Рішення

від 23.09.2024 по справі 342/1374/23

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1374/23

Провадження № 2/342/85/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.

секретаря судового засідання Матієк І.П.,

розглянувши увідкритомусудовому засіданнів залісуду вмісті Городенкасправу за позовом ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права на спадкове майно, про визнання права на продовження забудови в порядку спадкування ст. 1216 ЦК,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_1 , реальне (фактичне) місце проживання - Франція, звернулася в суд з позовом до Городенківської міської ради (місцезнаходження: вул. Т.Шевченка, 77 м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області), в якому просить постановити судове рішення, яким: 1) будинок за адресою АДРЕСА_2 , який знаходиться разом з по господарськими прибудовами на земельній ділянці площею 0,25 га з цільовим призначенням для побудови та обслуговування названого будинку, господарських будівель та споруд визнати правом приватної власності ОСОБА_1 , набутої в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 від 22.12.2020 р., в т.ч. і тому, що спадкодавець за життя набула право приватної за набувальною давністю; 2) визнати, що в порядку спадкування ОСОБА_1 набула також і право на продовження забудови будинку в с. Кунисівці Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області згідно будівельного паспорта від 07.10.1991 р., який зареєстрований за номером 5, що виданий на підставі рішення Кунисівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1991 р. за номером 53; 3) визнати, що визнанню підлягає право ОСОБА_1 на перехід в її користування, відведеної під цю забудову земельної ділянки, площею 0,15 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 жовтня 2023 року за номером 1425/02-31 державний нотаріус Городенківської ДНК Івано-Франківської області Капріян С.В. видала позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо частин спадкового майна ОСОБА_4 , яка проживала за адресою АДРЕСА_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державний нотаріус Городенківської ДНК Івано-Франківської області Капріян С.В. вищеназвану постанову обґрунтувала тим, що з технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виданого 31.08.2023, виписки з інвентаризаційних матеріалів за № 10930 від 10.05.2023 р., що видані ОКП «Коломийське МБТІ» встановила, що вищезазначений житловий будинок в органах БТІ не зареєстровано. Стосовно будинку, який будується згідно із законом, титульним забудовником якого досі числиться померлий чоловік ОСОБА_4 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 понад 16 років до її смерті ОСОБА_4 , нотаріус усно пояснила «тільки через суд» - право забудови в порядку спадкування виключно оформляється лише за судовим рішенням, а не за рішенням нотаріуса, тим більше, що забудова будинку, який будується згідно із законом, не оформлена на спадкодавицю ОСОБА_4 . Найперший доказ про те, що будинок, який зараз за адресою АДРЕСА_2 , в сім`ї ОСОБА_5 був, є копія з по господарської книги, в якій вказано, що в сім`ї (особовий рахунок НОМЕР_1 ) на початку 2000-х років було будинко та землеволодіння. Будинок був в приватній власності та газифікованим. Інших документів на названий будинок з господарським будівлями та спорудами не відшукано. Відомо лише, що з 80-х до 91 р.р. ОСОБА_5 згідно із законодавством того часу перебудував старий аварійний будинок в сучасний, щодо якого 31.08.2023 створено технічний паспорт та отримана виписка з інвентаризаційних матеріалів за № 10930 від 10.05.2023. Чому цей будинок не зареєстровано в органах БТІ позивачу достеменно невідомо. Скоріш всього у ОСОБА_5 на 1991 р. існували якісь складності для реєстрації в органах БТІ будинковолодіння за адресою (сучасний стан адреси) АДРЕСА_2 , проте це не значить, що права власності на названий будинок сім`я ОСОБА_5 на початку 90-х не набула. На той час в чинному законодавстві норми про не набуття права власності не зареєстроване в органах БТІ нерухоме