порядку (крім випадків ліквідації юридичної особи - замовника будівництва або самостійного подання замовником будівництва заяви про таке скасування), звернення Управління ДАБК Одеської МР з цим позовом до суду в даному випадку зумовлено метою реалізації своїх контрольних повноважень.

Представник третіх осіб надав до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких вказано, що як вбачається з пояснень позивача, він обґрунтовує своє право на звернення до суду із позовом про скасування містобудівних умов та обмежень, посилаючись на постанову Верховного Суду від 01.05.2023 по справі № 420/1471/21, при цьому цитуючи її текст майже в повному обсязі. Проте, на думку представника третіх осіб, пояснення позивача взагалі не мають відношення до предмету спору. Відповідач у своєму відзиві та треті особи у своїх поясненнях не посилались на відсутність у позивача права на звернення до суду із відповідним позовом. Натомість, треті особи у своїх поясненнях зазначають про відсутність підстав для скасування містобудівних умов та обмежень, посилаючись на постанови Верховного Суду у справі №826/9713/18 та у справі № 640/3277/19.

Представник Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради до суду надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Департамент заперечує проти позовних вимог, зазначених у позові, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого. Так, нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ст.9, ч.2 ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч.1 ст.6, ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.1, п.6, п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №533, постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13 березня 2022 року «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2015 року № 135 та з покликанням на фактичні обставини справи, відповідач зазначає, що під час здійснення комісійного обстеження (позапланової перевірки) об`єкту за адресою: м. Одеса, вул. Бернардацці, 2-Д порушено норми законодавства, які регулюють здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Посилання позивача на те, що підставами проведення перевірки є виявлення самочинного будівництва не відповідає дійсності, оскільки предметом позову є скасування містобудівних умов та обмежень на об`єкт будівництва, а не знесення самочинного об`єкта будівництва.

Більше того, на думку Департаменту позивачем грубо порушено норму ч. 2 ст. 19 Конституції України шляхом використання ним владних повноважень поза межах закону і тим самим допущено зловживання чинними нормами законодавства.

У відзиві зазначено, що за звернення замовників, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», товариства з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Грошова Справа», товариства з обмеженою відповідальністю «Роби Гроші», товариства з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес», наказом Департаменту від 04.10.2022 року № 01-06/84 було затверджено надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень № 3, 4, 4а, 5, 5а, які розташовані в існуючий нежитловій будівлі трьох поверхового паркінгу з критими тенісними кортами і технічними нежитловими приміщеннями для обслуговування тенісних кортів, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Бернардацці, 2-д, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів будівлі в плані, без підвищення висотних відміток існуючої нежитлової будівлі, з внутрішнім переплануванням, зі збільшенням площі шляхом улаштування додаткових приміщень антресольного типу, без зміни цільового призначення».

Вказане, на думку відповідача, повністю спростовує доводи позивача, що містобудівні умови та обмеження від 04.10.2022 року № 01-06/84 видані з порушенням містобудівного законодавства, зокрема, за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Як стверджує відповідач, в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях Департаментом зазначено загальні положення, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

На думку відповідача, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права у правовідносинах, пов`язаних з наданням оскаржуваних містобудівних умов.

З урахуванням вищевикладеного, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради просить суд відмовити у задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13.05.2024 у справі № 420/6677/23 у задоволенні адміністративного позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», товариство з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», товариство з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», товариство з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес» про скасування містобудівних умов та обмежень для об`єкта будівництва №01-06/84 від 04.10.2022 відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що у п. 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не визначено планувальні обмеження;

- суд помилково відхилив доводи позивача про те, що у п. 6 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не визначено охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що у п. 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено розподіл приміщення антресольного типу на три поверхи, що не передбачено назвою об`єкта будівництва;

- судом помилково не взяв до уваги доводи позивача про те, що відповідно до п. 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах 3,08 м, хоча існуюча нежитлова будівля паркінгу є трьохповерховою. Додатково органом архітектури визначено окремі параметри висотності будівлі, які не передбачені п. 4 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- судом першої інстанції не враховано, що у п. 2 розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено, що максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки не змінюється. У діючих нормативних документах не застосовується відсоток забудови для реконструкції нежитлових приміщень у зоні установ відпочинку і туризму;

