Постанова

від 29.08.2006 по справі 8/474пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/474пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29.08.06                                                                                 Справа № 8/474пд-ад.

Колегія  суддів господарського суду Луганської області у складі:  Середа А.П. –головуючий,  суддів - Ворожцов А.Г., Палей О.С. , -  розглянувши матеріали справи за позовом

Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, місто Стаханов  Луганської області,

до      1-го відповідача –Приватного підприємства „СІНА”, місто Луганськ,

         2-го відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Савойя”, місто Стаханов, -

про визнання недійсним господарського зобов'язання,

при секретарі судових засідань Бахарєвій І.Є.,

в присутності представників сторін:

від  позивача – Талащенко В.Є.  –начальник юридичного відділу, - довіреність №1 від 10.01.06 року; Колмакова С.А. - головний державний податковий ревізор-інспектор, - довіреність №19 від 28.08.06 року;

від  1-го відповідача –не прибув;

від 2-го відповідача -  Ченська О.В. –довіреність №73 від 16.01.06 року; Скачкова Л.М. –адвокат, - довіреність №б/н від 22.06.06 року; -   

встановив:

           суть спору: Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцію Луганської області (далі –ОДПІ; Стахановська ОДПІ, -  Позивач)  заявлено вимогу про визнання недійсним господарського зобов'язання, підтвердженого договором  №118 від 01.12.2002 року –про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей, укладеного між Приватним підприємством «СІНА»(далі –ПП «СІНА», - 1-й Відповідач), - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «Савойя»(далі –ТОВ «Савойя», - 2-й Відповідач), - з іншого боку, - як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 ст. 207 Господарського кодексу України, - далі - ГК), та про застосування щодо сторін по договору наслідків, передбачених частиною 1 ст. 208 ГК України, - а саме:

            стягнути з ПП „СІНА” на користь ТОВ „Савойя” грошові кошти у сумі 31500,00 грн., отримані на виконання договору №118 від 01.12.02 року,

            стягнути з ТОВ „Савойя” на користь держави вартість отриманих від ПП „СІНА” товарів по договору від 01.12.02 року №118 на загальну суму 34619,04 грн.

          Свої вимоги Позивач обґрунтовує в цілому  наступним:

           ПП «СІНА» створене та зареєстроване  його засновником  Авершиним С.С. за грошову винагороду, без наміру здійснювати статутну підприємницьку діяльність;

          рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 30.04.03 року по справі №2-2776, з цих підстав визнано недійсними «установчі документи  про реєстрацію ПП «СІНА»» з моменту державної реєстрації, - тобто з 02.10.02 року;

          вищевикладене свідчить про те, що ПП «СІНА», укладаючи договір, який є предметом спору по цій справі, діяло з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у т.ч –з метою ухилення від сплати податків;

          державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Луганська на підставі вищезгаданого рішення суду скасовано свідоцтво про реєстрацію ПП «СІНА»в якості платника податку на додану вартість, - з огляду на що це підприємство не мало права видавати податкові накладні, а ТОВ «Савойя»- включати до свого бухгалтерського та податкового обліку та звітності ( у т.ч. –визначати розмір податкового кредиту) податкові накладні, видані на його користь ПП «СІНА».

          Перше попереднє судове засідання було призначене на 27.06.06 року, однак воно не відбулося у зв'язку з надходженням заяви 2-го Відповідача про відкладення цього судового засідання.

Керуючись частиною 5 ст.111 КАС України, суд повторне попереднє судове засідання призначив та  фактично провів 10.07.06 року.

          На підставі розпорядження заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 10.07.06 року розгляд справи доручено колегії суддів у складі: головуючого -  судді Середи А.П., членів колегії –суддів Мінської Т.М. та Палей Т.М.

          Судове засідання призначене на 29.08.06 року.

          У зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці члена колегії –судді Мінської Т.М., розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 29.08.06 року до складу колегії суддів введено суддю цього ж  суду  Ворожцова А.Г.

