Ухвала

від 23.10.2006 по справі 8/474пд-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/474пд-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

23.10.2006 року                                                Справа № 8/474пд-ад

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                               Бородіної Л.І.

                                        Журавльової Л.І.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.09.06. Розпорядженням від 13.10.06 склад судової колегії змінено.

при секретарі

судового засідання                    Мартинцевій Н.М.

за участю представників сторін

від позивача                              Талащенко В.Є., дов. № 1 від 10.01.06

від 1-го відповідача          не прибув

від 2-го відповідача          Скачкова Л.М., дов. б/н від 22.06.06

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Стахановської об”єднаної державної податкової

інспекції, м. Стаханов

на постанову

господарського суду           Луганської області

від                                         29.08.06

у справі                              № 8/474пд-ад (головуючий суддя Середа А.П.,

судді –Ворожцов А.Г, Палей О.С. )

за позовом                               Стахановської об”єднаної державної податкової

інспекції, м. Стаханов

до 1-го відповідача                     Приватного підприємства „СІНА”, м. Луганськ

    2-го відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„Савойя”, м. Стаханов                                        

про                              визнання недійсним господарського зобов”язання

Постанова господарського суду Луганської області від 29.08.2006 у справі №8/474пд-ад (головуючий суддя Середа А.П., судді –Ворожцов А.Г., Палей О.С.) відмовлено у задоволенні позову Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області до 1-го відповідача –Приватного підприємства „СІНА”, місто Луганськ, 2-го відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Савойя”, місто Стаханов про визнання недійсним господарського зобов'язання, підтвердженого договором  №118 від 01.12.2002 року про купівлю-продаж труб 530*10, укладеного між Приватним підприємством “СІНА”(далі –ПП “СІНА”), - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю “Савойя” (далі ТОВ “Савойя”), - з іншого боку, - як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства (ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, частина 1 ст. 207 Господарського кодексу України), та про застосування щодо сторін по договору наслідків, передбачених частиною 1 ст. 208 ГК України, - а саме:

стягнути з ПП „СІНА” на користь ТОВ „Савойя” грошові кошти у сумі 31500,00 грн., отримані на виконання договору №118 від 01.12.02 року,

стягнути з ТОВ „Савойя” на користь держави вартість отриманих від ПП „СІНА” товарів по договору від 01.12.02 року №118 на загальну суму 34619,04 грн.

Постанова господарського суду з посиланням на норми статей 41,42,44,48,49 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час укладення та виконання спірного договору № 118 від 01.12.2002 мотивована необгрунтованністю заявлених вимог.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності умислу у ПП „Сіна” та ТОВ „Савойя”, відповідачів у справі, на укладення спірної угоду з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Чинне законодавство України не передбачає в якості наслідку скасування державної реєстрації перегляд та скасування усіх договорів, угод укладених юридичною особою, державну реєстрацію якої скасовано. Позивачем не надано доказів притягнення посадових осіб сторони (або хоча б одної з них) по спірному договору до кримінальної відповідальності, наявності судових вироків тощо.

Стахановська об”єднана державна податкова інспекція не погодилась з прийнятою постановою та подала апеляційну скаргу в якій просить Луганський апеляційний господарський суд скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що місцевий господарський суд вирішуючи спір неправильно встановив обставини справи, не дослідив належним чином всіх доказів чим порушив статті 70, 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосував статті 207, 208 Господарського кодексу України.

На обгрунтування своїх доводів Стахановська ОДПІ в позові посилалась на рішення Жовтневого районного суду м. Луганськ від 30.04.2003 р. № 2-2776/03, яким було визнано недійсними установчі документи ПП «Сіна». Посилання на зазначене рішення в позові були зроблені Стахановською ОДПІ лише в частині фактів, які були встановлені судом і відповідно до ст. 72 КАС України можуть вважатись преюдиціальними при розгляді даної справи.

Іншими доказами, які було надано позивачем на обґрунтування позовних вимог, але які не були належним чином досліджені колегією суддів є податкова звітність ПП «Сіна», яка була надана до ДПІ в Жовтневому районі в м. Луганську.

