Ухвала

від 23.09.2024 по справі 367/3170/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 367/3170/24

Провадження № 2-о/524/287/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м.Кременчук

Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Алексашина Н.С., вивчивши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Справа перебувала на розгляді Ірпінського міського суду Київської області, після чого була направлена до Кременчуцького районного суду Полтавської області, та передана останнім за підсудністю до Автозаводського районного суду міста Кременчука.

У заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона є громадянкою РФ, яка з 2014 року постійно проживає в Україні. З 21.12.2021 року вона постійно зареєстрована у м.Ірпінь.

У м.Ірпінь вона проживала до 27.02.2022 року, після чого у зв`язку зі збройною агресією РФ, внаслідок обстрілів міста, вимушена була евакуюватися до міста Києва. У місті Києві заявниця проживала до 30.03.2022 року, а після визволення міста Ірпінь повернулася проживати в останнє.

Заявниця прохає встановити наступні факти:

-факт постійного проживання з 21.12.2021 по 27.02.2022 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-факт не проживання з 27.02.2022 по 30.03.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , через збройну агресію РФ проти України;

-факт, що її вимушене переселення з 27.02.2022 з окупованої території м.Ірпінь відбулося внаслідок збройної агресії РФ проти України та окупації російською федерацією частини Київської області.

Необхідність встановлення вказаних фактів ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що планує подати позовну заяву до РФ про відшкодування моральної шкоди внаслідок військової агресії проти України, її вимушеної евакуації до м.Києва.

Також заявниця зазначає, що встановлення такого юридичного факту необхідне для визначення її статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Ознайомившись з поданою заявою про встановлення факту та доданими документами, суд вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Стаття 293 ЦПК України встановлює, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 прохає встановити факт її постійного проживання з 21.12.2021 до 27.02.2022 в АДРЕСА_1 .

Однак, з наданої копії посвідки на постійне проживання убачається, що вказаний факт підтверджується відомостями про її зареєстроване місце проживання за вказаною адресою. Навіть, якщо припустити, що документи, які посвідчують вказану обставину втрачені, заявниця всупереч п.2 ч.1 ст.318 ЦПК України не навела причин неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

ОСОБА_1 також прохає встановити факт не проживання з 27.02.2022 по 30.03.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , через збройну агресію РФ проти України.

В цьому контексті суд звертає увагу на положення ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», які встановлюють гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно ст.1 вказаного Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішньогопереміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначенів статті 1цього Закону, на момент їх виникнення.

Аналіз наведених норм та саме визначення внутрішньо переміщеної особи наведене у ст.1 вказаного Закону, дають достатні підстави для висновку, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджує факт внутрішнього переміщення.

За таких обставин факт «не проживання з 27.02.2022 по 30.03.2022» в м.Ірпінь, про який прохає заявниця, може бути підтверджений в позасудовому порядку шляхом одержання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

При цьому, заявниця документ на підтвердження вказаної обставини не надала та не навела обставин, які унеможливлюють одержання нею вказаного документа.

Перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку, не є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.3 ст.4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Встановлення факту внутрішнього переміщення внаслідок збройного конфлікту та окупації є складовою процедури взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, для якої визначено позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені органи на підставі поданої заяви та доданих до неї документів.

Розгляд такої заяви судом є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію.

Про недопустимість перекладання на суд функцій спеціально уповноваженого органу наголошено у постанові ВП ВС від 28 квітня 2021 року у справі № 695/867/17.

Крім того, прохаючи про встановлення факту переміщення заявниці внаслідок збройної агресії РФ проти України та окупації російською федерацією частини Київської області, ОСОБА_1 зазначила, що встановлення вказаного факту потрібне їй, зокрема, для пред`явлення позову до РФ про відшкодування моральної шкоди.

Це вказує на те, що встановлення факту пов`язуєтьсяз наступнимвирішенням спорупро право і шляхом звернення із заявою про встановлення факту заявниця намагається вирішити питання збирання доказів для майбутнього позову.

Разом з тим, в разі звернення із відповідним позовом наявність факту, про встановлення якого прохає ОСОБА_1 , вирішуватиметься в процесі розгляду позовної заяви.

Зважаючи на те, що для встановлення факту постійного проживання за певною адресою, а також для встановлення факту внутрішнього переміщення внаслідок збройного конфлікту та окупації чинним законодавством визначено спеціальну позасудову процедуру, а встановлення факту внутрішнього переміщення саме внаслідок збройної агресії заявниця пов`язує з наступним вирішенням спору про право, відсутні підстави для вирішення справи в порядку окремого провадження.

Відмова у відкритті окремого провадження не позбавляє заявника права звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Керуючись стст.293, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.С. Алексашина