Представники позивача та 2-го Відповідача звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам  ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а тому його задоволено судом.  

Представник  позивача  у судовому засіданні позов підтримав.

Перший відповідач  відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце судового слухання.

Представники Позивача та 2-го Відповідача не заперечують проти розгляду спору по суті за відсутності представника 1-го Відповідача.

З урахуванням цієї обставини суд, керуючись ст. 40, 49, частиною 6 ст.71, ст. 86 та ст.128 КАС України, здійснив розгляд справи за відсутності  1-го Відповідача.

Другий відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього, без номера та без дати, наданому до суду 29.08.06 року, стверджуючи, що при укладенні та виконанні спірного договору не переслідував мети, яка була б завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у тому числі –спрямованої на ухилення від сплати податків.

          Заслухавши представників Позивача та 2-го Відповідача,  дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1.  02.10.02 року Відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради ПП „СІНА”, ідентифікаційний код 32201611,  зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що того ж дня зроблено реєстраційний запис №25370169Ю0032680; місцезнаходження підприємства: місто Луганськ, вул. Совєтська, 73-а, кв. 202, засновник  - громадянин України Авершин Сергій Станіславович.

          Як вбачається з довідки №13-48/1110 від 31.05.06 року, виданої Головним управлінням статистики у Луганській області, - ПП «СІНА»станом на 31.05.06 року ЗНАЧИТЬСЯ у ЄДРПОУ.

          15.10.02 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Луганська (далі –ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська) ПП «СІНА» взяте на облік в якості платника податків, реєстраційний №4949, - що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою №8592/28 від 16.10.02 року.

          24.10.02 року тією ж податковою інспекцією ПП «СІНА»зареєстроване в якості платника податку на додану вартість (далі –ПДВ), що підтверджується доданою до матеріалів справи копією свідоцтва №17154017, виданого 24.10.02 року.

          Згідно акту №186 від 03.07.03 року, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, - свідоцтво про реєстрацію ПП «СІНА»в якості платника ПДВ скасовано з 24.10.02 року.

          Позивачем додано до матеріалів позову довідку про зняття з обліку платника податків №8932/280 від 21.06.2004 року, видану ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, – згідно якій ПП «СІНА» знято з обліку  як платника податків 21.06.2004 року.

          2. 29.12.92 року виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області ТОВ „Савойя”, ідентифікаційний код 19081165, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про зроблено запис №13921200000000483.

          Позивачем також додано до матеріалів справи свідоцтво  про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (далі –СПД) – юридичної особи –ТОВ «Савойя», згідно якому виконавчим комітетом Стахановської міськради Луганської області це підприємство  17.07.97 року зареєстроване в якості СПД –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис за №145 від 29.12.92 року.

          Згідно довідки №13-48/1110 від 31.05.06 року, виданої Головним управлінням статистики у Луганській області, ТОВ «Савойя»ЗНАЧИТЬСЯ у ЄДРПОУ.

          Крім того, цей факт підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №1392000020, виданою Державним реєстратором виконкому Стахановської міськради Луганської області  станом на 30.05.06 року.

          Сторони по справі не заперечують факт реєстрації ТОВ «Савойя»в якості платника податків, у тому числі – ПДВ.

          ІІ. 1.Як стверджує Позивач (а 2-й Відповідач не заперечує цього факту) - 01.12.02 року між ПП „СІНА”(Продавець), - з одного боку, - та ТОВ „Савойя” (Покупець), - з іншого боку, - укладено договір №118, згідно якому Продавець продає, а Покупець –приймає та оплачує вартість товарно-матеріальних цінностей –труб розмірами 530х10; 426х9-10; 426х10; 820х9; 1220х10-12; 920х8; 1020х12, рельс марки Р-18, а також  балок.

          Позивачем не надано для долучення до матеріалів справи примірник спірного договору.

Згідно з заявленим ним клопотанням, судом цей договір було витребувано у 2-го Відповідача.

