Ухвала

від 19.09.2024 по справі 336/7636/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/7636/19

Провадження №: 2-др/336/33/24

Додаткове рішення

іменем України

19.09.2024 м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі судді Боєва Є.С., за участю:

секретаря судового засідання Сайбель К.О.,

представника Запорізької міської ради Михайловського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» адвоката Сердюка Романа Вікторовича ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 336/7636/19,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебувала цивільна справа за позовом Запорізької міської ради до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Матвіївська об`єднана територіальна громада, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність.

Рішенням від 16.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.

06.08.2024 представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» адвокат Сердюка Р.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 336/7636/19.

Адвокат зазначає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивачаа.

На підтвердження розміру понесених судових витрат адвокатом надаються такі документи: 1) Витяг від 06.08.2024 з основного Договору та наступних додатків; 2) Акт прийому-передачі виконаних робіт від 06.08.2024; 3) Довідка про підтвердження обсягу наданих послуг від 06.08.2024.

При цьому адвокат зазначає, що відповідач ТОВ «АФ «Нива» та адвокат Р.Сердюк пов`язані договором про надання правової допомоги з 18.03.2018. Згідно вказаного договору адвокат має право представляти інтереси ТОВ «АФ «Нива» в усіх судових справах. В подальшому, коли з`являлася конкретна судова справа, сторони, в залежності від предмету та складності справи, укладали додаткові угоди, якими визначали гонорар за таку справу. В залежності від перебігу, розвитку, складності та строків розгляду справи, раніше визначений гонорар змінювався, в залежності від цих обставин.

Заявник вказує, що таким чином, підстави для представництва підтверджуються договором від 18.03.2018. Після того, як був поданий позов у даній справі, сторони уклали додаткову угоду якою визначили попередній розмір гонорару у даній справі в розмірі 36 000,00грн. (які були актуальні та співмірні на 22.04.2020р.) Зважаючи на тривалий та складний розгляд справи, який після подання вказаного відзиву тривав ще більше 4-х років гонорар був збільшений (плюс 10 000,00грн. за 4-і роки до зазначених у відзиві 36 000,00грн.). Відповідно, загальна сума склала до 46 000,00грн., на підтвердження чого надані вищезазначені документи: витяг, акт та довідка.

Також адвокат просить поновити строк на на подання даної заяви да доказів судових витрат.

19.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про зменшення судових витрат.

Представник позивача у клопотанні, зокрема вказує, що доказів укладення між адвокатом Сердюком Р.В. та ТОВ «Агрофірма «Нива» договору про надання правової допомоги від 18.03.2018 до суду не надано, тобто обставини заяви в цій частині не доведені.

Звертає увагу суду на те, що із наданих адвокатом Сердюком Р.В. документів неможливо однозначно встановити природу виникнення фіксованого гонорару в розмірі 46000 грн. Тобто, не надано належних доказів про визначення гонорару саме за ведення вказаної судової справи. Відповідно до п. 3.17 ДСТУ «Діловодство й архівна справа» прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 р. № 97, витягом з документа є засвідчена копія частини тексту документа. Однак, із заяви адвоката Сердюка Р.В. та доданого до неї витягу з договору про надання правової допомоги неможливо перевірити та встановити дійсність наведених умов надання правової допомоги саме по даній судовій справі та визначений розмір гонорару адвоката. У витягу з договору відсутні посилання на конкретні додаткові угоди та пункти у них до основного договору про надання правової допомоги. Так названий витяг з договору оформлений адвокатом Сердюком як сам основний договір з послідовною нумерацією пунктів. При цьому, такий договір не відповідає вимогам ЦК України, оскільки не містить всіх істотних умов для договору даного виду. На переконання Запорізької міської ради фіксований розмір гонорару стосується виконання адвокатом в цілому зобов`язань за договором про надання правової допомоги ТОВ «Агрофірма «Нива», а не саме за даною судовою справою.

Також представник позивача зазначає, що відкладення судових засідань та тривалий розгляд справи зовсім не залежали від позивача

18.09.2024 від адвоката Сердюяка Р.В. надійшла заява про долучення доказів, в якій зазначає, що судом розглядалася аналогічна справа, за позовом до ОСОБА_2 . Земельни ділянки відповідачів в обох справах розташовані поруч, мають послідовні кадастрові номера. Але судові справи слухалися окремо, в одне провадження не об`єднувалися. Рішенням суду від 07.04.2023 . у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено. Додатковим рішенням суду від 18.05.2023 з Запорізької міської ради на користь ТОВ "Агрофірма "Нива" стягнуті судові витрати в розмірі 30 000,00 грн. Копію додаткового рішення суду адвокат надає. Після завершення розгляду справи ОСОБА_2 , справа ОСОБА_3 , продовжувала слухатися далі. Оскільки справа ОСОБА_3 , слухалася на 15 місяців довше, за справу ОСОБА_2 , то заявлені вимоги про стягнення судових витрат у розмірі 46 000,00 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, довшому строку її розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав своє клопотання про зменшення судових витрат з підстав, викладених у письмову клопотанні.

Інші учасники справи не з`явилися. За приписом ч. 4 ст. 270 ЦПК України їх неявка не перекшоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Адвокат Сердюк Р.В., звертаючись 06.08.2024 до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в обгрунтування пропуску строку на подання заяви та доказів понесених судових витрат, зазначає, що не був присутній у судовому засіданні, в якому ухвалено рішення суду. Про постановлення судового рішення та його зміст міг дізнатися з 02.08.2024, оскільки рішення суду було доставлено у підсистемі Електронний суд о 21 год. 01 хв. 01.08.2024. Протягом 5 днів адвокат подав відповідну заяву.

Вказані обставини суд розцінює як поважні причини пропуску строку, а тому строк на подачу доказів понесення судових витрат підлягає поновленню.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню суд зазначає таке.

До заяви про ухвалення додаткового рішення заявник надав: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на зайняття адвокатською діяльністю; витяг від 06.08.2024 з основного Договору № 491 та наступних додатків зі змінами; акт прийому-передачі виконаних робіт у справі № 336/7636/19; довідку про підтвердження обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартість які підлягають розподілу за результатами розгляду справи у суді першої інстанції.

Заперечуючи проти розміру судових витрат, представник позивача зокрема вказував, що витяг з договору не відповідає вимогам п. 13 ДСТУ Діловодство й архівна справа, що прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 № 97, а саме не містить посилань на конкретні докдакові угоди та пункти у них до основного договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджені наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності.

Пунктом 2 розділу І Правил визначено, що управлінський документ - службовий документ, спрямований на виконання установою функцій, що забезпечують її діяльність. До управлінських документів належать організаційно-розпорядчі, первинно-облікові, банківські, фінансові, звітно-статистичні, планові, ресурсні тощо;

За пунктом 3 глави 1 розділу ІІ Правил організаційно-розпорядча документація, що є одним з класів управлінської документації, поділяється, зокрема, на організаційну, що містить правила, норми, що визначають статус, компетенцію, структуру, штатну чисельність і посадовий склад установи, функціональний зміст діяльності установи та її підрозділів (положення або статут установи, положення про структурні підрозділи установи, посадові інструкції, штатні розписи, договори тощо).

Отже, договір є різновидом управлінського документу та є службовим документом у більш широкому значенні.

Згідно з пунктом 11 глави 11 розділу IІ Правил витяг зі службового документа виготовляється, якщо немає необхідності виготовляти копію. Витяг оформлюється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог:

у назві виду документа зазначається: «витяг з наказу», «витяг з протоколу»;

відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) службового документа;

з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна;

відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису);

проставляються відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства.

Наданий адвокатом Витяг з договору не є таковим у розумінні чинного законодавства, адже не містить посилань на конкретні пункти основного Договору та додатків до нього.

Таким чином суд доходить висновку, що Витяг з договору не може бути належним доказом розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

Водночас акт прийому-передачі виконаних робіт, що підписаний позивачем та адвокатом Сердюком Р.В., ордер від 29.01.2020 (т. 1 а.с. 219) є належними доказами надання адвокатом правничих послуг позивачу.

Суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (п. 55).

У відзивіна позовнузаяву,адвокат СердюкР.В.стверджував,що орієнтовнийрозмір витратна правничудопомогу становить36000гривень,з яких:консультація клієнта 2000грн,інтерв`юванняклієнта 3000грн,юридичний аналізситуації таалгоритм напрацюванняправової позиціїу справі 5000грн,вивчення судовоїпрактики 5000грн,відзив напозовну заяву 5000грн,участь усудових засіданнях 5000грн,накладні витрати 2000грн,підготовка процесуальнихзаяв таклопотань 3000грн, іншіможливі витрати 6000 грн (т. 1 а.с. 231).

Виходячи із критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, а також те, що, позивач, на якого належить покласти вказані витрати, є органом місцевого самоврядування, тобто не є юридичною особою, мета діяльності якої направлена на отримання прибутку, суд вважає обґрунтованою вартість наданих адвокатом Сердюком Р.В. правничих послуг на суму 36000 грн, витрати на професійну правничу допомогу в цьому розмірі відповідають критеріям розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити адвокату Сердюку Роману Вікторовичу строк на подання заяви про надання доказів для підтвердження судових витрат.

Заяву задовольнити частково.

Стягнути із Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36000 гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідноч.3 ст.354 ЦПК Українистрок на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Суддя Є.С. Боєв