майно не існувало. В той же час, усі ці роки, починаючи з початку 90-х будинковолодіння сім`ї ОСОБА_5 успішно отримує електропостачання, газопостачання тощо, більш того усі ці роки в ньому живуть, тому навіть за набувальною давністю це будинковолодіння є будинковолодінням приватної власності. На момент смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) такою, що прийняла спадщину вважається ОСОБА_4 , бо остання на момент його смерті була зареєстрована та проживала в будинку, в якому він і помер. ОСОБА_4 спадщину свого чоловіка прийняла, але не встигла її оформити у свою власність, що не критично, бо конкретного строку на оформлення в спадковому законодавстві не існує. Те, що позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 доводить заповіт ОСОБА_4 від 22.12.2020 р., а те, що позивач спадкоємець за заповітом в шестимісячний строк звернулася датою від 30.06.2021 р. до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводять матеріали заведеної спадкової справи, що зареєстрована за № 520, 249/2021 у державного нотаріуса та в спадковому реєстрі за № 67895769. На момент смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в будинку за адресою АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача, проте це не свідчить про те, що ОСОБА_2 вважається такою, що спадщину ОСОБА_4 прийняла, бо на спадщину ОСОБА_4 нею ж за життя видано заповіт на ім`я позивача, а ОСОБА_2 по стану на 15.03.2021 р. не була особою, яка має обов`язкову частку у цій спадщині. Інші можливі спадкоємці на спадщину ОСОБА_4 до нотаріуса з заявами про прийняття цієї спадщини не зверталися. Доказів про те, щоби хтось хоч раз заявляв практично за понад 30 років, що будинок за адресом АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом, не здобуто. Отже, будинок за адресом - АДРЕСА_2 підлягає визнанню судом правом приватної власності позивача в порядку спадкування, бо у спадкодавців він був правом їх приватної власності за набувальною давністю. Стосовно спадкування права на добудову будинку, недобудованого спадкодавцями ОСОБА_5 , а далі й ОСОБА_4 , то позивач вважає, що в цьому випадку в порядку спадкування підлягає визнанню права позивача на продовження забудови будинку в АДРЕСА_2 , згідно будівельного паспорта від 07.10.1991, який зареєстрований за номером 5, що виданий на підставі рішення Кунисівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1991 за номером 53, а також підлягає визнанню судом право позивача на перехід в її користування відведеної під цю забудову земельної ділянки, площею 0,15 га. Так, позивачу відомо, що ОСОБА_5 , а далі й ОСОБА_4 приступили до побудови будинку, однак побудова цього будинку зупинилася, коли в 1992 році були запроваджені в Україні купоно-карбованців, бо з початку їх обігу купівля-продаж за рублі СРСР дефіцитних товарів припинилася (до дефіцитних на той час відносилися усі будівельні матеріали). Тому на той час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для побудови будинку були викопані траншеї під фундамент, фундамент залито та збудовані стіни, а також тимчасове покриття конструкції, бо далі усе зупинилося. Лише після того як позивач влаштувалася на роботу у Франції (незадовго до смерті ОСОБА_4 ) закинута з об`єктивних причин побудова розморозилася по крайній мірі на гроші позивача стали завершені покрівельні роботи, а також зроблене бетонне перекриття над підвалом. А до смерті ОСОБА_5 в недобудові були ведені лише стіни, фундамент, їх захищено від намокання. Після смерті ОСОБА_4 позивач в побудову будинку коштів уже не вкладає, бо визначається із правом на спадщину на продовження будівельних робіт в цій незавершеній побудові. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були сім`єю чоловіком та дружиною, в т.ч. ОСОБА_4 вважається такою, що прийняла спадщину ОСОБА_5 , але не зареєструвала право власності на неї в установленому законом порядку. Тим самим у ОСОБА_4 й виникло право на продовження забудови в порядку спадкування, ст. 1216 ЦК, що нею не оформлено, проте на оформлення закон спадкоємця не обмежує.