Останній у своїй заяві, без дати та без номера, наданій до суду 29.08.06 року, повідомив, що всі документи про господарську діяльність ТОВ «Савойя» за період 2000-2002 років, термін зберігання яких скінчився,  у тому числі і договори, угоди (господарські та інші),- на підставі наказу по підприємству  №4 від 12.01.06 року –знищені.

На підтвердження цього факту 2-й Відповідач надав до суду:

копію наказу №4 від 12.01.06 року;

акт №1 від 16.01.06 року –про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню, - де у пункті 4 значаться 3 договори, угоди (господарські та інші) за 2000-2002 роки, які знищено на підставі вищезгаданого наказу.

            2-м Відповідачем надано до суду також протокол виїмки від 26.01.06 року, згідно якому оперативним уповноваженим Стахановського міжрайонного відділу УСБ України у Луганській області  Зайцевим С.В., у зв'язку з провадженням досудового слідства по кримінальній справі №9007, у ТОВ «Савойя»вилучено низку документів про господарську діяльність підприємства (всього 133 найменування), у тому числі договори, накладні (у т.ч. податкові), платіжні доручення та ін.

Крім того, ним надано до суду  копію постанови слідчого з особливо важливих справ  слідчого відділу податкової міліції ДПА у Луганській області  Кравця В.Д. від 10.04.06 року, - згідно якій  провадження  по справі №9007 закрито на підставі пункту 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України - за відсутності  складу злочину в діях посадових осіб ТОВ «Савойя».

У тексті цієї постанови відсутні будь-які посилання на повернення ТОВ «Савойя»документів, вилучених у нього на підставі протоколу виїмки від 26.01.06 року.

          2.Дані про те, що договір будь-ким оспорено чи визнано у встановленому законом порядку неукладеним або недійсним, - у справі відсутні.

          3.В якості доказів виконання спірного договору Позивачем надано до суду наступні документи:

          3.1) податкову накладну, видану ПП „СІНА” –на адресу ТОВ  „Савойя”:

          №118 від 13.12.02 року -  на суму 34619,04 грн., з яких ПДВ становить 5769,84 грн.

          (Позивачем також надано для долучення до матеріалів справи низку інших податкових накладних, у т.ч.:

          №120 від 16.12.02 року –на суму 45000,00 грн., з яких ПДВ становить 7500,00 грн.;

          №124 від 17.12.02 року -  на суму 13502,70 грн., з яких ПДВ становить 2250,45 грн.;

та інші, - які видані ПП «СІНА»на користь ТОВ «Савойя»на виконання ІНШИХ договорів, укладених між ними, а не договору №118 від 01.12.02 року, який є предметом спору по цій справі, а тому суд не приймає ці докази до уваги);

          3.2)книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Савойя», у якій відображені операції з придбання вищезгаданих товарів у ПП «СІНА»;

          3.3) Позивач стверджує, що оплату вартості товарів, отриманих від ПП «СІНА», - ТОВ «Савойя»здійснено платіжними вимогами від 27.12.02 року, 10.01.03 року та 14.01.03 року, - хоча і не надав їх до матеріалів справи.

          Судом витребувано від 2-го Відповідача вищезгадані платіжні вимоги, - однак їх не надано до суду у зв'язку зі знищенням  документів, про що йдеться вище у цій постанові.

          З урахуванням цієї обставини для документального підтвердження факту та стану розрахунків між відповідачами по цій справі  судом витребувано та долучено до її матеріалів інформацію Луганської філії АТ «Укрінбанк» про рух коштів на розрахунковому рахунку ПП «СІНА», згідно якій ПОВНІСТЮ підтверджено факти та ДАТИ (відповідають названим у абзаці першому пункту 3.3 розділу ІІ цієї постанови) сплати ТОВ «Савойя»- на користь ПП «СІНА» вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих на виконання договору №118 від 01.12.02 року.

