Рішення

від 19.08.2024 по справі 522/24031/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/24031/23

Провадження № 2/522/412/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 серпня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Глущенко Т. О.,

представника позивача адвоката Остащенко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.03.2008 між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-банк» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 2671-001/08Ф, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав на умовах повернення, строковості, платності кредитні кошти у розмірі 350000,00 грн строком до 28.03.2011 зі сплатою 17,49 % річних.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.06.2017 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 521396,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Одеси від 15.11.2021 у справі № 754/3396/11 замінено стягувача ПАТ КБ «Правекс-банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Гефест».

Посилаючись на те, що рішення суду відповідачем не виконано, заборгованість не погашена, позивач вважає, що з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню за період з 12.03.2017по 23.02.2022три процентирічних всумі 77523,72грн та інфляційні втрати в сумі 266772,26 грн, а всього 344295,98 грн, які просив стягнути з відповідача на свою користь та вирішити питання про судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Остащенко О. М. позов просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином у порядку ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від нього до суду не надходило.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав, а також ураховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, постановлено провести заочний розгляд справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28 березня 2008 року між АКБ «Правекс-банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2671-001/08Ф, відповідно до умов якого останній отримав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти у сумі 378000,00 грн, зі сплатою 17,49 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 28 березня 2011 року.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у справі № 754/3396/17 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 521396,00 грн та 7820,94 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року замінено стягувача у виконавчому листі по виконанню заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.06.2017 у цивільній справі № 754/3396/17 з ПАТ КБ «Правекс-банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест».

Предметом даного позову є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та суми інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Доказів виконання відповідачем судового рішення про стягнення з нього на користь позивача заборгованості матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, разом із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Із матеріалів справи слідує, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у справі № 754/3396/17 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-банк», правонаступником якого є позивач, заборгованість за кредитним договором в розмірі 521396,00 грн, вирішено питання про судовий збір.

Таким чином, з ухваленням заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.06.2017, яким стягнуто з відповідача заборгованість за договором № 2671-001/08Ф від 28.03.2008, зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, тому позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 на загальну суму 344295,98 грн.

Отже, позивачем нараховано суми в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України з часу, до ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості, а саме з 12.03.2017, тоді як рішення про стягнення заборгованості ухвалено 13.06.2017.

Однак, визначаючи період, за який підлягають стягненню з відповідача суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

При цьому, указане обмеження не пов`язане із поданням заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яке є підставою для відмови у задоволенні позову, а лише встановлює певні часові проміжки, за які кредитор має право на стягнення з боржника заборгованості, що пов`язана із невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суми згідно зі ст. 625 ЦК України підлягають сплаті за останні три роки, які передували подачі позову.

Звертаючись досуду ізпозовом позивачпросив стягнутиз відповідача три процентирічних всумі 77523,72грн таінфляційні втратив сумі266772,26грн за період з 12.03.2017 по 23.02.2022, згідно з наданим розрахунком.

Однак, як слідує з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернувся до суду 19.12.2023, а тому період обчислення 3% річних та інфляційних втрат має обмежуватися періодом з 19.12.2020 по 23.02.2022.

При цьому,ураховуючи,що позивачнабув правовимоги унаслідокукладення зТОВ "ФКАвістар"договору провідступлення праввимоги,однак якийне булододано допозовної заяви,а відтакне доведенострок набуттяправа вимогита йогоумови,суд вважає,що періодом обчислення 3% річних та інфляційних втрат слід вважати період з дати постановлення Деснянським районним судом м. Києва ухвали про заміну стягувача у виконавчому листі, а саме з 15.11.2021 по 23.02.2022.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає 3 % річних від простроченої суми, заявленої позивачем, в розмірі 4328,30 грн та інфляційні втрати в розмірі 22767,44 грн.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Гефест» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 416,16 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 27 095 (двадцять сім тисяч дев`яносто п`ять) грн 74 коп, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, що складається із: 4328,30 грн 3 % річних та 22767,44грн суми інфляційних втрат.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 416,16 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», код ЄДРПОУ: 42350033, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23.09.2024.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА