Ухвала

від 23.09.2024 по справі 821/1075/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ДОДАТКОВА УХВАЛА

23 вересня 2024 року

м. Київ

справа №821/1075/15-а

адміністративне провадження №К/9901/24621/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,

представника відповідача - Гришакової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану його представником, адвокатом Зудіновим Олегом Олексійовичем, про ухвалення додаткового судового рішення

у справі №821/1075/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної митної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №821/1075/15-а на підставі пункту 4 частини першої статті 339 КАС України.

2. 02 вересня 2024 року до касаційного суду надійшла заява адвоката Зудінова Олега Олексійовича - представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, у якій просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України витрати на правничу допомогу.

3. Обґрунтовуючи заяву представник позивача зазначає, що КАС України не містить норм, що регулюють порядок розподілу судових витрат у випадку закриття касаційного провадження у справі.

4. Однак вважає, що у цій справі, оскільки закриття касаційного провадження було наслідком необґрунтованості поданої відповідачем касаційної скарги, позивач має право на компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

5. Указує, що з урахуванням частини сьомої статті 139 КАС України, 24 липня 2024 року подав до Суду заяву, у якій повідомив про те, що докази на підтвердження розміру судових витрат позивача у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

6. Із урахуванням викладеного, заявник вважає, що наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним переглядом цієї справи.

7. До заяви представник позивача долучив копію договору №12/12 ЄВВ про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23 грудня 2022 року, копію додаткової угоди від 24 грудня 2022 року №24-12 до договору №12/22 ЄВВ, копію рахунку №01-09 від 01 вересня 2024 року на загальну суму 10033 грн 34 коп.

8. Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 23 вересня 2024 року об 11 год. 00 хв.

9. 20 вересня 2024 року до касаційного суду надійшло заперечення Державної митної служби України на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №821/1075/15-а.

10. Обґрунтовуючи заперечення відповідач зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи був їх розмір обґрунтованим.

11. Указує, що витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

12. Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 указує, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, оформленого в установленому порядку, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

13. З урахуванням викладеного вважає, що відсутні підстави для стягнення з Державної митної служби України витрат на правничу допомогу.

14. У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення указаного клопотання, а позивач та його представник не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином.

15. Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, ураховуючи доводи учасників справи, колегія суддів зазначає таке.

Щодо можливості вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу у разі закриття касаційного провадження у справі

16. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

17. За змістом статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

18. Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).

19. До судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

20. Згідно з частиною першою статті 17 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

21. При цьому подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

22. Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України, та реалізація цього права, відповідно, має наслідком певні витрати.

23. Так, чинний КАС України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі повного або часткового задоволення позовних вимог та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, а провадження у справі завершується постановленням ухвали про закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду.

24. Разом з тим, положеннями цього Кодексу не урегульовано питання стягнення витрат на професійну правову допомогу у разі закриття апеляційного чи касаційного провадження у справі.

25. У постанові від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання щодо того, чи підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу при закритті апеляційного провадження у справі.

26. Вирішуючи спірне питання Велика Палата зазначила, що перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України.

27. За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 374, 409 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті 362 та 396 ЦПК України).

28. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

29. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

30. З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, установленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).

31. У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України установлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

32. Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).

33. Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

34. Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.

35. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування указаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.

36. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

37. Повертаючись до питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у разі закриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів зазначає, що як у ЦПК України, так і в КАС України відсутні норми, які регулюють питання стягнення таких витрат у разі закриття апеляційного/касаційного провадження у справі.

38. Тож з урахуванням викладеного, зважаючи на загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, з огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, З урахуванням дій, вчинених представником позивача у суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження витрати на професійну правничу допомогу мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача

39. Згідно з частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

40. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС).

41. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

42. Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

43. Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

44. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

45. Отже, до правової допомоги належать, зокрема, консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо, а також інші види адвокатської діяльності не заборонені законом.

46. Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

47. У тексті додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду указала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тож, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

48. Такі критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

49. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

50. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

51. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

52. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

53. Такий висновок неодноразово підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 21 червня 2022 року у справі №826/11302/18, а також у додатковій постанові від 10 березня 2023 року у справі №520/2325/21.