          (До матеріалів справи також долучено інформацію Луганської обласної дирекції АППБ «Аваль»та  Луганської філії банку «Фінанси та кредит»- про здійснення інших розрахунків між ПП «СІНА»та ТОВ «Савойя», які не мають відношення до спірного договору, а тому судом вона не приймається до уваги).

          Таким чином, згідно наявним у справі доказам:

а)встановлено та документально доведено, що сума спірного договору складає 34619, 04 грн., з яких ПДВ становить 5769,84 грн.

З огляду на це суд не вважає за докази ухилення 1-го Відповідача по справі від сплати податків за договором №118 від 01.12.02 року посилання Позивача на те, що ПП «СІНА»у грудні 2002 року задекларовано обсяги  продажу на суму 145101,00 грн, - в той час, як за податковими накладними він (обсяг продажу) у тому ж місяці становить 226596,22 грн., - оскільки Позивачем не надано доказів того, що продаж товарів по спірному договору не відображено у податковій звітності ПП «СІНА»;

б)всі операції з купівлі-продажу по цьому договору відповідачами по справі задокументовані у порядку, встановленому чинним законодавством України;

в)з огляду на викладене, враховуючи, що за станом як на день укладення договору №118 –01.12.02 року, - так і на 13.12.02 року –на день видачі Приватним підприємством «СІНА»на  адресу ТОВ «Савойя»вищезгаданої податкової накладної №118, - ПП «СІНА»було зареєстроване у встановленому порядку платником ПДВ (ст. 2 Закону України від 03.04.1997 року №168/97- ВР «Про податок на додану вартість», (далі –ЗУ №168/97-ВР), а тому  на підставі підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону  мало право видавати податкову накладну, продаючи  на виконання договору №118 від 01.12.02 року 2-му Відповідачу  товарно-матеріальні цінності, - суд вважає, що і в цій частині виконання договору №118 від 01.12.02 року є документованим.

Суд також вважає, що 2-й Відповідач на час укладення та виконання договору не міг бути обізнаним з приводу  скасування у майбутньому свідоцтва  про реєстрацію ПП «СІНА»як платника ПДВ, а тому правомірно включив отримані від ПП «СІНА»податкові накладні до своєї бухгалтерської та податкової звітності.

          ІІІ. Судом не визнано за належний та припустимий доказ посилання Позивача на те, що рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 30.04.03 року по справі №2-2776, яким у зв'язку з тим, що громадянин Авершин С.С. заявив, що підприємство ним засноване та зареєстроване за грошову винагороду, без мети здійснення статутної підприємницької діяльності, у зв'язку з чим судом  визнано недійсними «установчі документи  про реєстрацію ПП «СІНА»»з моменту державної реєстрації, - тобто з 02.10.02 року, - є доказом того, що ПП «СІНА»за станом на 13.12.02 року:

а)уклало спірний договір з метою, яка явно суперечить інтересам держави та суспільства, та з метою ухилення від сплати податків;

б)не мало права видавати податкову накладну, -

оскільки:

          1)цим рішенням, а також усіма іншими доказами, наявними у справі, не доведено, що сторони по договору (або будь-яка одна з них), укладаючи спірний договір, мали мету, завідомо суперечну інтересам держави та суспільства, а також ціль –ухилитися від сплати податків;  

2)законодавством України, чинним на час винесення  вищезгаданого рішення суду, - Положенням про державну реєстрацію  суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 року №740 (далі –Положення №740), - не передбачено, що  у разі скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, - повинні настати такі наслідки, як перегляд усіх договорів, угод та  ін., укладених ліквідованою юридичною особою з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, у п. 36 Положення №740 сказано:

скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

          3)Предметом цього спору є не законність та обґрунтованість державної реєстрації ПП «СІНА», а законність договору купівлі-продажу №118 від 01.12.02 року та наслідків його виконання його сторонами.

          Держава, здійснивши  реєстрацію ПП «СІНА», у такий спосіб легалізувала його діяльність –як, власне, для цього підприємства, так і для інших учасників господарських  правовідносин.