Ухвалою суду від 09листопада 2023року позовнузаяву залишено безруху танадано позивачустрок дляусунення недоліків, викладених в ухвалі, який неможе перевищуватидесяти днівз днявручення ухвалипро залишенняпозовної заявибез руху.14листопада 2023 року (у строк) позивач усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 27 листопада 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі; справу постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21 грудня 2023 р. о 10.00 год. у приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області (вул. Героїв Євромайдану, 7 м.Городенка Івано-Франківської області, зал судових засідань № 2); витребувано з Городенківської державної нотаріальної контори

Коломийського районуІвано-Франківськоїобласті належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 15січня 2024року по справі замінено відповідача - Городенківську міськураду Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті на Чернелицьку селищнураду Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті (адреса: 78112, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт. Чернелиця, вул. Незалежності, буд. 19). Підготовче засідання відкладено на 11 год. 00 хв. 05 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 05лютого 2024року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнанняправа наспадкове майно,про визнанняправа напродовження забудовив порядкуспадкування ст.1216ЦК, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 16 травня 2024 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 . Підготовче засідання відкладено до 04 червня 2024 року, 10 год. 00 хв.

Підготовче засідання по справі № 342/1374/23, призначене на 10 год. 00 хв. 04.06.2024 не відбулося, у зв`язку з відключенням електропостачання в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області з 09 год 03 хв. 11 год 05 хв.

Ухвалою суду від 26 червня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права на спадкове майно, про визнання права на продовження забудови в порядку спадкування ст. 1216 ЦК. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09:45 год. 06.08.2024 в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області (м. Городенка вул. Героїв Євромайдану, 7, зал судових засідань № 2).

Призначене судове засідання на 09:45год.06.08.2024,було відкладенона 08:45год.27.08.2024,у зв`язкуз неявкоюв судовезасідання третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача -ОСОБА_3 .

Судове засідання, призначене на 09:45 год. 27.08.2024 не відбулося, у зв`язку з відключенням електропостачання в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області з 09 год. 33 хв. до 11 год. 06 хв.

Учасники справи в судове засідання 23.09.2024 не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 , в надісланій 02 січня 2024 року до суду заяві просила забезпечити їй право на суд, а тому без обов`язкової участі позивача в судовому засіданні.

12 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 до суду надіслала додаткові пояснення, в яких зазначила, що згідно даних із по господарської книги 1967-1969 р.р. вбачається, що у її діда та баби був будинок 1958 року забудови, який тоді визначався як колгоспний (в т.ч. очевидно, що і «колгоспний двір»), в ньому проживали: ОСОБА_5 , 1932 р.н., ОСОБА_4 , 1933 р.н., ОСОБА_6 , 1957 р.н., ОСОБА_7 , 1960 р.н., ОСОБА_8 , 1968 р.н., ОСОБА_2 , 1968 р.н. Таким чином вбачається, що побудований в 1958 р. будинок як колгоспний, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , спорудили в шлюбі. Чому цей будинок не реєструвався в органах БТІ третій особі достеменно невідомо, проте, вбачається, що на часи 1858 р., а також на 1990 р. були законодавчі акти, які не зобов`язували таку реєстрацію. В 1990 році будинок групу господарств колгоспний двір не змінив, то тоді на 15.04.1991 р. його членами не були ОСОБА_6 , 1957 р.н., ОСОБА_7 , 1960 р.н., ОСОБА_8 , 1968 р.н., а такими були ОСОБА_5 , 1932 р.н., ОСОБА_4 , 1933 р.н. та ОСОБА_2 , 1968 р.н. Перші двож членів колгоспного двору померли, ОСОБА_2 , 1968 р.н., офіційно суду заявляє, що реально членом колгоспного двору за адресою АДРЕСА_2 , не була, тому єдиним спадкоємцем на нього є лише позивач, одночасно також позивач є і спадкоємцем права на забудову будинку поряд із існуючим на підставі заповіту.

Відповідач Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області до суду подала заяву, в якій просила розглядати справу без їх представника та задовільнити позовну заяву заявника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 до суду надіслала додаткові доказові пояснення, в яких зазначила, що не претендувала на частку будинку як на колгоспний двір, не претендує на спадкове майно за заповітом ОСОБА_4 , 1933 р.н. Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання права на спадкове майно, про визнання права на продовження забудови в порядку спадкування, ст. 1216 ЦК України, просила задовольнити повністю, без її особистої обов`язкової участі в судових засіданнях по справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку.

