Ухвала

від 23.09.2024 по справі 344/18317/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/18317/23

Провадження № 11-кп/4808/490/24

Категорія ст.331КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю: секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою прокурора, на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 09 веренсня 2024 року продовжено ОСОБА_8 , обвинуваченому за ч.2 ст.28, ч.1 ст.255-1, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.28, ч.1 ст.357 КК України, строк тримання під вартою до 08листопада 2024року включно,з визначеннямзастави -130розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить393640грн.

Своє рішення суд мотивував тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або застава у визначеному розмірі відповідають характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_8 . Інші більш м`якізапобіжні заходине будутьдієвими длязапобігання ризикамзазначеним уст.177КПК Українита незабезпечить йогоналежної процесуальноїповедінки.

З оскаржуваною ухвалою не погодився прокурор в частині визначення застави та оскаржив її в апеляційному порядку. Серед апеляційних доводів зазначає, що враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, його соціальні зв`язки в кримінальному світі, дані про особу обвинуваченого, зокрема, що він перебував у міжнародному розшуку, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання ризикам передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, на даний час в судовому засіданні не допитана жодна особа з числа потерпілих та свідків, яких знає ОСОБА_8 , а тому може чинити на них тиск. Потерпіла побоюється, що ОСОБА_8 може вчинити щодо неї інші злочини.

Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу - застави.

В судовому засіданні апеляційного суду сторона захисту заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, а прокурор наполягав на її задоволенні.

Обвинувачений пояснив, що не визнає себе винуватим по більшості пунктів обвинувачення. За кордон виїжджав, коли не був підозрюваним. Виїхав через те, що відносно нього був замах на вбивство шляхом підриву автомобіля. За цим фактом він є потерпілим в іншому кримінальному провадженні. Мети переховуватись від органів досудового розслідування не мав та не має. На даний момент пройшов співбесіду та ВЛК для вступу до лав ЗСУ. Закордонний паспорт здав прокурору.

Захисник підтримала зазначені обставини.

На спростування зазначених обвинуваченим фактів, сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів. Прокурор вважав, що ОСОБА_8 не дотримався процедури передбаченої ст.616 КПК України для зміни запобіжного заходу з метою вступу до лав ЗСУ. Також прокурор пояснив, що ОСОБА_10 виїжджав за кордон зі співучасниками злочинів, що підтверджує факт переховування від поліції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали надані судом першої інстанції, перевіривши апеляційні доводи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано послався на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.

Також, суд належним чином врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від 8 до 12 років з конфіскацією майна.

Та разомз цимсуд,посилаючись на дані,що характеризуютьособу обвинуваченого,зокрема,його вік,стан здоров`я,майновий стан,наявність малолітніхдітей,хворої дружини,інших соціальнихзв`язків,тривалість розглядуданого кримінальногопровадження, визначив заставу у розмірі 130 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 подав рекомендований лист, з якого вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 його попередньо відібрано у кандидати для проходження військової служби по мобілізації, на посаду оператора з відділення електронної підтримки, що підтверджує намір обвинуваченого служити в лавах ЗСУ.

Крім того, як вбачається з матеріалів наданих суду апеляційної інстанції, ОСОБА_8 не був підозрюваним на момент виїзду за кордон, а тому факт оголошення його у міжнародний розшук не є достатнім доказом його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Окрім іншого, апеляційному суду надано документ, що підтверджує здачу ОСОБА_8 свого закордонного паспорту.

За таких обставин, апеляційний суд, перевіривши судове рішення в межах своєї компетенції, враховуючи відсутність повноважень оцінювати обсяг доказів у кримінальному провадженні щодо злочинної діяльності обвинуваченого, не вбачає підстав для визнання ухвали суду першої інстанції незаконною.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_5 ОСОБА_4