4)Матеріалами справи підтверджено, що свідоцтво платника ПДВ, видане ПП «СІНА», було анульовано лише 03.07.03 року, - тобто в період з 01 по 13 грудня 2002 року воно було чинним.

          З огляду на цю обставину суд вважає безпідставним твердження Позивача про  те, що 2-м Відповідачем операція з купівлі у ПП «СІНА»товарно-матеріальних цінностей за договором №118 від 01.12.02 року незаконно  віднесена до такої, що надає йому право на податковий кредит, оскільки не підтверджена документами, передбаченими  ЗУ №168-97-ВР (тобто податковими накладними).

          5)Законом України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»(далі –ЗУ №1251-ХІІ) на суб'єктів підприємницької діяльності (далі –СПД) не покладено обов'язок (ст. 9), а також їм не  надано права (ст. 10) перевіряти законність та обґрунтованість державної реєстрації інших СПД, з якими вони укладають ті чи інші господарські договори; перевіряти сплату ними податків та зборів (обов'язкових платежів) та надання ними у зв'язку з цим  встановленої чинним законодавством звітності.

          ІУ.1.Позивачем не надано доказів  притягнення засновників або посадових осіб обох відповідачів (або будь-кого одного  з них) до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері оподаткування, у тому числі –при виконанні спірного договору.

Навпаки, 2-м Відповідачем до справи додано вищезгадану постанову СВ ПМ ДПА  в Луганській області від 10.04.06 року, - про закриття на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (за відсутності складу злочину) провадження у  кримінальній справі №9007, порушеній  14.01.06 року прокуратурою Луганської області щодо посадових осіб ТОВ «Савойя», у діях яких на момент її порушення вбачалися формальні ознаки злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Суд вважає, що у такий спосіб 2-м Відповідачем належним чином доведено, що докази укладення ним угод, які є завідомо суперечними інтересам держави та суспільства, а також ухилення його від сплати податків, - відсутні.

2.Оцінюючи доводи Позивача щодо обґрунтованості його позовних вимог з огляду на перевірку, здійснену 21.10.05 року Стахановською ОДПІ, за результатами якої 03.11.05 року складено акт №610/23-19081165 «Про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Савойя»за період грудень 2002 року, лютий 2003 року, травень 2003 року»,  - та було винесено податкове повідомлення-рішення №0001982301/0 від 03.11.05 року, згідно якому  ТОВ «Савойя»було визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 109365,00 грн., у т.ч. основний платіж –72910,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 36455,00 грн., - суд  виходить з наступного:

2.1.Саме цей акт був однією з підстав для порушення вищезгаданої кримінальної справи, закритої 10.04.06 року на підставі п. 2 ст.6 КПК України (за відсутності складу злочину);

2.2.Вищезгаданий акт не містить доказів того, що у грудні 2002 року ТОВ «Савойя»безпідставно включило  до складу податкового кредиту суми ПДВ з операції купівлі-продажу ЗА ДОГОВОРОМ №118 від 01.12.02 року, - оскільки у акті мається посилання на суму  ПДВ  (у грудні 2002 року) у розмірі 45319,24 грн., в той час, як згідно податковій накладній №118 від 13.12.02 року  загальна сума угоди склала 34619,04 грн., з яких  ПДВ становить 5769,84 грн.

Очевидно, що сума продажу, вчиненого ПП «СІНА», та сума  ПДВ, визначена за грудень 2002 року, має відношення до виконання інших договорів, укладених  між відповідачами по цій справі, - але вони не є предметом спору по ній.

