Рішення

від 14.08.2024 по справі 204/4694/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/4694/24

Провадження № 2/204/2529/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

представниці позивача адвокатки Олійник В.В., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судуу м.Дніпрі впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

13травня 2024року ОСОБА_2 ,через представника,звернувся досуду зпозовом довідповідача ОСОБА_1 ,визначивши третімиособами,які незаявляють самостійнихвимог ОСОБА_3 та ПАТ«СК «Юнівест»,із вимогоюпро стягненняматеріальної шкоди,завданої дорожньо-транспортноюпригодою (а. с. 1-6).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач власником транспортного засобу Jeep Cherokee, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 11 червня 2021 року о 12 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Робочій, 174-А у м. Дніпрі, де виїжджаючи з місця стоянки, не надав переваги у русі автомобілю Jeep Cherokee, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по вул. Робочій у м. Дніпрі, внаслідок чого сталося зіткнення та, автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказує, що своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.2 ПДР України. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «СК Юнівест» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-203789860, на суму страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну в розмірі 130000 гривень, франшиза 2600 гривень. Тому, учасники даної пригоди 11 червня 2021 року спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду до ПАТ «СК «Юнівес» та викликали його представника на місце пригоди. Згідно висновку експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 8524 від 25 червня 2021 року, вартість матеріального збитку власнику автомобіля Jeep Cherokee, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 81155 гривень 91 копійка. Розмір франшиза, визначений полісом у розмірі 2600 гривень відшкодовано ОСОБА_1 на користь позивача у повному обсязі, тому розмір страхового відшкодування становить 78555 гривні 91 копійка, з яких ПАТ «СК «Юнівест», на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 204/3687/22, сплачено 47400 гривень. Тому, вважає, що з відповідача підлягає стягненню різниця сум завданої шкоди та виплаченого страхового відшкодування у розмірі 31155 гривень 91 копійка, які прохає суд стягнути з відповідача разом із судовими витратами по справі у сумі 1211 гривень 20 копійок.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 11 годину 20 хвилин 20 червня 2024 року (а. с. 32), копія якої надіслана учасникам справи 20 травня 2024 року за вихідним № 13731/24-вих/2/204/2529/24 (а. с. 33).

17 червня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 44-47), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач надає недостовірні відомості суду, приховуючи від суду зміст судового провадження по справі № 204/3687/22, з тих самих підстав та між тими ж сторонами. Разом з цим, зазначає про те, що позивач приховує факт оформлення дорожньо-транспортної пригоди працівниками Національної поліції України за участі обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, а також зміст постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 3/204/2144/21 від 21 липня 2021 року. Вважає, що позивач вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи та застосовує для обґрунтування власних вимог правові норми щодо відшкодування завданої шкоди нормами у випадку складання Європротоколу, тобто оформлення документів дорожньо-транспортної пригоди без участі працівників поліції. Натомість, вказує на те, що вказана подія була оформлена працівниками поліції зі складання відносно нього відповідного протоколу серії ДПР 18 № 414450 від 11 червня 2021 року, а його цивільно-правова відповідальність застрахована за завдану шкоду майну на суму 130000 гривень та здоров`ю на суму 260000 гривень. Стверджує, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року у справі № 3/204/2144/21 провадження у справі було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказує, що цією постановою було встановлено преюдицію його невинуватості в створенні дорожньо-транспортної пригоди 11 червня 2021 року відповідно до вимог ч. 5 ст. 82 ЦПК України. Стверджує, що реальні обставини дорожньо-транспортної пригоди свідчать лише про винуватість водія ОСОБА_3 , який на дуже великій швидкості рухався по вул. Робочій, наближаючись до пішохідного переходу, де були люди, не встигаючи загальмувати та, намагаючись об`їхати пішоходів через полосу руху трамваїв, від удару об бордюр втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення з його транспортним засобом, який знаходився на виїзді з парковки на вул. Робочу, біля магазину АТБ, та лише збирався починати рух. Вказує, що твердження позивача про згоду сторін дорожньо-транспортної пригоди щодо обставин її скоєння та складання Європротоколу не відповідає дійсності та суперечить від остям, зазначеним останнім у справі № 204/3687/22. Разом з цим, зазначає про те, що наданий позивачем в якості доказу висновок експертного дослідження викликає сумніви, оскільки відповідач жодним чином не був повідомлений про звернення за дослідженням, не мав можливості надати пояснення, документи, поставити питання, а експерт, який його проводив, не був повідомлений про кримінальну відповідальність. Тому, прохає суд, відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засідання представниця позивача адвокатка Олійник В.В., позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала суд їх задовольнити в повному обсязі, обґрунтування надала аналогічні тексту позовної заяви.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, прохав суд у їх задоволенні відмовити, обґрунтування надав аналогічні тексту відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи ПАТ «СК « Юнівес» у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 64), причини неявки суду не відомі.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи належним чином не повідомлений, оскільки конверт, що направлявся на його адресу, повернувся на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

У судовому засіданні, сторони не заперечували щодо розгляду справи за відсутності третіх осіб, тому судом ухвалено продовжити розгляд справи за відсутності третіх сторін.

Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року у справі № 204/4646/21, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 11).

Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 11 червня 2021 року о 12 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Робочій, 174-А у м. Дніпрі, виїжджаючи з місця стоянки, не надав переваги у русі автомобілю Jeep Cherokee, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по вул. Робочій у м. Дніпрі, внаслідок чого сталося зіткнення та, автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.2 ПДР України.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , зареєстрована у ПАТ «СК «Юнівес», згідно полісу № 202293287 на суму 130000 гривень за шкоду майну та 260000 гривень за шкоду життю та здоров`ю, франшиза 2600 гривень (а. с. 12).

Відповідно до висновку № 8524 експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 25 червня 2021 року (а. с. 13-16 та на звороті), вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Jeep Cherokee, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (Vin) НОМЕР_3 , пошкодженого у наслідку дорожньо-транспортної пригоди становить 81155 гривень 91 копійка.

Згідно висновкуекспертного дослідження№ ЕД-19/104-21/39420-ІТвід 29грудня 2021року (а.с.17-19),в данійдорожній обстановціводій автомобіляJeepCherokee,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен бувдіяти згідновимог п.12.3ПДР,а водійVolkswagenTouareg,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіднодо вимогп.16.11ПДР.При заданихвихідних данихводій автомобіляJeepCherokee,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не мавтехнічної можливостіуникнути зіткненняз автомобілемVolkswagenTouaregсвоєчасним застосуваннямекстреного гальмуванняіз зупинкоюавтомобіля домісця зіткнення,натомість технічнаможливість уникнутиДТП дляводія VolkswagenTouareg,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 ОСОБА_1 визначалася виконаннямним вимогп.16.11ПДР,і внього небуло будь-якихперешкод технічногохарактеру,що недозволили бйому їхвиконати.Крім того,зазначено,що вдіях водіяавтомобіля JeepCherokee,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не вбачаєтьсяневідповідностей вимогамп.12.3ПДР,які бз технічноїточки зоруперебували впричинному зв`язкуз ДТП,натомість діїводія автомобіляводія VolkswagenTouareg,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , при заданому механізмові пригоди, не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 204/3687/22 (а. с. 24-27 та на звороті) рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Юнівес», треті особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Юнівес» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 47400 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат та судовий збір у розмірі 598 гривень 81 копійка.

Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що колегія суддів наголошує на тому, що учасники дорожньо-транспортної пригоди 11 червня 2021 року спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду до ПАТ «СК «Юнівес» (Європротокол), а тому ліміт відповідальності страхувальника обмежено сумою у розмірі 50000 гривень.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно звимогами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено те, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Приписами ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.

Так, позивач звертаючись з вказаним позовом до суду, прохав стягнути з відповідача різницю сум завданої йому відповідачем шкоди та виплаченого страхового відшкодування у сумі 31155 гривень 91 копійка.

Натомість, відповідач в заперечення позовних вимог посилався на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а згоди щодо обставин складання Європротоколу вони з позивачем не дійшли, а відтак позивач вводить суд в оману та, безпідставно посилається на норми відшкодування шкоди у порядку складання Європротоколу, однак суд не може погодитися з вказаним, оскільки дане спростовується матеріалами справи.

Так, зокрема, з постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2021 року у справі № 204/4646/21 (а. с. 11) вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 просив суд звільнити його від відповідальності відповідно до примітки до ст. 124 КУпАП, зокрема з тих підстав, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто Європротокол, на підтвердження чого, надав суду лист страхової компанії ПАТ «СК «Юнівес».

При цьому, судом було встановлено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди, дійсно 11 червня 2021 року спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 11 червня 2021 року близько 12 години, на підтвердження чого останній надав суду копію повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страхової компанії ПАТ «СК «Юнівес».

Вказане, також встановлено постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, у справі 204/3687/22 (а. с. 24-27 та на звороті).

Це, в свою чергу, свідчить про те, що, по-перше, сторони дійсно дійшли згоди, що обставин події дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим спільно скали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), а відповідач добровільно сплатив позивачу франшизи, по-друге, судом під час розгляду справи № 204/4646/21 не встановлювалися обставини щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , а провадження у справі відносно нього за ст. 124 КУпАП закрито виключно на підставі примітки до цієї статті, зокрема, з тих підстав, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди було складено «Європротокол».

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що доводи відповідача є неспроможними та такими, що спростовані матеріалами справи.

Разом з цим, суд зазначає, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

З огляду на викладене, зважаючи та не, що ліміт відповідальності ПАТ «СК «Юнівес» обмежено сумою у розмірі 50000 гривень, що встановлено постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у справі 204/3687/22, а розмір завданої відповідачем шкоди позивачу становить 81155 гривень 91 копійка, суд доходить переконливого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволення в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача різниці сум завданої позивачу майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, виплаченого страхового відшкодування та франшизи, у розмірі 31155 гривень 91 копійка, виходячи із розрахунку 81155,91-47400 -2600.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищевикладеного, суд визнає, що позовні вимоги не доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підстави для задоволення позову відсутні, через що суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_4 )до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ),треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору,- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_5 )та Приватнеакціонерне товариство«Страхова компанія«Юнівес» (03150,м.Київ,вул.Велика Васильківська,буд.72;ЄДРПОУ 32638319),про стягненняматеріальної шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 31155 (тридцять одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна