Ухвала

від 19.02.2025 по справі 947/29276/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/380/25

Справа № 947/29276/24 1-кс/947/1541/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2025 якою в межах к/п №62024150020001517 від 25.08.2024 відносно:

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Попівка Канівського р-ну Черкаської обл., громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України продовжено строк дії запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 28.02.2025, із визначенням застави

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання ст. слідчого 2 СВ (із дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР в м. Миколаєві ОСОБА_10 та було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.02.2025 із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України із визначенням застави на умовах, визначених в ухвалі Одеського апеляційного суду від 22.01.2025, а саме у розмірі 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 936 400 грн.

Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, який водночас не є для підозрюваного безальтернативним.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства з таких підстав:

- підозра оголошена ОСОБА_9 є необґрунтованою, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами;

- повідомлення про підозру ОСОБА_9 було вручено з порушенням приписів ст. 278 КПК України після закінчення 24 год. з моменту затримання останнього;

- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені. Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України у відповідності до практики ЄСПЛ не може бути обґрунтований виключно тяжкістю інкримінованого злочину та суворістю можливого покарання. ОСОБА_9 має постійне місце проживання, родину, дружину та двох дітей, матір, яка має інвалідність яких він утримує, окрім того був затриманий за місцем проживання, тобто не переховувався. За місцем проживання підозрюваного були проведені обшуки та всі необхідні органу досудового розслідування речі були вилучені. Ризик можливого впливу на свідків або інших учасників провадження жодним чином не підтверджений. Доводи слідчого з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_9 обізнаний із тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень та має численні зв`язки із представниками правоохоронних органів не підтверджуються жодними доказами, оскільки він виконує за оплату будівельні та господарські роботи та в правоохоронних органах ніколи не працював та відповідних знань у цій сфері не має;

- застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не може бути обумовлено резонансністю справи. При цьому, матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_9 , наразі не проводився огляд його мобільного телефону, сторона захисту 10.10.2024 зверталася із клопотанням до слідчого про проведення слідчих дій, зокрема про допит свідка та підозрюваного, пояснення яких мають значення для кримінального провадження. Однак, слідчі дії не проводяться, незважаючи на застосування виняткового запобіжного заходу;

- поза увагою слідчого судді залишилася практика ЄСПЛ, відповідно до якої існує презумпція на користь звільнення з -під варти. Доводи « за і проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними»). У всіх випадках. коди ризику ухилення обвинуваченого від слідства (суду)) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено. і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів»;

- розмір визначеної застави є непомірним для підозрюваного ОСОБА_9 , виключність випадку не підтверджена жодними доказами з огляду на те, що він має у власності лише автомобіль «Жигулі» та родину на забезпеченні.

За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 23.01.2025 та застосувати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту або зменшити заставу до розмірів, визначених межами п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України.

У судовому засіданні апеляційного суду захисники підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Надаючи оцінку доводам захисника відносно необґрунтованості підозри, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, наданих апеляційному суду, у невстановлені слідством час та місці, у ОСОБА_11 виник умисел на організацію та керівництво діями щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Для досягнення своєї злочинної мети, ОСОБА_11 , у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 23.08.2024 залучив до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_12 та ОСОБА_9 . Таким чином, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 вступили у попередню злочинну змову, спрямовану на незаконне переправлення осіб через державний кордон України всупереч нормативно-правовим актам та законам України.

Установлено, що згідно розробленого злочинного плану, громадянин України - Народний депутат України ОСОБА_13 23.08.2024 близько 12:45 год. виїхав з м. Києва в напрямку м. Одеса по автошляху М-05 Київ-Одеса на легковому автомобілі «Toyota Camry», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому, цього ж дня, приблизно о 15:40 год., вищевказаний транспортний засіб з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 всередині здійснив заїзд на АЗС «Shell» Настасіївка (південна околиця населеного пункту Новогригорівка Березівського району Одеської області, 47.546355, 30.314455) де перебували приблизно по 16:27 год.

В цей час, ОСОБА_11 залучив до своєї протиправної діяльності в якості водія ОСОБА_12 і, за раніше обговореною домовленістю, розпочали рух в напрямку місця перебування ОСОБА_13 .

Надалі, 23.08.2024 приблизно у проміжок часу з 15:58 год. по 16:29 год., рухаючись на автомобілі марки «Mitsubishi Pajero Sport», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_12 та пасажиром ОСОБА_11 , через с. Затишшя Роздільнянського р-ну Одеської обл., с. Ширяєве Березівського р-ну Одеської обл. та с. Олександро-Вовкове Березівського р-ну Одеської обл. в напрямку автошляху М-05 Київ-Одеса, останні прибули до обумовленого місця зустрічі.