Передбачених ч.2ст. 223 ЦПК Українипідстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи завідсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).

Згідно статті328ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституцією Українита статтею1Першогопротоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Копією виписки з інвентаризаційних матеріалів Вих. № 10930 від 10.05.2023, наданою ОКП "Коломийське МБТІ" доводиться, що згідно архівних даних ОКП "Коломийське МБТІ" право власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 р., не зареєстровано.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 371122570 від 23.03.2024, відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на житловий будинок АДРЕСА_2 , відсутні.

Колишня вулиця 60-річчя СРСР в с. Кунисівці перейменована на АДРЕСА_2 , що доводиться копією довідки № 214 від 10.10.2023, виданою Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Відповідно дороз`яснень, що містяться в п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

По АДРЕСА_2 закріплена земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, що доводиться довідкою № 34 від 13.03.2024. виданою Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертоюстатті 3 зазначеного Законуречові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинностіЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другоюстатті 5 Цивільного кодексу Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Так,постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», яка втратила чинність 30 грудня 2004 року,було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатаціюоб`єктів будівництва,при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня1992 року, не передбачалося.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року№ 8.4-35//18/1).

У частині третій статті 12, частині першійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другоюстатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першоїстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною другоюстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З копії технічного паспорта набудинок садибний типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 встановлено, щожитловий будинок споруджено в 1990 році, господарські будівлі і споруди в 1960 та 1970 роках.

Згідно Звіту про оцінку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, складеного ЕТВО «Придністров`я» на підставі договору № 488 від 09.10.2023, ринкова вартість житлового будинку з господарськимибудівлями таспорудами по АДРЕСА_2 станом на 11.10.2023 становить - 180000 грн.

Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСРвід 25 травня 1990 року № 69.

Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім`ї).

Колгоспні двори, виникнення та існування яких пов`язувалося зі спільним вкладом у створення даного майна членами колгоспного двору, належали до спільної сумісної власності членів колгоспного двору.

Згідно ксерокопій погосподарських книг Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за 1967-1969 р.р., 1971-1973 р.р., 1974-1976 р.р., 1980-1981 р.р., 1983-1985 р.р., 1991-1995 р.р., наданих Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради, суспільна група господарства, головою якого був ОСОБА_5 , місце роботи - колгосп ОСОБА_9 , колгосп Перемоги, колгосп ОСОБА_10 , відносилася до «колгоспник».

В ОСОБА_11 відсутня книга погосподарського обліку за 1986-1990 роки № 3, що стверджується довідкою № 56 від 30.04.2024, виданою Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

В даному господарстві за 1980-1982 р.р. проживали: ОСОБА_5 , голова сім`ї, 1932 р.н., місце роботи колгосп ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , дружина, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_8 , вибула в 1980 р. у м. Івано-Франківськ на роботу, ОСОБА_7 , син, 1960 р.н., вибув в 1980 р. у м. Запоріжжя на роботу, ОСОБА_8 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В даному господарстві за 1991-1995 р.р. проживали: ОСОБА_5 , голова сім`ї, ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце роботи колгосп Л.Українки, ОСОБА_4 , дружина, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , зять, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , внука, ІНФОРМАЦІЯ_6

В господарській книзі № 5 за 1991-1995 р. була допущена помилка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записана помилково ОСОБА_8 , що стверджується довідкою № 24 від 30.04.2024, виданою Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 07 листопада 1987 року уклала шлюб з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та їй присвоєно прізвище « ОСОБА_15 », що доводиться копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 07.11.1987 та копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00041252691, сформованого 05.09.2023.

Згідно ксерокопії погосподарської книги Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за 1986-1990 р.р., наданої Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради, в господарстві (особовий рахунок № НОМЕР_3 ), головою якого був ОСОБА_16 , проживала його невістка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка 20.08.1990 вибула в Чернелицю.