54. Судом касаційної інстанції установлено, що 23 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №12/22 ЄВВ.

55. На підтвердження заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції представником позивача подано до Суду копію додаткової угоди від 24 грудня 2022 року №24-12 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до п.п. 1 пункту 1 якої сторони погодили, що Клієнт сплачує Бюро гонорар за представництво інтересів Клієнта в суді касаційної інстанції в адміністративній справі №821/1075/15-а - 2000 грн за одну годину роботи Бюро.

56. Пунктами 2 та 4 Додаткової угоди визначено, що оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі на рахунок Бюро у банківській установі, зазначений в цьому договорі, у строки, що будуть зазначені у відповідних рахунках на оплату. Сторони домовились, що з урахуванням способу обчислення гонорару акти прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) ними не складається.

57. Виходячи зі змісту рахунку №01-09 від 01 вересня 2024 року, адвокатом визначено правничу допомогу у цій справі в суді касаційної інстанції, а саме:

- складання та направлення засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» клопотання про здійснення процесуального правонаступництва (30 хв) - 1000 грн;

- ознайомлення з матеріалами справи в суді касаційної інстанції (2 години) - 4000 грн;

- складання та направлення засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» заперечень на клопотання відповідача про зупинення виконання судового рішення (45 хв) - 1500 грн;

- участь у судовому засідання 30 липня 2024 року (50 хв, з урахуванням часу очікування початку судового засідання в приміщенні суду) - 1666 грн 67 коп.;

- складання та направлення засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (15хв) - 500 грн;

- участь у судовому засідання 29 серпня 2024 року в режимі відеоконференції (41 хв) - 1366 грн 67 коп.

Загальний розмір витрат складає 10 033 грн 34 коп.

58. 20 вересня 2024 року до касаційного суду надійшло заперечення Державної митної служби України на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №821/1075/15-а.

59. Обґрунтовуючи заперечення відповідач, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 указав, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, оформленого в установленому порядку, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

60. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, на що звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 23 березня 2023 року у справі №320/6512/19.

61. Відповідно до рахунку №01-09 від 01 вересня 2024 року, такий підлягає оплаті протягом 1 (одного) місяця.

62. Станом на момент вирішення цієї заяви строк на оплату указаного рахунку не закінчився.

63. Як зазначалось вище, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

64. Однак, у тексті поданих представником відповідача заперечень, відсутні доводи щодо незгоди із заявленим до відшкодування розміром витрат, зокрема, відсутнє клопотання про зменшення таких витрат із обґрунтуванням наявності підстав для їх зменшення та доказів їх неспівмірності зі складністю справи, витраченим адвокатом часом, значенням спору для сторони тощо.

65. Разом з тим, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а саме установлення їхньої дійсності та необхідності, колегія суддів зазначає, що така послуга як складання клопотання про участь адвоката позивача у судовому засіданні у режимі відеоконференції є процесуальною дією, направленою на забезпечення представнику позивача безпечних та комфортних умов його участі у судовому засіданні, і, у свою чергу, не потребує значних зусиль чи тривалого часу на підготовку та направлення такого клопотання, а також не впливає на кінцевий результат розгляду цієї справи.

66. З урахуванням викладеного, Суд вважає за необхідне виключити з переліку витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, витрати на складання та направлення клопотання про участь представника позивача у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

67. Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що понесені позивачем в суді касаційної інстанції витрати у розмірі 9 533 грн 34 коп. є підтвердженими, а тому заява адвоката Зудінова Олега Олексійовича - представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення у справі №821/1075/15-а підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 132, 139, 252, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву адвоката Зудінова Олега Олексійовича - представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення у справі №821/1075/15-а - задовольнити частково.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з бюджетних асигнувань Державної митної служби України (ЄДРПОУ: 43115923; адреса: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 11-г) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи №821/1075/15-а в суді касаційної інстанції у розмірі 9533 грн (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять три гривні) 34 коп.

Додаткова ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2024 року.

..........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду