Рішення

від 23.09.2024 по справі 466/9038/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9038/24

Провадження № 2-а/466/141/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря с/з Хомляк О.П.

позивача ОСОБА_1

№466/9038/24

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВП №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі

встановив:

04.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ВП №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26 серпня 2024 року інспектором ВП №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Хруник В.І. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2916936 від 26 серпня 2024 року щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач 26.08.2024 року о 15:29 год. у м. Борислав Т14-02 3км. здійснив обгін в зоні обмеженої оглядовості, перетнувши при цьому лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє протилежні напрямки руху, чим порушив п. 14.6 «г» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає, що такий висновок є безпідставним, вказана постанова є протиправною і підлягає скасуванню виходячи з того, що він не порушував ПДР України, оскільки він здійснював обгін маршрутного автобуса, який рухався зі швидкістю, яка не перевищувала 20-25 км/год., що дозволено робити згідно ПДР України.

Крім того, позивач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які, передбачені ст. 251 КУпАП докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а сам розгляд справи був проведений з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не розглянуто клопотання позивача.

З врахування вказаного, вважає постанову, винесену інспектором протиправною, відтак, такою, що підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву відповідачем не надіслано.

Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тому суд, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В судовому засіданні встановлено, що постановою серії ЕНА №2916936 від 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №2916936 від 26 серпня 2024 року, ОСОБА_1 26.08.2024 року о 15:29 год. у м. Борислав Т14-02 3км. здійснив обгін в зоні обмеженої оглядовості, перетнувши при цьому лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє протилежні напрямки руху, чим порушив п. 14.6 «г» ПДР України (порушення правил обгону, заборонено обгін на ділянках з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.

У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на наведене, суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки такі докази відсутні у матеріалах справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У зв`язку з цим, посадова особа зобов`язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність та інше.

Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов`язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки працівниками поліції було встановлено факт порушення позивачем п. 14.6 «г» ПДР України (обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості), працівники поліції мали достатньо підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Процедура розгляду справи була дотримана: роз`яснено права, повідомлено зміст правопорушення, оголошено рішення.

Суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП винесена правомірно, її зміст не суперечить нормам законодавства, порушень при її винесенні не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Доводи позивача про незаконність оскаржуваної постанови, зазначені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Разом з тим, згідно з ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Крім того, згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

Проаналізувавши в сукупності здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена неправомірність дій інспектора УПП у Львівській області, пов`язаних зі винесенням постанови в справі про адміністративні правопорушення серії ЕНА №2916936 від 26 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510грн., а тому позов є необґрунтованим, а постанова по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП.

Інші обставини, на які посилається позивач, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та правомірності притягнення до адміністративної відповідальності.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку про залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви ОСОБА_1 без задоволення.

У відповідності до ст.139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ВП №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення виготовлено 23 вересня 2024 року.

Суддя О. І. Ковальчук