Ксерокопією погосподарської книги Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області за 2001-2005 р.р., наданої Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради, доводиться, що в господарстві (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) по АДРЕСА_2 , проживали: ОСОБА_5 , голова сім`ї, 1932 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , дружина, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , зять, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , внука, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно достатті 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI(далі -ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Згідно з частиною другоюстатті 123 ЦК УРСРрозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинностіЗакон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Пунктом 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності"передбачено, щоПоложення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, були співвласниками у рівних частках у праві спільної власності на майно колгоспного двору.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правиластатті 563 ЦК УРСРпро те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Станом на 15.04.1991 р. за адресою АДРЕСА_2 проживали і були зареєстровані: ОСОБА_5 , голова сім`ї, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , дружина, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , зять, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , внука, ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується довідкою № 48 від 01.04.2024, виданою Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , 18 жовтня 2016 року змінила прізвище на " ОСОБА_18 ", що вбачається із копії свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_4 від 18.10.2016.

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 змінила прізвище, власне ім`я, по батькові на " ОСОБА_1 ", що доводиться копією свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_5 від 06.07.2012.

Отже, як встановлено, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 були членами колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_2 .

Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_2 належавна правіспільної частковоївласності належавпо 1/5частині колишнім членамколгоспного дворуОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Згідно статті 1226 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_14 в с. Кунисівці Городенківського району Івано-Франківської області, про що28квітня 2004року складеновідповідний актовийзапис №6,що доводитьсякопією свідоцтвапро смертьсерія НОМЕР_6 ,виданого 28квітня 2004року. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зст. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). За ст.ст. 1268-1269 ЦивільногокодексуУкраїниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особівідповідного органумісцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи,визначено ч.2ст.1220 ЦК України. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (ст. 1278 ЦК України).

На час смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним проживали і були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 : ОСОБА_4 , дружина, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується копією довідки № 216 від 10.10.2023, виданою Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Про те, що ОСОБА_5 , 1932 року народження та ОСОБА_20 , 1933 року народження, були подружжям, 09 грудня 1956 року одружилися, доводиться копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_7 , виданого 11.12.1956.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що доводиться копіями: свідоцтва про народження серія НОМЕР_8 від 24.02.1968, свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_9 від 08.11.1987, свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_4 від 18.10.2016.

Згідно ст. 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. 2 ст. 1236 ЦК України).

За заповітом, посвідченим 19 квітня 2004 року секретарем Кунисівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, та зареєстрованим в реєстрі за № 22, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження, яким грошовий вклад, що знаходиться в Кунисівському відділенні ощадбанку на рах. № НОМЕР_10 , та грошовий вклад, що знаходиться в Чернелицькому відділенні ощадбанку на рах. № 3480 заповів ОСОБА_12 . Даний заповіт є чинним та зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 44539959, що доводиться копією Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 16928587, виданого 23.10.2008.

Городенківська державнанотаріальна контораЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,на виконанняухвали суду,надала належнимчином завіренукопію спадковоїсправи №1232/2008(Номеру Спадковомуреєстрі №45882895),заведену післясмерті ОСОБА_5 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на підставізаяви спадкоємцяпершої чергиза законом ОСОБА_4 про прийняття та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.11.2008.

Державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Паньків Д.М. 13.11.2008 видано:

- ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), розміром 45,86 в кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належала померлому ОСОБА_5 згідно сертифікату серія НОМЕР_11 ;

- ОСОБА_12 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові вклади з процентами в філії ощадбанку в селищі Чернелиця, що належали померлому ОСОБА_5 .

До складуспадщини ОСОБА_5 , неохопленої заповітом, входить також 1/5 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю як колишньому члену колгоспного двору.

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_5 , які прийняли спадщину після його смерті є його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 .

Як встановлено, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 успадкували післясмерті ОСОБА_5 1/5 частину (кожний по 1/10 частині) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_2 , однак не оформлено документи про спадкування.