- суд першої інстанції залишив поз увагою, що у п. 4 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не зазначено мінімально допустиму відстань від об`єкта, що проектується, до червоних ліній та існуючих будинків та споруд (зазначено 0, не застосовується, не змінюється). Також відсутня інформація щодо мінімально допустимої відстані від об`єкта, що проектується, до ліній регулювання забудови. У даному п. 4 виданих МБУ також наявна інформація щодо мінімально допустимих відстаней до існуючих інженерних мереж, яка не передбачена п. 7 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Представник третіх осіб надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій заперечував проти її задоволення з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що за звернення замовників: товариства з обмеженою відповідальністю «Роби Гроші», товариства з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», товариства з обмеженою відповідальністю «Грошова Справа», товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес», наказом Департаменту архітектури та містобудування затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 04.10.2022 № 01-06/84 на проектування реконструкції нежитлових приміщень № 3, 4, 4а, 5, 5а, які розташовані в рівні четвертого поверху (в рівні експлуатованої покрівлі паркінгу) існуючої нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Бернардацці, 2-Д, яка представляє собою існуючу будову трьохповерхового паркінгу з критими тенісними кортами і технічними нежитловими приміщеннями для обслуговування тенісних кортів, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів будівлі в плані, без підвищення висотних відміток існуючої нежитлової будівлі, зі збільшенням площі нежитлової будівлі, шляхом улаштування додаткових приміщень, а саме: з улаштуванням нежитлових приміщень антресольного типу з перекриттям в межах внутрішнього об`єму будівлі (нежитлових приміщень №№ 3, 4, 4а, 5, 5a/ нежитлових приміщень тенісних кортів в рівні експлуатованої покрівлі паркінгу), обмеженого стінами та покрівлею, з розподілом на три поверхи, в її габаритних розмірах, з внутрішнім переплануванням шляхом їх об`єднання внутрішніми сходам, без зміни конфігурації та ухилу покрівлі, без зміни цільового призначення, з відновленням опорядження та фарбування фасадів існуючої нежитлової будівлі після реконструкції нежитлових приміщень, без зміни/зі збереженням існуючої архітектурної стилістики фасадів будівлі, із застосуванням традиційних пісочно-пастельних тонів, прийнятних для Південної Пальміри, з благоустроєм прилеглої території (а.с.22-23).

Як зазначено позивачем, керуючись Порядком взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за № 135 від 29.03.2018, Управлінням, спільно з представниками Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради 24 березня 2023 року проведено комісійне обстеження за адресою: м. Одеса, Бернардацці, 2Д.

За результатами даного обстеження складено акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси (а.с.14-18).

Згідно з даним актом, за результатами обстеження встановлено факт розміщення трьохповерхового паркінгу з критими тенісними кортами і технічними приміщеннями.

Як зазначено в акті, в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради наявна інформація щодо видачі містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкту будівництва від 04.10.2022 року №01-06/84.

В акті вказано, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради встановлено, що:

1) не дотримано п.7 ч.5 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: у п.4 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не зазначено мінімально допустиму відстань від об`єкта, що проектується до червоних ліній та існуючих будинків та споруд (зазначено 0, не застосовується, не змінюється). Також відсутня інформація щодо мінімально допустимої відстані від об`єкта, що проектується до ліній регулювання забудови. У даному пункті 4 також наявна інформація щодо мінімально допустимих відстаней до існуючих інженерних мереж, яка не передбачена законом України про регулювання містобудівної діяльності

2) пунктом 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не визначено планувальні обмеження відповідно п. 8 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації);

3) у п.6 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не визначено охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується до існуючих інженерних мереж відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

4) МБУ передбачають улаштування додаткових приміщень антресольного типу, однак чинними нормами чинними нормативними документами у сфері містобудівної діяльності не передбачене поняття «приміщення антресольного типу» наявне лише поняття «антресоль» у ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення». Проте даний ДБН не стосується нежитлових будівель та споруд, яким є запланований об`єкт будівництва;