Зазначена звітність була підписана невідомими особами від імені гр. Авершина С.С, який, як встановлено рішенням суду, є недієздатною особою, не мав відношення до діяльності ПП «Сіна»і відповідно не міг підписувати податкову звітність.

Судом не було звернено уваги на той факт, що ПП «Сіна»було зареєстровано в якості платника податку 15 - 24.10.2002 р., а припинено (скасовано) державну реєстрацію рішенням суду від 30.04.2003 р., тобто фактично існувало на протязі 5 місяців, хоча остання звітність була подана лише за січень 2003 р., тобто звітність подавалась лише протягом двох місяців - не за весь період діяльності ПП «Сіна».

Господарським судом також не було враховано відомості податкової звітності ПП «Сіна» та їх співвідношення з даними відображеними в податковій звітності ТОВ «Савойя»за аналогічний період.

Тобто обсяги продажу ПП «Сіна»за грудень, лише за результатами господарської діяльності з ТОВ «Савойя»склали 226596 грн. 22 коп., при тому, що в податковій декларації ПП «Сіна», за результатами всієї господарської діяльності вказаного підприємства було відображено лише 145.101 грн. 00 коп.

При вирішення справи № 8/474пд-ад колегія суддів не звернула уваги на факти встановлені судовими рішеннями у справі № 12/711н-ад, за позовом ТОВ «Савойя»до Стахановської ОДПІ про визнання противоправним податкового повідомлення-рішення про визначення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Так в постанові від 12.01.2006 р. у справі № 12/711н-ад господарський суд Луганської області встановив, що позивач у справі мав господарські відносини з Приватним підприємством „Сіна" м. Луганська, від якого одержав податкові накладні по придбанню товарів, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у грудні 2002 року, лютому , травні 2003 року.

Приватне підприємство „Сіна" м. Луганська фактично було зареєстровано за грошову винагороду на засновника Авершина С.С., який є хворою людиною, недієздатною в своїх вчинках, у зв'язку з чим не міг відкрити підприємство на своє ім'я, приймати взагалі участь в діяльності Приватного підприємства „Сіна", не мав ніякого відношення до діяльності Приватного підприємства „Сіна", складання та підписання будь-яких документів, пов'язаних з господарською діяльністю вказаного підприємства.

Цими питаннями займалися невстановлені особи.

Частина 1 ст. 72 КАС України передбачає, що «обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

Тобто вищевикладені, встановлені судовим рішеннями у справі №12/711н-ад факти повинні були враховуватись при постановлені судом оскаржуваної постанови, чого зроблено не було.

1-й відповідач не забезпечив участі у судовому засіданні компетентного представника хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги.

2-й відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

ВСТАВНОВИЛА:

02.10.02 року Відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради ПП „СІНА”, ідентифікаційний код 32201611,  зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що того ж дня зроблено реєстраційний запис №25370169Ю0032680; місцезнаходження підприємства: місто Луганськ, вул. Совєтська, 73-а, кв. 202, засновник  - громадянин України Авершин Сергій Станіславович.

Як вбачається з довідки №13-48/1110 від 31.05.06 року, виданої Головним управлінням статистики у Луганській області, - ПП “СІНА”станом на 31.05.06 року значиться у ЄДРПОУ.

15.10.02 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Луганська (далі –ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська) ПП “СІНА” взяте на облік в якості платника податків, реєстраційний №4949, - що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою №8592/28 від 16.10.02 року.

24.10.02 року тією ж податковою інспекцією ПП “СІНА” зареєстроване в якості платника податку на додану вартість (далі –ПДВ), що підтверджується доданою до матеріалів справи копією свідоцтва №17154017, виданого 24.10.02 року.

Товариство  з обмеженою відповідальністю „Савойя” зареєстроване  як суб”єкт підприємницької діяльності рішенням виконавчого комітету Стахановської міської ради 29.12.1992 за № 0000 000483, про що зроблено відповідний запис в журналі реєстраційних справ. Підприємство внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та установ України за № 19081165. Засновником підприємства є Піскун Олександр Миколайович.

Згідно довідки №13-48/1110 від 31.05.06 року, виданої Головним управлінням статистики у Луганській області, ТОВ “Савойя” значиться у ЄДРПОУ.