Згідно розробленого злочинного плану, у період часу приблизно з 16:32 год. по 16:53 год. 23.08.2024 на ділянці автошляху М-05 Київ-Одеса відбулась пересадка ОСОБА_13 з автомобіля «Toyota Camry», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , у автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 , в якому знаходились ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на одній з розв`язок в районі населених пунктів Одаї, Нові Маяки, Старі Маяки Одеської області.

В подальшому, 23.08.2024 з 16:32 год. по 17:34 год. автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 , у якому знаходилися ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , здійснював рух в зворотному напрямку з автошляху М-05 Київ-Одеса в бік с. Ширяєве Березівського району Одеської обл. та с. Затишшя Роздільнянського району Одеської обл..

Згодом, відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_11 23.08.2024 приблизно о 17:50 год., знаходячись в автомобілі «Mitsubishi Pajero Sport», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , повертаючись зі сторони автошляху М-05 Київ-Одеса через с. Захарівка Роздільнянського району Одеської області, зателефонував з номеру телефону НОМЕР_3 на номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 з метою отримання інформації та відповідних порад і вказівок, необхідних для подальшої реалізації своїх злочинних намірів щодо переправлення ОСОБА_13 через державний кордон України.

При цьому, ОСОБА_9 в момент вищевказаної розмови перебував у населеному пункті Йосипівка Одеської обл. в безпосередній близькості до державного кордону України. Згодом, після отриманої інформації від ОСОБА_9 , яка полягала у інформуванні ОСОБА_11 про відсутність ризиків викриття їхньої протиправної діяльності та додаткових перешкод у вигляді мобільних патрулів Державної прикордонної служби України та інших правоохоронних органів на місці, де було заплановане переправлення ОСОБА_13 через державний кордон України, діючи відповідно до розробленого злочинного плану, автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 в якому знаходились ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , направився в сторону населеного пункту Йосипівка Одеської області - до лінії державного кордону України.

У подальшому, згідно розробленого злочинного плану, автомобіль «Mitsubishi Pajero Sport», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 , в якому знаходились ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , здійснив рух в район державного кордону України на ділянці діяльності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України поза межами офіційних пунктів пропуску, на ділянці місцевості між ПП «Павлівка» та ПП «Йосипівка» ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_5 прикордонного загону ДПСУ, розташованих на території Захарівської селищної громади Роздільнянського р-ну Одеської обл., де останні здійснили незаконне переправлення ОСОБА_13 через державний кордон України в напрямку респ. Молдова (територія невизнаної ПМР) 23.08.2024 приблизно у період часу з 20:58 год. по 21:22 год.

Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, незважаючи на обізнаність про те, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема про заборону виїзду за межі України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , 23.08.2024 року приблизно у період часу з 20:58 год. по 21:22 год., здійснили незаконне переправлення ОСОБА_13 через державний кордон України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується: допитом свідка ОСОБА_14 від 27.08.2024; рапортом та матеріалами виконаного доручення від 30.08.2024 з Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві; протоколом огляду від 31.08.2024 мобільного телефону ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 31.08.2024, матеріалами виконаного доручення від 31.08.2024 з Південного регіонального управління ДПСУ; допитом свідка ОСОБА_17 від 01.09.2024; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_17 від 01.09.2024; протоколом затримання ОСОБА_9 від 01.09.2024; рапортом та матеріалами виконаного доручення від 01.09.2024 з Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві; протоколом обшуку від 01.09.2024 автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport» чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_2 ; допитом свідка ОСОБА_18 від 02.09.2024; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі ОСОБА_18 від 02.09.2024.

На підставі аналізу матеріалів провадження, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_9 із вчиненням злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадження з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження.

Водночас, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Апеляційний суд у контексті доводів захисника про необґрунтованість підозри із посиланням на докази зауважує, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Більш того, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, що стосується посилання захисту з приводу того, що слідчим на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_9 було надано довідку про результати психофізичного опитування ОСОБА_9 з використанням поліграфа, проведення якого не передбачено КПК України, колегія суддів зауважує, зв`язок підозрюваного ОСОБА_9 підтверджується не лише відомостями, отриманими за результатами психофізичного опитування ОСОБА_9 ..

Більш того, сторона захисту не позбавлена можливості окремо оскаржити повідомлення про підозру ОСОБА_9 у визначеному законом порядку.

Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника з приводу того, що він звертався до слідчого із клопотанням про проведення слідчих дій, однак зауважує, що відповідно до ч.5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

При цьому, у разі незгоди із рішеннями чи діями слідчого захисник не позбавлений можливості оскаржити їх у порядку, визначеному главою 26 КПК України.

Що стосується аргументів захисника з приводу того, що повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_9 після спливу 24 годинного строку з моменту затримання, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Водночас, як вбачається із матеріалів, які надані апеляційному суду, відповідно до протоколу затримання підозрюваний ОСОБА_9 був затриманий 01.09.2024 о 01 год. 08 хв., повідомлення про підозру йому було вручене 01.09.2024 о 18 год 35 хв.

Відтак, апеляційний суд із матеріалів судової справи не вбачає порушень вимог КПК в частині повідомлення про підозру підозрюваному ОСОБА_9 .

Що стосується доводів захисника з приводу відсутності ризиків, апеляційний суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, та/або незаконно впливати на свідків.

Існування вказаних ризиків обумовлене серед іншого тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Апеляційний суд приймає до уваги ті обставини, що досудове розслідування наразі не завершено, на теперішній час необхідно встановити свідків та допитати їх за фактами мають значення для досудового розслідування, у зв`язку з чим колегія суддів вважає рольними ризики, передбачені п. п. 2,3 ) ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, оскільки підозрюваному відомі анкетні дані інших фігурантів по справі та свідків, що також свідчить про снування ризику, передбаченого п.3) ч.1 ст. 177 КПК України.

Апеляційний суд також враховує специфіку інкримінованого злочину, який вчинений в найбільш несприятливий для суспільства час та мав наслідком незаконний перетин державного кордону народним депутатом України, обов`язками якого є захищати інтереси держави, додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Колегія суддів враховує посилання захисника відносно того, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, родину, дружину та двох дітей, матір, яка має інвалідність яких він утримує, однак зауважує, що зазначені обставини на даному етапі досудового розслідування не спростовають поза розумним сумнівом існування зазначених вище ризиків.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими аргументи захисту з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_9 обізнаний із тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень та має численні зв`язки із представниками правоохоронних органів не підтверджуються жодними доказами, разом з тим зауважує, що слідчим суддею не було констатовано наявність ризику, передбаченого п.4) ч.1 ст. 177 КПК України.

Що стосується розміру застави визначеного підозрюваному ОСОБА_9 , апеляційний суд приходить до таких висновків.

Оскаржуваною ухвалою ОСОБА_9 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 936 400 грн.

Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з приписами п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.

Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Апеляційний суд приймає до уваги усталену практику ЄСПЛ, відповідно до якої усі ризики, навіть існуючі із достатньою ймовірністю, зі спливом часу втрачають актуальність, зменшуються або взагалі перестають існувати.

Відтак, у даному конкретному випадку суд апеляційної інстанції, визначаючи підозрюваному ОСОБА_9 розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України враховує обставини вчинення інкримінованого тяжкого злочину, його специфіку, роль підозрюваного ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також майновий та сімейний стан, стан здоров`я, та приходить до висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування зазначені обставини слугують тими виключними випадками, які, на підставі вищевикладених вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, дозволяють при визначенні підозрюваному ОСОБА_9 застави вийти за межі її розміру, передбаченого законом для осіб, обвинувачених у вчиненні тяжких злочинів.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_9 заставу в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка, на переконання суду апеляційної інстанції, буде здатна, з огляду на перспективу її втрати, забезпечити виконання підозрюваному ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків та буде достатньою для запобігання вищенаведеним ризикам.

Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пункти 2) та 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачають, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу сторони захисту - задовольнити частково, скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та продовжити строк застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави.

Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 194, 199, 370, 403, 405, 407, 412, 419, 422, 492, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2025, якою в межах к/п №62024150020001517 від 25.08.2024 відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 28.02.2025, із визначенням застави - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання ст. слідчого 2 СВ (із дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР в м. Миколаєві ОСОБА_10 та продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 28.02.2025.

Визначити заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:

Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172

Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720

Призначення платежу: згідно ухвали суду від 19.02.2025, заставна сума за ОСОБА_9 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У разі внесення застави за підозрюваного ОСОБА_9 негайно звільнити його з-під варти та покласти на нього строком до 28.02.2025 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за вимогою;

- не відлучатися із Одеської обл. без дозволу слідчого, прокурора і суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи;

- утримуватись від спілкування із підозрюваними, свідками та експертами, визначеними слідчим у вказаному к/п;

- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю наслідки невиконання обов`язків передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4