5) Також у пункті 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено розподіл приміщення антресольного типу на три поверхи, що не передбачено назвою об`єкта будівництва;

6) У пункті 9 розділу «Загальні дані» органом архітектури визначено підставу відсутності документа на земельну ділянку. Однак у пункті 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

7) У пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено гранично допустиму висотність будинків будівель та споруд у метрах 3,08 м., хоча існуюча будівля паркінгу є трьохповерхова. Додатково органам архітектури визначено окремі параметри висотності будівлі, які не передбачені пунктом 4 частини п`ятої статті 29 закону України про регулювання містобудівної діяльності.

8) У пункті 2 розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено, що максимально допустима висотність забудови земельної ділянки не змінюється. У діючих нормативних документах не застосовується відсоток забудови до реконструкції нежитлових приміщень у зоні у зоні установ відпочинку і туризму.

На момент обстеження будівельні роботи не проводились, будівельники та будівельна техніка відсутні.

Вважаючи спірні містобудівні умови протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено наявність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень на підставі п. 1, 2 ч. 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначає Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV, далі Закон № 687-XIV.

Згідно статті 9 Закону № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеної Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI).

Згідно з частиною першої статті 1 Закону № 3038-VI:

проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Частинами 2, 3 статті 8 Закону № 3038-VI встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з положеннями статті 26 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У частині 5 цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Згідно з частиною 1 статті 41 № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі 445/765/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі №809/721/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №260/1499/18, від 20 лютого 2020 року у справі №813/52/13-а.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Частиною 5 статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»:

- будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва;

- об`єкт будівництва - це будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури;

- реконструкція - це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Так, надаючи містобудівні умови та обмеження, уповноважені на те органи враховують відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації та, у разі виявлення порушень, відмовляють у наданні відповідних документів.

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ключовим в контексті розгляду даної справи є питання щодо правомірності оскаржуваних містобудівних умов та обмежень та їх відповідності вимогам чинного законодавства у сфері архітектури та містобудування. ……..

Так, в судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення щодо зауважень викладених у акті обстеження.

Зокрема зазначила, що відповідно до п. 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах 3,08 м, хоча існуюча нежитлова будівля паркінгу є трьохповерховою. Додатково органом архітектури визначено окремі параметри висотності будівлі, які не передбачені п. 4 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також пояснила, що показник гранично допустимої висотності 3,08 м стосується четвертого поверху будівлі паркінгу з тенісним кортом, який підлягає реконструкції та на якому планується улаштування декількох тенісних кортів.

Проте, відповідно до пункту 3.11 ДБН В.2.2-13-2003 «Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди» у спортивному корпусі з залом для тенісу за кількості майданчиків у ньому два і більше слід передбачати приміщення розміром 18 х 12 м, заввишки 6м із тренувальною стінкою заввишки не менше 3 м.

Тобто, за твердженням представниці апелянта, вказана у пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» максимальна висота поверху 3,08 м не відповідає вимогам чинних ДБН.

Представник третіх осіб щодо вказаних доводів пояснив, що суть реконструкції полягає у внутрішній реконструкції вже існуючої будівлі шляхом перекриття існуючого вільного простору між перекриттям третього поверху паркінгу та дахом будівлі. Також вказав, що спірні містобудівні умови містять усі необхідні дані щодо граничної висотності будівлі.

Разом з тим, представниця апелянта зауважила, що у пункті 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» визначено розподіл приміщення антресольного типу на три поверхи, що не передбачено назвою об`єкта будівництва. Крім того зазначила, що містобудівні умови передбачають улаштування додаткових приміщень антресольного типу, однак чинними нормативними документами у сфері містобудівної діяльності не передбачено поняття «приміщення антресольного типу».

На переконання апелянта, наведене призведе до улаштування третіми особами додаткових двох поверхів на власний розсуд, без відповідності чинним будівельним нормам.