Крім того, цей факт підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №1392000020, виданою Державним реєстратором виконкому Стахановської міськради Луганської області  станом на 30.05.06 року.

Стахановською ОДПІ було проведено планову перевіркеу ТОВ «Савойя»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 р. по 01.10.2004 р. (Акт від 23.02.2005 р. № 99/23-19081165) та невиїзну перевірку вказаного підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період грудень 2002 р.- лютий, травень 2003 р. (Акт від 03.11.2005 р. № 610/23-19081165)(а.с. 60-64, т.1), якими було встановлено, що протягом грудня 2002 р. - лютого 2003 р. ТОВ «Савойя»мало господарські стосунки з ПП «Сіна»шляхом укладення правочинів (господарських зобов'язань) про купівлю-продаж: товарно-матеріальних цінностей, а саме : труб 530x10, 1220x10-12, 290x8, балок, рельс Р-38,Р-18 та інші, про що свідчать податкові накладні, видані ПП „Сіна” (а.с. 44-50) та книга обліку та придбання товарів (робіт, послуг) (а.с. 50-56).

Так зокрема, 01 грудня 2002т року між ПП „Сіна” та ТОВ „Савойя” було укладено правочин з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (труба 530*10) кількістю 19,869 тон з ціною1,450 грн. 00 коп. за одиницю товару без ПДВ, на загальну суму з ПДВ -34619 грн. 04 коп.(28849 грн. 20 коп. –вартість товару, 5769 грн. 84 коп. - ПДВ), з датою відвантаження 13 грудня 2002 року.

За фактом виникнення податкових зобов”язань ПП „Сіна” було виписано та надано ТОВ „Савойя” податкову накладну від 13 грудня 2002 року № 118, яку було включено до книги обліку придбання товарів (робут, послуг) у грудні 2002 року за порядковим номером № 2 (а.с. 74, т.1).

Поміж вказаними сторонами вказаного вище господарського зобов”язання було проведено частковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів в сумі 31500 грн.

На направлений запит щодо проведення зустрічної перевірки ПП «Сіна»ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було повідомлено, що рішенням Жовтневого районного суд [. Луганськ від 30 квітня 2003 р. у справі № 2-2776 визнано недійсними установчі документи ПП «Сіна»та припинено державну реєстрацію вказаного підприємства. Актом від 08.07.2003 р. за № 186 ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська свідоцтво платника податку на додану вартість (ПДВ) було визнано недійсним з моменту надання.

Також актом перевірки від 03.11.2005 р. № 610/23-19081165 було встановлено, що в декларації за грудень 2002 р. (від 16.01.2003 р. вх. № 73045) ПП «Сіна»було задекларовано обсяг продажу товарів без урахування ПДВ 145.101 грн. 00 коп. та податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 29.020 грн. 00 коп. при тому, що тільки за податковими накладними за операціями ТОВ «Савойя»податкові зобов'язання з ПДВ ПП «Сіна»складають 45.319 грн. 24 коп., обсяг продажу без ПДВ - 226.596 грн. 22 коп.

На підставі вищевикладеного та враховуючи той факт, що ТОВ «Савойя»на підставі документів, які не являються податковими накладними було включено суму податкового кредиту, Стахановською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2005 р. № 0001982301/0 форми «Р», яким за порушення податкового законодавств ТОВ «Савойя»було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109.365 грн. 00 коп., з яких 72.910 грн. 00 коп. за основним платежем та 36.455 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду в  судовому порядку вказаного  повідомлення-рішення за позовом ТОВ «Савойя», постановою господарського суду Луганської області від 12.01.2006 р. у справі № 12/711н-ад, залишеної без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 21.02.06, у задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на вищевказані судові рішення та результатами проведених перевірок, позивач 06.06.06 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання, підтвердженого договором  №118 від 01.12.2002 року про купівлю-продаж труб 530*10, укладеного між Приватним підприємством “СІНА”(далі –ПП “СІНА”), - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю “Савойя” (далі ТОВ “Савойя”), - з іншого боку, - як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 ст. 207 Господарського кодексу України), та про застосування щодо сторін по договору наслідків, передбачених частиною 1 ст. 208 ГК України, - а саме:

стягнути з ПП „СІНА” на користь ТОВ „Савойя” грошові кошти у сумі 31500,00 грн., отримані на виконання договору №118 від 01.12.02 року,

стягнути з ТОВ „Савойя” на користь держави вартість отриманих від ПП „СІНА” товарів по договору від 01.12.02 року №118 на загальну суму 34619,04 грн.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом було витребувано насамперед спірний договір №118 від 01.12.02, проте ні позивачем, ні відповідачем такий договір суду не надано.

Місцевим господарським судом були досліджені наступні докази:

податкові накладні, видані ПП „СІНА” –на адресу ТОВ  „Савойя”:

- №118 від 13.12.02 року -  на суму 34619,04 грн., з яких ПДВ становить 5769,84 грн.

- №120 від 16.12.02 року –на суму 45000,00 грн., з яких ПДВ становить 7500,00 грн.;

- №124 від 17.12.02 року -  на суму 13502,70 грн., з яких ПДВ становить 2250,45 грн.;

та інші, - які видані ПП “СІНА”на користь ТОВ “Савойя”на виконання ІНШИХ договорів, укладених між ними, а не договору №118 від 01.12.02 року, який є предметом спору по цій справі, а тому суд не приймає ці докази до уваги);

книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ “Савойя”, в якій відображені операції з придбання вищезгаданих товарів у ПП “СІНА”;

Для документального підтвердження факту та стану рахунків між відповідачами у справі місцевим господарським судом досліджено інформацію Луганської філії АТ “Укрінбанк” про рух коштів на розрахунковому рахунку ПП “СІНА”, згідно якої повністю підтверджено факти та дати сплати ТОВ “Савойя”на користь ПП “СІНА” вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих на виконання договору №118 від 01.12.02 року.

До матеріалів справи також залучено інформацію Луганської обласної дирекції АППБ “Аваль”та  Луганської філії банку “Фінанси та кредит”про здійснення інших розрахунків між ПП “СІНА”та ТОВ “Савойя”.

Також місцевим господарським судом досліджено постанову слідчого відділу податкової  міліції ДПА в Луганської області від 10.04.06 - про закриття на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (за відсутності складу злочину) провадження у  кримінальній справі №9007, порушеній  14.01.06 року прокуратурою Луганської області щодо посадових осіб ТОВ “Савойя”, у діях яких на момент її порушення вбачалися формальні ознаки злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Оцінивши надані сторонами у справі докази місцевий господарський суд постановою від 29.08.06 у справі № 8/474пд-ад у задоволенні позову відмовив.

Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки обставин та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Угода № 118 від 01.12.02, щодо якої заявлено вимоги, укладена та частково виконана сторонами в період дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, положення якого застосовуються при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, якщо угода укладена з метою, яка за відомо суперечить інтересам соціалістичної держави та суспільства, то за наявності умислу у обох сторін –у випадку виконання угоди обома сторонами  в доход держави стягується все отримане ними по цій угоді, а у випадку виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави все отримане нею та все належне з неї першій стороні на відшкодування отриманого. За наявності умислу лише у однієї із сторін все отримане нею по угоді повинно бути повернуто іншій стороні, а отримане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Аналогічні норми містяться в статтях 207, 208 Господарського кодексу України, що є чинним з 01.01.2004 року.

Необхідними умовами визнання недійсною угоди, яка укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства є не тільки доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а  і наявність вини у формі умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка су перечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Матеріали справи свідчать, що предметом даного позову є господарське зобов'язання підтверджене договором від 01.12.02 №118 укладеним між відповідачами у справі.

Проте вказаний договір позивачем не подано.

Судом першої інстанції під час розгляду справи були вжиті заходи щодо витребування документів на підтвердження позовних вимог, в тому числі і спірного договору, але ні позивачем, ні відповідачем договір №118 від 01.12.2002 р. суду не представлений.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 30.04.03 у справі № 2-2776 визнані недійсними статутні документи про реєстрацію ПП „Сіна”, 1-го відповідача у справі, з 02.10.02 скасована його державна реєстрація.