За заповітом, посвідченим 22 грудня 2020 року секретарем виконкому Чернелицької селищної ради, та зареєстрованим в реєстрі за № 86, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , жителька АДРЕСА_2 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, яким все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Даний заповіт є чинним та зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 677027392, що доводиться копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 65373529, виданої 30.06.2021.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 87 років у м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, про що 31 березня 2021 року складено відповідний актовий запис № 260, що доводиться копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_12 , виданого 31 березня 2021 року Городенківським районним відділлом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.

На час смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , з нею проживала разом і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копією довідки № 228 від 23.10.2023, виданою Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 вступила в володіння спадковим майном за адресою: АДРЕСА_2 , що доводиться копією довідки № 219 від 11.10.2023, виданої Кунисівським старостинським округом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Судом встановлено, що спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після її смерті.

Городенківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на виконання ухвали суду, надала належним чином завірену копію спадкової справи № 249/2021 (Номер у Спадковому реєстрі № 65373529), заведену після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом від 30.06.2021, що подана у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України.

Відповідно до ч.1ст.1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець,який прийнявспадщину,у складіякої ємайно та/абомайнові права,які обтяжені,та/абонерухоме майнота іншемайно,щодо якогоздійснюється державнареєстрація,зобов`язаний звернутисядо нотаріусаабо всільських населенихпунктах -до уповноваженоїна цепосадової особивідповідного органумісцевого самоврядуванняза видачеюйому свідоцтвапро правона спадщинуна такемайно.

Підставою звернення позивача ОСОБА_1 до суду стало те, що Постановою державного нотаріуса Городенківської державноїнотаріальної конториКоломийського районуІвано-Франківськоїобласті від12жовтня 2023року за№ 1425/02-31 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 на житловий будинок АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на вищезазначене майно.

Відповідно до положеньст. 317 Цивільного кодексу Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Статтею 392 ЦК Українивизначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно п.2 ч.1ст. 346 ЦК Україниоднією з підставприпинення права власностієвідмова власника від права власності. Згідност. 347 ЦК Україниособа можевідмовитися відправа власностіна майно,заявивши проце абовчинивши іншідії,які свідчатьпро їївідмову відправа власності. Уразі відмовивід прававласності намайно,права наяке непідлягають державнійреєстрації,право власностіна ньогоприпиняється змоменту вчиненнядії,яка свідчитьпро такувідмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

З матеріалів справивбачається, що спадковий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_2 належавдо колгоспногодвору,головою якогобув ОСОБА_5 ;станом на15.04.1991були зареєстрованіта проживали: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Кожномуіз них належала часткав спадковомужитловому будинку по 1/5 частині кожному. Проте, часткив колгоспному дворі не виділялися.Судом встановлено, що: спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли - спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 та спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_4 ; спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла спадкоємець за заповітом - ОСОБА_1 .

Через відсутністьправовстановлюючого документу,що підтверджуєправо власностіспадкодавця наспадковий житловийбудинок, розташований по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, - визначено ч.3ст. 1296 ЦК України.

Третіособи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача -ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,якітеж єколишніми членамиколгоспного двору,на данийчасможуть навласний розсудрозпоряджатися своїммайном таїхправонепорушується таніким неоспорюється чине визнається,тому уних немаєперешкод воформленні прававласності наналежне їммайно.Крімтого,подані ОСОБА_2 пояснення,в якихзазначено,що вонапозов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнанняправа наспадкове майно,про визнанняправа напродовження забудовив порядкуспадкування,ст.1216ЦК України,просить задовольнитиповністю,та непретендувала начастку будинкуяк наколгоспний двір,не претендуєна спадковемайно зазаповітом ОСОБА_4 ,1933р.н.,суднерозцінює,яквідмову відналежної їйчастинижитлового будинкуу передбаченомуЗаконом порядку.Також ОСОБА_2 має правона зверненнядо нотаріальноїконтори длявидачі свідоцтвапро правона спадщинупісля смерті батька ОСОБА_5 на належну спадкодавцю, як колишньому члену колгоспного двору, частину вищезгаданого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Крім того, позивач у позовній заяві просить визнати правом приватної власності ОСОБА_1 , набутої в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 від 22.12.2020 р., в т.ч. і тому, що спадкодавець за життя набула право приватної власності за набувальною давністю на будинок за адресою АДРЕСА_2 . Однак, в силу положеньстатті 344 ЦК України,відсутні підстави для встановлення того, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя набула право приватної власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю.