Представник третіх осіб заперечував проти вищевказаних доводів апелянта та зазначив, що державні будівельні норми дійсно не передбачають улаштування приміщень антресольного типу для нежитлових будівель. Проте, чинні норми не відповідають сучасним архітектурним рішенням та прямо не забороняють улаштування приміщень такого типу.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги представниця апелянта вказала, що у п. 2 розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено, що максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки не змінюється. У діючих нормативних документах не застосовується відсоток забудови для реконструкції нежитлових приміщень у зоні установ відпочинку і туризму.

Тобто, за твердженням представниці апелянта у містобудівних умовах щодо максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки мало б бути вказано «не застосовується».

Поміж тим представниця апелянта в обґрунтування апеляційної скарги вказала, що у п. 4 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не зазначено мінімально допустиму відстань від об`єкта, що проектується, до червоних ліній та існуючих будинків та споруд (зазначено 0, не застосовується, не змінюється). Також відсутня інформація щодо мінімально допустимої відстані від об`єкта, що проектується, до ліній регулювання забудови. У даному пункті містобудівних умов також наявна інформація щодо мінімально допустимих відстаней до існуючих інженерних мереж, яка не передбачена п. 7 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В судовому засіданні також пояснила, що у спірних містобудівних умовах має бути вказана відстань від об`єкта, що проектується, до червоних ліній та існуючих будинків та споруд навіть за умови реконструкції поверху нежитлової будівлі.

Представник третіх осіб щодо даних аргументів скаржника заперечував та зазначив, що реконструкція проводилась у нежитловій будівлі, щодо якої в окремих містобудівних умовах уже було визначено вказані показники. При цьому будь-яких змін щодо характеристик будівлі, які можуть змінити дані показники, реконструкцією поверху не передбачено.

Окрім того, на обґрунтування аргументів апеляційної скарги представниця апелянта вказала про те, що у пункті 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не визначено планувальні обмеження. Разом з тим у пункті 6 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не визначено охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Представник третіх осіб заперечував проти вказаних доводів та зазначив, що наведені пункти містять посилання на ДБН, яких слід дотримуватись при розробці проектної документації реконструкції, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду є достатнім та відповідає положенням чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Також, 16.09.2024 на адресу апеляційного суду надійшли додаткові письмові пояснення в яких апелянт зазначає, що відповідно до договору оренди землі від 06.02.2008 Одеська міська рада надала ТОВ «Медичний реабілітаційний центр ИНТО-САНА» у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку загальною площею 4240 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Одеса, провулок Кордонний, 1а.

Відповідно до 5.1. Договору земельна ділянка передається в оренду ТОВ «Медичний реабілітаційний центр ИНТО-САНА» для експлуатації та обслуговування будівель та споруд відділення психологічної реабілітації та благоустрою прилеглої території.

Як стверджує апелянт, у оскаржуваних містобудівних умовах зазначено, що існуюча будівля трьохповерхового паркінгу знаходиться в межах земельної ділянки, що розташована за адресою м. Одеса, Приморський район, пров. Кордонний, 1а (кадастровий номер земельної ділянки:5110137500:54:007:0125).

Також, відповідно до п.9.4.6 Договору зазначено наступне: «Повідомити в тижневий термін Орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди.».

07.08.2020 право власності на нежитлові приміщення № 3, 4, 4а, 5, 5а за вказано адресою були зареєстровані за третіми особами у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес».

Отже, на переконання апелянта, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес» повинні були оформити відповідні документи на право оренди даною земельною ділянкою, так як до них перейшло право власності на приміщення, які розташовані на орендованій земельній ділянці відповідно до п. 9.4.6 Договору.

Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою саме третіми особами, а надано лише договір оренди землі від 06.02.2008, який укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Медичний реабілітаційний центр ИНТО-САНА».

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у додаткових поясненнях та зазначила, що вказані доводи є доповненнями до апеляційної скарги.

Представник третіх осіб заперечував проти вказаних доводів. Зазначив, що доповнення до апеляційної скарги представником апелянта подано з пропуском строку, встановленого на подання апеляційної скарги.

За наведених підстав представник третіх осіб просив не приймати додаткові пояснення до уваги та повернути їх апелянту.