При розгляді цивільної справи судом встановлено, що засновник Авершин С.С. безпосередньо підприємницьку діяльність не здійснював, підприємство зареєстрував на прохання малознайомого чоловіка за грошову винагороду. Авершин С.С. дійсно мешкає за адресою  м.Луганськ, вул.Радянська, б. 73а, кв. 202, але ніякого відношення до підприємства не має, ніякі угоди та документи від імені підприємства не укладав і не підписував і за його адресою ПП „Сіна” не знаходиться.

Доказами умислу ПП „Сіна”, 1-го відповідача у справі, позивач вважає, що зазначене підприємство створене невідомими особами, які діяли від його імені та створили штучні умови для уникнення від відповідальності за несплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховували кошти одержані від операцій з продажу товарно-матеріальних цінностей та зменшували податкові зобов'язання з податку на додану вартість.  

Згідно статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємство це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Факт фіктивного підприємства може встановлюватися винятково в порядку кримінального судочинства, а не цивільного або господарського, а відтак суд першої інстанції правомірно послався на те, що позивач не надав рішення або вироку суду, в яких було б встановлено  умисел конкретних фізичних осіб, що уклали угоду від імені юридичної особи з метою суперечною  інтересам держави та суспільства, як і доказів порушення кримінальної справи за статтею 205 КК України за фіктивне підприємництво при створенні ПП “СІНА“.   

Сам по собі факт визнання недійсними установчих документів ПП „СІНА” не може бути підставою для визнання  недійсними укладених  ним з іншими суб'єктами господарювання угод.

Предметом дослідження у цій справі не були угоди, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності ПП „СІНА” і наявність протиправного умислу при укладанні спірної угоди судом не досліджувалась.

Обов'язок щодо сплати податків та подання податкової звітності не зазначається в угодах між сторонами, оскільки такого не вимагає цивільне законодавство. Згідно з чинним законодавством України перерахування податку до бюджету –це податкове зобов'язання кожного окремо взятого платника податків і не стосується договірних відносин між суб'єктами господарювання, що підтверджується і матеріалами даної справи. За результатами перевірки дотримання законодавства з питань оподаткування позивач донарахував ІІ-му відповідачу податкове зобов'язання, у тому числі і за порушення, встановлені при відображенні у податковому обліку операції придбання товару протягом  грудня 2002 та прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001982301/0 від 03.11.03

Таким чином, за правопорушення у сфері оподаткування відповідальність настає у правопорушника за правилами податкового законодавства, а не веде до визнання недійсним договору та до цивільно-правової відповідальності.

Доводи позивача, що зазначена угода укладена відповідачами з метою ухилення від оподаткування, штучного створення умов для ухилення від відповідальності за несплату податків (податку на додану вартість та податку на прибуток) у ПП „СІНА”, 1-го відповідача у справі, в тому числі і при виконанні спірного господарського зобов”язання не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували протиправну мету підприємства 1-го відповідача та наявність злочину.

Матеріали справи свідчать, що 14.01.06 прокуратурою Луганської області порушена кримінальна справа щодо посадових осіб ТОВ „Савойя”, 2-го відповідача у справі, у діях яких на момент її порушення вбачалися формальні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого відділу податкової  міліції ДПА в Луганської області від 10.04.06 провадження у цій справі закрито на підставі п. 2 ст. 6 Кримінального процесуального кодексу України (за відсутністю складу злочину).

Місцевий господарський суд з огляду на приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінив докази в їх сукупності та обгрунтовано дійшов висновку про недостатність поданих позивачем доказів для визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що вимоги апеляційної скарги про скасування постанови господарського суду Луганської області від 29.08.06 у справі №8/474пд-ад не підлягають задоволенню, оскільки зазначена постанова відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права.

Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний  господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Стахановської об”єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Луганської області від 29.08.06 у справі №8/474пд-ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 29.08.06 у справі №8/474пд-ад залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.          

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач                                                            Р.Є. Якушенко

          Судді                                                                                 Л.І. Бородіна

                                                                                          Л.І. Журавльова