Рішення

від 17.09.2024 по справі 143/451/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/451/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 року м. Погребище

Погребищенський районнийсуд Вінницькоїобласті в складі:

головуючого судді Бойка А.В.,

з участю секретаря Шуваріної В. А.,

прокурора Немирівської окружної прокуратури Собчука В. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняу залісуду м.Погребище цивільнусправу запозовом керівника Немирівськоїокружної прокуратуриВінницької областів інтересахдержави вособі Національноїслужби здоров`яУкраїни,Вінницької обласноїРади вособі Комунальногонекомерційного підприємтсва"Вінницькаобласна клінічналікарня ім.М.І.ПироговаВінницької обласноїради"до ОСОБА_1 про відшкодуваннявитрат настаціонарне лікуванняособи,яка потерпілавід кримінальногоправопорушення,-

Встановив:

У травні 2024 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, в якій керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Ростислав Петраш просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я України грошові кошти у сумі 5525 грн. 07 коп. та на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» грошові кошти у сумі 390 грн. 93 коп. витрат, понесених на лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 13.07.2021 біля 15 години, перебуваючи біля сільського ставу, що розташований у с. Гопчиця Погребищенської ТГ Вінницького району Вінницької області, зустрів свого сусіда ОСОБА_2 , з яким почав розмовляти. Під час розмови ОСОБА_1 в ході раптово виниклого конфлікту через висловлену ОСОБА_2 в бік його малолітнього сина, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_2 один удар відкритою долонею правої руки в обличчя, від якого той впав на землю.

Внаслідок вищевказаних умисних дій потерпілому ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці лівого суглобового відростку, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 86 від 17.08.2021 відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (понад 21 добу) розладу здоров`я.

Внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у клінічному відділенні щелепно-лицьової хірургії Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» у період з 14.07.2021 по 17.07.2021 (3 ліжко-дні), під час якого лікарнею понесено витрати на лікування потерпілого у сумі 5916 грн. 76 коп., з яких: за рахунок Національної служби здоров`я України 5525 грн. 07 коп. (вартість одного ліжко-дня 1972 грн., у тому числі за рахунок Національної служби здоров`я України - 1841 грн. 69 коп.).

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2 в межах даного кримінального провадження не заявлявся, в добровільному порядку вказані кошти не відшкодовані.

Звертає увагу на те, що невідшкодування витрат, здійснених КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» за рахунок державного та міського бюджетів на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину з відповідача.

Ухвалою від 16.05.2024 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву (а.с. 79).

В судовому засіданні прокурор Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури Собчук В.В. позов підтримав та просив його задовольнити. Додаткових клопотань та заяв не мав. Не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник Вінницької обласної ради в судове засідання не з`явився, однак, 07.06.2024 начальник відділу представництва в суді та правового аналізу управління юридичного забезпечення виконавчого апарату обласної Ради (в порядку самопредставництва) Сенів А.М. до канцелярії суду направив заяву, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі, розглянути справу без участі їхнього представника (а.с. 100-111).

Представник Національної служби здоров`я України в судове засідання не з`явився, проте, 22.05.2024 каналами електронної пошти директор юридичного департаменту Сергій Карачун до суду направив клопотання, в якому просить судові засідання у справі проводити без участі представника НСЗУ. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити (а.с. 94-96).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Судом ухвалено провести розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши думку прокурора та дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва у суді прокурором інтересів держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради», суд керується таким.

Частиною 3, 4 статті 23Закону України«Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3статті 128 КПК Українипередбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до ч. 7ст. 128 КПК Україниособа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 4, 5статті 56ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Зміст вказаних норм дає підстави для висновку, що прокурор звертається до суду за захистом інтересів держави в особі суб`єкта владних повноважень, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Саме суб`єкт владних повноважень виступає позивачем у справах, де до суду за захистом державних інтересів звертається прокурор.

Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради», ідентифікаційний код юридичної особи 02011031, здійснює види економічної діяльності: 86.10 діяльність лікарняних закладів (основний) (а.с. 42-46).

Крім того, в п.п. 1.4 статуту Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» (нова редакція), затвердженого рішенням 46 сесії Вінницької обласної Ради 8 скликання від 24.11.2023 № 699, зазначено, що Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» є закладом охорони здоров`якомунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги спеціалізованої медичної допомоги населенню Вінницької області, інших регіонів України та інших країн в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно із п.п. 1.2 вищезазначеного статуту підприємство створене за рішенням Вінницької обласної ради відповідно доЗУ «Про місцеве самоврядування в України»шляхом перетворення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова у Комунальне некомерційне підприємство.

Також відповідно до пункту 7.6 вказаного статуту джерелами формування майна підприємства є: - грошові та матеріальні внески Органу управління майном; - доходи, одержані від реалізації послуг, інших видів господарської діяльності; - доходи від цінних паперів; - кредити банків та інших кредиторів; - капітальні вкладення і дотації з бюджетів; -майно набуте у встановленому законодавством порядку; - інші джерела, не заборонені законодавством (а.с. 39).

Таким чином, у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень, котрий набуває статусу позивача, є Вінницька обласна Рада, як засновник підприємства, власник його майна і орган управління майном.

