Ухвала

від 23.09.2024 по справі 947/29276/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29276/24

Провадження № 1-кс/947/12606/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №6202415002000 1517 від 25.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

№62024150020001517 від 25.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та Офісу Генерального прокурора.

Відомості до ЄРДР внесено на підставі інформації Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві.

Під час досудового розслідування на підставі ч.3 ст.233 КПК України проведено обшук автомобіля Renault Trafic д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , під час якого вилучений вищезазначений транспортний засіб.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави імету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Прокурор у клопотанні визначив метою накладення арешту на вказане вилучене майно його збереження як речового доказу, однак не обґрунтував конкретно мету арешту майна, а лише формально посилався на положення ст.170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.

Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання прокурора не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

Крім того, слідчий суддя зауважує, що 05.09.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси вказане клопотання вже поверталося прокурору для усунення недоліків, саме з цих підстав, однак останні не були усунуті.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024150020001517 від 25.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1