Колегія суддів зазначає, що вказане клопотання представника третіх осіб не підлягає задоволенню, позаяк наведені аргументи скаржника за змістом є не додатковими обґрунтуванням апеляційної скарги, а за своєю суттю є роз`ясненнями змісту апеляційної скарги та більш повно розкривають міркування апелянта.

Аналогічний підхід застосував Європейський суд справедливості у рішенні від 12.07.2023 у справі Bulgaria v. Commision, T-377/21 (див. пункт 59 вказаного рішення).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Так, діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.

Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.

До того ж, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 280/5760/22.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення (див. постанову Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18).

Тобто, перевіряючи правомірність прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень суд має перевірити, зокрема, дотримання встановленої законом процедури прийняття такого рішення.

Вирішуючи спірне питання щодо правомірності оскаржуваних містобудівних умов та обмежень та їх відповідності вимогам чинного законодавства у сфері архітектури та містобудування колегія суддів виходить з такого.

Положеннями частини 2 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Із аналізу наведених норм виходить, що першочерговою умовою отримання особою містобудівних умов та обмежень є наявність у останньої речового права на земельну ділянку, на якій планується реконструкція , як окремий вид будівництва.

Колегією суддів встановлено, що існуюча будівля трьохповерхового паркінгу знаходиться в межах земельної ділянки, що розташована за адресою м. Одеса, Приморський район, пров. Кордонний, 1а (кадастровий номер земельної ділянки:5110137500:54:007:0125).

Відповідно до договору оренди землі від 06.02.2008 Одеська міська рада надала ТОВ «Медичний реабілітаційний центр ИНТО-САНА» у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку загальною площею 4240 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Одеса, провулок Кордонний, 1а.

Відповідно до 5.1. Договору земельна ділянка передається в оренду ТОВ «Медичний реабілітаційний центр ИНТО-САНА» для експлуатації та обслуговування будівель та споруд відділення психологічної реабілітації та благоустрою прилеглої території.

Таким чином, користувачем земельної ділянки є ТОВ «Медичний реабілітаційний центр ИНТО-САНА», що не заперечується представником третіх осіб.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази наявності в третіх осіб права власності чи користування земельною ділянкою, суперфіцію або чинного договору концесії.

З наведеного виходить, що треті особи у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес», не є користувачами земельної ділянки та не можуть бути замовниками містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, а саме реконструкції нежитлових приміщень №№ 3, 4, 4 а, 5, 5а за адресою: м. Одеса. Приморський район, вул. Бернардацці, 2-Д, у розумінні положень частини 2 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому, відповідачем, всупереч положенням частини 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в процесі надання оскаржуваних містобудівних умов не перевірено наявність у замовників будівництва, третіх осіб по справі, права власності чи користування земельною ділянкою, суперфіцію або чинного договору концесії .

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

За наведеного, враховуючи відсутність у третіх осіб у справі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес», права користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Кордонний, 1а (кадастровий номер земельної ділянки:5110137500:54:007:0125), у відповідача були наявні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень на спірний об`єкт будівництва.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання представника третіх осіб на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 442/5033/16-ц (провадження № 61-40637св18), вказано, що «зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Суд зазначив, що за цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При цьому під час застосування положень статті 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України судам слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Такі правові висновки викладені також Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступлення від наведених висновків та погодилася із застосуванням судами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України».

Апеляційний суд вважає незастосовним наведений вище принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди до спірних правовідносин, позаяк, з матеріалів справи встановлено, та неодноразово наголошувалось представником третіх осіб, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес» є власниками приміщень на поверсі будівлі паркінгу, проте не є власниками всієї будівлі.

Таким чином, посилання представника третіх осіб на вищевказаний принцип є нерелевантним до спірних правовідносин.

Окрім того, колегія суддів відхиляє посилання представника третіх осіб на те, що земля під багатоквартирним будинком належить власникам квартир такого будинку, а отже, за аналогією, земля під спірним об`єктом будівництва належить третім особам у справі у зв`язку з набуттям права власності на тенісні корти у вказаному об`єкті.

Як зазначалось вище, нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди.