2.3. З урахуванням доводів, викладених у пунктах 2.1-2.2 розділу ІУ цієї постанови, суд, оцінюючи постанову господарського суду Луганської області від 12.01.06 року по справі №12/711н-ад, - якою відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Савойя»щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  №0001982301/0 від 03.11.05 року (ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 21.02.06 року її залишено без змін), - не має підстав вважати, що ці судові рішення у будь-який спосіб доводять обґрунтованість вимог  Позивача, оскільки ані  актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням, ані вищезгаданими судовими рішеннями не доведено, що в них йдеться  про встановлення факту укладення відповідачами по цій справі договору  №118 від 01.12.02 року з метою, яка  суперечить інтересам держави та суспільства, та про ухилення їх обох (або будь-кого з них) від сплати податків.

У.Матеріалами справи доведено, що обидва відповідачі по справі на час укладення та виконання спірного договору, тобто у грудні 2002 року, складали та надавали податкову звітність у порядку, встановленому підпунктом 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР, - цей факт  підтверджується доказами (податковими деклараціями з ПДВ), наявними у справі.          

          Таким чином, з урахуванням доводів, викладених у розділах І-У цієї постанови, суд дійшов наступних висновків:

         за станом на момент укладення та виконання спірного договору  його сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому  законодавством (пункт 2 та ін. Положення №740), - яке було чинним на момент державної реєстрації сторін по договору;

          договір, укладений між ними, повністю виконано, що підтверджується документально;

          як сам договір, так і жоден з документів, які підтверджують факт його виконання, не скасовано та не визнано нечинними;

          на момент видачі податкових накладних обидві сторони  по спірному договору були зареєстровані як платники ПДВ;

          в матеріалах справи маються докази того, що декларації з ПДВ як ПП „СІНА”, так і ТОВ „Савойя” у  грудні 2002 року-січні 2003 року до податкових органів –надавались;

          Позивачем не надано доказів доведеності умислу сторін по договору (або будь-якої однієї  з них), що останній укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у тому числі –з метою ухилення від сплати податків; такі докази у справі відсутні.

          Заслухавши представників Позивача та Другого відповідача, оцінивши наявні  у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

          1.Наданими Позивачем доказами НЕ доведено, що ПП „СІНА” на час укладення та виконання договору №118 від 01.12.02 року не мало статусу юридичної особи.

          2.Як сказано у п. 36 Положення №740, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України.

          Аналогічна норма міститься у частині 2 статті 33 „Припинення юридичної особи” - нині чинного Закону України від 15.06.03 року №755-ІУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” (далі –ЗУ №755-ІУ), в якій сказано:

юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

          Про це ж йдеться у частині 7 ст. 59 Господарського кодексу України (далі –ГК):

          скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

          Тобто  чинне законодавство України не передбачало за станом на грудень 2002 року  в якості наслідку скасування  державної реєстрації перегляд та скасування усіх договорів, угод та ін., укладених юридичною особою, державну реєстрацію якої скасовано.

          Законодавство, чинне на даний час, також не містить такої норми.

          3.Закон №1251-ХІІ не покладає на сторону по договору обов'язку про здійснення перевірки законності та обґрунтованості державної реєстрації  іншого учасника договору, а також того, чи звітує він перед податковими органами (ст. ст. 9 та 10).

          4.Факт визнання недійсними установчих документів ПП „СІНА” рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 30.04.03 року (справа №2-2776) в ЄДРПОУ не зареєстрований до цього часу; зняття ПП «СІНА»з податкового обліку було здійснено у встановленому порядку лише 21.06.04 року, а не в період укладення та виконання договору №118 від 01.12.02 року.

          Отже, ці факти об'єктивно не існували на час укладення та виконання спірного договору, а тому обидва відповідачі по цій справі, укладаючи 01.12.02 року спірну угоду, не могли бути обізнані з цього приводу.

          Матеріалами справи не доведено, що Другому відповідачу по цій справі було відомо про будь-які факти порушення законності під час здійснення засновником ПП „СІНА” його державної реєстрації.

          5.Наявними у справі доказами не доведено, що як укладення, так і виконання договору №118 від 01.12.02 року було спрямоване на цілі, завідомо суперечні інтересам держави та суспільства, у тому числі –на ухилення від сплати податків, - тобто на порушення вимог ст.ст.41, 42 та  44 Цивільного кодексу УРСР (далі –ЦК УРСР, - чинного на час укладення та виконання договору).