Крім цього, прокурор вказує позивачем у даній справі Національну службу здоров`я України.

Відповідно до Положення Про Національну службу здоров`я України, що затвердженепостановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Основними завданнями НСЗУ є: 1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); 2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; 3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій, умов договорів про медичне обслуговування населення.

Механізм фінансування Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» здійснюється Національною службою здоров`я України (далі - НСЗУ) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» та НСЗУ Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1359-Е123-Р000.

Відповідно до пунктів 8, 9 Договору надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів. Медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, є невід`ємною частиною договору (а.с. 47-54).

Оскільки Національна служба здоров`я України є замовником медичних послуг, який здійснює фінансування Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради», за таких обставин виступає належним позивачем у даній справі.

Відповідно до повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» № 01.01-25/3471 від 03.10.2023 вартість лікування потерпілого закладу відшкодовано не було, процесуальний порядок повернення коштів затрачених закладом на лікування не застосовувався (а.с. 25, 26).

Згідно з листом НСЗУ від 15.04.2024 № 12411/2-16-24, адресованим Немирівській оружній прокуратурі, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень та готова до співпраці в межах повноважень, у зв`язку з тим, що НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину (а.с. 57-59).

Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Ростислав Петраш надіслав 26.04.2024 Національній службі здоров`я України (а.с. 72, 73) та 26.04.2024 Вінницькій обласні Раді та Комунальному некомерційному підприємству «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» (а.с. 74-76) повідомлення про намір звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Вінницької обласної Ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину у розмірі 5525 грн. 07 коп.

Поряд з тим, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

На виконання вказаних вимог прокурор звертався із запитами на адресу позивачів про те, чи вживаються уповноваженими органами заходи щодо відповідача шляхом подання позовної заяви про стягнення коштів.

Таким чином, прокурор відповідно до вимогстатті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертоїстатті 56 ЦПК Україниобґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Національна служби здоров`я України та Вінницька обласна Рада в особі Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради».

Щодо суті спору судом встановлені такі обставини.

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вимогами ст.ст.13,81 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 10.02.2023, який 14.03.2023 набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КК України, та призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік (а.с. 21-23).

Судовим рішенням від 10.02.2023 установлено, що ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 13.07.2021 біля 15 години, перебуваючи біля сільського ставу, що розташований у с. Гопсиця Погребищенської ТГ Вінницького району Вінницької області, зустрів свого сусіда ОСОБА_2 , з яким почав розмовляти. Під час розмови ОСОБА_1 в ході раптово виниклого конфлікту через висловлену ОСОБА_2 в бік його малолітнього сина, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_2 один удар відкритою долонею правої руки в обличчя, від якого той впав на землю.

Внаслідок вищевказаних умисних дій потерпілому ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці лівого суглобового відростку, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 86 від 17.08.2021 відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (понад 21 добу) розладу здоров`я.

Такі дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч. 1ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вироком суду встановлено, що діяння, які поставлені ОСОБА_1 за провину, дійсно мали місце та вони містять склад кримінального правопорушення (а.с. 21-23).

Відповідно до листа КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» № 01.01-25/3471 від 03.10.2023 потерпілий ОСОБА_2 лікувався в клінічному відділенні щелепно-лицьової хірургії в період з 14.07.2021 по 17.07.2021 (три ліжко-дня). Вартість одного ліжко-дня 1972 грн. 00 коп., в т.ч. НСЗУ 1841 грн. 69 коп. Загальні понесені витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 (3 л/д) - 5916 грн. 00 коп., в т.ч. по НСЗУ 5525 грн. 07 коп. (а.с. 25, 26).

Отже, між діями ОСОБА_1 та перебуванням потерпілого ОСОБА_2 на лікуванні наявний прямий причинний зв`язок.

Згідно із ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2ст.1191 ЦК Українидержава має право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Частиною 1статті 1206 ЦК Українипередбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

За змістом ч.3 цієї статті якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат»питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993(надаліПорядок).

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Пункт 1 Порядку вказує, що згідно ізстаттею 1206 Цивільного кодексу Україникошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Відповідно до п. 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Пункт 3 Порядку зазначає, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно дост.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Звернення окружної прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - відшкодування витрат за лікування потерпілого від кримінального правопорушення, яке вчинив відповідач.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність причино-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками травмування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення, суд вважає, що обов`язок з відшкодування витрат необхідно покласти на відповідача в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат,пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому згідно з вимогамист. 141 ЦПК Українитаст. 4 Закону України «Про судовий збір»з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 3028 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Національної служби здоров`я України грошові кошти у сумі 5525,07 грн. (п`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 07 коп.) витрат, понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , які перерахувати в дохід державного бюджету на номер рахунку: UA428999980313010115000002856, код ЄДРПОУ 37979858, отримувач ГУК у Він.обл./м.Вінниця/24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради» грошові кошти у сумі 390,93 грн (триста дев`яносто гривень 93 коп.) витрат, понесених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , які перерахувати на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 АТ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 02011031.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 23.09.2024.

Суддя