Що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 - визнати, що в порядку спадкування ОСОБА_1 набула також і право на продовження забудови будинку в с. Кунисівці Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області згідно будівельного паспорта від 07.10.1991 р., який зареєстрований за номером 5, що виданий на підставі рішення Кунисівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1991 р. за номером 53; визнати, що визнанню підлягає право ОСОБА_1 на перехід в її користування, відведеної під цю забудову земельної ділянки, площею 0,15 га, то слід зазначити наступне.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).

Видача свідоцтва про право на спадщину є підставою для закріплення права власності на нерухоме майно та свідчить про законність набуття такого майна. Під час видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно відбувається прийняття речових прав на таке майно, при цьому остаточний перехід права власності та його належне закріплення відбувається після державної реєстрації такого права.

Статтею 68 Закону України «Про нотаріат»вiд 02 вересня 1993 року №3425-XII з відповідними змінами і доповненнями, визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно достатті 182 Цивільного кодексу Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Після державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно воно вважається таким, що офіційно визнане та підтверджене державою, згідно з частиною першоюстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»нотаріус як спеціальний суб`єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав та вносить відомості про перехід права власності на ім`я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

У відповідності до п.23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частинами першою, другою пункту першогостатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, і способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (Постанова Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21)).

Проте, позивачем ОСОБА_1 не надано та не долучено до матеріалів справи належних доказів того, що вона зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на право на продовження забудови будинку в с. Кунисівці Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області згідно будівельного паспорта від 07.10.1991 р., який зареєстрований за номером 5, що виданий на підставі рішення Кунисівської сільської ради народних депутатів від 19.07.1991 р. за номером 53 та на право ОСОБА_1 на перехід в її користування, відведеної під цю забудову земельної ділянки, площею 0,15 га, і на підставі її заяви, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки при розгляді справи, судом не встановлено обставин, які б об`єктивно унеможливлювали оформлення позивачем ОСОБА_1 спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на зазначені вище права на продовження забудови будинку та право на перехід в її користування, відведеної під цю забудову земельної ділянки, площею 0,15 га,через нотаріуса,а томув задоволенні позовнихвимог вцій частиніслід відмовитичерез їхпередчасність танеобґрунтованість.Позивач ОСОБА_1 не позбавлена можливості оформити через нотаріуса свої права.

Таким чином суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимогиОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, а саме за ОСОБА_1 слід визнати право власності на (5/10) частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_2 , оскільки1/5 (2/10) частини даного житлового господарства належала їй як колишньому члену колгоспного двору, 3/10 частини успадкована впорядку спадкуванняза заповітомпісля смертіОСОБА_4 . В іншійчастині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

При винесенні рішення судом враховується те, що відповідно до вимог Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області.

На підставіст.ст.120,123,563ЦК УРСР(1963р.), ст.ст. 16, 316, 317, 328, 346, 347, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1261, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України, керуючисьст.ст.247, 258,259,263-265,268,273,352,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_2 .

В іншійчастині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подаєтьсябезпосередньо доІвано-Франківськогоапеляційногосуду протягом тридцятиднів з дня складення судового рішення.

Зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_13 .

Місцезнаходження відповідачаЧернелицької селищноїради Коломийськогорайону Івано-Франківськоїобласті - вул. Незалежності, 19 смт Чернелиця, Коломийського (раніше Городенківського) району Івано-Франківської області.

Місце проживання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 .

Місце проживання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 .

Судове рішення складено 23.09.2024.

Суддя: Федів Л. М.