Постанова

від 03.12.2024 по справі 466/9038/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 466/9038/24 пров. № А/857/24791/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання Демидюк О. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року у справі № 466/9038/24 (головуючий суддя Ковальчук О. І., м. Львів, повний тест судового рішення складено 23.09.2024) за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження,-

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2024 року Шевченківським районним судом м. Львова зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2916936 від 26.08.2024 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що 26 серпня 2024 року інспектором ВП №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Хруник В.І. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2916936 від 26 серпня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач 26.08.2024 року о 15:29 год. у м. Борислав здійснив обгін в зоні обмеженої оглядовості, перетнувши при цьому лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє протилежні напрямки руху, чим порушив п.14.6 «г» ПДР України. Позивач вважає, що такий висновок є безпідставним, вказана постанова є протиправною і підлягає скасуванню адже позивач не порушував ПДР України. Позивач вказував, що він здійснив обгін маршрутного автобуса, який рухався зі швидкістю не більше 20-25 км/год., що дозволено згідно ПДР України. Крім того, позивач вказував, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року в позові відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки працівниками поліції було встановлено факт порушення позивачем п. 14.6 «г» ПДР України (обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості), працівники поліції мали достатньо підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано ті самі доводи, що і в обгрунтування позовних вимог.

Учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що постановою серії ЕНА №2916936 від 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №2916936 від 26 серпня 2024 року, ОСОБА_1 26.08.2024 року о 15:29 год. у м. Борислав Т14-02 3 км. здійснив обгін в зоні обмеженої оглядовості, перетнувши при цьому лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє протилежні напрямки руху, чим порушив п. 14.6 «г» ПДР України (порушення правил обгону, заборонено обгін на ділянках з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 14.6 «г» Правил дорожнього руху, обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості

Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених частиною 2 статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме той орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а.

Наказом Національної Поліції України від 18.12.2020 № 994 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у Львівській області» затверджена нова організаційно-штатна структура територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП, який набрав чинності з 01.01.2021.

Так, на території області утворено 3 районні управління поліції (Львівське РУП № 1, Львівське РУП № 2, Стрийське районне управління) та 5 районних відділів поліції (Дрогобицький районний відділ, Золочівський районний відділ, Самбірський районний відділ, Червоноградський районний відділ, Яворівський районний відділ), до складу яких увійшли 15 відділень поліції, 1 відділ поліцейської діяльності з функцією прямого підпорядкування районному управлінню (відділу) поліції за територіальним розподілом.

Таким чином, належним відповідачем в даній справі має бути саме Головне управління Національної поліції у Львівській області, оскільки Відділення поліції №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції є структурним територіальним відокремленим підрозділом ГУНП у Львівській області та немає статусу юридичної особи. Єдиною належним чином зареєстрованою юридичною особою є саме ГУНП у Львівській області. Вказана юридична особа має свій рахунок, та несе відповідальність, а також виконує свої зобов`язання та здійснює діяльність як суб`єкт владних повноважень та є розпорядником бюджетних коштів.

Викладене свідчить, що у спірному випадку органом Національної поліції є ГУНП у Львівській області, від імені якого, зокрема, поліцейський Відділення поліції №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Однак, ГУНП у Львівській області як суб`єкт владних повноважень до участі у розгляді цієї адміністративної справи у якості відповідача судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом не здійснено.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. У цій справі належним відповідачем є ГУНП у Львівській області, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого прийнята оскаржувана постанова.

Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що він заявлений до неналежного відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення до суду із позовом до неналежного відповідача, що було залишено поза увагою суду першої інстанції та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб`єктного складу сторін, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, однак з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

При цьому, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не надає оцінку аргументам апеляційної скарги щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення.

Приписи ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2024 року у справі №466/9038/24 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 (м. Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 03.12.2024