Постанова

від 18.09.2024 по справі 380/13674/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13674/21 пров. № А/857/16739/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Москаль Р.М.) за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Львів о 14 год. 29 хв. 12 червня 2024 року, повне судове рішення складено 17 червня 2024 року, у справі №380/13674/21 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

21.08.2021 ОСОБА_1 звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову окружного адміністративного суду міста Києва (оформлену листом від 21.05.2021 №03.2-07/1214/21) надати публічну інформацію на запит ОСОБА_1 від 21.04.2021. Зобов`язано окружний адміністративний суд міста Києва надати ОСОБА_1 у відповідь на запит від 21.04.2021 запитувану публічну інформацію (копії протоколів зборів суддів окружного адміністративного суду міста Києва, на яких розглядалися питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізацій суддів чи скасування спеціалізацій суддів за період із 2015 року по 21.04.2021) у встановлений Законом України Про доступ до публічної інформації спосіб та строк. Встановити, що перебіг цього строку розпочинається з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року за невиконання рішення суду №380/13674/21 від 15.11.2021, котре набрало законної сили, повторно накладено на голову ліквідаційної комісії окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 штраф у розмірі 80520 гривень.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Окружний адміністративний суд міста Києва подав апеляційну скаргу, просить ухвалу Львівського оружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду скасувати. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що для забезпечення можливості надання суду копії рішення Комісії з питань роботи із службовою інформацією Окружного адміністративного суду міста Києва, оформлене протоколом № 3 від 12.05.2021, представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до начальника відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян з відповідною службовою запискою (копія додається) про надання копії рішення для його долучення до матеріалів справи № 380/13674/21. Скаржник зазначає, що запитуваному рішенню Комісії з питань роботи із службовою інформацією Окружного адміністративного суду міста Києва присвоєно гриф «Для службового користування», начальником відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян ОСОБА_4 відмовлено у виготовлені та наданні ОСОБА_3 копії запитуваного рішення без надання відповідної ухвали суду про витребування такого документа (копія службової записки додається). Скаржник зауважує, що питання про необхідність витребування рішення Комісії з питань роботи із службовою інформацією Окружного адміністративного суду міста Києва, оформлене протоколом № 3 від 12.05.2021 раніше судом не вирішувалось, а постановлення ухвали, яка б розблокувала можливість надання суду копії вищевказаного рішення жодним чином суттєво не вплинуло б на строк виконання судового рішення. Скаржник вказує на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також, звертає увагу, що станом на момент проведення судового засідання 12.06.2024, суду першої інстанції достеменно було відомо, що головою ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва є ОСОБА_5 , тобто зовсім інша особа, яка на час розгляду звіту відповідача, була наділена владними управлінськими правами та обов`язками, у тому числі процесуальними, реалізація яких могла б проявитися у поданні до суду уточнень змін або іншого звіту про виконання судового рішення у справі ніж той який був складений та поданий до суду виконуючою обов`язки керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва та в.о. голови ліквідаційної комісії ОАСК Мельниченко Н.В.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Позивач до суду не прибув, повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Вказане рішення суду набрало законної сили 24.03.2022 після розгляду апеляційної скарги Восьмим апеляційним адміністративним судом.

12.12.2022 до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі. Заява обґрунтована тим, що з моменту набрання рішення суду у справі №380/13674/22 законної сили минуло понад вісім місяців. Позивач двічі звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з пропозицією добровільно виконати рішення суду, у відповідь відповідач запропонував йому звернути рішення до примусового виконання в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (лист від 07.12.2022 №03.2-05/1991/22). Заявник стверджував, що станом на дату подання описаної заяви рішення суду відповідачем не виконане.

Ухвалою від 24.01.2023 суд встановив судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №380/13674/21 та зобов`язав відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

17.04.2023 до суду надійшов звіт про виконання судового рішення № 02-04/46/23.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року за невиконання рішення суду №380/13674/21, котре 24.03.2022 набрало законної сили, на голову ліквідаційної комісії окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 53680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень. Встановлено Окружному адміністративному суду міста Києва новий строк для подання суду звіту про виконання рішення у справі №380/13674/21, що становить тридцять календарних днів та обчислюється з дати складення повного тексту цієї ухвали суду.