Проте, як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.03.2019 у справі № 263/68/17, із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 Земельного кодексу України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

З огляду на викладене, вказані посилання представника третіх осіб, про застосування наведених вище положень Земельного кодексу України за аналогією до спірних правовідносин, є безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє аргументи представника третіх осіб про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес» отримало у встановленому порядку від ТОВ «Медичний реабілітаційний центр ИНТО-САНА» дозвіл на проведення реконструкції, позаяк отримання такого дозволу на виконання положень договору не змінює користувача земельної ділянки.

Апеляційний суд зауважує, що Конституційний суд України у рішенні № 9-р(II)/2022 від 16 листопада 2022 року визначив юридичне значення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у контексті набуття та припинення права власності на таке майно та зазначив про таке:

«… Згідно з преамбулою Закону цей нормативний акт (Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Таким чином, укладення договору або вчинення іншого правочину, спрямованого на набуття особою права власності на нерухоме майно, не є достатнім юридичним фактом для виникнення у неї права власності.

Набуття права власності на нерухоме майно ґрунтується на кількох юридичних фактах: підставі виникнення права власності в розумінні статті 11 Кодексу (договір та інший правочин тощо), рішенні щодо державної реєстрації прав, відповідному реєстраційному записі в Державному реєстрі прав. Зазначені юридичні факти в сукупності є правотвірним складним юридичним фактом.

Отже, за чинним законодавством України особа набуває право власності на нерухоме майно та має змогу повноцінно його здійснювати, зокрема у спосіб розпорядження своєю власністю, після державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто ухвалення рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, внесення та подальшого збереження (наявності) відповідного реєстраційного запису в Державному реєстрі прав…».

Аналогічні вимоги встановлені і до правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що наявність у третіх осіб дозволу на проведення реконструкції спірного об`єкта не може підміняти встановлений чиним законодавством порядок державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб`єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).

У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення.

Крізь призму наведених висновків Верховного Суду колегія суддів зазначає, що через неналежну перевірку відповідачем наявності підстав для отримання містобудівних умов та обмежень на спірний об`єкт будівництва у третіх осіб у справі, відповідач помилково прийняв рішення про їх надання.

Таке процедурне порушення на переконання апеляційного суду є суттєвим та свідчить про протиправність такого рішення та наявність підстав для скасування містобудівних умов та обмежень на реконструкцію спірного об`єкту будівництва.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що у зв`язку з суттєвим порушенням відповідачем процедури, суд не надає оцінку зауваженням позивача до оскаржуваних містобудівних умов та обмежень по суті.

Також апеляційний суд акцентує увагу, що суд в межах доводів апеляційної скарги не надає оцінку питанню строку звернення до суду, позаяк таке не покладено в основу доводів апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 280/12302/21).

Разом з тим, апеляційний суд не досліджує питання щодо права позивача на звернення до суду з позовом про скасування спірних містобудівних умов та обмежень, оскільки є сталою практика Верховного Суду щодо наявності у органу державного архітектурно-будівельного контролю про наявність такого права (див. наприклад постанову Верховного Суду від 01.05.2023 у справі № 420/1471/21, пункт 72).

Підсумовуючи все вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою наведені вище обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради слід задовольнити.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 420/6677/23 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Департамента архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фонтан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Грошова справа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роби гроші», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибутковий бізнес», про скасування містобудівних умов та обмежень для об`єкта будівництва №01-06/84 від 04.10.2022 задовольнити.

Скасувати містобудівні умови та обмеження для об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень №№ 3, 4, 4а, 5, 5а, які розташовані в існуючій нежитловій будівлі трьохповерхового паркінгу з критими тенісними кортами і технічними нежитловими приміщеннями для обслуговування тенісних кортів, яка розташована за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Бернардацці, 2-Д, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів будівлі в плані, без підвищення висотних відміток існуючої нежитлової будівлі, з внутрішнім перепланування, зі збільшенням площі шляхом улаштування додаткових приміщень антресольного типу, без зміни цільового призначення», затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.10.2022 № 01-06/84, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7962-3828-1251-4298, реєстраційний номер А2937962382804125688 (01-06/84) від 04.10.2022.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 23 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк