Ухвала

від 18.09.2024 по справі 141/928/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 141/928/23

Провадження №11-кп/801/1021/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

в режимі відеоконференції:

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні взалісудуматеріали кримінальногопровадження№12023020250000057від26.09.2023 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_7 , прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Оратівського районного суду Вінницької області від 04.07.2024, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Фронтівка Оратівського району Вінницької області, проживає по АДРЕСА_1 ,на данийчас перебуваєв ДУ"Вінницькаустанова виконанняпокарань (№1)",освіта середня,не працює,не одружений,ранішенесудимий,

визнано винуватимувчиненнікримінального правопорушення,передбаченогоч.2ст.121 КК України, та призначенойому покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 вирішено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст.72ККУкраїни зараховано ОСОБА_9 в строк призначеного за цим вироком покарання строк попереднього ув`язнення у межах даного кримінального провадження з 26.09.2023 по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання даним вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід стосовно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 34 201,42 грн у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, 200 000 грн у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди, 11 327,40 грн. витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

ВСТАНОВИВ:

За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що він, 25 вересня 2023 року приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, йшов із АДРЕСА_1 . Проходячи стежкою, яка веде через лісопосадку, що неподалік початку АДРЕСА_1 , неподалік електроопори № 40, в середині лісопосадки між дерев ОСОБА_9 помітив знайомого йому ОСОБА_12 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, підійшов до нього, та між ними виникла розмова, яка переросла в словесну суперечку через те, що ОСОБА_12 словесно образив ОСОБА_9 .

В подальшому ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому з мотивів особистих неприязних відносин, знаходячись в безпосередній близькості від потерпілого ОСОБА_12 , умисно наніс чисельні (близько 4-5) удари кулаками лівої та правої руки по різним частинам тіла ОСОБА_12 , у тому числі в область голови, заподіявши останньому тілесні ушкодження, від яких потерпілий впав на землю.

Після цього ОСОБА_9 припинив наносити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_12 та попрямував в напрямку вул. Островського с. Фронтівка, Оратівської ТГ, залишивши потерпілого. Від заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_12 невдовзі помер.

Згідно висновку експерта № 80 від 18.10.2023 смерть ОСОБА_12 наступила внаслідок численних забоїв м`яких тканин голови та обличчя: садн в потиличній ділянці голови зліва та справа, в лобній ділянці голови зліва та справа, в правій надбрівній дузі, в області спинки носа, синця та поверхневої забійної рани в області правої вушної раковини, синців навколо лівого та правого ока, в області правої щоки, крововиливів на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, в області кінчика язика, закритої черепно-мозкової травми: крововиливів на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в потиличній ділянці голови справа та лобно-тім`яній ділянці голови зліва, масивного субарахноїдального крововиливу лівої півкулі, забою головного мозку лівої півкулі, травматичного шоку.

Дані ушкодження мають ознаки прижиттєвого утворення, виникли від дії тупого твердого предмету, можливо 25.09.2023.

Ушкодження у вигляді: синців по боковій поверхні шиї зліва, по передній поверхні шиї, садин по задній поверхні грудної клітки зліва, по задньо-боковій поверхні грудної клітки справа, в поперековій ділянці зліва, в області правого стегна в проекції кульшового суглобу мають ознаки легких тілесних ушкоджень; чисельні забої м`яких тканин голови та обличчя: садна в потиличній ділянці голови зліва та з правого боку, в лобній ділянці голови зліва та з правого боку, в правій надбрівній дузі, в області спинки носа, синця та поверхневої забійної рани в області правої вушної раковини, синців навколо лівого та правого ока, в області правої щоки, крововиливів на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, в області кінчика язика, закрита черепно - мозкова травма: крововиливи на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в потиличній ділянці голови з правого боку та в лобно - тім`яній ділянці голови зліва, масивний субарахноїдальний крововилив в лівій півкулі, забій головного мозку лівої півкулі, травматичний шок (індекс шоку 0,91) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечні для життя, від яких настала смерть ОСОБА_12 , так як дана травма стоїть в причинному зв`язку зі смертю.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_7 , не погодившись з вироком суду першої інстанції, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.2 ст. 121 КК України та ч.2 ст. 115 КК України та призначити максимальну міру покарання, передбачену санкцією цієї статті, а також заявлені ним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та майно ОСОБА_9 , на яке накладено арешт ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 09.11.2023, залишити під арештом.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що на підставі досліджених у суді першої інстанції доказів, на його погляд, безперечно було доведено, що ОСОБА_9 своїми діями вчинив умисне вбивство ОСОБА_12 в стані алкогольного сп`яніння, з особливою жорстокістю, пограбувавши його. Локалізація тілесних ушкоджень, більшість яких заподіяна обвинуваченим у життєво-важливі органи потерпілого, вказують на спрямованість його дій саме на позбавлення життя ОСОБА_12 , після побиття обвинувачений покинув ОСОБА_12 напризволяще, не намагаючись надати йому медичну допомогу. При цьому ОСОБА_9 не розкаявся у скоєному, під час судового розгляду вів себе зухвало.

Вважаючи, що висновки суду, викладені у вироці, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав на вирок суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок та призначити покарання обвинуваченому за ч.2 ст. 121 КПК України у виді 7 років позбавлення волі, визнати обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття та відмовити у задоволенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що судом не враховано, що під час досудового розслідування та в ході судового розгляду ОСОБА_9 давав зізнавальні покази, в ході судового розгляду свою вину визнав повністю, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Крім цього, вважає, що судом не враховано, що ОСОБА_9 визнав у повному обсязі заявлену матеріальну шкоду та частково визнав суму моральної шкоди та не міг здійснити заходи щодо врегулювання майнових претензій з боку потерпілого, оскільки знаходився під вартою.

До початку апеляційного розгляду кримінального провадження прокурор у ньому ОСОБА_11 відмовилась від своєї апеляційної скарги на підставі ч.1 ст. 403 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 на підтримку апеляційної скарги захисника, потерпілого ОСОБА_7 та представника ОСОБА_8 на підтримку своєї апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч. ч. 1-4ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні вказаного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Такий висновок суд першої інстанції зробив на підставі аналізу показань обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілого, свідків, даних протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та інших письмових доказів.

Доводи потерпілого ОСОБА_7 про неправильну правову кваліфікацію вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_9 було висунуто обвинувачення в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілогота визначено правову кваліфікацію діяння за ч. 2 ст. 121 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а частина 3 зазначеної статті з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свободнаділяє суд правом вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення лише якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Зміна правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення є виключним повноваженням прокурора, який у ході судового розгляду кримінального провадження висунуте за ч. 2 ст. 121 КПК України ОСОБА_9 обвинувачення не змінював, додаткове обвинувачення не висував.

Разом із цим колегія суддів зазначає, що потерпілий не був позбавлений права у порядку ст. 220 КПК Українизаявляти відповідні клопотання щодо перекваліфікації дійобвинуваченого на більш тяжкий злочин під час досудового розслідування та оскаржувати бездіяльність цього органу до слідчого судді відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не має підстав для виходу за межі висунутого ОСОБА_9 обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення на більш тяжке, тому і не має права давати іншу оцінку доказам, на які потерпілий посилається в апеляційній скарзі, окрім як в аспекті доведеності винуватості ОСОБА_9 у висунутому обвинуваченні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_7 в цій частині є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги.

З урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження в межах висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України.

Що стосується доводів сторони захисту про призначення ОСОБА_9 більш м`якого покарання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст.50,65 ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65ККУкраїни стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, при обранні ОСОБА_9 міри покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, обставину, що пом`якшує покарання активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, що його обтяжують.

Твердження захисника про безпідставне неврахуванням судом щирого каяття, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_9 бажає виправити наслідки вчиненого або засуджує свою поведінку, а також докази за відшкодування потерпілому шкоди.

Виходячи із системного тлумачення законодавства та судової практики, щире каяття, характеризує ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_9 частково визнав свою вину, частково визнав цивільний позов потерпілого, не може безумовно свідчити про щире його каяття з приводу вчиненого.

Доводи захисника про відсутність можливості у обвинуваченого відшкодувати шкоду потерпілому в умовах тримання під вартою, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки ОСОБА_9 до затримання мав певні заробітки та ймовірно заощадження, однак навіть не намагався відшкодувати шкоду потерпілому.

Отже, покарання ОСОБА_9 призначене в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, таке покарання повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та підстав вважати його надто м`яким чи суворим, немає.

Що стосується доводів сторони захисту про відмову у задоволенні цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з положень ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч.5 ст. 55 КПК України потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів або членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

У кримінальному провадженні потерпілим визнано ОСОБА_7 , що давало йому правові підстави пред`являти цивільний позов до обвинуваченого про стягнення як матеріальної, так і моральної шкоди.

Що стосується вимоги потерпілого ОСОБА_7 про задоволення у повному обсязі його цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд належним чином встановив розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з засад розумності та достатності.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції визнав аргументованими доводи позивача ОСОБА_7 щодо спричинення йому немайнової шкоди у зв`язку зі втратою рідної людини (брата), взявши до уваги тривалість душевних страждань і переживань потерпілого, втрати спокою, зміни його повсякденного життя.

Суд першої інстанції із врахуванням обставин провадження, характеру, глибини душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнав потерпілий, їх тривалість, дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 200 000 гривень.

Доводи апеляційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з призначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди без обґрунтування причин такої незгоди, а тому не можуть бути визнані слушними.

Апеляційний суд вважає, що при розгляді цивільного позову судом першої інстанції були дотримані вимоги ст.ст. 22,23,1167,1168 ЦК України, ст.ст. 127-129 КПК України, рішення в цій частині є обґрунтованим і достатньо вмотивованим.

Арешт, накладений на речові докази, скасовано відповідно до вимог ч.4 ст. 174 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуальногозаконучи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування чи зміни оскаржуваного вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги.

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Оратівськогорайонного судуВінницької областівід 04.07.2024щодо ОСОБА_9 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.121 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4