04.09.2023 до суду надійшов звіт Окружного адміністративного суду міста Києва про виконання рішення суду №02-04/112/23 від 01.09.2023.

Зі змісту вказаного звіту вбачається, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відповідача зобов`язано у строк до 17 квітня 2023 року подати звіт про виконання рішення. Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 як такого, що набрало законної сили за наслідком його апеляційного оскарження. Водночас, в процесі виконання судового рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва зіткнувся з неясністю судового рішення, що унеможливлює його виконання, тому останній звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з клопотанням про роз`яснення судового рішення. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року Окружному адміністративному суду міста Києва відмовлено у роз`ясненні судового рішення. Відповідач у звіті звертає увагу на те, що всі дії Окружного адміністративного суду міста Києва були спрямовані на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, однак Окружний адміністративний суд міста Києва вичерпав всі процесуальні можливості усунення недоліків судового рішення та уникнення унеможливлення його виконання. Таким чином, Окружним адміністративним судом міста Києва, складено та подано до Львівського окружного адміністративного суду звіт від 17.04.2023 року, у якому зазначено, що враховуючи обставини, викладені в судовому рішенні від 15 листопада 2021 року в тій редакції, яка підлягає виконанню, а також враховуючи відмову Львівського окружного адміністративного суду у роз`ясненні такого судового рішення, а також відмову у продовженні строку надання звіту до моменту вирішення питання про роз`яснення рішення судом апеляційної інстанції, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає виконаним судове рішення від 15 листопада 2021 року, про що також повідомлено позивача. Водночас, відповідач у звіті зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року встановлено невиконання рішення суду від 15.11.2021 року, тобто відмовлено у затвердженні звіту, накладено штраф па голову ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва, а також встановлено новий строк для подачі звіту. Вважає що обставини, які викладені у попередньому звіті, станом на день складення цього звіту не змінилися, тому Окружний адміністративний суд міста Києва повторно зазначає про наступне. Так, з метою належного виконання рішення суду у справі № 380/13674/21, Окружний адміністративний суд міста Києва, звернувся до Відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) та Відділу управління персоналом та антикорупційного моніторингу. Водночас, службовою запискою Відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від 06.03.2023 повідомлено про те, що у змісті рішення: суду у справі № 380/13674/21 не зазначені номери та дати складання: запитуваних протоколів зборів суддів. При цьому, у Суді не ведеться облік протоколів зборів суддів за критерієм зазначення у їх змісті обставин опрацювання зборами суддів питань щодо запровадження/скасування у суді спеціалізацій суддів. Відповідно, такі дані не були створені в процесі виконання судом своїх повноважень у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Як наслідок, Відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) у службовій записці повідомлено, що не вбачається можливим надання запитуваних відомостей без надання конкретизації того, які саме протоколи зборів суддів (дата їх прийняття та номер), мають бути надані па виконання рішення суду у справі №380/13674/21. Крім того, рішенням Комісії з питань роботи із службовою інформацією Окружного адміністративного суду міста Києва встановлено, що запитувані ОСОБА_1 протоколи Зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, на яких розглядались питання та/або ухвалювалися, рішення про запровадження в суді спеціалізації суддів чи скасування спеціалізації суддів за період з 2015 року по дату запиту, містять службову інформацію, яка в даному випадку розголошенню не підлягає. Враховуючи викладене вище, Окружний адміністративний суд міста Києва вважав що, виходячи з реалій у якому опинився позивач та відповідач, рішення суду від 15.11.2021 є виконаним.

12.06.2024 суд першої інстанції розглянув звіт відповідача від 01.09.2023 у тому обсязі, як його подав суб`єкт владних повноважень та встановивши новий строк для подачі звіту, повторно накладено на голову ліквідаційної комісії окружного адміністративного суду міста Києва Миронюка Дмитра Михайловича штраф у розмірі 80520 гривень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

Важливість виконання судового рішення також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, у якій зазначено, що основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є, зокрема, неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.

Крім того, згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей підвищення гарантій захисту прав людини віднесено, зокрема, наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

Також, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права» (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).

Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.