          Позивачем не надано доказів  порушення сторонами вимог ст. 48 ЦК УРСР, згідно якій недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

          Ним також не доведено факт порушення  сторонами по договору №118 від 01.12.02 року вимог ст.49 ЦК УРСР, в якій сказано, що якщо угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам соціалістичної держави та суспільства, то за наявності умислу у обох сторін –у випадку виконання угоди обома сторонами  в доход держави стягується все отримане ними по цій угоді, а у випадку виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави все отримане нею та все належне з неї першій стороні на відшкодування отриманого. За наявності умислу лише у однієї із сторін все отримане нею по угоді повинно бути повернуто іншій стороні, а отримане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

          6.Як уже сказано вище у цій постанові, статтею 49 ЦК УРСР визначено, що недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства.

          В якості доказу наявності такого умислу  у ПП „СІНА”  Позивач посилається на вищезгадане рішення Жовтневого районного суду м. Луганська  від 30.04.03 року по справі №2- 2776, - оцінка  якому як доказу судом надана та викладена вище.  

          Як вбачається з матеріалів цієї справи, будь-які інші об'єктивні докази наявності такого умислу у ПП „СІНА” та ТОВ „Савойя”  – відсутні.

          7.Оцінюючи наявні у справі доводи щодо умислу  ПП „СІНА” та ТОВ „Савойя” на укладення  угоди, про яку йдеться у частині 1 ст. 49 ЦК України, суд керується роз'ясненням  Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, згідно абзацу 4 пункту 11 якого умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися  встановленою.

          Тобто вимогу про просте, механічне визнання протиправними всіх угод юридичної особи, укладених нею, починаючи з дати, з якої в подальшому через той чи інший значний проміжок часу (у даному випадку –через 7 місяців) судом визнано  її установчі документи недійсними, - господарський суд, розглядаючи цю справу, не вважає за належний доказ наявності як умислу у ПП „СІНА” та ТОВ „Савойя” на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, так і  підстав для визнання її такою у судовому порядку.

          Це тим більше так ще й тому, що Позивачем не надано доказів притягнення посадових осіб сторін (або хоча б однієї з них) по спірному договору до кримінальної   відповідальності; наявності судових вироків та ін.

          8.Як вбачається з пункту 34 Положення №740 (аналогічна норма міститься у статтях 38 та 52 ЗУ №755-ІУ), про що уже йшлося вище у цій постанові, юридичним наслідком визнання судом недійсними установчих документів ПП „Лугоптсервіс”  повинні бути:

          здійснення ліквідаційної процедури суб'єкта підприємницької діяльності,

          виключення його з ЄДРПОУ, -

а не вимога про механічний перегляд всіх угод, укладених таким суб'єктом підприємницької діяльності з метою визнання їх такими, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

          З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що Першим та Другим відповідачами 01.12.02 року укладено угоду №118, яка НЕ МОЖЕ БУТИ ВИЗНАНА ТАКОЮ, що укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у тому числі –з метою ухилення від сплати податків, - а тому у задоволенні позову належить відмовити, оскільки Позивачем не доведена законність та обґрунтованість своїх вимог.

Відповідно до частини 4 ст. 94 КАСУ суд не стягує з відповідачів судові витрати.

          На підставі викладеного,  ст.ст. 41, 42, 44 Цивільного кодексу УРСР; ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України,  керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           у задоволенні .позову  відмовити.

          Відповідно до частини 3 ст. 160 та частини 4 ст.167 КАС України у судовому засіданні 29.08.06 року за згодою представників позивача та другого відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 04.09.2006 року.

Колегія суддів:

Головуючий                                                                                              А.П.Середа

Члени колегії                                                                                  А.Г.Ворожцов

                                                                                                   О.С.Палей