Так, з метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Як це встановлено судом першої інстанції, на пропозиції позивача добровільно виконати рішення суду, що набрало законної сили, відповідач 07.12.2022 відреагував листом, в якому запропонував ОСОБА_1 отримати виконавчий лист та звернути його до примусового виконання в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, зміст цієї відповіді не залишає будь-яких сумнівів щодо того, що відповідач не бажає виконувати рішення суду у справі №380/13674/21 добровільно.

Як це встановлено судом першої інстанції зі змісту звіту № 02-04/112/23 від 01.09.2023 та наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача, Окружний адміністративний суд м. Києва станом на 01.09.2023 наводить аргументи для пояснення причин, з яких не виконує рішення суду у справі №380/13674/21: у відповідача не ведеться облік протоколів зборів суддів за критерієм зазначення у їх змісті обставин опрацювання зборами суддів питань щодо запровадження/скасування у суді спеціалізацій суддів. Відповідно, такі дані не були створені в процесі виконання судом своїх повноважень у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Як наслідок, відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) у службовій записці повідомлено керівництво відповідача, що не вбачається можливим надання запитуваних відомостей без надання конкретизації того, які саме протоколи зборів суддів (дата їх прийняття та номер), мають бути надані на виконання рішення суду у справі №380/13674/21.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає такий аргумент відповідача маніпулятивним та таким, що спрямований на виправдання триваючого порушення права позивача на доступ до публічної інформації (з квітня 2021 року) та тривалого невиконання рішення суду, що набрало законної сили (з березня 2022 року), оскільки обумовлена єдиною причиною - відповідач протиправно обмежує поширення цієї інформації.

Правильними є висновки суду першої інстанції що відповідач, діючи добросовісно та розсудливо, міг та повинен був на підставі ст. ст. 5, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оприлюднити на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет інформацію щодо запровадження чи скасування в суді спеціалізацій суддів в момент прийняття відповідних рішень. Замість цього відповідач визнав таку інформацію службовою та відмовляється надавати на запит, а також тривалий час ухиляється від виконання рішення суду про спонукання надати таку публічну інформацію запитувачу.

Невиправданим є зволікання по виконанню судового рішення і в часовій площині, оскільки у вік цифровізації та діджиталізації пошук інформації серед значної кількості даних, не займає багато часу (днів, місяців…), при умові належного виконання завдань діджиталізації.

Отже, відсутність у рішенні суду №380/13764/21 реквізитів (дата, номер) протоколів зборів суддів, які слід надати на запит позивача, як це правильно зазначив суд першої інстанції, не є недоліком рішення суду, як стверджує відповідач, а є одним із наслідків цілеспрямованої діяльності відповідальних посадових осіб відповідача про приховуванню публічної інформації.

Щодо аргументу відповідача про те, що рішенням комісії з питань роботи із службовою інформацією окружного адміністративного суду міста Києва встановлено, що запитувані ОСОБА_1 протоколи зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, на яких розглядались питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізації суддів чи скасування спеціалізації суддів за період з 2015 року по дату запиту, містять службову інформацію, «яка в даному випадку розголошенню не підлягає», то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо такий аргумент лише додатково підтверджує факт невиконання відповідачем рішення суду, оскільки при розгляді справи №380/13674/21 суд як першої, так і апеляційної інстанції в судових рішеннях по суті спору надав оцінку такому аргументу відповідача (про визнання комісією відповідача запитуваної ОСОБА_1 інформації службовою як підставу для відмови в наданні інформації, зафіксованої в протоколах зборів суддів, запитувачу на його запит) та чітко визнав цей аргумент відповідача помилковим, а запитувану ОСОБА_1 інформацію визнав публічною інформацією в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» та такою, що повинна бути надана запитувачу.

Отже суд апеляційної інстанції констатує тривала невиконання судового рішення, що набрало законної сили. Причини, на які покликається відповідач, на переконання суду апеляційної інстанції, є маніпулятивними.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що не добросовісність поведінки відповідача стверджують і ті обставини, що про рішення комісії з питань роботи із службовою інформацією від 12.05.2021, оформленого протоколом №3, відповідач зазначав у всіх поданих суду заява по суті спору та більшості заяв з процесуальних питань, а саме - відзиві на позов №02-8/102/21 від 14.09.2021 (а.с.23), апеляційній скарзі №02-8/155/21 від 15.12.2021 (а.с.57), заяві про роз`яснення рішення суду №02-04/27/23 від 08.03.2023(а.с.116), апеляційній скарзі №02-04/32/23 від 16.03.2023 на ухвалу суду від 10.03.2023 (а.с.157), звітах про виконання судового рішення №02-04/46/23 від 17.04.2023 (а.с.196) та №02-04/112/23 від 01.09.2023 (а.с.229), проте до жодної із своїх заяв це рішення комісії не долучив.

На пропозицію суду першої інстанції врешті-решт надати доказ, на який покликається відповідач, як на підставу перешкоди у виконанні судового рішення, голова ліквідаційної комісії відповідача просить суд витребувати таке рішення у нього ж (відповідача) - з тих мотивів, що начальник канцелярії відповідача вважає, що для надання згаданого рішення комісії суду немає правових підстав.

Аналогічне клопотання заявлено у суді апеляційної інстанції, яке відхилено як безпідставне.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недобросовісність процесуальної поведінки відповідача, що свідчить про зловживання процесуальними правами на систематичній основі та вважає

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що мотиви неподання доказів у справі є безпідставні, оскільки саме на відповідача судовими рішеннями у справі покладено обов`язок виконати його, а згаданий відділ є його структурним підконтрольним підрозділом.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що керівник відповідача має компетенцію та повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі приймати рішення дисциплінарного характеру тощо, для забезпечення виконання рішення суду, яким зобов`язано юридичну особу вчини певні дії.

Отже, встановлені на етапі здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №380/13674/21 за результатами заслуховування звіту відповідача від 01.09.2023 обставини свідчать про те, що Окружний адміністративний суд м.Києва відмовляється виконати рішення суду, що набрало законної сили, добровільно; після встановлення судом контролю за виконанням судового рішення тривалий час ухиляється від його виконання без будь-яких поважних причин; недобросовісно використовує процесуальні права з метою ухилитися від виконання рішення суду, що набрало законної сили, у встановлені законом строки (подає очевидно безпідставні заяви про роз`яснення рішення суду, про відвід головуючого судді, про продовження строку для подання звіту, про зупинення провадження у справі, про витребування доказів у самого себе тощо).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що поданий 01.09.2023 звіт не може бути прийнятим за вищевикладених підстав, що має наслідком необхідності встановити Окружному адміністративному суду м. Києва новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №380/13674/21 та застосування приписів ст.382 КАС України щодо накладення на керівника Окружному адміністративному суду м. Києва штраф у розмірі 80520 грн. 00 коп., половина якого підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , а половина до Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції проте зауважує, що накладаючи штраф на керівника Окружному адміністративному суду м. Києва штраф у розмірі 80520 грн. 00 коп. суд першої інстанції помилково зазначив ОСОБА_2 як голову комісії з припинення станом на 01.09.2023 дату подання звіту.

Враховуючи аргументи апелянта суд апеляційної інстанції зазначає, що 10.06.2024 року на адресу суду першої інстанції за підписом голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 подавалось клопотання, до якого долучено Виписку з ЄДРПОУ, в якій станом на 10.06.2024 головою комісії з припинення є ОСОБА_5 , який наділений владними управлінськими функціями, у тому числі процесуальними, що полягали б у подані станом на червень 2024 року уточнень до звіту від 01.09.2023 чи докази виконання судового рішення вже станом на день постановлення оскаржуваної ухвали.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції 12.06.2024 представником Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_3 інформації щодо зміни голови комісії з припинення не подавалось.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, рішення Конституційного Суду, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми процесуального права, проте помилково визначено особу голови ліквідаційної комісії, що має наслідком зміни судового рішення в цій частині.

Керуючись статтями 241, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду у справі №380/13674/21 змінити в частині зазначення прізвища голови ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва.

Правильним вважати прізвище голови ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва Прокопенко Олександр Петрович.

В решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду у справі №380/13674/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 23.09.2024 відповідно до ч.3 статті 321 КАС України.